Модель оподаткування «Дія City»

Організація діяльності «Дія City» вийшла на фінішну пряму. Днями профільний комітет парламенту рекомендував прийняти в цілому рамковий законопроєкт, що описує основні принципи роботи спеціального правового режиму «Дія City». На черзі ще два законопроєкти, в яких уже визначатимуться система оподаткування в IT-індустрії (прийнятий у першому читанні) і система її захисту від неправомірного втручання правоохоронних органів у роботу резидентів «Дія City». Втім, саме податки є визначальним стимулом для роботи «Дія City», і навіть у рамковому законопроєкті спеціальному податковому режиму приділяється багато уваги. Це виправдано, бо для того щоб створений під патронатом держави IT-хаб не спіткала доля деяких напівпорожніх індустріальних парків, його потенційних резидентів потрібно чимось привабити. І податки — найбільш ефективний спосіб. Принаймні на перший погляд.

То що ж пропонують IT-індустрії?

Відповідно до задуму, у спеціальному режимі «Дія City» буде зафіксовано податкове навантаження на рівні спрощеної системи оподаткування (додається лише 1,5% військового збору). Загалом законопроєкт передбачає:

• спеціальні ставки для працівників IT-компаній: ПДФО — 5%, ЄСВ — 22% від мінімальної зарплати, військовий збір — 1,5%;
• можливість компанії обирати, який корпоративний податок сплачувати — податок на прибуток (18%) чи податок на виведений капітал (ПнВК) за ставкою 9%.

Уряд переконаний, що ці пропозиції є якщо не вичерпними, то принаймні достатніми для принципово нового розвитку галузі. Зокрема міністр цифрової трансформації Михайло Федоров зазначав таке: «Дія City» створює умови ведення бізнесу в Україні, які повністю трансформують галузь. Проєкт передбачає введення найсприятливішої податкової системи для розвитку IT-галузі. Це низькі податки, ефективне законодавство, зрозуміла модель відносин із працівниками, відсутність ризиків неправомірного тиску з боку держави. А також передумови для світових IT-гігантів відкривати свої офіси в Україні».

Законопроєктом також передбачено певні стимули для інвестицій, зокрема:

• 0% податку на дохід від реалізації фізособою частки в компанії-резиденті «Дія City», якщо вона володіла часткою понад один рік;
• 0% на дохід фізосіб як дивіденди, які нараховані компанією-резидентом, за умови їх виплати не частіше, ніж раз на два роки;
• податкова знижка (з ПДФО) на суму інвестицій в українські стартапи. Розмір знижки залежатиме від суми угоди.

«Податкові умови «Дія City» спрямовані на розвиток інвестицій. Вони дадуть можливість українським IT-компаніям і стартапам легше залучати іноземні інвестиції. Завдяки цьому світові IT-компанії також активніше відкриватимуть свої представництва в Україні, що позитивно вплине на українських IT-фахівців, — збільшаться кількість робочих місць і конкуренція за кваліфіковані кадри, а отже, зросте заробітна плата», — наголосив народний депутат і заступник голови комітету з питань цифрової трансформації Єгор Чернєв.

Щоб зрозуміти, чи дійсно запропонована податкова система є стимулюючою, потрібно розібратися, чи здатна вона конкурувати з існуючими наразі в Україні легальними способами податкової оптимізації. Наприклад, якщо співробітники IT-компанії не є штатними працівниками, а трудяться як фізичні особи-підприємці, що надають відповідні послуги. І тут порівняння не на користь запропонованої моделі, бо звичне для IT-бізнесу використання в бізнес-структурі ФОПів усе одно буде вигіднішим з погляду податкового навантаження.

Відповідно до проєкту, заробітна плата, винагорода за гіг-контрактом і винагорода за створення твору за замовленням/ службового твору, які виплачуються резидентом «Дія City», оподатковуватимуться податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5% і військовим збором за ставкою 1,5%. Тобто принципово не змінюється нічого.

Так, автори проєктів пропонують IT-фахівцям і певні податкові пільги, а саме — звільнення від оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором:

• доходу від відчуження акцій (корпоративних прав) резидента «Дія City», які перебували у власності понад один рік;
• дивідендів від резидента «Дія City», якщо вони не виплачувалися протягом двох послідовних календарних років.

Та, на жаль, і ці заходи не впливають на вигідність «ФОП-моделі». Ми у жодному разі не адвокатуємо такого бізнес-підходу і не толеруємо оптимізації податків, але змушені констатувати, що існуюча система більш вигідна. А ризики, які вона несе, наприклад, нарахуванням податкових зобов'язань і накладенням штрафних санкцій за перекваліфікацію таких відносин у трудові, не здатні принципово вплинути на її тотальне поширення в секторі.

Інше запитання, чи може запропонована податкова система створити конкуренцію іноземним юрисдикціям, у яких полюбляють реєструвати IT-компанії з України? Частково. З одного боку, є країни, що пропонують вигідніші податкові пільги. А деякі держави взагалі повністю звільняють від оподаткування своїх резидентів за дотримання певних умов. З іншого боку, необхідно розуміти, що для того, аби справді вважатися податковим резидентом тієї чи іншої держави, необхідно проживати на її території більш як 183 дні в році та розірвати будь-які економічні зв'язки з Україною. Отже, для тих, хто працює із «західною» реєстрацією на «західний» ринок, ситуація принципово не зміниться. Натомість для тих, хто вагається або має тісні економічні зв’язки з Україною, запропонована система — можливість почати вести бізнес з нового, «білого», аркуша.

Чи зможе ця система залучити інвестиції в IT-сектор? Важко відповісти однозначно. Вона має певні стимули для залучення інвестицій і розширення співпраці з іноземними компаніями, при цьому дійсне розширення цього співробітництва залежатиме від положень третього проєкту закону, який стосується безпеки «Дія City». Бо всі ми розуміємо, що питання залучення інвестицій — це насамперед питання верховенства права в державі, неупередженості судової та правоохоронної систем і бізнес-клімату як такого.

Усі статті Ніни Бец читайте тут.