Реформа не для наперсточників

Необхідність перманентно вдосконалювати Податковий кодекс після його ухвалення у 2010 році змушує констатувати: за двадцять років незалежності в нас не з’явилися ані культура, ані традиції, ані раціональний підхід до питання сплати і стягнення податків. З одного боку, підприємці (та й звичайні громадяни - платники податків) так і не знайшли зрозумілої відповіді на запитання, навіщо показувати всі свої доходи й сумлінно платити податки, якщо чиновники так безсовісно і безпардонно їх потім крадуть і розбазарюють, продовжуючи залазити в чужу кишеню. З іншого - держава так і не спромоглася сформувати таку податкову політику, яка стимулювала б, а не гальмувала економічне зростання і розвиток країни.

У результаті найбільш заповзятливі уми нації, як і в 1990-х, зайнялися пошуком схем ухиляння від сплати податків. Офшори процвітають. Корупція зашкалює. Держава ледве зводить кінці з кінцями і не здатна виконати основні функції перед громадянами, гарантовані Конституцією. Чиновницький апарат непомірно роздутий і продажний. Значна частина економіки перебуває «в тіні». Україна так і не стала інвестиційно-привабливою державою. Громадяни не вірять у соціальну справедливість і знову замислюються над тим, щоб залишити країну.

Що робити? У контексті дискусії, започаткованої навколо запропонованої податківцями та Мінфіном Концепції реформування податкової системи, пропонуємо ще більш радикальний і революційний крок. Замість десятка корумпованих податків запровадити для абсолютної більшості один уніфікований, простий і зрозумілий, а головне, абсолютно прозорий. При цьому не треба боятися вийти на свою ексклюзивну систему оподаткування, ґрунтуючись не тільки на багаторічному досвіді західних держав, а й на сучасних викликах, які стоять перед кризовими економіками.

Багато з тих, хто прочитав сказане вище, можуть вирішити, що автор цих рядків як мінімум утопіст. Та перш ніж зробити далекосяжні висновки, пропонуємо спочатку вдумливо ознайомитися з суттю пропонованих змін.

Трохи історії

Справді, основні постулати науки про оподаткування, сформульовані ще Адамом Смітом і розвинені Давідом Ріккардо, актуальні й досі та включають кілька базових принципів:

- справедливість («Піддані держави повинні брати участь в утриманні уряду»);

- визначеність («Податок… має бути точно визначений, а не довільний... Невизначеність обкладання розвиває нахабність і сприяє підкупності того розряду людей, які й без того непопулярні навіть у тому разі, якщо вони не вирізняються нахабністю й підкупністю»);

- зручність («Кожен податок має стягуватися в той час або тим способом, коли і як платникові має бути найзручніше платити його»);

- економія («Нерозумний податок створює велику спокусу для контрабанди»).

Становлення бізнесу в країнах з ринковою економікою відбувалося паралельно з удосконалюванням там податкової політики, зростанням культури платника податків і формуванням глибоких культурологічних традицій. Щодо території СРСР, то, як відомо, на початку минулого століття її було виведено з загальносвітового ринкового простору. У результаті ряд нині самостійних держав виявилися позбавлені культури і традицій у цій тонкій сфері відносин людини та держави. Їх замінили адміністративно-командна система і планова економіка. І навіть попри те, що після розпаду Союзу нові держави розпочали революційні перетворення в сфері оподаткування, далеко не всім із них удалося повторити західну модель. Що з цього вийшло в Україні, еліти якої з найрізноманітніших причин (через жадібність, некомпетентність тощо) не впоралися із сучасними викликами, ми зазначили на початку нашої оповіді. По суті, від податків на додану вартість, податку на прибуток, податку з фізичних осіб у нашій країні залишилися одні назви. Кожен із цих податків нині є предметом махінацій.

Проте й сьогодні ніхто не скасовував тези про те, що тільки продумана й збалансована податкова політика є ключовим чинником економічного розвитку будь-якої держави. Ба більше, ми живемо в епоху, коли наука і промисловість перейшли від примітивних верстатів до управління атомом, генами та просторами нанотехнологій. Саме нові технології дають можливість у принципі переглянути підходи до оподаткування. Зробити крок із XVIII століття в XXI. І парадокс у тому, що молодим демократіям з несформованими та проблемними економіками це зробити набагато простіше, ніж державам, у яких існуюча система сплати податків «всмоктується з молоком матері» й досі є дуже престижною. Їм ламати традиції та культуру складно й, напевно, нерозумно. А от нам спробувати знайти своє рішення - першочергова потреба.

У чому суть ідеї?

Предмет оподаткування має бути простим і стосуватися всіх. Згодні? Ба більше, податок має легко обчислюватися і бути неминуче сплаченим. Мова про уніфікований податок на землю, який може стати основним джерелом наповнення не тільки місцевих бюджетів, а й державного бюджету України.

Так, податок на землю нині є, і багато хто з ним стикається. Але підхід до нього більше схожий на непорозуміння. Справедливості заради слід зазначити, що, крім суб’єктивних причин такої ситуації, досі існувала ще одна, цього разу об’єктивна причина - відсутність конче потрібних сучасних технологій. Однак останнє десятиліття ознаменувалося новими можливостями в сфері кадастрових рішень. Нині для створення кадастру практично будь-якої території вже не потрібні місяці й роки. Супутникові технології вирішують ці питання швидко та якісно. Зокрема, кілька років тому польсько-американська компанія пропонувала таке рішення для України, а як презентацію було представлено Крим.

Також до уніфікованого доцільно додати низку спеціалізованих податків, таких, як:

- податок у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

- податок у сфері фінансової діяльності;

- податок у сфері енергопоставок, енерговидобутку;

- податок і збори за користування іншими природними ресурсами;

- податок у сфері інформаційних електронних систем.

Решту - скасувати! Вважаєте, нереально? Тоді давайте рахувати буквально на пальцях (на жаль, без розрахунків і цифр, тобто на слово, ніхто не повірить). Так, 2011 року сума надходжень від податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість і ПДФО (тобто тих податків, які пропонується скасувати) прогнозувалася в розмірі 214,2 млрд. грн. Сума інших податків (податки на ЗЕД, збори за користування природними ресурсами, плата за ліцензії тощо) - 145,8 млрд. грн. Бюджетне відшкодування ПДВ - 37,50 млрд. грн. Компенсації Пенсійному фонду - 58,8 млрд. грн.

Таким чином, для забезпечення бездефіцитного бюджету України з урахуванням компенсацій Пенсійному фонду потрібно приблизно 458,8 млрд. грн.

Для попередніх розрахунків візьмемо до уваги значне спрощення адміністрування в сфері оподаткування (фактично податковими агентами стають власники й орендарі земельних ділянок), а також кардинальне скорочення фіскальних органів, що значно зменшить видаткову частину бюджету України. Приміром, на 10,0 млрд. грн. (цифра доволі умовна, бо де-факто буде значно вищою).

Податки, що надходять до бюджету від фінансової й інформаційно-електронної діяльності, за попередніми оцінками, можуть становити навіть у кризовий період приблизно 5,0 млрд. грн.

Тобто надходження до дохідної частини бюджету за рахунок нового єдиного податку на землю мали б становити:

458,8 мінус (145,8+10,0+5,0+37,5+58,8) = 201,7 млрд. грн. плюс (видаткова частина бюджету Пенсійного фонду в 2011 році) 209,0 млрд. грн. Тобто рівно 410,7 млрд. грн. З метою підвищення в країні соціальних стандартів збільшуємо дохідну частину ще на 21,3 млрд. грн. (у тому числі на компенсації оплати податку на землю для пенсіонерів), до розміру 432,0 млрд. грн.

А як зміниться бухгалтерія підприємств! Просто до неймовірності. Звітність і нарахування скоротяться на 90%, а в окремих випадках - на 100% (залежно від виду діяльності).

Чи реально здійснити запропоновану реформу?

Згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України всі землі залежно від цільового призначення поділяються на дев’ять категорій:

- сільськогосподарського призначення;

- житлової та громадської забудови;

- природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

- оздоровчого призначення;

- рекреаційного призначення;

- історико-культурного призначення;

- лісового фонду;

- водного фонду;

- промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

З 60,3 млн. га земельного фонду України забудовані землі становлять майже 2,3 млн. га (усього близько 4% території країни), на них розміщені будівельні споруди населених пунктів, об’єкти промисловості, транспорту, енергетики тощо.

Для того щоб реалізувати поставлену мету, а саме - зібрати за рахунок нового уніфікованого податку необхідну суму, максимальний розмір цього податку має дорівнювати: 432,0 млрд. грн. : 2,3 млн. га = 18,8 грн./кв. м на рік, або 1,56 грн./кв. м на місяць. Як бачимо, це досить реальна цифра для реалізації проекту.

Важливо зазначити, що при цьому ми враховуємо тільки забудовану площу (яка щороку збільшується), а також не враховуємо низку інших важливих чинників, таких, наприклад, як функціональне призначення землі, поверховість будівель тощо.

Дуже істотним завданням є також забезпечити плавний, соціально справедливий та економічно вивірений розподіл цього податку серед усіх платників податків.

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (відповідно до ст. 13 закону про землю). У ньому містяться відомості про реєстрацію прав власності та користування землею, договори оренди землі, облік кількості та якості земель, зонування територій населених пунктів, а також грошову оцінку земель.

Сьогодні розмір земельного податку розраховується, виходячи з величини нормативної грошової оцінки землі, яка встановлюється місцевими радами депутатів. Але ця система страждає відсутністю не тільки стрункості, а й логіки. У Львові, наприклад, базова вартість землі найвища по Україні та вища, ніж у Києві.

Новий уніфікований податок на землю не може формуватися, зокрема, ґрунтуючись на рішеннях місцевих рад. Система оцінки всіх оподатковуваних земель має бути впорядкованою, централізованою, розподіленою за принципом «від центру до периферії, від більшої значущості до меншої». Розмір податку на землю має враховувати цілу низку чинників: місце розташування земельної ділянки; її функціональне призначення; поверховість будівель; види господарської діяльності, що здійснюється на земельній ділянці; екологічний стан землі; історико-культурна цінність ділянки та інші. Важливо зазначити, що формування бюджетів усіх рівнів може при цьому відбуватися знизу вгору.

Для розрахунків розміру нового уніфікованого податку на землю слід запровадити ряд коефіцієнтів (як підвищувальних, так і знижувальних), які враховують зазначені чинники. Незалежна регуляторна комісія один раз на рік (для формування бюджету на наступний рік) має встановлювати базові ставки податку й відповідні коефіцієнти. Наприклад, коефіцієнт, який враховує функціональність, буде єдиним для всієї галузі, і в такий спосіб буде виключено можливість будь-яких дій корупційного характеру, наприклад, у плані надання привілеїв одній із конкуруючих структур.

Беручи до уваги вищевикладене, пропонується така формула для нарахування розміру щомісячного уніфікованого податку на землю ПЗ, який стягується з власників земельних ділянок:

ПЗ = Спз х П х Кфункц х Кпов, де

Спз - ставка щомісячного уніфікованого податку на землю в даній місцевості, грн./кв. м;

П - площа земельної ділянки (дані із Земельного кадастру);

Кфункц - коефіцієнт функціонального призначення, що враховує призначення земельної ділянки та види господарської діяльності об’єктів, розташованих на ділянці;

Кпов - коефіцієнт, що враховує поверховість будівель (враховує підземну поверховість у разі її комерційного використання).

З можливими значеннями Кфункц і Кпов можна ознайомитися у врізі 1, із прикладами розрахунків номінального розміру надходжень від запропонованого єдиного податку, що стягується із забудованих ділянок землі, - у врізі 2.

Усього в Україні налічується 490 районів, 446 міст, 907 селищ міського типу та 10196 сіл.

Найбільшими за площею (понад 170 кв. км) містами України, крім Києва, є Горлівка, Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Кривій Ріг, Луганськ, Львів, Макіївка, Маріуполь, Миколаїв, Одеса, Севастополь, Харків - 13 міст. Їх можна умовно віднести до першої групи міст (на сайті DT.UA розрахунки наведені на прикладі Харкова).

Другу групу міст за величиною їхньої площі становлять міста з площею території від 40 до 170 кв. км. До цієї групи можна віднести всі обласні центри, які не ввійшли до першої групи, а також великі промислові міста обласного підпорядкування: Дніпродзержинськ, Марганець, Нікополь, Новомосковськ, Артемівськ, Краматорськ, Єнакієве, Харцизьк, Алчевськ, Лисичанськ, Сєверодонецьк, Кременчук - усього близько 35 міст (на сайті DT.UA розрахунки наведені на прикладі Черкас).

Ще 400 міст можна віднести до третьої групи (на сайті DT.UA розрахунки наведені на прикладі Вознесенська).

Для виконання орієнтовних розрахунків розміру надходжень від стягнення нового уніфікованого податку на землю умовно приймемо, що їх сума буде аналогічна Харкову для 13 міст першої групи (по 14,197 млрд. грн.), Черкасам - для 35 міст другої групи (по 1,749 млрд.), Вознесенську - для 400 міст третьої групи (по 0,26 млрд.). Крім цього, враховуватимемо землі, які перебувають в 50-кілометровій зоні навколо Києва та 20-кілометрових зонах навколо обласних центрів, застосувавши до них мінімальні ставки податків на землю, встановлені для відповідних міст.

Тоді оціночна сума надходжень до бюджету від стягнення нового податку тільки із забудованих земель у містах України становитиме за один рік як мінімум 428 млрд. грн.

Наведені цифри є виключно базовими, без урахування забудованих земель у селищах міського типу, у селах (що, як правило, є дотаційними), а також земель сільськогосподарського призначення та інших земель. Крім того, до розрахунків поки що не бралися коефіцієнти функціонального призначення землі (частково це враховувалося тільки при визначенні коефіцієнтів поверховості для будівель різного призначення).

З урахуванням зазначених вище чинників сума надходжень від нового уніфікованого податку на землю може перевищити 428,0 млрд. грн. Крім того, з метою організації чіткої системи обліку та контролю всіх земель України необхідно буде запровадити також податок на землі сільськогосподарського призначення. В Україні налічується 41 млн. га сільськогосподарських угідь. Якщо передбачити податок у розмірі 0,01 грн. за 1 кв. м на місяць (більше для статистичного обліку), то надходження до бюджету збільшаться на 4,1 млрд. грн. на рік.

Загальна сума надходжень від уніфікованого податку становитиме: 428,0 + 4,1 = 432,1 млрд. грн.

Таким чином, досягнення головної мети пропонованого проекту є реально здійсненним.

Чи зміниться податкове навантаження на реальних платників податків - як юридичних, так і фізичних осіб?

Як показують кілька розрахункових прикладів у врізі 3, перехід на нову систему оподаткування не матиме негативних соціальних наслідків.

Висновки:

1. Оподаткування стає прозорим, прив’язаним до реальних земельних ділянок, від сплати податку неможливо ухилитися.

2. Працює принцип соціальної справедливості: більшу суму оплачує той, хто володіє або користується земельною ділянкою більшої площі та кращої якості.

3. Значно спрощується система обліку оподаткування, зменшується кількість контролюючих органів і, відповідно, чиновників, які працюють у них.

4. Оптимізується використання земель. Земля не буде використовуватися як засіб нагромадження і, як наслідок, не простоюватиме.

5. Проконтролювати виконання цього закону суб’єкти підприємницької діяльності зможуть протягом кількох хвилин.

P.S. Ця реформа кілька років тому була представлена фахівцям Мінекономіки. Вердикт був простим - для запровадження реформи необхідна тільки політична воля.

Вріз 1. Приблизні можливі значення коефіцієнтів при розрахунках земельного податку

Приблизне можливе значення Кфункц:

- земля під садом, городом - 0,4;

- земля під житловими будинками - 1,0;

- земля під гаражами - 1,3;

- земля під промисловими екологічно чистими об’єктами - 1,4;

- земля під офісними будівлями і складами - 1,5;

- земля під АЗС, об’єктами хімічної, металургійної промисловості та іншими об’єктами, що забруднюють навколишнє середовище, - 1,5 і більше;

- земля під об’єктами у сфері торгівлі і розваг – від 2 до 10.

Приблизне значення Кпов для житлових будинків:

- одноповерховий будинок - 1,0;

- починаючи з 2-поверхового будинку і вище, Кпов збільшується на 0,1 за кожен поверх.

Приблизне значення Кпов для офісних та адміністративних будівель:

- одноповерхова будівля - 1,5;

- від 2-поверхової до 10-поверхової будівлі Кпов збільшується на 0,5-1,0 (залежно від регіону) за кожен поверх;

- з 11-поверхової будівлі і вище Кпов збільшується на 1,0-2,0 (залежно від регіону) за кожен поверх.

Приблизне значення Кпов для промислових будівель:

- одноповерхова будівля - 1,5;

- з 2-поверхової будівлі і вище Кпов збільшується на 1,0 за кожен поверх.

Приблизне значення Кпов для об’єктів у сфері торгівлі і розваг:

- одноповерхова будівля - 2;

- з 2-го поверху і вище Кпов збільшується на 2,0 за кожен поверх.

Вріз 2. Приклад розрахунків земельного податку

Київ.

Забудовано 350 кв. км (42% загальної площі), решта - водойми і зелені масиви з насадженнями загального призначення. (Джерело - HYPERLINK "//www.kmu.gov.ua/control/ru/publish"//www.kmu.gov.ua/control/ru/publish.)

Приймемо орієнтовно, що мінімальна ставка податку на землю в Києві дорівнює 2,0 грн./кв. м, максимальна - 6,0 грн./кв. м і середня - 4,0 грн./кв. м. Середню поверховість забудов візьмемо 6 поверхів. Умовний коефіцієнт поверховості для житлових будинків (70% умовної забудови, або 245 млн. кв. м) вважатимемо рівним Кповжитл = 1+0,1х5 = 1,5; для промислових, офісних і торговельних будівель (30% умовної забудови, або сукупно 105 млн. кв. м) коефіцієнти поверховості відповідно дорівнюють Кповпром=2,5; Кповофіс=6,5 і Кповторг=5,0, або сукупно для всіх категорій нежитлових будівель (за питомого розподілу забудови цих категорій відповідно 50%, 20% і 30%) Кповнежитл=4,05. Коефіцієнт функціонального призначення Кфункц для спрощення розрахунків поки що беремо рівним 2.

Виходячи з цих даних, розрахуємо середню для Києва суму податку на землю, що стягується із забудованих ділянок землі:

ПЗ = Спз х Пжитл х Кповжитл + Спз х Пнежитл х Кповнежитл, де

Спз - середня по Києву ставка уніфікованого податку на землю;

Пжитл - площа забудови житловими будинками;

Кповжитл - коефіцієнт поверховості для житлових будинків;

Пнежитл - площа забудови під промисловими, офісними, торговими будівлями;

Кповнежитл - сукупний коефіцієнт поверховості для промислових, офісних, торгових будівель.

Тоді ПЗ = 4,0 грн./кв. м х 245000000 кв. м х 1,5 + 4,0 грн./кв. м х 105000000 кв. м х 4,05 х 2,0 = 4872000000 грн. на місяць, або 58,464 млрд. грн. на рік.

Харків.

Площа міста 30604 га (306 кв. км). Якщо вважати, що площа забудови становить 42% (за аналогією з Києвом), то вона дорівнює 306 х 0,42 = 128,5 кв. км. Приймемо орієнтовно, що мінімальна ставка податку на землю в Харкові дорівнює 1,4 грн./кв. м, максимальна ставка - 4,0 грн./кв. м і середня ставка Спз = 2,7 грн./кв. м. Площа забудови житловими будівлями (70% від загальної площі забудови) Пжитл = 89,95 кв. км. Площа забудови промисловими, офісними, торговельними спорудами (30% від загальної площі забудови) Пнежитл = 38,55 кв. км. Коефіцієнт поверховості для житлових будинків Кповжитл = 1,4. Коефіцієнт поверховості для промислових, офісних, торговельних споруд Кповнежитл = 4,05. Кфункц = 2,0.

Тоді середнє значення суми податку на землю по Харкову (з урахуванням поверховості та функціонального призначення) становитиме: ПЗ = 2,7 грн./кв. м х 89950000 кв. м х 1,4 + 2,7 грн./кв. м х 38550000 кв. м х 4,05 х 2,0 = 1183099500 грн. на місяць, або 14,197 млрд. грн. на рік.

Черкаси.

Площа 78 кв. км. Якщо вважати, що площа забудови становить 42% (за аналогією з Києвом), то вона дорівнює 78 х 0,42 = 32,76 кв. км. Приймемо орієнтовно, що мінімальна ставка податку на землю в Черкасах дорівнює 1,2 грн./кв. м, максимальна ставка - 2,0 грн/кв. м і середня ставка Спз = 1,6 грн./кв. м. Площа забудови житловими будинками (70% від загальної площі забудови) Пжитл = 22,932 кв. км. Площа забудови промисловими, офісними, торговельними спорудами (30% від загальної площі забудови) Пнежитл = 9,828 кв. км. Коефіцієнт поверховості для житлових будинків Кповжитл = 1,1. Коефіцієнт поверховості для промислових, офісних, торговельних будівель Кповнежитл = 3,35. Кфункц = 2,0. Середнє значення суми податку на землю по Черкасах становитиме: ПЗ = 1,6 грн./кв. м х 22932 000 кв. м х 1,1 + 1,6 грн./кв. м х 9828000 кв. м х 3,35 х 2 = 145716480 грн. на місяць, або 1,749 млрд. грн. на рік.

Вознесенськ - районний центр Миколаївської області.

Площа 22,56 кв. км, з них площа житлової й громадської забудови становить 44% (9,93 кв. км). Середню ставку податку на землю у Вознесенську приймемо рівною Спз = 1,1 грн./кв. м. Площа забудови житловими будинками (70% від загальної площі забудови) Пжитл = 6,951 кв. км. Площа забудови промисловими, офісними, торговельними спорудами (30% від загальної площі забудови) Пнежитл = 2,979 кв. км. Коефіцієнт поверховості для житлових будинків Кповжитл = 1,1. Коефіцієнт поверховості для промислових, офісних, торговельних споруд Кповнежитл = 2,7. Кфункц = 2,0. Середнє значення суми податку на землю у Вознесенську становитиме: ПЗ = 1,1 грн./кв. м х 6951000 кв. м х 1,1 + 1,1 грн./кв. м х 2979000 кв. м х 2,7 х 1,5 = 21682155 грн. на місяць, або 0,260 млрд грн на рік.

Вріз 3. Приклади розрахунків стягнення сум земельного податку

Приклад 1.

Металургійний комбінат «Азовсталь» (м. Маріуполь) за результатами 2010 року перерахував до бюджетів усіх рівнів суму близько 11,0 млрд. грн.

Розрахуємо розмір щорічних податкових відрахувань для цього комбінату відповідно до запропонованої нової системи оподаткування:

ПЗ = Спз х П х Кфункц х Кпов.

Спз = 2,0 грн./кв. м. Площа земельної ділянки, на якій розташований комбінат, становить близько 6000 га, тобто П=60000000 кв. м. Кфункц=6; Кпов = 1,5. Тоді ПЗ = 2,0 х 60000000 х 6,0 х 1,5 = 1,080 млрд. грн. на місяць, або 12,960 млрд. грн. на рік. Як бачимо, ця сума трохи перевищує ту, що комбінат сплатив у 2010 році. Тому наведений розрахунок акцентує увагу на необхідності винесення великих промислових об’єктів, які забруднюють навколишнє середовище, за межі міст.

Приклад 2.

Компанія, яка володіє 2-поверховою офісною будівлею, розташованою в історичному центрі Києва, уклала з Київською міською державною адміністрацією договір оренди земельної ділянки площею 947 кв. м для експлуатації та обслуговування цієї будівлі. Плата за землю (орендна плата) становить 14 тис. грн. на місяць. Крім того, компанія сплачує до бюджету податки на суму приблизно 7 тис. грн. на місяць. Тобто сукупна сума відрахувань становить 21 тис. грн.

Із запровадженням нової системи оподаткування компанія буде звільнена від сплати зазначеної суми та щомісяця вноситиме до бюджету суму нового єдиного податку на землю в розмірі ПЗ = Спз х П х Кфункц х Кпов, де Спз = 6,0 грн./кв. м (центр Києва); П = 947 кв. м; Кфункц = 1,5 (для офісної будівлі); для 2-поверхової офісної будівлі Кпов = 1,5+1,0 = 2,5.

Тоді ПЗ = 6,0 х 947 х 1,5 х 2,5 = 21,307 тис. грн. на місяць, тобто розмір оподаткування для цієї компанії буде не більшим, ніж раніше.

Приклад 3.

4-поверхова будівля загальною площею приміщень 4000 кв. м у центрі обласного центру (аналог - Черкаси) здається в оренду під універмаг. Земельна площа, яку займає будівля, становить П = 1500 кв. м.

Для центру міста ставка податку на землю Спз = 2,0 грн./кв. м. Коефіцієнт функціональності для об’єктів торгівлі Кфункц = 8. Коефіцієнт поверховості для 4-поверхової торговельної будівлі Кпов = 2 + 2,0 х 3 = 8.

Тоді сума щомісячного податку на землю, яку сплачуватиме до бюджету власник будівлі, становитиме ПЗ = Спз х П х Кфункц х Кпов = 2 х 1500 х 8 х 8 = 192000 грн.

Орендна плата, яку власник будівлі стягує з орендарів, дорівнює 125 грн./кв. м. Тоді розмір місячної орендної плати за всі приміщення будівлі становить суму, яка дорівнює 125 х 4000 = 500000 грн. Тобто хороша рентабельність, яку одержують від здавання в оренду будівлі, очевидна.

Приклад 4.

Невелике промислове підприємство, розташоване в одному з районних центрів України (аналог - Вознесенськ), займає земельну площу розміром 2500 кв. м. Спз = 1,1 грн./кв. м; Кфункц = 1,4; Кпов = 2,5 ( для 2-поверхової промислової будівлі).

Тоді ПЗ = 1,1 х 2500 х 1,4 х 2,5 = 9625 грн. на місяць. При цьому інші податки відсутні.

Приклад 5.

Сім’я з трьох осіб проживає в одному з районних центрів України (аналог - Вознесенськ) у 2-кімнатній квартирі загальною площею 52 кв. м, розташованій у 5-поверховому житловому будинку, що має 60 квартир, сумарна площа яких становить 3120 кв. м. Площа земельної ділянки під будинком (площа забудови) - 800 кв. м.

Дохід родини (двоє працюючих) становить 1800 грн., з якого вони сплачують податок з доходів фізичних осіб у розмірі 270 грн. на місяць (не враховано оплату землі, що включається до квартплати).

Сім’я також має заміську земельну ділянку площею 10 соток, яку використовує під город.

Сумарний земельний податок за весь будинок, який щомісяця сплачуватиме до бюджету власник будинку, становитиме:

ПЗ∑ = Спз х П х Кфункц х Кпов.

При цьому Спз = 1,1 грн./кв. м, П = 800 кв. м, Кфункц=1,0 ( для житлового будинку), для 5-поверхового житлового будинку Кпов=1+0,1+0,2+0,3+0,4 = 2,0.

Тоді ПЗ∑ = 1,1 х 800 кв. м х 1,0 х 2,0 = 1760 грн. на місяць. Таку суму сплачуватиме до бюджету власник будинку.

Розмір відшкодування частини земельного податку, який сплачуватиме власнику будинку сім’я, що проживає в зазначеній вище 2-кімнатній квартирі, може становити ПЗкв = ПЗ∑ х Кпл, де Кпл - співвідношення площі квартири і сумарної площі всіх квартир у будинку.

Кпл = 52 : 3120 = 0,0167.

Тоді розмір відшкодування земельного податку з 2-кімнатної квартири становитиме ПЗкв = 1760 грн. х 0,0167 = 29,39 грн. на місяць.

Якщо ставка податку на землю для сільської місцевості цього регіону дорівнює Спз=0,5 грн./кв. м, розмір податку із заміської земельної ділянки під городом становитиме ПЗ = Спз х П х Кфункц = 0,5 грн./кв. м х 1000 кв. м х 0,4 = 200,00 грн. на місяць.

Усього сумарний розмір податку дорівнює 229,39 грн. на місяць, що менше за суму податків, які сплачує сім’я нині.

Подібний ефект спостерігатиметься для переважної більшості населення України.