ОРЕС УЧИТЬСЯ ЛІТАТИ

Зустрічі цього тижня міністрів нафтової промисловості країн—членів ОРЕС у Відні з нетерпінням чекали всі зацікавлені сторони. І передусім — вершителі долі американської економіки. З другого боку, самі керівники ОРЕС із напруженим зацікавленням стежать за відчайдушними спробами США втримати економіку країни на межі обвальної рецесії. Вражаюче мистецтво спритного маніпулювання відсотковими ставками, з допомогою якого глава Федерального резерву Алан Грінспен на очах захопленої публіки пришпорює чи притримує найбільшу економіку світу, викликає пекучу заздрість у комісарів нафтового ринку. Вони теж старанно наслідують великого диригента, відважно вимахуючи паличками, і з кожним разом, схоже, з дедалі меншим острахом чекають, із якого боку загуркотить грім після кожного їхнього помаху. Більш-менш успішна політика ОРЕС протягом останнього року вселила їм надію, що на своїх конференціях вони тепер зможуть не просто судомно пристосовуватися до заносів світової економіки на найкрутіших віражах, а й самі задавати їй напрям розвитку.

Той факт, що рецесія, яка загрожує американській економіці, цілком спроможна зіштовхнути ціни на нафту в жахливий стан вільного падіння, не змусив членів дедалі досвідченішої організації відмовитися від планів скорочення обсягів видобутку нафти. Ще до початку віденського саміту в пресу просочилися дані про існування в самій організації двох альтернативних таборів. Правда, у жодному з них у доцільності скорочення не сумнівалися. Дискусії точилися тільки навколо його масштабів.

Представники найрадикальнішого угруповання, котрих американські журналісти прозвали «нафтовими яструбами» і до яких із гордістю зараховують себе Іран, Кувейт і Венесуела, наполягали на зменшенні видобутку на 3 млн. бар. на день. Поміркованіші сили, пригнічені незаперечним авторитетом нафтового великоваговика в особі Саудівської Аравії, вважали цілком достатнім скорочення на 1—1,5 млн. бар. на день. Як засвідчив подальший розвиток подій, «яструбів» задушили «масою», тож видобуток нафти найближчим часом зменшиться на 5%, тобто саме на 1,5 млн. бар. на день.

Міністр енергетики США Білл Річардсон, який обіймає свою посаду останні дні, не втомлювався повторювати напередодні саміту, що зниження обсягів видобутку нафти і як наслідок зростання цін на неї може стати саме тим поштовхом, який і скине американську економіку в прірву глибокої рецесії. При цьому безальтернативний локомотив світової економіки потягне за собою в безодню фінансової кризи не лише ті економіки, що й так ледве зберігають рівновагу після азійського обвалу, а й ті, які поки що почуваються досить упевнено. До речі, таких економік, хоча б для прикладу, знайти не так просто.

Нафтові міністри з великою увагою вислуховували пророцтва пана Річардсона, проте виконувати його настанови й відмовлятися від планів скорочення видобутку нафти не поспішали. І не тому, що такі байдужі до долі американської економіки. Навіть навпаки, країни—члени ОРЕС щиро зацікавлені в безмежному економічному процвітанні американців. Адже саме янкі особливо охоче вимінюють своє жовте золото на опеківське чорне. Щоправда, торік непомірне споживання американцями енергоносіїв викликало аж надто велике подорожчання нафти, що вкотре дестабілізувало нафтовий ринок. Тим паче що ціни на газ за останні 18 місяців зросли вчетверо.

І все-таки набагато важливішим чинником при ухваленні рішення для країн—членів ОРЕС виявився їхній власний сумний досвід. А саме — злощасне рішення про збільшення обсягів видобутку нафти, прийняте два роки тому в розпал азійської кризи. Спогади про моментальне услід за цим падіння цін на нафту до 10 доларів за барель надійно блокує підсвідомість нафтових магнатів проти гіпнозу всесильних американських чиновників.

Отже, прийняте після двогодинних погоджень рішення про скорочення квот на видобуток нафти набере сили з лютого. Загальний обсяг видобутку нафти країнами—членами ОРЕС, на які припадає 40% її світового видобутку, становитиме 25,2 млн. бар. на день. Пікове значення — 29,3 млн. — було зареєстровано торік у листопаді. Практично на той самий період припадають і пікові значення цін на нафту, які зашкалювали тоді за 35 доларів за барель. Нафтові диригенти, котрі ще торік говорили про прагнення втримати ціни в межах 22—28 доларів за барель, тепер трохи розширили межі коридору й оптимальними вважають ціни в діапазоні від 25 до 30 доларів за барель. Ф’ючерсні ціни на нафту марки «Брент» на березень у середу по обіді впали на 37 центів і становили 25,15 долара за барель, що зовсім не свідчило про поширення панічних настроїв. Правда, почалося впевнене зростання вартості акцій нафтопереробних компаній, зокрема BP і Shell.

За потреби ситуацію на нафтовому ринку відкоригують уже найближчим часом. Відповідно до регламенту, ОРЕС повинна проводити свої зустрічі двічі на рік — у березні й листопаді, а в проміжку розмір квот має регулюватися в «автоматичному» режимі, залежно від кон’юнктури ринку. Проте ситуація останніми місяцями складається настільки неоднозначна, а розмах і блискавичність змін цін настільки драматичні, що зустрічі проводяться значно частіше. Зокрема передбачається, що на черговому саміті організації в березні вирішуватимуть питання про подальше зниження квот видобутку нафти.

Ці рішення саміту не поширюються на Ірак, третій за обсягами експортер нафти в рамках ОРЕС, який досі не врегулював своїх відносин з ООН.