Оцінка конкурентоспроможності України в умовах політичних змін

Нещодавні політичні події перемістили Україну в центр міжнародних політичних дискусій. Помаранчева революція наприкінці 2004 року продемонструвала народну підтримку демократії й відповідальності влади після багатьох років невмілого політичного керівництва й економічного спаду.

Ейфорія, що було виникла спочатку, після обрання ліберального та схильного до реформ Президента Ющенка, змінилася очікуванням: чи відповідатиме новий уряд побажанням електорату, а також міжнародним сподіванням на швидкі реформи. Лише шляхом реформ, спрямованих на економічний розвиток, ця країна зможе гарантувати привабливіше майбутнє своїм громадянам. Уряд також заявив про свої наміри приєднатися до Світової організації торгівлі й подати офіційну заяву про вступ до Європейського Союзу. Для досягнення цих високих економічних і політичних цілей Україні необхідно рухатися шляхом демократичних і економічних реформ, здатних підвищити економічну конкурентоспроможність країни.

Хоча останніми роками Україна показала дуже високі темпи зростання (за даними МВФ, у середньому 8,4% на рік, починаючи з 2000-го), важливо зазначити, що ці показники зростання вели відлік від дуже низької бази. У 1990-х роках у країні істотно скоротилося виробництво, і це скорочення досягло своєї кульмінації під час економічної кризи 1998 року. Відтоді зростання було викликане значним збільшенням частки експорту, особливо до країн із економікою, яка швидко розвивається, приміром, до Китаю (сталь) і Росії (машинобудування). Своєю чергою, з допомогою прибутку від експорту підтримувався інвестиційний і будівельний бум у країні. Ці чинники, разом із збільшенням кредитування приватного сектора й підвищенням рівня вільних доходів, привели до підвищення внутрішнього попиту, «підживлюючи» процеси зростання1. Проте щоб гарантувати тривале та стабільне зростання й підвищити рівень життя в Україні, як показує наше дослідження, ще багато потрібно зробити для поліпшення загальної конкурентоспроможності країни.

Всесвітній економічний форум проводить дослідження конкурентоспроможності країн уже протягом двадцяти п’яти років. У цій статті ми спробуємо оцінити показники нинішнього рівня конкурентоспроможності України з використанням традиційного Індексу зростання конкурентоспроможності (ІЗК)2. Цей показник вимірює здатність економіки досягти стабільного економічного зростання в середній і довгостроковій перспективі, виходячи з існуючих рівнів доходів.

Таким чином, у цій статті ми пропонуємо аналіз перспектив зростання України, визначаючи конкурентні переваги, а також перешкоди на шляху підвищення конкурентоспроможності.

Існують певні чинники, які впливають на здатність країни підтримувати стабільне зростання. Беручи це до уваги, ІЗК базується на трьох стовпах, вельми важливих для процесу зростання: макроекономічне середовище, якість суспільних інститутів, а також стан і використання технологій. Спираючись на точні загальнодоступні дані (приміром, обсяг дефіциту державного бюджету або показники поширеності Інтернету), а також на дані з проведеного Всесвітнім економічним форумом дослідження думок керівників компаній, що забезпечує структурованіші якісні дані, ці три стовпи відображені в трьох індексах ІЗК: індексі макроекономічного середовища, індексі суспільних інститутів та індексі технологій.

Нині Україна показує погані результати щодо ІЗК, посідаючи 86-е місце в загальному рейтингу 104 країн. Загальний рейтинг містить у собі «підрейтинги» за такими показниками: 76-е місце відповідно до індексу макроекономічного середовища, 97-е — згідно з індексом суспільних інститутів і 83-є — відповідно до індексу технологій. Зауважимо, індекс розраховувався восени 2004 року, тому зріз конкурентоспроможності України пропонується за 2004 рік, у період до помаранчевої революції. Він дає загальне уявлення про те, з якими проблемами зіштовхується сьогодні адміністрація Ющенка, прагнучи здійснити всі необхідні реформи, що дадуть змогу країні рухатися життєздатнішою траєкторією зростання. Багато чого ще слід зробити.

Макроекономічне середовище

Здорове макроекономічне середовище є дуже важливим у створенні належних рамок для роботи бізнесу. Як видно з табл. 1 (див. стор.7), загальне макроекономічне середовище України потребує поліпшення для забезпечення умов, що сприяють діловій активності й економічному зростанню.

1 Міжнародний валютний фонд 2004 (IFM 2004), стор.5.

2 Індекс зростання конкурентоспроможності (ІЗК) був спочатку розроблений у співпраці з професором Джеффрі Саксом і Джоном МакАртуром для Звіту щодо глобальної конкурентоспроможності 2001—2002 (The Global Competitiveness Report 2001—2002). Детальнішу інформацію про ІЗК ви можете знайти в главі 1.1 Звіту щодо глобальної конкурентоспроможності 2004—2005.

Країна посідає 50-те місце за макроекономічною стабільністю. Причина такого посереднього результату — наявність окремих елементів, які ослаблюють макроекономічну стабільність країни. Приміром, в Україні зберігаються темпи інфляції, хоча й не вельми високі за її власними історичними стандартами, проте відносно високі за стандартами міжнародними. Це й відсуває країну на 70-те місце, де вона сусідить із такими державами, як Гватемала й Уганда.

Бізнес в Україні зіштовхується з дуже високими відсотковими ставками, що збільшують вартість капіталу та стають гальмом розвитку нового бізнесу. Високі ставки поєднуються з браком кредитів на розвиток приватного сектора та дефіцитом довіри до банківського сектора. При цьому складається враження, нібито уряд витрачає ресурси неефективно. Рейтинг за цим показником — 94-те місце в загальному заліку 104 країн, що демонструє в найзагальнішому вигляді не найефективніший розподіл ресурсів в українській економіці.

За останні роки в країні спостерігався дефіцит бюджету (див. графік). Проте слід відзначити й позитивне явище. Завдяки зростанню, починаючи з 1999 року Україна змогла зменшити свій коефіцієнт заборгованості до стабільнішої позначки. Для того, аби й надалі знижувати показники заборгованості, країна має повернутися до позитивних зовнішньоторговельних балансів і забезпечити стале економічне зростання.

Технології

Як згадувалося вище, у рейтингу використання технологій та інновацій Україна перебуває на 83-му місці. У табл. 2 наведено чинники, що визначають цей низький показник. Причому інноваційний потенціал України — порівняно сильна її сторона, за цим індексом країна посідає 39-те місце в підрейтингу інновацій. Це хороший показник (порівняно з успіхами країни в інших сферах рейтингу). Він, зокрема, визначається високим «прохідним» відсотком абітурієнтів, котрі бажають здобути вищу освіту (понад 43%), а також витратами компаній на проведення НДДКР. Останні порівняно високі, беручи до уваги етап розвитку країни й загальний рейтинг конкурентоспроможності. Із цього випливає: за сприятливішого економічного середовища компанії України в цілому готові до подальшого розвитку бізнесу.

Природно, немає необхідності винаходити нові технології, аби отримувати прибуток, оскільки їх можна придбати і в інших країнах. Хоча Україна й демонструє певний рівень інноваційного потенціалу, вона не має вигоди з придбання технологій за кордоном. Країна перебуває в самісінькому кінці списку за здатністю адаптувати нові технології через залучення прямих іноземних інвестицій (97-те місце в рейтингу). Ліцензійні угоди також не є істотним джерелом адаптації іноземних технологій. «Агресивніше» придбання й використання іноземних технологій справді може допомогти Україні підвищити потенціал конкурентоспроможності.

І, нарешті, із приводу нових інформаційних і телекомунікаційних технологій (ІТТ). Україна ще не використовує повною мірою ці нові інструменти зростання й посідає 76-те місце в рейтингу з ІТТ. Представники бізнесу не вважають уряд досить агресивним у просуванні цих технологій, і показники їхнього «проникнення» залишаються дуже низькими. Це особливо точно для мобільних телефонів, персональних комп’ютерів і використання Інтернету. Ці інструменти забезпечують істотний потенціал для зростання продуктивності в економіці, і наше дослідження припускає, що їхнє використання необхідно розглядати як пріоритетне.

Суспільні інститути

Є багато елементів у макроекономічному середовищі, а також у стані й у використанні технологій, які стримують економічний потенціал України. Проте найбільша перешкода на шляху зростання конкурентоспроможності країни — це низька якість суспільних інститутів. За цим показником Україна опинилася на 97-му місці з 104 країн, випередивши такі країни, як Чад, Бангладеш і Пакистан.

Із табл. 3 видно: у сфері контрактів і закону Україна практично завершує список (лише 99-те місце). Причин цього є багато, включаючи той факт, що право власності в країні недостатньо захищене законом. Як відомо, чітке розмежування й захист прав власності є обов’язковими для розвитку бізнесу, оскільки саме власність може служити запорукою для залучення фінансування з метою інвестування. Коли права власності під запитанням, в економічних агентів відсутні стимули здійснювати інвестиції, які могли б підвищити продуктивність праці та зробити внесок у загальне економічне зростання країни.

Ще одна важлива проблема: судова влада країни, на думку багатьох, залишається залежною від політичних впливів. Це знижує стимули для інвестиційної й ділової активності. Крім того, організована злочинність спричиняє значні втрати бізнесу, що є ще однією очевидною перешкодою економічній конкурентоспроможності України.

У табл. 3 також наведено цифри, які засвідчують: країна поглинута епідемією корупції. Це зумовлює її 89-те місце в підіндексі. Результат корупції — неефективність функціонування економіки, а отже, зниження потенціалу України щодо стабільного економічного зростання у майбутньому. Особливе занепокоєння викликають хабарі в зв’язку з імпортом і експортом товарів, а також із щорічною сплатою податків.

З огляду на слабкість інституціонального середовища, але при цьому його критично важливу роль у процесі розвитку, корисним вбачається подальше дослідження цієї сфери. Вивчення думок керівників компаній пропонує багато додаткових індикаторів ефективності та якості інституціонального середовища, які не включено до ІЗК, але які проте можуть бути джерелом корисної інформації (див. табл. 4).

Як видно з табл. 4, рівень урядового регулювання бізнесу, а також рівень бюрократизму в країні — одні з найвищих у світі (Україна посідає 102-ге місце за обома показниками). Це дає уявлення про те, яким складним є середовище для здійснення бізнесу в країні. Очевидно, для створення сприятливіших умов роботи в приватному секторі необхідно спростити та зробити прозорішим регулятивне середовище.

Інший важливий показник — рівень свободи преси, можливість публікації матеріалів на свій розсуд, не боючись репресій із боку влади. На початку 2004 року саме свобода преси була «найслабшою ланкою», бо за цим показником Україна виявилася передостанньою в списку. Після неї йшла тільки Зімбабве — країна, відома своєю нетерпимістю до свободи слова. Нобелівський лауреат Амартья Сен писав: вільна преса необхідна в процесі розвитку, бо вона поширює знання й забезпечує критичний погляд на речі, отож, сприяє збільшенню загальної економічної ефективності країни.

Оскільки корупція — також серйозна проблема для України, у табл. 5 містяться додаткові індикатори в цій сфері.

Як видно з табл. 5, проявів корупції та непорядності в економіці України чимало. Нерегулярні платежі в значних обсягах охоплюють чимало сфер, а витрати бізнесу на корупцію є одними з найвищих у світі.

Це говорить про те, що непорядність проникає в багато сфер політики й економіки. Приміром, відмивання грошей через банки в Україні оцінюється як найпоширеніше явище серед усіх країн, охоплених дослідженням, а незаконні пожертвування політичним партіям набувають страхітливих масштабів. Висновок очевидний: у рамках політичної й економічної реформи боротися з корупцією потрібно насамперед.

Висновки

У цій статті досліджувалося багато викликів, із якими доведеться зіштовхнутися українському уряду для підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Як ми переконалися, хоча в економіки України є певні слабкі сторони, передусім щодо макроекономічного середовища та стану використання технологій, найсерйозніший виклик — поліпшення діяльності суспільних інститутів країни. У наступні роки найактуальнішими будуть реформи, спрямовані на поліпшення інституціонального середовища, в якому працює український бізнес. Просування реформ особливо важливе в контексті того, що метою України є приєднання до Світової організації торгівлі та Європейського Союзу.

Справді, попередні переговори з ЄС є ключовим елементом політичної програми, мета якої — закласти основу для майбутніх переговорів про членство. Це видається бажаною стратегією для уряду. Країни Центральної та Східної Європи за десять років здобули чималу вигоду, отримавши інституціональні стимули для економічного й політичного реформування, що уможливилися завдяки тісному співробітництву з ЄС. Є причини вважати: вигоди для України будуть не меншими, коли не більшими.

Попри безліч проблем, ми залишаємося оптимістично налаштованими стосовно можливості країни здійснити необхідні реформи й закріпитися на стабільнішій траєкторії зростання, оскільки нинішній уряд задекларував зобов’язання приступити до вирішення складних питань. У цьому контексті ми не сумніваємося, що за наявності політичної волі рейтинг конкурентоспроможності України наступними роками підвищуватиметься. Зі свого боку, Всесвітній економічний форум продовжуватиме вивчати й вимірювати прогрес у цих сферах, підтримуючи діалог бізнесу й держави, аби знаходити творчі рішення з підвищення конкурентоспроможності України.

Стаття публікується з дозволу Всесвітнього економічного форуму, www.weforum.org

Будь ласка, надсилайте свої ідеї, коментарі, статті й запитання з приводу конкурентоспроможності України на електронну адресу compete@mirror.kiev.ua , що допоможе нам у подальшій підготовці матеріалів рубрики.