Хто купує українське? Ключові торгові напрями

Міжнародна торгівля України зазнала значних змін протягом останніх десяти років. За цей час змінився як загальний обсяг експорту українських товарів та імпорту до нашої країни, так і їхня географічна та товарна структури.

Розрив зв’язків із Росією

Напередодні воєнного конфлікту 2014 року український експорт був доволі концентрованим. Десять найбільших напрямів забезпечували 58% усього експорту, зі значним домінуванням Російської Федерації, на яку припадала майже чверть українського експорту. Експорт до країн ЄС, разом узятих, був лише на 10% вищим. Найбільшими напрямками серед країн ЄС були Польща, Італія та Німеччина. Крім цього, до десятки найбільш значних експортних напрямів також входили Туреччина, Китай, Єгипет, Казахстан, Білорусь та Індія (див. рис. 1).

Імпорт до України був навіть більш концентрованим. Десять найбільших імпортерів забезпечували 72% усього імпорту: Російська Федерація (30% імпорту), а також Китай, Німеччина, Польща, Білорусь, США, Італія, Туреччина, Франція та Угорщина.

У 2014–2015 роках через війну з Росією Україна втратила територію АР Крим та значні найбільш індустріально розвинені райони Донецької та Луганської областей. Це, а також численні обмеження у двосторонній торгівлі між Україною та РФ радикально змінили структуру міжнародної торгівлі. За два роки експорт товарів упав на 40%, а імпорт — на 51%. Навіть зараз усе ще відчутним є просідання обсягів зовнішньої торгівлі. Так, 2020 року порівняно з 2013-м експорт був на 22% меншим, а імпорт — на 30%.

Експорт до Росії, частка якого почала скорочуватися з 2012 року, за результатами 2020-го становив менш як 3 млрд дол. США (-82% до 2013 року). Причинами змін стало скорочення економік обох країн, розрив традиційних економічних зв’язків через війну та торговельні обмеження.

Вільна торгівля з ЄС

Велике значення для переорієнтації українського експорту мала Угода про асоціацію з Європейським Союзом, зокрема створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі з ЄС (ПВЗВТ) з 1 січня 2016-го. У результаті лібералізації умов торгівлі в рамках ПВЗВТ експорт товарів до ЄС-28 постійно збільшувався з 2016 року і досягнув рекордних 20,7 млрд дол. 2019-го (це на 60% більше, ніж 2015-го). Якщо порівнювати з докризовим 2013 роком, обсяги експорту до ЄС-28 підвищилися на 24% станом на 2019-й (див. рис. 2). Як наслідок, частка ЄС у загальному експорті товарів України зросла з 26% у 2013 році до 41% у 2019-му.

Проте 2020 року експорт товарів до ЄС зменшився на 10% порівняно з 2019-м (до 18,6 млрд дол.) у зв’язку з падінням економіки Євросоюзу через пандемію.

Також відбулися зміни у товарній структурі експорту до ЄС. Зменшилася концентрація експорту за окремими товарними групами, зокрема, частка чорних металів — з 25% у 2013 році до 15% у 2019-му. Загалом в експорті до ЄС знизилася роль металургійної та мінеральної продукції. Натомість зросла загальна частка продукції АПК (з 27 до 35%), проте цей експорт став більш диверсифікованим: розширився асортимент експорту, в тому числі за рахунок переробленої аграрної продукції.

Зокрема, у структурі експорту продукції АПК до Євросоюзу збільшилася частка рослинних олій (перш за все соняшникової), різних продуктів тваринного походження (молочної продукції, меду, яєць, м’яса птиці), а також готових харчових продуктів (круп, пластівців, кондитерських виробів, ін.). ЄС став ключовим ринком для української органічної продукції. Крім того, зріс експорт машинобудівної продукції (передусім за рахунок електрокабельної продукції, електророзподільної апаратури, окремих видів побутової техніки), а також меблів для сидіння, скляної продукції тощо

Підвищення важливості Китаю

Порівняно з 2013 роком найбільше зріс експорт до Китаю — у 2,6 разу, перевищивши 7 млрд дол. 2020-го. У результаті частка КНР в українському експорті суттєво збільшилася — з 4,3 до 14,5%. Китай уже другий рік поспіль посідає перше місце серед країн для українського експорту. Причому 2020 року він уже значно випереджав другий і третій за обсягами ринки збуту для українського експорту — Польщу і Росію (6,7 і 5,5% від загального експорту, відповідно). Більш того, кризового 2020-го Китай був єдиним значним напрямом, за яким зріс обсяг українського експорту — майже вдвічі порівняно з 2019 роком. Це пов’язано із швидким відновленням економіки Піднебесної порівняно з іншими країнами після наслідків пандемії.

У структурі українського експорту до Китаю переважають аграрна та харчова продукція (в основному зернові — кукурудза, ячмінь та інші, соняшникова та інші рослинні олії; макуха та залишки рослинних жирів i олій, пшеничне борошно, молочні продукти), на яку припадає близько половини всього експорту до цієї країни. Зокрема, Україна є основним постачальником до КНР кукурудзи та соняшникової олії.

Крім того, важливе місце посідають руди — 35% усього експорту до Китаю, металургійна продукція (феросплави, чавун, ін.) — 9%, а також окрема продукція машинобудівної промисловості (газові турбіни, ін.) — 3,6%. Проте в цілому український експорт до Китаю все ще характеризується високим рівнем концентрації (наприклад, коли одна товарна позиція «залізна руда і концентрати» становить 35% усього експорту). Висока залежність експорту від окремих сировинних позицій збільшує його волатильність і чутливість до змін кон’юнктури на цьому ринку.

Погляд у майбутнє

Подальша переорієнтація експорту України на ринок ЄС та інші ринки, зокрема азійські, визначатиме головний напрям розвитку українського експорту. Подальше зменшення тарифних і нетарифних бар’єрів у торгівлі з ЄС, у тому числі завдяки прискоренню Україною імплементації Угоди про асоціацію, підписанню «промислового безвізу», а також оновленню торговельної частини Угоди про асоціацію відповідно до сучасного економічного потенціалу нашої країни, дозволить збільшити ефективність і потенціал ПВЗВТ, поглибити економічну інтеграцію з Євросоюзом. Крім того, перехід на європейські та міжнародні стандарти й отримання доступу на ринок ЄС полегшують доступ українських товарів і послуг на ринки третіх країн.

Значний розмір ринку та динамічний економічний розвиток Китаю створюють можливості для подальшого нарощування українського експорту до цієї країни. Проте важливим завданням залишається диверсифікація експорту та зменшення численних бар’єрів доступу на цей ринок для українських експортерів.

Зокрема, на сьогодні право експорту до Китаю поки має все ще обмежена кількість продуктів рослинного та тваринного походження. Разом з тим протягом останніх років Україна отримала право на експорт до Піднебесної молочної продукції, замороженої яловичини, меду, шроту соняшникового та ріпакового, замороженої лохини та чорниці, ін. Проте цей перелік необхідно і надалі значно розширювати.