Прогнози попри все... Іноземні інвестори не втрачають оптимізму відносно України

Попри політичну нестабільність у країні, «холодну війну» між гілками влади, розквітлу корупцію, бюрократичне свавілля, нестійкість інвестиційного клімату, нестабільне регуляторне середовище та інші національні особливості ведення бізнесу, іноземні інвестори, втім, як і раніше, оптимістично дивляться на свій бізнес в Україні.

У сфері інвестицій, можливо, як у жодній іншій, результати попередніх років можуть служити певною базою для прогнозів на майбутнє. 2006 року чистий приплив прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україну продовжував зростати, досягнувши на кінець вересня 3,7 млрд. дол., що в 3,5 разу вище показника за такий самий період 2005-го. За різними попередніми оцінками, обсяг ПІІ до кінця поточного року має становити від 4 млрд. до 6 млрд. дол.

При цьому варто пригадати, що ще п’ять-шість років тому «українська тема» викликала в іноземних інвесторів скоріше негативні, ніж позитивні емоції. Але вже 2004-й із його безпрецедентним економічним зростанням у поєднанні з реформами в законодавстві дав свій результат: іноземне бізнес-співтовариство стало повертатися обличчям до України. 2005-й був воістину переломним: у новій країні з’явилися нові можливості. І навіть містичні слогани про реприватизацію не змогли зруйнувати бажання іноземного інвестора брати участь грошима в економіці країни, що швидко зростає.

Адже мотив в інвестора один — норма дохідності на вкладений капітал. І якщо в «старих» економіках Європи, Азії й Америки рентабельність 15% вважається вже доволі високою, то що казати про прибуток 25—100% і вище, який ще можна «зловити» у перехідних економіках, подібних до нашої. Одне лише зростання цін на нерухомість чого варте...

Закономірно, що зусилля й досягнення попередніх років сформували досить пристойний результат 2006-го. Відповідно до листопадового звіту Держкомстату, основними сферами участі іноземного капіталу в році, що минає, були: фінансовий сектор (загальна сума інвестицій — 993,9 млн. дол.), промисловість (703,2 млн. дол.), нерухомість (385,3 млн. долл.). В основному, інтерес до Україні виявляли європейські інвестори (а також «російсько-українсько-кіпрські»): обсяги фінансування з Франції становили 676 млн. дол., із Кіпру — 554,3, Нідерландів — 433,9, Великобританії — 350,3, Австрії — 221,4 і Німеччини — 198,6 млн. дол.

Однак повторити успіх 2005 року, коли загальний обсяг іноземного інвестування досяг безпрецедентних 7,6 млрд. дол., виявилося не під силу. Оскільки не повторилися ні приватизаційна угода, подібна продажу «Криворіжсталі», ні трансакція, порівнянна з купівлею банку «Аваль» австрійським Raiffeisen-банком. А процес придбання італійським банком Intesa Укрсоцбанку завершиться, вочевидь, уже в 2007-му, тож планована інвестиція в сумі 1,2 млрд. дол. піде в актив уже наступного року. Проте загальні показники 2006-го, непростого для України року демонструють несподівано високий ступінь впевненості інвесторів у потенціалі економічного розвитку України. І навіть МВФ змінив у жовтні свій початковий прогноз зростання ВВП на 2006 рік — із 2,5 на 6%.

Відповідно до даних Міністерства економіки, загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну за всі роки незалежності до жовтня 2006-го досяг 19,9 млрд. дол. Проте до стабільно високих показників ПІІ в країнах Центральної й Східної Європи нам ще далеко. Досить сказати, що в Польщі, наприклад, із 2000-го по 2004 рік обсяг ПІІ щороку становив у середньому близько 7 млрд. дол. Тоді як в Україні рубіж у 1 млрд. дол. було вперше подолано 2003-го. У свій найуспішніший рік,
2005-й, Україна на ниві ПІІ досягла рівня 7,6 млрд. дол., а Чеська Республіка того ж року перевищила показник у 10 млрд. дол. І якщо прогноз для України (з її 47 млн. населення) на 2006 рік становив 4 млрд. дол., то для Румунії (з 22 млн. населення) — 8,6 млрд. дол., для п’ятимільйонної Словаччини — 3,4 млрд. і для Польщі (38 млн.) — 8,4 млрд. дол. Що стосується Росії, то її показники набагато нижчі за українські: обсяг ПІІ 2005-го — близько 1,5 млрд. дол., прогноз на 2006-й — 2,5 млрд.

Проте ми, як і раніше, відстаємо, і відстаємо істотно, від більшості європейських країн в іншому аспекті — за обсягом цих самих інвестицій на душу населення. Цей показник характеризує інтенсивність і адекватність обсягів припливу капіталу розмірам країни. Хоча завдяки інвестиційному буму останніх років цей показник у нас до 2005-го, за оцінками ЄБРР, перевищив позначку 340 дол. (для порівняння: ще наприкінці 90-х він не досягав і 100), тут ми позаду всієї Центральної Європи і балтійських країн (у середньому — 2700 дол. на душу населення), Південної й Східної Європи, включаючи Балкани (у середньому — 1134 дол.), а серед країн СНД — попереду Росії (61 дол.), Білорусі (251), Молдови (321) і всіх середньоазіатських «тигрів», крім Казахстану (1568 дол.).

Втім, ситуація незабаром може поліпшитися. Європейська бізнес-асоціація прогнозує в 2007-му стабільний інтерес до Україні, який може залучити в країну ПІІ в обсягах від 4 до 5 млрд. дол. Асоціація, до речі, зазначає, що наявні інвестори більше тривожаться про практичні аспекти ведення бізнесу в Україні, ніж про сам бізнес-клімат.

Не секрет, що для більшості серйозних інвесторів побажанням номер один залишається стабільність і передбачуваність регуляторного-правового поля, прозорість виконання законів і незалежність судової системи в країні. У список побажань також входять: розвиток інфраструктури, зокрема телекомунікаційної, зниження рівня корупції й бюрократії. Очевидно, тому прем’єр-міністр Віктор Янукович під час свого недавнього американського візиту запевнив слухачів у Центрі стратегічних і міжнародних студій, що його країна відкрита для іноземних інвесторів і неухильно рухається шляхом політичних і економічних реформ. Повернувшись на батьківщину, Віктор Федорович пообіцяв співвітчизникам подальшу стабілізацію економіки в 2007-му, а економічний прорив «призначив» на 2009 рік.

Зарубіжні банки продовжують демонструвати практично неослабний інтерес до України. Тому є підстави вважати, що 2007-го фінансовий сектор буде, як і раніше, найпривабливішим для іноземних інвесторів. Багато хто з аналітиків вважає, що вже до 2008 року більш як половина українських банків знайде нових європейських власників. На друге місце з інвестпривабливості, судячи з попередніх оцінок, вийде ринок української нерухомості. І це попри те, що парламент ще на рік продовжив мораторій на приватизацію землі. Можна уявити, який інвестиційний бум міг початися на теренах України зі скасуванням згаданого мораторію. Третьою ключовою сферою, яка також цікавить інвесторів, стане роздрібна торгівля.

Міжнародний валютний фонд оцінює перспективи України наступного року в 4,5% зростання ВВП. Інші міжнародні прогнози, включаючи ЄБРР, коливаються від 3 до 6%. Можливо, вони надто оптимістичні, особливо з урахуванням 47-відсоткового підвищення цін на імпортований російський газ. Проте навіть скептики не можуть не визнати, що Україна зуміла пом’якшити торішній перепад газових цін завдяки кільком чинникам, зокрема й за рахунок видобутку вітчизняного газу (30% від загального споживання), що вберегло приватних користувачів від шокової терапії. Водночас промислові користувачі (зокрема, виробники сталі й добрив) одержали певну компенсацію за рахунок високих обсягів експорту.

Якщо планований у першій половині 2007 року вступ України до СОТ справді відбудеться, він також продемонструє, що економічні реформи, зокрема лібералізація торгового режиму й відкриття економіки, перебувають у стадії практичної реалізації, що, у свою чергу, істотно поліпшить імідж України як інвестиційно привабливої країни.

Якщо ж уряд справді покладе в основу своєї економічної політики створення Економіки знань і постійне підвищення конкурентоспроможності не тільки олігархічного бізнесу, а й усієї країни (її науки, освіти, медицини, культури), то не виключено, що свідками економічного прориву ми станемо не 2009-го, а набагато раніше.