Профондація-3

Планова ревізія виконання Києвом умов угоди stand by, підписаної 28 липня 2010 року, навряд чи піднесе неприємні сюрпризи. Офіційні результати стануть відомі на початку наступного тижня, і, швидше за все, черговий транш від МВФ в еквіваленті 1 млрд. СПЗ (близько 1,563 млрд. дол. за нинішнім курсом) надійде в Україну до 30 листопада ц.р.

Справді, як уже неодноразово заявляли представники уряду, більшість ключових умов Меморандуму про економічну та фінансову політику українською стороною виконуються. Цей факт публічно підтвердив і постійний представник МВФ в Україні Макс Альєр. Щоправда, в усіх висловлюваннях офіційних осіб чомусь обов’язково були присутні слова «поки що» та «сьогодні»…

Слід, однак, зазначити, що, попри бравурні заяви прем’єр-міністра Миколи Азарова і міністра фінансів Федора Ярошенка, українська сторона виконала все ж таки не всі взяті на себе зобов’язання. Зокрема, одним із структурних маяків (обов’язкових умов) було скасування чинності Закону «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за невчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги» — із тим, щоб заборгованості, накопичені після 1 жовтня 2010 року, підлягали дії штрафних санкцій. Термін, який був установлений меморандумом, — 30 вересня ц.р.

Вищезгадана тимчасова заборона була запроваджена українським парламентом точно 14 років тому (13 листопада 1996-го, до цього нараховувалося 0,01% пені за день прострочення платежу, але не більше суми заборгованості).

Домагаючись затвердження програми співробітництва радою директорів МВФ, уряд спочатку демонстрував жорстку готовність виконати зобов’язання щодо пені. Вже 23 липня в парламенті був зареєстрований кабмінівський законопроект (№7013 від 23.07.2010 р. — про внесення змін до ст. 2 вищезгаданого закону від 1996 року). Випадково чи ні, але документ містить дуже цікавий правовий казус. У запропонованій редакції ст. 2 спочатку скасовує дію всього закону (із 1 січня 2011 року). А наступним положенням (уже начебто нечинного закону) установлює, що з цієї самої дати (01.01.2011 р.) відновлюється нарахування пені.

Що стало причиною цього недоліку — поспіх при підготовці документа чи привід для його повернення на доопрацювання закладався спеціально — можна тільки здогадуватися.

Та очевидно, що особливого бажання ухвалювати відповідний закон напередодні місцевих виборів у влади, звісно ж, не було. Адже новина про відновлення — після півтора десятка років паузи! — пені при комунальних послугах, які різко здорожчали, мала б резонанс не слабший від того, який виник із приводу рішення про підвищення самих тарифів або про збільшення пенсійного віку для жінок.

То чи варто дивуватися, що законопроект був жорстко розкритикований не тільки Головним науково-експертним управлінням Верховної Ради (ГНЕУ), а й профільним комітетом — із питань соціальної політики та праці, очолюваним головою Федерації профспілок України регіоналом Василем Харою. Незабаром після затвердження програми та виділення першого МВФ-ського траншу, 9 вересня, комітет уніс проект постанови, яка пропонує повернути законопроект на доопрацювання в Кабмін. Також по ходу справи з’явився альтернативний законопроект депутата Ю.Кармазіна (№7013-1 від 23.07.2010 р.).

Серед іншого комітет мотивував своє рішення тим, що на сьогодні так і не виконується головна умова зняття тимчасової заборони — «усунення невиконання державою зобов’язань з виплати зарплат, пенсій, стипендій, інших грошових виплат». Цікаво, чи не доведеться цього чекати ще років п’ятнадцять?

При цьому комітет навів дуже цікаву статистику. За даними Держкомстату, заборгованість по зарплаті, як мінімум до останнього часу, постійно зростала. На 1 січня поточного року вона становила 1,47 млрд. грн., а 1 липня — уже 1,79 млрд.

За даними ДК «Газ України» на 27 липня 2010 року, рівень розрахунків населення за газ поточного року становив 84,4% (при цьому Вінницька, Харківська, Херсонська і Миколаївська області розрахувалися на 100%). Усього, за даними Держкомстату, борг населення за газ становив 10,8 млрд. грн.

Визнаючи необхідність підвищення дисципліни розрахунків за послуги ЖКГ у цілому, комітет посилається на думку ГНЕУ ВР, яке «не бачить реальних підстав для надій на значний позитивний ефект від ухвалення цього закону: якщо певна частина громадян унаслідок невчасної виплати їм заробітної плати та інших грошових виплат не може нині своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги, то вона тим паче не зможе оплачувати відповідні послуги, збільшені на суму нарахованої пені».

«Вважаємо, що прийняття поданого законопроекту без усунення причин, які свого часу змусили прийняти рішення про заборону стягнення пені, призведе тільки до збільшення суми заборгованості населення по оплаті послуг ЖКГ, а для деяких категорій боржників — до перетворення заборгованості в безнадійну. А це, у свою чергу, може призвести до накладення стягнення на житло, яке належить цим особам, та його втрати ними».

Як зазначив один із опитаних «ДТ» експертів, офіційний Київ у цьому питанні просто почав тягти час. Розгляд законопроекту в парламенті був запланований на 4 листопада — наступний день після приїзду МВФ-ської місії до Києва. Отже, якби вашингтонські ревізори почали грізно стукати по столу, вимагаючи негайного виконання зобов’язання, цілком можна було б і поквапитися.

Та судячи з того, як із подачі спікера Литвина, який озвучив «пропозицію, щоб розгляд законопроектів 7013 і 7013-1 перенести на наступний пленарний тиждень (16—19 листопада)», таке рішення було прийняте, представники Вашингтона поскупилися на громи та блискавки. У результаті питання в парламенті якщо й розглядатимуть, то не раніше 30 листопада.

Певне, не надто прискіпливі в МВФ і до того, що деякі їхні вимоги Київ виконує формально. Так, відповідно до кількісних критеріїв ефективності, стеля заборгованості з відшкодування ПДВ була встановлена на рівні 3 млрд. грн. на кінець вересня, а під кінець року передбачалася повна її ліквідація. Як бадьоро відрапортував 9 листопада прем’єр-міністр, у питанні про заборгованість сьогодні «йдеться про 2—1,5 млрд. грн. — такий порядок цифр».

Порядок, може, і такий, та лишень велике запитання, як самі цифри рахуються? Адже буквально через два дні перший заступник міністра фінансів Вадим Копилов під час засідання парламентського комітету з питань податкової та митної політики, присвяченого проекту Податкового кодексу, озвучив дещо іншу цифру. За його словами, «на 1 листопада заборгованість із відшкодування ПДВ становила близько 9 млрд. грн.», і «це дає нам можливість до кінця року повністю ліквідувати прострочену заборгованість, оскільки в бюджеті в нас є ресурс 9 млрд. грн.»

Звідки нестикування? Певне, або перший заступник міністра фінансів просто не знав, що з 1 по 9 листопада левову частку заборгованості (на 7—7,5 млрд.) уже було погашено, або цифри прем’єр-міністра ці самі 7—7,5 млрд. з якоїсь причини не враховують...

Утім, ПДВ-шних «курчат», як і багато інших показників, сторони лічитимуть уже навесні: на березень 2011 року заплановано другий перегляд і перевірка виконання критеріїв ефективності виконання програми станом на кінець грудня 2010-го. Тоді й стане зрозуміло, чи вкладеться уряд у «стелю» збільшення дефіциту сектору загальнодержавного управління в розмірі 71 млрд. грн. (включаючи НАК «Нафтогаз України», на потреби рекапіталізації якої в листопаді було виділено 7,4 млрд. грн.). І чи повірять представники МВФ, що бюджет-2011 не вийде за межі дефіциту в 3,5%.

Теж поки що питання, чи не перевищить зростання показника грошової бази за друге півріччя ц.р. обумовлених 5,45 млрд. грн. (до 225 млрд. грн.). На кінець вересня цей показник перебував у більш ніж комфортній зоні — через перебої з надходженнями валюти в серпні та вересні відбулося його різке, більш як на 7 млрд. грн., скорочення (до 216,7 млрд.). Але вже у жовтні зростання грошової бази відновилося, досягши відразу 4,84 млрд. грн., а агрегований показник (221,56 млрд.) наблизився до граничного значення (225 млрд.) на відстань витягнутої руки.

Швидше за все, саме до моменту надання наступного траншу заграє новими барвами той перелік ключових проблемних питань у переговорах із МВФ, який ще в перших числах листопада необережно озвучив віце-прем’єр-міністр Тігіпко. Це, нагадаємо, виконання держбюджету, бюджету «Нафтогазу», Податковий кодекс, а також пенсійна реформа.

Можливо, міністр фінансів Федір Ярошенко і правий у тому, що наявний перелік питань потребує лише технічного врегулювання, і принципових розбіжностей між Україною і МВФ на сьогодні не існує. Дуже хочеться вірити і прем’єру Миколі Азарову, що «сьогодні не існує протиріч щодо бачення ситуації та дій уряду для виходу країни з кризи і відновлення економічного зростання». Тим паче що й постійний представник МВФ в Україні Макс Альєр підтвердив ці слова, заявивши в четвер, що «поки що дискусії йдуть добре».

Як зазначив пан Альєр, програма співробітництва України з МВФ є «дуже амбіційною», і «поки що вона виглядає досить перспективно». За його словами, головне сьогодні — забезпечити фінансову та макроекономічну стабільність, тому що чинником, який насторожує, є інфляція в країні понад 10% на рік і прогнози, що вона зростатиме.

Саме в площині забезпечення макроекономічної та фінансової стабільності були претензії МВФ до проекту Податкового кодексу, про які згадував віце-прем’єр Тігіпко і наявність яких потім спростовував прем’єр Азаров.

«Експерти МВФ не зовсім розуміють логіку уряду в податковій реформі та розцінюють її як досить ризиковану», — заявив 10 листопада на зустрічі з представниками Федерації роботодавців України керівник місії Танос Арванітіс. У принципі, МВФ не проти зниження податкового тягаря в Україні, але, беручи до уваги сьогоднішню бюджетну ситуацію в Україні та наявну фіскальну політику, вважає швидкість, із якою пропонується знижувати ставку податку на прибуток до 16% уже в 2011 році, дуже ризикованою. «Для такого швидкого зниження уряду насамперед необхідно знайти механізми, які скоротять видатки. Адже три чверті надходжень до українського держбюджету йдуть сьогодні на зарплати та інші соціальні виплати. Уряд витрачає на це майже 50% ВВП, а це половина економіки держави».

Також пан Арванітіс сказав про те, що в дискусії з урядом щодо широко обговорюваної проблеми спрощеної системи оподаткування МВФ радив Україні залишити «спрощенку» для дуже маленьких підприємств, дохід яких становить до 500 тис. грн. на рік. Підприємства ж, дохід яких перевищує цю суму і сягає 3 млн. грн., слід перевести на загальну систему оподаткування, запровадивши для них
16-відсотковий податок на прибуток. Стосовно ж великих підприємств до зниження бюджетних витрат говорити про податок на прибуток в 16% передчасно.

Ну і, нарешті, ще один важливий проблемний пункт — уже озвучений намір відмовитися від деяких ключових пунктів пенсійної реформи. Нібито «уряд знайшов компенсатори тих доходів, які планувалося одержати в Пенсійний фонд від підвищення пенсійного віку для жінок». Цей таємничий компромісний варіант українська сторона мала обговорити на нинішніх переговорах з іноземними донорами. Нібито скорочення дефіциту Пенсійного фонду буде досягнуте завдяки скороченню його видаткової частини.

На підтримку позиції уряду уже виступили представники українських профспілок, зустріч яких із місіонерами фонду відбулася 8 листопада. За інформацією ФПУ, «на зустрічі були представлені напрацювання двосторонніх робочих груп (уряду та профспілок), у яких указано на наявність ресурсів і можливостей (економічних, фінансових, організаційних), що дають змогу утриматися від підвищення пенсійного віку для жінок із 55 до 60 років у найближчі роки та підвищення цін на газ для населення на 50% із квітня 2011 року».

Мабуть, ці та інші пропозиції українських профспілкових діячів так вразили представників МВФ, що ті навіть випустили з приводу зустрічі спеціальний прес-реліз… який не містив жодної конкретної інформації. Мовляв, «відбувся конструктивний обмін думками», «сторони дійшли згоди з приводу...», «широко обговорювалася необхідність заходів для забезпечення стабільності пенсійної системи на тривалу перспективу».

Висновок із усього цього маловтішний. Реформаційний запал нинішньої влади упав уже настільки, що країна ризикує не тільки не дочекатися широко розрекламованих реформ від відповідного президентського комітету, а й лицезріти ревізію того переліку стабілізаційних заходів, на які влада зважилася під тиском іноземних донорів. Сумнівним стає все — і перспективи виділення весняного траншу, і досягнення тієї стабільності, через яку країну обіцяли привести до процвітання.