Олександр Шлапак: «Принцип «не зашкодь» повинен бути ключовим»

DT.UA продовжує публікувати думки експертів з приводу запропонованої Державною податковою службою та Міністерством фінансів України концепції реформування податкової системи. Сьогоднішній наш співрозмовник - Олександр ШЛАПАК, колишній перший заступник голови секретаріату президента, а нині - віце-президент Асоціації платників податків України.

Нікому не треба пояснювати, що податкова система - одна із ключових у державі, не менш важлива, ніж система охорони здоров’я, система освіти, а можливо, і більше. А відтак, тут принцип медиків «не зашкодь» повинен бути ключовим.

Головною проблемою нашої податкової системи найчастіше називають її непередбачуваність. Тому запроваджувати зміни в цій сфері треба надзвичайно обережно, аргументовано і заздалегідь підготовлено. Таким чином, перше, що важко сприйняти, - це строки, в які заплановано впроваджувати нові податкові правила, у законопроекті, поданому для ознайомлення експертів.

У черговий раз ігнорується золоте правило змін до податкової системи, згідно з яким будь-які законодавчі зміни в цій системі мають прийматися мінімум за півроку до набуття ними чинності, щоб платники податків встигли до них підготуватися. А у самої податкової служби залишалося достатньо часу на розробку необхідних нормативних документів, щоб не сталося так, коли типова декларація розроблялася півроку після запровадження нинішнього Податкового кодексу.

Нагадаю, що коли готувався Податковий кодекс, худо-бідно, але півроку відбувалися дискусії за участі багатьох зацікавлених сторін, було чимало суперечок і навіть конфліктів. Та, якщо порівняти зміни, які пропонувалися тоді і зараз, то нинішні набагато більш революційні. Тоді йшлося фактично про уніфікацію законодавства. А різкі кроки стосувалися лише одного (хоча й надзвичайно чутливого) сектора, який потребував регулювання, - це спрощеної системи оподаткування.

І навіть тоді все це викликало величезну бурю емоцій, цю дискусію не завершено і сьогодні, призвівши до колосальних конфліктів у державі. Веду це до того, що спершу до кодексу, який ми нещодавно прийняли і обіцяли особливо не чіпати, поправляючи тільки якісь неправильні речі, ми повинні були б звикнути і пристосуватися. А вже потім, безумовно, думати над поліпшенням системи.

Саме така логіка, наскільки я розумію, владою була підтримана. Хочу нагадати, що існує документ, який називається «Програма економічних реформ України» за авторства президента. В ньому є цілий розділ «Реформа податкової системи України на 2010-
2014 рр.». Кожен рік готується спеціальний план запровадження тих чи інших податкових змін. Якби ми й надалі рухалися за таким принципом, то справді дотримувалися б якоїсь прогнозованості в зміні податкової системи.

Водночас, попри те, що в пропозиціях податківців першим реченням зазначено: «На виконання Програми економічних реформ президента на 2010-2014 рр…», подальший виклад цих ініціатив практично не має нічого спільного з тим, що записано у відповідному документі.

Податкова служба аргументує необхідність внесення змін двома чинниками. Перший: це відновлення стимулюючої функції податків. Безумовно, зниження податкового навантаження матиме ефект, однак не думаю, що ми можемо говорити про прямий зв’язок стимулюючої функції податків і розвитку економіки.

У чинному Податковому кодексі передбачене поступове зниження податку на прибуток і ПДВ. Як на мене, це і є стимулювання для всього ринку. Якщо ж мова йде про стимулювання окремих галузей, тоді треба запроваджувати якісь специфічні норми оподаткування.

Другий чинник: ліквідація умов існування тіньового сектора економіки. Однак наведений аналіз не є для цього достатньо глибоким і всебічним. Насправді причини того, що ми постійно пасемо задніх чи то в рейтингу умов ведення бізнесу Світового банку щодо податкової системи, чи то в якомусь іншому, значно глибші. І значно більш вагомо і ґрунтовно викладені в тій самій Програмі економічних реформ президента.

Тут, цитую: «неефективна і надмірно витратна для держави та бізнесу система адміністрування податкових зборів»; «нестабільність і непередбачуваність»; «значна витрата часу і коштів суб’єктів підприємницької діяльності на ведення податкового обліку та сплати податку»; «значні розбіжності між податковим і бухгалтерським обліком»; «відсутність податку на майно» і т.ін. На моє переконання, жодної з цих проблем пропозиції податкової не вирішують.

Якщо торкатися змісту пропозицій, то вони, поза сумнівом, зачіпають ряд тем, які потребують вирішення. Це і тема пільг, і єдиного соціального внеску та необхідності значного зменшення навантаження на фонд заробітної плати, і запровадження диференційованої ставки податку на доходи фізичних осіб. Усе це речі, які повинні бути належним чином обговорені. А далі - запропоновані загальноприйнятні рішення з тим, щоб відчутно не постраждав ні платник податку, ні державний бюджет.

Самі податківці після викладу своїх пропозицій вказують на два, як на мене, найдошкульніші їх недоліки, не даючи на них відповіді. Перший: запровадження диференційованої ставки ПДВ призведе до колосальних проблем не тільки зовнішніх (а вони будуть, можна не сумніватися, тому що це порушення ключового правила СОТ), а ще й внутрішніх - з адмініструванням податку. Адже якщо існує різна ставка - шукай там схеми ухилення від оподаткування. Не кажучи вже про плутанину обліку, яка виникне…

Друга принципова річ - паралельне існування податку на додану вартість і податку з обороту. Я не знайшов прецедентів, де використовувалася б така система. В європейських директивах немає прямого припису, але зазначається необхідність визначитися з принципом оподаткування: вибрати або ПДВ, або податок з обороту.

Паралельне ж існування цих двох податків призведе до страшної плутанини щонайменше в обліку, заплутаність якого - ще одна з головних вад діючої системи. Про розв’язання проблеми уніфікації податкового та бухгалтерського обліку у такому разі не може бути й мови.

Стосовно скасування пільг, зокрема соціальних. Пам’ятаю, скільки було дискусій щодо пільг по медпрепаратах, освіті, вітчизняному книговидавництву тощо. Просто скасувати зараз ці пільги, по-перше, неправильно. А по-друге, і неможливо, адже це - надзвичайно соціально вразливі речі. Можна про це говорити, але тільки після того, як буде запропонована та запроваджена система прямої бюджетної підтримки цих галузей.

Друга частина пільг, які пропонується скасувати, запроваджувалася вимушено. Робилося це для того, щоб уникнути схем мінімізації податків. Мова йде про металобрухт, зерно. Якщо ми повертаємо звичайну систему оподаткування, то повернуться і проблеми, які були з відстеженням схем утворення податкового кредиту. Якщо ж у податківців є якісь пропозиції, як вирішити цю проблему, тоді вони мають про це сказати.

Третя - це пільги в сільському господарстві. Ми вже переводили аграріїв на загальну систему оподаткування, причому за нинішніх президента і уряду. А вже через рік з криком і ґвалтом повернулися назад після непростих дискусій із СОТ, Світовим банком і МВФ, домовившись, що на певний період часу будуть залишені пільги, враховуючи необхідність стимулювання розвитку сільського господарства. Сьогодні в черговий раз пропонується ліквідувати ці пільги без відповідних компенсаторів. А саме - автоматичного значного збільшення бюджетної підтримки цієї галузі, яке буде, в свою чергу, впиратися в погоджені раніше умови вступу до СОТ.

Що стосується зменшення ставки єдиного соціального внеску, то це, поза сумнівом, треба було б зробити. Однак скорочення вдвічі ставки, за моїми розрахунками, означатиме збитки Пенсійного фонду від 70 до 110 млрд. грн. Ці збитки далеко не покриваються тими 22,5 млрд. грн., які, можливо, надійдуть завдяки легалізації заробітної плати. Потрібні додаткові компенсатори по Пенсійному фонду, позички якому з єдиного казначейського
рахунку і так становлять 41,4 млрд. грн. Інакше ми ставимо під загрозу всю пенсійну систему нашої держави.

3-відсотковий збір по валюті ми вже проходили десятки разів. Невже ми хочемо повернутися до стимулювання тіньових операцій з валютою? Крім проблем на внутрішньому ринку, це буде і колосальна проблема у відносинах з іноземними інвесторами.

Підсумовуючи сказане, я вважаю, що реформа в тому варіанті, який пропонується податковою адміністрацією, є дуже суперечливою. Вона недостатньо продумана і прорахована та призведе до значного розбалансування фінансової системи в державі, особливо якщо буде запроваджуватися такими темпами. Ще раз наголошу, що запроваджувати зміни в податковій сфері треба дуже поступово, повільно та обережно, після детальних прорахунків і прискіпливих експертних обговорень. Тобто не запропонованим революційним, а так званим еволюційним шляхом.