Очевидне ймовірне

Несприятлива зовнішня кон’юнктура продовжує поглиблювати проблеми в українській економіці. Це вже змусило уряд почати переглядати прогнози, що закладаються в проект держбюджету, який має бути поданий у парламент до 20 листопада. Оновлені прогнози, мабуть, будуть значно ближчі до реальності, ніж їхня вереснева версія. Однак ризики їх надмірної оптимістичності зберігаються: влада навряд чи зважиться на перегляд соціальних стандартів одразу після виборів - занадто очевидним при цьому виявився б обман виборців. З іншого боку, впливові спонсори Партії регіонів так, очевидно, і не захотіли ділитися - спрямовані на пошук додаткових доходів до бюджету законопроекти цього тижня було вкотре відкладено. Тож пошук компенсаторів у розпалі.

6 листопада ц.р. поки ще чинний український парламент прийняв рішення відновити роботу в парламентському залі через два тижні - 20 листопада. Вносячи пропозицію про перенесення засідань, лідер фракції регіоналів Олександр Єфремов мотивував це тим, що «за інформацією Кабміну, доопрацьований проект держбюджету на 2013 рік буде готовий у двадцятих числах цього місяця» (того ж дня прем’єр-міністр М.Азаров пообіцяв, що згаданий вище законопроект буде направлено до ВР саме 20 листопада).

Три дні - це той термін, який, за словами О.Єфремова, потрібен парламенту для ухвалення бюджету. Справді, як показує торішній досвід, таке оперативне проштовхування основного для життєдіяльності країни документа - без належного розгляду та аналізу депутатами - начебто й справді цілком під силу нинішній партії влади. Тим більше що прийняття бюджетного закону до закінчення повноважень нинішнього скликання парламенту значуще не тільки через наявність «наполегливого побажання» президента (розгляд держбюджету новим складом законодавців може затягтися на досить тривалий невизначений період). Однак складнощі навколо формування головного кошторису країни нинішнього року виглядають значно серйозніше, ніж торік. Річ у тому, що поточна несприятлива макроекономічна динаміка в сукупності з умовами МВФ потребує від влади або урізати тіньові пільги своїх основних спонсорів, або скорочувати бюджетні видатки.

Як показують останні події, ні до першого, ні до другого варіанта влада поки що не готова. Так, проходження покликаних забезпечити додаткові надходження до бюджету законопроектів (№11284-11285) застопорилося в профільному комітеті навіть у вже досить секвестованому варіанті. І судячи з СМС-листування впливового нардепа з відомим фондовиком, що стало цього тижня надбанням гласності, серйозно ризикує не вибратися звідти як мінімум до Нового року.

Тим часом ситуація в держфінансах стає дедалі складнішою. За даними Держказначейства, приріст доходів загального фонду держбюджету в січні-жовтні поточного року становив 8,9%, тоді як у річному кошторисі закладено приріст на 18%.

Стикнувшись із очевидним недобором планових надходжень, цього тижня українському парламенту і президентові довелося в поспіху ухвалити й завізувати закон (№5467-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» щодо погашення заборгованості по різниці в тарифах на теплову енергію для населення»), згідно з яким плановий дефіцит держбюджету було збільшено на 7,6 млрд. грн.

Така потреба виникла, щоб узаконити виділення з коштів загального фонду субвенції на погашення заборгованості, яка виникла через різницю між тарифами на теплову енергію для населення (7,68 млрд. грн.) та її собівартістю. Джерелом фінансування, згідно з текстом закону, визначено облігації внутрішньої державної позики.

Джерело поки що знайдено, але проблема різниці в тарифах, що поглиблюється через непоступливість позиції МВФ у цьому питанні, залишається невирішеною. Попри озвучені наприкінці жовтня оптимістичні заяви міністра енергетики та вугільної промисловості Юрія Бойка, що Україна й Росія невдовзі прийдуть до компромісного рішення в питанні ціни на газ, розв’язання цієї проблеми для офіційного Києва виглядає більш ніж сумнівним. Нагадаємо, що такі заяви країна чує вже як мінімум два роки, однак процес цей так і не зрушив з мертвої точки. На кожне оптимістичне висловлювання українського чиновника з Москви йде песимістичне «не дочекаєтеся». От і цього тижня відповідальний у «Газпромі» за зовнішньоекономічну діяльність Павло Одеров заявив, що російський газовий монополіст, який нещодавно знизив ціну на газ для Польщі, не збирається переглядати його вартість для України, бо не бачить для цього підстав. Тим часом нинішня ціна російського газу (з урахуванням 100-доларової знижки згідно з харківськими угодами) становить 432 дол. за тисячу кубометрів. Така ж вартість очікується й на початку наступного року.

На відміну від вартості енергоносіїв, ціни на основну статтю українського експорту - метал, як повідомив під час зустрічі з вітчизняними вченими економістами Микола Азаров у жовтні, впали ще на 15%. Прем’єр запропонував боротися з кризою в Україні з допомогою вкладення бюджетних коштів у великі інфраструктурні проекти. Слід зазначити, що слово «криза» стосовно нинішньої української дійсності з вуст прем’єра пролунало на публіку, мабуть, уперше.

Поточна макроекономічна дійсність уже навіть у найбільших оптимістів не залишає сумнівів, що як показники нинішнього року (служать базою для розрахунків держбюджету на наступний рік), так і прогнози на наступний рік потребують серйозної ревізії у бік зменшення. Цього тижня міністр економічного розвитку та торгівлі Петро Порошенко заявив, що його міністерство вже запропонувало іншим відомствам оновлений прогноз, в якому очікуваний приріст ВВП у 2013-му знижено з 4,5 до 3,5%, узгоджених раніше з експертами Міжнародного валютного фонду. Прогноз інфляції пропонують знизити з 6,9 до 5,5%. За словами міністра, оновлений прогноз-2013 після узгодження з іншими міністерствами буде офіційно представлений урядом наступного тижня. Також Порошенко повідомив і про зниження прогнозованого зростання ВВП цього року: «На орієнтовні цифри 3,9%, які записані в держбюджеті, Україна не вийде».

Як раніше визнавав в інтерв’ю для DT.UA міністр фінансів Юрій Колобов, основні докори експертів МВФ при оцінці реалістичності проекту бюджету-2013 викликав не прогноз на наступний рік, а підсумки року нинішнього, які служать базою для розрахунків держкошторису на наступні 12 місяців. Як відомо, попри спад в економіці, який став очевидним з літа, уряд до останнього часу не ініціював ні перегляду закладених у бюджетному законі прогнозних показників, ні секвестру самого бюджету. Міністр фінансів обіцяв, що перерахунок буде зроблено після появи офіційних оцінок макроекономічних підсумків першого кварталу.

Зі зрозумілих причин із перерахунком влада тягнула до закінчення виборів. Тим часом уже було офіційно оприлюднено показник (хоча й попередньо) про спад українського ВВП минулого кварталу (на 1,3% відносно аналогічного торішнього періоду). Поточна кон’юнктура свідчить, що за підсумками нинішньої чверті від’ємний результат теж практично неминучий.

За даними джерел DT.UA, у Міністерстві економічного розвитку та торгівлі вже обговорювався факт входження вітчизняної економіки в рецесію (спад ВВП упродовж двох кварталів поспіль). Поки ж публічно профільний міністр заявив, що його відомство пропонує використовувати як базу для розрахунків бюджету на наступний рік зростання ВВП у нинішньому році «не вище 2%». За даними джерела «Коммерсант-Украина», знайомого з перебігом переговорів із МВФ, фонд наполягає на розрахунках держбюджету-2013, виходячи зі зростання економіки нинішнього року на 1,2-1,4%. Відповідно, за словами співрозмовника видання, така вимога МВФ буде врахована, тому корекція держбюджету створить у його дохідній частині діру в 15 млрд. грн.

Наявність вищезазначеної діри в бюджеті означатиме необхідність або збільшувати його граничний дефіцит (що навряд чи сподобається потенційним кредиторам на чолі із МВФ, отже, зробить беземісійне покриття цього дефіциту проблематичним), або скорочувати казенні видатки. Що теж непросто здійснити у фінансовому кошторисі, понад 80% якого - захищені соціальні статті. Ревізія від початку закладених у проекті держбюджету-2013 соціальних параметрів означала б практично прямий обман виборців одразу після виборів. У зв’язку з цим, як зазначають експерти, простір для маневру в розробників бюджетного закону не такий уже й великий - це скорочення або видатків на утримання держапарату, або запланованих бюджетних інвестиційних вкладень.

У питаннях, що стосуються урізання зарплат, видатків на власне утримання, як відомо, і українські чиновники, і парламентарії особливо нерішучі. Отже, тут, мабуть, навряд чи можливий значний прогрес. Принаймні він точно не перекриє навіть третини від необхідного скорочення на 15 млрд.

У питанні держінвестицій, з якими в Україні й так не надто густо, скорочення теж загалом небажані. Підвищена інвестактивність держави, з допомогою якої пропонує боротися із кризою прем’єр-міністр Азаров, сьогодні справді чи не єдиний дійовий спосіб підтримки падаючої економіки. Однак умови «розпилу», які нині діють у системі фінансування державою інфраструктурних проектів, такі, що для ефективного антикризового реагування не вистачить і двох українських держбюджетів.

Тому потрібні нові способи та інструменти. Одним із таких цілком міг би стати механізм компенсації відсоткових ставок за кредитами, які видаються комерційними банками на фінансування інвестиційних проектів у пріоритетних галузях (будівництві, інфраструктурі, сільському господарстві).

Розмови про активне використання та можливості цього інструмента ведуться в Україні мінімум десять останніх років. А в поточному році хорошу в цілому ідею ледь не погубили відвертим популізмом програми «Доступне житло», умови якої в результаті виявилися нецікавими комерційному банківському сектору. З іншого боку, розрахунки, що проводилися в міру спроб реалізувати житлову програму, ще раз підтвердили очевидний факт: за умови забезпечення зацікавленості в реалізації таких проектів комерційних банків державі треба буде виділити у десятки разів менші за обсягами ресурси, ніж за прямого фінансування.

Корупційні ризики, якщо експертиза проектів ведеться комерційними банками спільно з держструктурами, забезпечуючи взаємний контроль, теж можуть бути знижені в рази. Хоча й очевидно, що реалізація такого починання потребує як впровадження адекватних механізмів відбору проектів (в інтересах захищеності держфінансів від розкрадання), так і надійності держгарантій виділення компенсацій (в інтересах захищеності проектів), які не обмежуватимуться одним бюджетним роком (ідеться про проекти з термінами реалізації в п’ять-десять років).

Завдяки все тим же спробам реалізації проекту «Доступне житло», закон про надання держгарантій за компенсаціями кредитних ставок було ухвалено. Залишилося «тільки» відпрацювати механізми залучення та зацікавленості недержавного банківського сектора. Невже й нинішня дійсність не змусить це зробити?