На що обпертися?

Останні два тижні виявилися для світових фінансових ринків, безперечно, одними з найтяжчих і найбільш нервових із осені 2008 року. Не встигла відій­ти на другий план відсунута лише в останній момент загроза дефолту у США, як рейтингове агентство Standard&Poor’s наприкінці минулого тижня (5 серпня) оголосило про безпрецедентне зниження суверенного рейтингу Сполучених Штатів, ще й супроводжуючи це рішення негативним прогнозом.

Оскільки на оцінках рейтингових агентств базуються рішення про вкладення переважної більшості найбільших світових приватних та інституційних інвесторів (у тому числі про розміщення резервів центральних банків), нинішня монополярна світова фінансово-валютна система де-факто втратила один зі своїх ключових стрижнів (раніше держ­зобов’язання США, як мінімум офіційно, вважалися безризиковими).

Тихої гавані для інвесторів у Європі не передбачається, - події у Штатах дуже недоречно збіглися з новим загостренням млявої європейської боргової кризи. Вслід за Грецією, Ірландією і Португалією, підтримка знадобилася борговим ринкам Італії та Іспанії. Європейському центральному банку довелося спішно ухвалювати рішення щодо викупу держоблігацій цих країн, а міністрам фінансів «великої сімки» - організовувати спішні антикризові консультації і робити численні заспокійливі заяви. Аналітики всерйоз заговорили не тільки про перехід світових фінансових ринків у нову систему виміру, в якій кардинально зростуть невизначеність та ризики, а й про значне зростання загрози падіння світової економіки в нову рецесію, що може виявитися набагато тяжчою за першу.

Заспокійливі антикризові пігулки офіційних осіб мали лише частковий вплив, - катастрофічного обвалу не сталося, хоча втрати світових фондових ринків упродовж минулого й нинішнього тижнів становили як мінімум 4 трлн. дол. Масштаби цієї суми порівнянні з розміром економік Італії, Іспанії, Португалії, Ірландії та Греції, разом узятих.

Про основні перипетії подій у Сполучених Штатах і єврорегіоні йдеться у статті Юлії Заго­руйко «Перші дні життя в новому вимірі» .

Відлуння світових катаклізмів було чути і в Україні, - обвал місцевих ринків акцій виявився далеко не таким значущим в абсолютному, але не менш серйозним у відносному вираженні.

Дякуючи Богу, вищі українські посадовці ніби усвідомлюють (як мінімум - на словах) серйозність становища, яке склалося, та поєднані з ним загрози для віт­чиз­няної економіки (стор. 7). Однак чи справді усвідомлюють, коли офіційний Київ так досі й не зробив усіх необхідних кроків для отримання чергових траншів МВФ, без яких Україна, за підрахунками Національного банку, тіль­ки нинішнього року недоодер­жить близько 8-9 млрд. дол.?

Щоб допомогти своїм читачам розібратися в перипетіях того, що відбувається, DT.UA адресувало низку запитань експертам.

- Наскільки глибокою і тривалою може виявитися (чи вже виявилася) друга хвиля світової фінансової й економічної кризи, наскільки серйозна «переоцінка цінностей» має відбутися в системі міжнародного «капіталістичного господарства»?

- Що все це може/буде означати для України: якими можуть бути наслідки, й що, хоча б теоретично, можна протиставити кризовим явищам? Чи є прості рішення, і як бути з реформами, інвестиціями? Чи зможе Україна обійтися в нинішній ситуації без допомоги МВФ? Якими можуть бути рекомендації щодо грошово-кредитної політики НБУ та фіскальної - уряду?

- Ну й, нарешті, що в нинішній ситуації робити «пересічному громадянинові» з його й так переважно мізерними заощадженнями?

Відповіді на перелічені вище запитання читайте в матеріалі Олександра Шарова «Ave, Caesar!», а також у добірці експертних коментарів на 7-й стор.