Податок на бідних

НИНІШНЄ ОСНОВНЕ ДЖЕРЕЛО ДОДАТКОВИХ БЮДЖЕТНИХ НАДХОДЖЕНЬ - ІНФЛЯЦІЯ - ЗАГРОЖУЄ ПРИ ПОДАЛЬШОМУ РОЗКРУЧУВАННІ ОСТАТОЧНО ЗРУЙНУВАТИ ЕКОНОМІКУ

"Блага вість" із Вашингтона, що надійшла цього тижня, про перерахування першого траншу на 5 млрд дол. дає Києву змогу тільки зітхнути з полегшенням, але в жодному разі не є приводом спочивати на лаврах. Очевидно, що МВФівських грошей вистачить лише на те, щоб уникнути дефолту, забезпечивши оплату зовнішніх боргових зобов'язань і критичного імпорту. Та й то якщо українська влада неухильно дотримуватиметься умов підписаної програми, виконання яких перевірятиметься кожні три місяці, будучи умовою виділення наступних порцій фінансування.

Однак тієї самої макроекономічної стабілізації, яка є ключовою метою згаданого документа, точно не вдасться досягти, не приборкавши цін, що наче зірвалися з ланцюга і вже стали одним із ключових чинників дестабілізації економіки та триваючого зубожіння населення. Тож широким верствам українського населення передохнути ніколи - доводиться дедалі тугіше затягувати паски, платячи сповна за стабілізацію системи держфінансів, яка пішла в рознос. А от системних змін, здатних виправдати виставлений рахунок, поки що не видно.

Лише через два місяці з початку нинішнього року індекс споживчих цін зріс уже на 8,6% (навіть без уже анонсованого підвищення енергетичних і решти комунальних тарифів). Це - третина від закладеної в держбюджеті річної інфляції 26%. Зростання офіційного цінового індексу до торішнього лютого досягнуло 35-відсоткового рівня, причому за багатьма значущими позиціями ситуація ще гірша. Так, за останній рік хліб подорожчав майже на 49%, риба - на 60, яйця - на 80, соняшникова олія - на 49,5, проїзд - на 60%. І ще й не таке буде.

Так звана базова інфляція - індикатор, що дає можливість ураховувати вплив на динаміку цін "друкарського верстата" НБУ, - підвищилася до 34,5% у річному вираженні. Звичайно, внаслідок девальвації гривні автоматично збільшилися витрати на імпорт і його кінцеву вартість, а заодно в Україні подорожчали й товари з мінімальною імпортною складовою. Частково на це, звичайно, вплинуло подорожчання енергоресурсів, але більшою мірою - негативні споживчі очікування, спровоковані неузгодженою риторикою уряду й НБУ. Ба більше, як озвучені заяви, так і прийняті рішення змушують сумніватися, що належну роботу над помилками вже зроблено.

Як зазначається в опублікованому цього тижня рішенні ради НБУ, "приріст споживчих цін за підсумками 2014 р. значно перевищив рівень, передбачений Основними принципами грошово-кредитної політики НБУ (19%) і попередньо узгоджений із параметрами меморандуму з МВФ, в якому вже було враховано вплив обставин, пов'язаних із загостренням соціально-економічної ситуації".

Очевидно, що 2015-го ситуація однозначно погіршиться. Запитання: на скільки?

У лютому Кабмін озвучив прогнози з основних макропоказників цього року. Документ передбачає три сценарії, в яких індекс споживчих цін коливається від 26,7 до 42,8%. У поправках до держбюджету враховувалася інфляція в 26%, тобто найбільш оптимістичний варіант із запропонованих. До цього прогнози також різнилися - і 13, і 19, і 27%. І це лише посилювало негативні очікування суспільства, які, своєю чергою, провокували хвилі споживчої паніки, змушуючи простих українців масово скуповувати товари першої потреби, "поки не подорожчало".

Ігор Шумило, колишній виконавчий директор НБУ з економічних питань, звертає увагу на те, що діям уряду та НБУ все ще бракує аргументованості, й споживчу паніку спровокували як нерозуміння ситуації населенням, так і неузгодженість дій влади.

"Проблема полягає в тому, що розрахунки, на яких базується озвучений прогноз (цілком реалістичний, на мій погляд), абсолютно не зрозумілі. Чому нам не пояснять, звідки взялися ці 26%? Якщо влада хоче довіри, вона зобов'язана надавати повну інформацію населенню й переконувати його в правильності своїх дій. Коли голова НБУ говорить про сальдо поточного рахунку, сальдо фінансового рахунку й резерви, я сподіваюся, що вона бачить зв'язок цих показників і переконана, що гроші йтимуть у країну, а не з неї. Сподіваюся, але не впевнений, - зазначає пан Шумило. - Природно, коли з'являється інформація, без будь-яких пояснень і аргументації, вона тільки посилює негатив у суспільстві. Без роз'яснень жодні заходи не спрацюють. Логіка бізнесу проста - запровадити обмеження легко, відмовитися від обмежень складно. Саме тому НБУ потрібна ґрунтовна аргументація його дій. Крім того, розрахунки Кабміну та НБУ не мають відрізнятися, їхні дії повинні бути узгодженими, а співробітництво не має обмежуватися лише спільними прес-конференціями".

Та, на жаль, уряд не оприлюднив вихідних припущень, які застосовувалися при розробці його прогнозів, що не дає змоги оцінити їхню достовірність. До того ж на Україну дуже впливають позаекономічні чинники, здатні вносити принципові зміни в прогнози економістів. Цілком імовірно, що навіть за найгіршого сценарію надходження до бюджету, як і раніше, докручуватимуть за рахунок "інфляційного податку". Але видаткову частину напевно доведеться коригувати. Без цього зниження рівня життя населення і, як наслідок, схлопування економіки неминуче триватимуть.

"Проблема складається з двох чинників - монетарної інфляції, пов'язаної з емісією, та інфляції витрат, пов'язаної із впливом зовнішніх чинників на ціноутворення. Якщо ми почнемо розбиратися в проблемі, то зрозуміємо, що уряд від самого початку не закладав у прогноз інфляції зростання тарифів. Очевидно, МВФ указав на це, і прогноз виправили з урахуванням того, що підняття тарифів почне формувати немонетарну складову інфляції. Чому й відповідає прогноз 26%, - пояснив DT.UA економіст Борис Кушнірук. - Гірший сценарій можливий, якщо девальвація триватиме, а закладений у бюджет курс перевищить 21,7 грн/дол. Причому причиною девальвації найбільшою мірою буде діяльність, а точніше, бездіяльність уряду та закладений у бюджет колосальний дефіцит, який потребує емісії".

Багато хто визнав нещодавнє різке підвищення Нацбанком ставки рефінансування демонстрацією рішучості в приборканні девальваційно-інфляційних процесів монетарними інструментами. Правда, із застереженням, що тривале застосування завищеної ставки може остаточно задушити економіку. Тож Нацбанку слід терміново шукати ефективні способи її кредитно-грошового підживлення. Це дуже непросте завдання, враховуючи нинішній розгін цін. Свій внесок у нього, хоч би що говорили на Інститутській, робить емісія, яку здійснюють на підтримку держбюджету та банків. А точніше, її непродуктивний характер (докладніше - у матеріалі Т.Унковської "Як врятувати національну валюту" в цьому номері DT.UA).

Як пояснюють опитані DT.UA експерти, в теорії ставка центрального банку справді має бути вищою за рівень інфляції. Але на практиці все складніше. Якщо підняття ставки - короткостроковий захід, покликаний боротися зі спекулянтами, то це припустимий крок, який водночас передбачає якнайшвидше повернення до нижчих ставок. Але якщо це довгострокове рішення, то в нинішніх умовах, коли превалює немонетарна складова інфляції, воно інфляцію лише збільшить, підвищивши витрати бізнесу. Фактично НБУ може спровокувати зростання цін, а не їх зниження. Водночас Нацбанк може зберігати високі відсоткові ставки за короткостроковими кредитами, що дасть можливість боротися зі спекулянтами й підвищить відповідальність банків. Але в умовах, коли довгострокові ресурси має лише регулятор, ставки за довгостроковими кредитами треба знижувати, щоб стимулювати економічну активність у країні. Звичайно, є й інші чинники, які можуть вплинути на ситуацію, - ефективна бюджетна політика, детінізація, боротьба з корупцією, але всі вони не дадуть миттєвого ефекту.

Разом з тим, як зазначається в згаданому вище лютневому вердикті ради НБУ, незважаючи на наявність об'єктивних дестабілізуючих факторів немонетарного характеру, суттєво погіршили ситуацію непослідовні й неефективні дії самого регулятора на валютному ринку. Зокрема, йшлося про відсутність дієвого банківського нагляду при рефінансуванні та регулюванні ліквідності. НБУ так і не вдалося стримати девальваційні процеси і зростання споживчої інфляції, але його дії спровокували виникнення тіньових ринків і різко скоротили міжнародні резерви (на 12,9 млрд дол.).

При цьому приріст монетарної бази торік за допустимі рамки не виходив, однак особливості випуску коштів в обіг свідчили про значні недоліки в здійсненні монетарної політики як такої. Зростання обсягів рефінансування банків при неефективному валютному й банківському контролі лише посилювало бажання використовувати отримані кошти для валютних спекуляцій і поглиблення девальвації. Очевидно, що ризик для цінової стабільності в середньостроковій перспективі створив і випуск грошей в обіг шляхом монетизації Національним банком значних обсягів державних облігацій для фінансування бюджетного дефіциту (понад 181,9 млрд грн і 0,09 млрд дол. протягом року). За 2014-й обсяг ОВДП у портфелі НБУ збільшився з 147,1 млрд грн до 318,1 млрд, а частка Нацбанку в загальному обсязі гривневих держпаперів, що перебувають в обороті, зросла з 58 до 69,5%. Ця ситуація, з урахуванням розміру дефіциту нинішнього бюджету, може повторитися і в 2015 р. І в остаточному підсумку домінування цілей фіскальної політики над цілями монетарної політики зробить перехід до інфляційного таргетування неможливим.

Окрім того, упродовж четвертого кварталу 2014-го реальні відсоткові ставки за активними операціями Національного банку, з урахуванням поточного рівня інфляції, мали від'ємні значення, отже, не створювали стимулів для відновлення позитивної динаміки депозитів і лише призводили до додаткового тиску на валютний курс. Значні обсяги кредитів рефінансування в поєднанні з від'ємними реальними ставками було "доповнено" валютними обмеженнями, які призупинили приплив доларів у країну та сприяли тінізації валютного ринку. Це ще більше посилювало девальваційний тиск на національну валюту, провокуючи формування самопосилюваної девальваційно-інфляційної спіралі. Що й стало основним руйнівником цінової та фінансової стабільності в країні, доходів громадян і економіки в цілому.

"Високий темп інфляції погіршує інвестиційний клімат у країні, розмиває купівельну спроможність населення, перешкоджає бізнес-стратегуванню, ускладнює бюджетне планування. Оскільки природа нашої інфляції зумовлена девальваційним зростанням витрат, сторона попиту не розкручується і навряд чи буде розкручена. Бюджет для цього коштів не має, бізнес теж страждає від слабкої активності, - розповів DT.UA Ярослав Жалило, президент Центру антикризових досліджень. - Тому треба враховувати, що неадекватна антиінфляційна політика (зокрема, монетарна жорсткість) може завдати економіці більше шкоди, ніж сама інфляція, тому що вестиме до подальшого її уповільнення. Найкращий варіант, на мій погляд, це структурні антиінфляційні заходи, наприклад, зниження витрат і монопольного прибутку - при каналізації заходів монетарної політики на цільових напрямках, таких, як кредитування аграріїв, експортерів, малого бізнесу".

У поточній ситуації всі дії уряду мають бути спрямовані на стимулювання економічної активності й захист найбідніших верств населення. А якщо ні, то незрозуміло, як саме країна планує вийти з нинішньої кризи. Однак жодних стимулів бізнес поки що не помітив, що вже й казати про домогосподарства. І це попри те, що саме по бідних верствах населення буде завдано основний інфляційний удар. Мінімальна заробітна плата нині становить 1218 грн, а прожитковий мінімум - 1178 грн. Наступне підвищення мінімальної заробітної плати й прожиткового мінімуму відбудеться лише в грудні 2015-го (до 1378 і 1330 грн, відповідно). Прийнято вважати, що соцстандарти "заморозили", але насправді через галопуючу інфляцію вони знижуються (причому катастрофічно. - Ред.). Адже рівень реальної заробітної плати визначається не номінальною сумою грошей, яку одержує працівник за місяць, а тією кількістю товарів і послуг, яку він може за неї придбати. І з кожним місяцем кількість цих товарів і послуг дедалі зменшується.

Дослідження інформаційно-аналітичного центру Info-Light свідчить про те, що після економічної кризи 90-х і до 2015 р. в Україні рівень мінімальної заробітної плати переважно зростав не лише номінально, а й реально. Про що свідчить у тому числі й динаміка мінімальної заробітної плати стосовно курсу долара. Винятком був лише 2009 р., коли після економічної кризи курс долара піднявся з
5 до 8 грн. Найбільший стрибок заробітної плати в доларовому еквіваленті відбувся 2007-го - практично на 30%. Тому що протягом 2005–2008 і 2010–2014 рр. курс гривні був номінально стабільним, на початок 2014-го мінімальна зарплата досягла доларового максимуму за всю історію України - 152 дол. (1218 грн при курсі 7,99 грн./дол.). Однак за минулий рік ситуація змінилася докорінно. Станом на початок року мінімальна заробітна плата опустилася до 77 дол., а 1 березня досягла мінімального за 12 років значення у валютному вираженні - 43,8 дол.

На 150-доларовому рівні мінімальна зарплата українців дорівнювала аналогам таких держав, як Туркменистан або Азербайджан. Нині ж із МЗП у
43 дол. Україна стала в один ряд з Ліберією, Ботсваною і Конго.

При цьому споживчий кошик принципово не переглядався з 2000 р. Згідно з законодавством до нього входить набір продуктів для повноцінного життя, товари непродовольчого призначення, комунальні платежі, вартість проїзду. Виходячи з їхньої вартості й визначається прожитковий мінімум і, як наслідок, мінімальні пенсія та зарплата. Очевидно, що тільки за останній рік споживчий кошик подорожчав, причому відчутно. При скороченні доходів і зростанні витрат зниження купівельної спроможності населення неминуче.

За даними останніх соціологічних досліджень, понад 61% українців відзначають зменшення своїх доходів за останнє півріччя. 54% опитаних зауважують, що саме інфляція є негативним чинником, який впливає на їхнє життя. Понад 56% опитаних підтвердили, що вже почали заощаджувати на продуктах харчування, аби утриматися на плаву. Допомогти простому українцеві можуть тільки вибори до місцевих рад, що відбудуться восени. Заради залучення електорату уряд може піти на перегляд соціальних стандартів, от тільки не довелося б НБУ заради цього запускати друкарський верстат. Адже емісія гривні, колосальна минулого і неминуча цього року, лише посилить інфляційний тиск.

Якийсь час інфляція стримуватиметься низькою купівельною спроможністю та споживчим песимізмом, який зменшує схильність до споживання. Безумовно, інфляційні доходи на руку уряду і бюджету з величезними видатковою і дохідною частинами. От тільки тягар з виконання доходів разом із підприємствами нестимуть і пересічні українці. "Податок на бідних" у результаті призведе до зниження продажів та економічної активності тих же підприємств. Інфляція, як стиснута пружина, ризикує вийти з-під контролю та привести Україну до економічного колапсу.

Завдяки кредиту МВФ ситуація на валютному ринку стабілізується, розкручування девальваційно-інфляційної спіралі сповільниться, та чи надовго? Перший транш, за заявою уряду, буде витрачено на погашення зовнішніх позик і поповнення золотовалютних резервів. Ситуації з інфляцією в середньостроковій перспективі це не поліпшить. З одного боку, країні потрібні стимули, які підвищують економічну активність як бізнесу, так і населення, з іншого - необхідні сигнали, що допомогли б заспокоїти негативні очікування економічних агентів і стабілізувати ситуацію. На жаль, нещодавній заклик прем'єра "не думати про себе, а про дітей і майбутні покоління" та повернення до риторики "камікадзе" грають проти уряду, та й проти економіки.