Реформи і стійкість: європейські уроки для України

Останні два роки увагу світу було прикуто до кризи державного боргу країн єврозони. Погіршення перспектив глобального зростання і посилення обережності на ринках капіталів негативно позначилося на багатьох країнах із перехідною економікою, включаючи Україну. Але Європа є не лише джерелом ризику. Вона, як і раніше, забезпечує своїм сусідам величезні можливості для розвитку. А з більш ретельного дослідження джерел європейської соціально-економічної моделі, яке ми у Світовому банку нещодавно провели і результати якого містяться в звіті «Золоте зростання: відновлення привабливості європейської моделі», можна засвоїти деякі важливі уроки.

Перший урок: в основі швидкої конвергенції доходів у Європі лежить європейська інтеграція. З двох десятків країн, рівень доходів у яких зріс із середнього до високого впродовж останніх двох десятиліть, половина розташована в Європі. Вони не мали нафти або інших природних багатств. Однак пережили зростання споживання разом зі зростанням інвестицій за рахунок залучення потоків капіталу. Крім того, вони підвищили ефективність ланцюжка створення вартості в результаті тіснішої інтеграції в європейські торговельні та виробничі мережі. Європа, як і раніше, пропонує перспективу переходу до високого рівня доходу сусіднім країнам, включаючи Україну.

Другий: впродовж останнього десятиріччя у південних країнах Європи конвергенція йшла у зворотному напрямку, що стало одним із джерел нинішніх труднощів. В основі зазначеного явища лежить нездатність цих країн поліпшити умови підприємницької діяльності, зробити свої ринки праці гнучкішими і приділити належну увагу зростаючим пенсійним зобов’язанням державного сектору та накопиченню державних боргів. Звичайно, між країнами Південної Європи існують важливі відмінності, до того ж потребують значних реформ й інші європейські країни. Але послання для України є чітким: жодна країна не може сподіватися досягти добробуту і зберегти його, якщо її підприємствам заважає недолуге регулювання, бюрократія і корупція, а також якщо її державний сектор обтяжений непосильними зобов’язаннями із соціального захисту.

Третій і, можливо, найважливіший урок, засвоєний на досвіді Європи: реформи проводяться. По всій Європі країни роблять свої ринки праці гнучкішими, щоб створити робочі місця для молоді, спрощують функції податкових адміністрацій, аби пожвавити формальний сектор економіки, підвищують пенсійний вік з метою відновити стійкість державних пенсійних систем. Європейські країни, які вдалися до цих заходів раніше, наприклад Швеція на початку 1990-х років або Німеччина десятиріччям пізніше, нині пожинають плоди своїх зусиль. Реформи і стійкість взаємопов’язані як у Європі, так і в інших регіонах світу.

Під час мого третього за останні два роки візиту в Україну я наголошував на цих уроках як на джерелі заохочення. Україна має дорожню карту економічних реформ, викладену у програмі президента на 2010-2014 роки. Але її реалізація є непослідовною.

У нашій новій Стратегії партнерства з Україною, яка набрала чинності минулого місяця, ми пропонуємо низку заходів, спрямованих на подолання вузьких місць у впровадженні реформ, посилення боротьби з корупцією та сприяння більшій соціальній згоді навколо вирішальних реформ. Лідери України мають керуватися прикладом Європи, яка показала, що зусилля з досягнення цієї згоди та енергійне здійснення реформ дають суттєвий економічний і політичний виграш. Світовий банк готовий підтримати Україну у впровадженні тих необхідних реформ, які зможуть розкрити її величезний економічний потенціал та покращити життя людей.