КІНАХ ПРОГНОЗУ НЕ ПЕРЕШКОДА УКРАЇНА ПРАКТИЧНО ПРИРЕЧЕНА НА ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ АЖ ДО 2004 РОКУ

Прогноз стану української економіки на найближчі три роки в Міжнародному центрі перспективних досліджень (МЦПД) ризикнули зробити, не чекаючи на вибори нового прем’єр-міністра й роздачу міністерських портфелів. І слід сказати, економічна перспектива вимальовується дуже непогана. Однак презентацію прогнозів перед ЗМІ провели в середу, уже після животрепетного голосування у Верховній Раді...

Не особистість прем’єра, а політичну нестабільність напередодні парламентських виборів визнали експерти МЦПД головним ризиком для економічного зростання. У будь-якому разі жодних поправок на особистість Анатолія Кінаха (чи якусь іншу особу прем’єра — мовляв, будь-хто з них приречений виконувати програму Президента) вносити у свій прогноз не збираються. Зате під тиском статистичних даних за перший квартал поспішили помітно підправити економічні параметри. Переважно в ліпший бік. Обіцяють, що жити стане краще, інколи, може, навіть веселіше.

Вередливий ВВП знову не дає спокою. Наприкінці минулого року його оцінки поліпшувалися трохи не щотижня. Тепер, здавалося б, торішній сплеск у 5,8% повинний замінитися відкочуванням, ну хоча б до скромних 4%. Та ні, не виходить — МЦПД і нинішнього року змушений піднімати планку до 5,5%. На 2002 рік намітили 5% (враховано передвиборну знижку), а далі більше — 6% у 2003 році. А що робити, якщо квартальний ВВП показав 7,7-відсотковий приріст проти аналогічного періоду минулого року?

Як стверджують експерти, навіть реальна зарплата збільшилася, майже на 15% перевищивши рівень першого кварталу 2000 року. До кінця 2001-го її зростання оцінюється в 3%, у 2002 році — 3,5%, 2003-му, завдяки зростанню продуктивності праці, — до 4,5%.

За зарплатою потяглися податки — порівняно з першим кварталом 2000 року податкові надходження до бюджету збільшилися з 18 до 19%. І головним чином за рахунок прибуткового податку з громадян — ефективна ставка оподатковування зросла з 12,6% до 14,6%. Явно позначилися виплати зарплатної заборгованості, яка лише в січні-лютому скоротилася на 136 млн. грн. Та й самим громадянам доводиться постійно шукати можливості збільшення своїх доходів, у тому числі й офіційних, що при нинішній нищівній шкалі ставок прибуткового податку дуже корисно для держбюджету.

У результаті, навіть попри недобір за статтею «приватизація державного майна», загальний обсяг надходжень до бюджету перевиконаний — квартальний профіцит, за підрахунками Державного казначейства, досяг 2,2% ВВП. «Ця обставина дозволила «стерилізувати» збільшення грошової маси й приборкати прискорення зростання цін», — запевняє Тетяна Ситник, головний економіст МЦПД.

Відповідно й інфляція в першому кварталі втримувалася на найнижчому за останні три роки рівні — лише 2,7%. У тому числі, продовольчі товари подорожчали на 3,6%, непродовольчі — на 0,3%, тарифи на послуги — на 1,6%. Знижено й прогнозні цифри: на 2001 рік інфляції тепер «відпущено» лише 12,9%. Зокрема, цінам на продовольство дозволено збільшуватися на 8,6%, на промтовари — на 12%. Найбільше — на 19% — можуть подорожчати послуги. Ще менший тиск на ціни очікується в 2002 році — 12%. Рівень менший за 10%, річна інфляція вперше досягне в 2003 році — її зорієнтували на 9,5%.

Як же пояснюють економісти МЦПД таке вперте економічне зростання — ледь проклюнулось у 2000 році, а до нього вже поспішають прималювати стійку позитивну тенденцію? Якщо в 2000 році економіка України приростала за умов дружнього світового економічного зростання (ледь чи не 5%, а в групі провідних українських торгових партнерів — усі 6%), то нинішнього року це вже зовсім не так. Процеси гальмування торкнулися не лише економік США та Японії, а й основних торговельних партнерів України. Якщо, приміром, Росія (частка у вітчизняному експорті становить 24%) торік збільшила свій ВВП на 7,6%, то в нинішньому році збирається подолати лише 4%. Подібна тенденція й у зоні євро (її частка в нашому експорті — 14,7%): темпи зростання економіки тут скоротяться з 3,4 до 2,7%. Зрозуміло, що це не кращим чином позначиться на кон’юнктурі зовнішніх ринків і, відповідно, на позиціях вітчизняних експортерів. За умов, коли темпи реального зростання світової економіки в 2001 році скоротяться відразу на 2% (зупинившись на рівні 2,9%), Україна може втримати практично торішній приріст ВВП лише за рахунок внутрішнього ринку. На високу внутрішню активність і розраховують автори прогнозу. Тим паче, що всі передумови є.

Не випадково ж у першому кварталі нинішнього року більш швидкого зростання досягли галузі господарства, які орієнтуються на внутрішній попит. На думку Тетяни Ситник, цьому сприяли, по-перше, збільшення споживання домашніми господарствами і, по-друге, активізація інвестиційного попиту з боку підприємств, насамперед будівельних і сільськогосподарських, які саме переживають значне пожвавлення. Крім того, завдяки високому потенціалу споживчого ринку збереглися високі темпи зростання харчової та легкої промисловості. Приємно, що стійка позитивна динаміка була властива й машинобудуванню. Зокрема, внаслідок відновлення виробничих потужностей у металургії, рекордними темпами зростав обсяг виробництва в металургійному машинобудуванні. Зате виробництво чорних металів уже втратило майку лідера за темпами зростання — через зміну настроїв на зовнішніх ринках.

Домашні господарства — ось рятувальне коло для економіки 2001—2003 років. Принаймні на них дуже розраховують експерти у своїх прогнозах, запевняючи, що апетити до споживання в населення зростатимуть навіть швидше, ніж його доходи, які лише в нинішньому році обіцяють зрости на 8%. Ось що означають вчасно виплачені пенсії та зарплати, без яких, виявляється, немає внутрішнього ринку й не буває пристойної економіки.

Нарешті очікується, що тенденція підвищення споживацького (із боку населення) та інвестиційного (із боку промисловості) попиту стимулює входження на ринки нових суб’єктів підприємництва, що забезпечить посилення конкуренції. Тоді й коліщата швидше закрутяться: конкуренція змусить підприємства постійно збільшувати продуктивність, не шкодувати коштів на інвестиції, шукати шляхи зменшення витрат і збільшення ефективності виробництва. Все це плюс більш-менш стабільний курс національної грошової одиниці й повинно забезпечити пристойний приріст економіки в найближчі три роки.

Якщо, звичайно, цьому не зашкодять політичні ризики, повною мірою врахувати які все одно немає можливості, оскільки вони часто виходять за межі розумного. Небезпека їх зростає напередодні передвиборної кампанії в парламент і місцеві ради. Автори прогнозу побоюються перегляду раніше прийнятих рішень і навіть законів, а також невиправданого патерналізму щодо окремих галузей чи навіть підприємств. Особливе побоювання виникає стосовно електроенергетики, вугільної та нафтовидобувної промисловості й газового господарства, де домінує державна власність.

За нинішньої ситуації головне завдання уряду полягає в тому, щоб своїми діями не нашкодити економіці. Уряду Ющенка це, схоже, вдалося. Нехай тепер і його наступники крутять собі вхолосту штурвал пароплава, уявляючи себе досвідченими капітанами, та стояти біля керма — справа не для них. Адже якщо, не приведи Боже, злякати птаха економічного зростання незграбним адмініструванням, то в цьому й у наступні роки нічим буде покривати бюджетні діри від недоприватизації, від недоотриманих іноземних вливань, утрати від послаблення експортної позиції. Та й райдужним прогнозам тоді каюк...