Псевдореформатори: нові податки для будівельників та зупинка мультиплікатора

27 жовтня, 2020, 12:31 Роздрукувати
Відправити
Відправити

Як псевдореформатори з податкового комітету націлилися ліквідувати «схеми» на ринку нерухомості, або історія про те, чому оперативне латання дірок бюджету призведе до зростання цін на квартири та тривалого  падіння в будівельному секторі.

Економічна криза поточного року, пов’язана з пандемією, негативно позначилася на ситуації, практично, в усіх галузях економіки більшості країн світу, у тому числі в будівництві. Як відомо, будівельна галузь — фондотвірна, а основне її завдання – забезпечувати  інвестиційні наміри забудовників якісною продукцією. Тим часом  вона повністю залежить від загального економічного стану – фінансових можливостей бюджетів усіх рівнів розвивати соціальні та інфраструктурні проєкти; підприємств і організацій – створювати нові та технічно переоснащувати наявні потужності; населення, що  потребує поліпшення житлових умов, як основного інвестора будівництва житла. Крилата фраза – «держава, яка не будує, не має майбутнього» історично підтверджена прикладами багатьох країн світу. 

Слід зазначити, що для України, як і для багатьох країн світу, це не новина. Щось схоже  вже було під час фінансової кризи 2008—2009 років, коли обсяги будівельно-монтажних робіт відносно  2007 року впали більш ніж удвічі, а прийняття в експлуатацію житла як важливий  індикатор  стану справ у галузі та фінансових спроможностей населення – знизилося на 40%. 

Це спонукало девелоперів шукати  нові шляхи у фінансових механізмах забезпечення житлового будівництва, – на ринку з’явився інститут спільного інвестування. 

Крім того, через незадовільну ситуацію з курсом валют, неможливість отримувати дивіденди від банківської системи девелопери стали спрямовувати  залишкові кошти на будівництво житла, про що я недавно докладно розповів у статті «Київ увійшов до міст-лідерів за динамікою  цін на нерухомість: до чого варто приготуватися покупцям». 

Такі кроки, загалом, дали можливість упродовж  2010—2011  років наростити обсяги будівництва нового житла майже на 70%. 

Не можна оминути увагою й той факт, що залучення коштів через інститут спільного інвестування привів до ще одного позитиву – детінізації, оскільки істотно  зменшився приплив  інвестицій з-за меж України, зокрема з Кіпру. Адже всі розуміли, що це не іноземні інвестиції, а гроші вітчизняних забудовників, які вони виводили в офшорні зони. 

Наразі наші «чудові реформатори» вирішили цю систему зламати і впровадити  звичайний механізм оподаткування при залученні фінансових ресурсів у будівництво житла через інститути спільного інвестування. 

Проаналізуймо  ситуацію в цифровому вимірі. За підсумками другого кварталу поточного року, як, до речі, взагалі останніми роками, частка будівництва у валовому внутрішньому продукті становила  всього 2,5%. При цьому будівельні роботи в житловому секторі визначаються на рівні 18% від загального обсягу будівельних робіт. Тобто  у валовому внутрішньому продукті житлове будівництво, за підсумками другого кварталу, становить  0,45% або приблизно 4 млрд  гривень. Як бачимо, немає теми для дискусії, адже слід пам’ятати, що в цьому випадку залучені в будівництво кошти є коштами населення, спрямованими на придбання квартир. 

Можна проаналізувати ситуацію й з іншого боку. Торік  було введено в експлуатацію близько 5,2 млн  кв. метрів житла у багатоквартирних житлових будинках. Якщо вважати, що середньостатистична вартість 1 кв. метра  житла в цілому по Україні становить  приблизно 15 тис. гривень, а собівартість дорівнює десь 75% від загальної вартості, то, з погляду оподаткування, йдеться  про приблизно 19 млрд  гривень, із яких податок на прибуток у розмірі 18 % становить 3,4 млрд. гривень. Однак насправді  девелопери, що залучають кошти через інститути спільного інвестування, сплачують податок на дивіденди у розмірі 10,5 відсотка. Тобто  різниця становить  1,4 млрд  гривень. Тим часом  слід мати на увазі, що залучення коштів через інститути спільного інвестування використовує лише половина забудовників, переважно в місті Києві. Таким чином, ідеться  про можливе недонадходження податку в розмірі 700 млн  гривень, яке, до речі, має відтермінований характер. 

Поки що ми говорили  про кошти, отримані від продажу квартир. А на цю тему треба  подивитися з іншого боку. Сьогодні на будівельних роботах задіяно 272 тис. осіб. Окрім того, є промисловість будівельних матеріалів, є будівельна індустрія, яка випускає будівельні конструкції та вироби, є сфера будівельного машинобудування. У цих підгалузях загалом працює близько ста тисяч фахівців. Це  якщо говорити виключно про виробництво. 

Але всі ми розуміємо, що після введення в експлуатацію об’єкта житлового або громадського призначення  населення купує устаткування, обладнання, меблі. Об’єкти промислового та переробного характеру потребують нового технологічного обладнання, машин і механізмів. Інакше кажучи, слід пам’ятати, що кожне робоче місце в будівництві зрештою викликає потребу   додатково у  6—7 особах  робітничого та інженерного персоналу в багатьох галузях економіки, – все залежить від функціоналу того чи іншого об’єкта. 

У своєму Посланні до парламенту 20 жовтня цього року президент України заявив, що керівництво держави планує підтримувати насамперед  ті галузі економіки, які дають мільтиплікаційний ефект. Як бачимо, до таких галузей саме й належить  будівництво. 

Однак  складається враження, що «псевдореформатори» не чують або не хочуть чути послання президента, а, прикриваючись популістськими фразами, прагнуть знищити те, що створювалося роками й забезпечувало цей мультиплікатор. 

Ось чому позиція Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики видається  більш ніж дивною. Ми нібито зробили висновки з попередньої  кризи, точно знаємо, що може втримати галузь, створити робочі місця та примусити працювати економіку,  — і приймаємо протилежні рішення. 

Недолугість пропозицій «реформаторів» полягає ще й у тому, що на сьогодні держава не створила належних умов для залучення коштів на житлове будівництво через банківські установи. Навіть іпотека під 10% річних не дає можливості пересічному громадянинові з його середньомісячним доходом придбати собі більш-менш пристойне житло. Це означає, що частина людей, які прагнуть покращити свої житлові умови, просто не зможуть цього зробити. 

І насамкінець. Треба чітко розуміти, що забудовник, девелопер, взагалі представник бізнесу працювати собі на збитки не буде. Отже, в  них один шлях – підвищувати  вартість квадратного метра, що означає перекласти «новації з оподаткування» на плечі пересічного громадянина, який прагне поліпшити свої житлові умови. Фактично, псевдореформатори захотіли швидко отримати гроші від великих і «жадібних» забудовників, але насправді  черговий раз «залізли»  у кишені до простих українців. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК