Інвестор рвонув стоп-кран

Що робитиме уряд, який увесь минулий рік затикав бюджетні діри за рахунок позик, якщо цього року позичати перестануть? Днями Мінфін із заявлених 2 мільярдів гривень короткострокових облігацій зміг продати тільки 1,3 мільярда. Семирічні облігації взагалі не викликали попиту, - з необмеженого розміщення було куплено паперів лише на 229 мільйонів гривень, і це при ставці 9,95%. Незадовго до цього продаж гривневих трирічних ОВДП під 10% узагалі провалився. Попиту немає. Інших джерел фінансування бюджетного дефіциту, крім девальвації, - теж.

Станом на 24 лютого дефіцит держбюджету сягнув 42 мільярда гривень, а план із наповнення держскарбниці було виконано тільки на 70%. Цей дуже поганий старт бюджетного року продовжує тренд року минулого, за підсумками якого дохідну частину держбюджету було виконано на 95%, що стало найгіршим показником за останні п'ять років. Та й ці 95% - пряма заслуга НБУ, який перерахував до бюджету більше прибутку, НАК "Нафтогаз України", що оплатила достроково державі податки та дивіденди, і "євробляхерів", які забезпечили позапланові доходи за імпортним акцизом. Причини бюджетних провалів - у відсутності планування та економічної політики.

Розпочнемо з планування. По-перше, до бюджету з року в рік закладаються надходження від приватизації, яка, здається, ніколи не настане. Упертість Фонду держмайна, переконаного в тому, що ось цього року точно стартанемо, може конкурувати тільки з наївністю Мінфіну, який щороку в ці байки вірить. Так, очікування цього року більш песимістичні, від приватизації хочуть отримати не 17 мільярдів гривень, як 2019-го, а 12 мільярдів. Але під кінець року і їх гарячково шукатимуть, - запам'ятайте цей твіт.

По-друге, уже не перший рік державні бюджети верстають із урахуванням обмінного курсу, що не відповідає реальності, у підсумку скарбниця недобирає за всіма статтями, прив'язаними до курсу, - за імпортним ПДВ, митними зборами і рентою. А один лише імпортний ПДВ - це 40% усіх податкових надходжень. І тут треба було б уважніше, але... Зміцнення гривні, схоже, було одним із основних факторів, які стимулюють попит на наші ОВДП, а не віра у світле економічне майбутнє України, як багато хто думав. Пояснимо, чому, на пальцях.

Вигоди інвесторів від роботи з ОВДП можна розрахувати, виходячи зі ставки номінального рівня дохідності, а також розміру купонного платежу. Візьмемо для прикладу січень 2019-го, коли вихід на ринок відбувався за річної ставки від 15,7% (для річних облігацій) до 19,48% (для тримісячних), і подивимося дані, наведені у таблиці.

Як бачимо, для підвищення привабливості облігацій до багатьох із них додатково застосовувався дисконт від 2 до 15% до номіналу. Тобто, незважаючи на від початку високі ставки, інвестор отримував ще й додатковий дохід за рахунок наступного повернення повної вартості за номіналом. Погодьтеся, такий кешбек виглядає приємним доповненням до основної дохідності, яка, на відміну від депозитів громадян, до того ж не обкладається податками. Тут висновків два.

Перший: навіть при неймовірній дохідності, для того щоб хтось вклався в наші папери, йому ще потрібна була додаткова знижка.

Другий висновок: не завжди зрозумілий розмір цієї знижки, якщо подивитися на обсяги коштів, залучених до держбюджету такою ціною. Це на що саме країні так не вистачало 7 мільйонів гривень, що вона погодилася їх залучити під 18%, та ще й із дисконтом до номіналу в 10%? Нам стало так цікаво, що ми навіть запросили інформацію в Мінфіну про покупців ОВДП у січні. Мінфін відповів, що знати не знає, бачить тільки первинних дилерів, і взагалі, ось вам інформація за 2020 рік. Дякуємо, як кажуть, за увагу.

Порівнявши за перші два місяці 2019-го баланси банків, які є основними покупцями держоблігацій, ми з'ясували, що гривневі ОВДП до лютого приросли в Сітібанку (1 млрд 675 млн грн), ПУМБу (711 млн), банку "Південний" (438 млн), Мегабанку (404,5 млн), "Універсал банку" (319 млн грн) та в інших по трохи. Банки купують ОВДП не тільки для себе, а й для того хлопця. Обсяги Сітібанку, наприклад, пояснюються тим, що він скуповує їх для своїх корпоративних клієнтів. Кінцевих вигодонабувачів ми не знаємо. Але точно знаємо, що вигоди їх - чималі, у тому числі завдяки зміцненню гривні.

У наведеній таблиці можна порівняти, як змінювався обмінний курс на момент продажу та погашення облігацій, а головне, на скільки через це зростала їхня дохідність. В останньому стовпчику ми бачимо, як легко 18% річних перетворюються на 39 лише завдяки тому, що обмінний курс зміцнився з 28 до 25 грн/дол. Тобто, крім дисконту, покупця приваблювали ревальвацією, котра, якщо вірити торішнім прогнозам НБУ та Мінекономрозвитку, була неможливою.

Об'єктивних економічних передумов для зміцнення гривні не було: промислове виробництво знижувалося, прямі іноземні інвестиції - на мінімумі, співробітництво з МВФ заморожене, торговельний баланс принципово не змінювався, а попереду були вибори з традиційною політичною невизначеністю. На що розраховували інвестори? Ну не на індекс же Біг-Мака? Імовірно, на те, що в Україні використання інсайдерської інформації з метою одержання прибутку не обмежується законом.

НБУ, звісно, повторює мантру, що курс у нас вільний і плаваючий, але це не так. І кожен, хто уважно спостерігає за діями регулятора на валютному ринку, розуміє, що Нацбанк впливає на курс і встановлює його на тому рівні, що потрібен. І головне запитання: кому потрібен? Країна жодних вигод від ревальвації не отримала. Зате їх точно отримали ті, хто купив облігації при курсі 28 грн/дол., а погашав при 24 грн/дол. І, можливо, саме заради підвищення дохідності цілком конкретних осіб НБУ так неохоче опускав облікову ставку торік? Чи могли це бути люди Петра Олексійовича, та й він сам, намагаючись вичавити з країни останнє? Цілком. Чи могли ці облігації купуватися в інтересах діючих членів правління самого НБУ або чиновників Мінфіну? Запросто. Все анонімно та секретно, як відповіли нам у самому Мінфіні. Ніхто ніколи не дізнається, за чий саме банкет ми так дорого заплатили.

У результаті замість інвестицій ми отримали банальний прихід спекулятивного капіталу, для якого норма дохідності (як сума відсоткового доходу та дисконту), помножена на гарантоване очікування зміцнення курсу, з надлишком перекриває ризики від можливої наступної девальвації. І весь цей спекулятивний капітал було кинуто не на розвиток, не на капітальні інвестиції, не на кредитування бізнесу, а на покриття бюджетних видатків. Чи зміцніла економіка?

Зростання капітальних інвестицій сповільнилося до 15,5%; індекс промислової продукції до четвертого кварталу 2019-го знизився в усіх галузях, крім хімічної, і впевнено знижується дев'ять місяців поспіль; кількість штатних співробітників із жовтня минулого року скоротилася на 80 тисяч; темп зростання ВВП у четвертому кварталі сповільнився до 1,5%.

З альтернативної реальності НБУ, прем'єр-міністр, міністр фінансів і міністр економіки нас повідомляють, що так добре, як нині, не було ніколи.

І це друга наша проблема - відсутність економічної політики. Слабкий у всіх сенсах уряд зайнятий чим завгодно, але не економічним зростанням. Він не просто нічого не робить, він навіть не розуміє, що щось робити давно час. Навіть презентації про їх "досягнення" - не їхня заслуга.

Підтримати промисловість міністр економіки, наприклад, пропонує виділенням 15 мільярдів гривень деяким компаніям на конкурсній основі та з 2021 року. Дуже оперативно й ефективно.

Банкіри так круто знижують ставки для бізнесу, що середня за річним кредитом у 500 тисяч гривень становить 20,5%. І така дохідність, на відміну від квартири, справді по плечу лише наркобарону.

На підтримку АПК спрямують 4 мільярди гривень, як і торік. От тільки зима була аномально теплою, а весна не обов'язково буде дощовою, і врожай цього року, за прогнозами, буде менший за попередній на 10–13%. А після відкриття ринку землі у варіанті, що розглядається парламентом, в агросфері розпочнеться таке свавілля, що взагалі буде не до врожайності.

А головне, держбюджет цього року враховує обмінний курс у 27 грн/дол., а нинішній становить 24,4 грн/дол. НБУ може скільки завгодно заперечувати негативний вплив зміцнення гривні на економіку, але заперечувати негативні наслідки безпосередньо для держбюджету неможливо. Особливо з урахуванням можливого скорочення експортної виручки. Інвестор, навіть якщо спекулянт, точно не дурень і розуміє, що 2020-го гарантувати ревальвацію не зможе навіть "міцний інсайд", якщо експорт піде на спад.

Що робитиме Мінфін зі зростаючою дірою в держбюджеті, коли попит на ОВДП продовжить знижуватися? Торік при стабільно хорошому попиті на ОВДП видатки держави за незахищеними статтями (тобто за всіма, крім зарплат, соцвиплат і пенсій) зупинялися кілька разів. Що буде цього року, якщо охочих купувати наші облігації навіть при дохідності в 9,5–10% дедалі менше? Чи є в Мінфіну чіткій план на цей випадок? Ну, крім примушення держбанків до купівлі облігацій.

А чи є план на випадок світової кризи, в яку скотиться глобальна економіка, що перебуває в рецесії, через можливу пандемію коронавірусу, підірвавши наш експорт?

Увесь минулий рік спекулятивний заробіток на наддохідних держоблігаціях подавався як приплив інвестицій. У підсумку країна ці "інвестиції" просто проїла, заплативши чималі відсотки. Нинішнього року навіть цього не буде, а ми так і не навчилися ані заробляти, ані жити за коштами.