Голова правління Приватбанку Петр Крумханзл: «Поки що на допити ходить тільки новий топ-менеджмент банку»

Кількість судових позовів, які оскаржують націоналізацію Приватбанку, зростає як на дріжджах, процеси активізувалися, і до четвертої річниці націоналізації позиції держави — нинішнього власника банку — в судах не посилилися. Розслідування найбільшого шахрайства не тільки в Україні, а й у світі ведуть детективи ФБР. А ось українське правосуддя цей кейс уперто ігнорує. У них претензії до нинішніх менеджерів банку, а не до колишніх.

Про те, чому так, ZN.UA говорило з головою правління Приватбанку Петром Крумханзлом. Не оминули ми й низки інших не менш важливих питань: про відносини держави та держбанків, про кризу й локдаун, про те, як розвиватиметься український фінсектор, і найбільший його учасник — Приватбанк.

— Петре, цього тижня активізувалися судові справи, пов'язані з націоналізацією Приватбанку. У тому числі за двома позовами від колишніх власників — і від Боголюбова, і від Коломойського. Обидва хочуть визнати націоналізацію неправомірною. Наскільки серйозними, на ваш погляд, будуть наслідки цих судових розглядів, якщо суд стане на бік колишніх акціонерів?

— Націоналізація відбулася чотири роки тому. Це лакмусовий тест для України та її майбутнього. Тому позиція судів у питанні націоналізації дуже важлива. Новий закон про банки прийнято, і він має закрити всі питання, але побачимо, як воно буде в реальності. Суди поки що не застосовують нового закону про банки у своїй практиці.

— Нинішні судова і політична кризи, які ми спостерігаємо в Україні, позначаються й на ефективності нашої судової системи. Якщо ці кризи не вирішаться найближчим часом, наскільки високий ризик того, що націоналізацію може бути скасовано?

— Ризик залишається. Важливо розуміти, що наслідки такого рішення будуть дуже тяжкими для України: не тільки для банківської системи, а й для всієї економіки. Це рішення стане ключовим для розуміння інвесторами, яка в Україні судова система, в якому напрямі рухаються країна та реформи, що буде в Україні в майбутньому. Якщо інвестори не прийдуть у країну, то з подальшим розвитком економіки України буде дуже складно.

— Ви вже згадали, що суди у своїх рішеннях не використовують «антиколомойського» закону. Є ще один ризик, він пов'язаний із позовом про неконституційність усієї системи гарантування вкладів. Дайте, будь ласка, вашу оцінку, якими будуть наслідки, як із погляду націоналізації Приватбанку, так і з погляду функціонування банківського сектора в цілому, якщо раптом Конституційний суд визнає систему гарантування вкладів неконституційною.

— Це не просто ускладнить ситуацію. Це зруйнує банківську систему й паралізує економіку. Постраждають усі, і навіть ті, хто сьогодні лобіює таке рішення.

— Чи можливе, взагалі, функціонування банківської системи в сучасному світі без системи гарантування вкладів?

— Фонд гарантування вкладів є частиною банківської системи. У тому чи іншому форматі цей інститут працює скрізь у світі. Він забезпечує надійність банківської системи, отже підтримує стійкість і розвиток економіки. Тож без неї сучасна банківська система не може існувати.

— Чи правильно ми розуміємо, що коли Фонд гарантування вкладів позбудеться своїх повноважень — хай навіть тимчасово, то повторно націоналізувати Приватбанк, якщо колишні акціонери перемагають у судах, не вийде, бо всю цю систему націоналізації буде зруйновано?

— Найімовірніше.

— Недавно банк подавав заяву в Національну поліцію про погрози топ-менеджменту. Наскільки системний тиск на банк? За вашими оцінками, в останні півтора року цей тиск посилився?

— Цей тиск чиниться від моменту націоналізації. Так, він посилився. Атаки йдуть у різних напрямах. Це погрози, які ми отримуємо в анонімних листах і соціальних мережах. Це судові позови — їх понад 40 проти мене особисто і проти членів правління. Це допити й повістки. Наприклад, тільки цього тижня ми отримали повістки на допити 15 співробітників банку у зв'язку з рішенням припинити співпрацю зі страховими компаніями з орбіти колишніх власників. Рік тому почалися тримісячні пікети під головним офісом. І багато іншого.

Тиск іде від часом дуже неясних ініціатив. Часто це особиста ініціатива співробітників, пов'язаних із колишнім менеджментом і власниками. Завдання — заблокувати всі процеси трансформації банку зсередини, як, наприклад, рішення відмовитися від оренди відділень у колишніх власників або реформувати роботу з величезним портфелем поганих кредитів. До цього всього ми певною мірою звикли.

Проте останнім часом почалися фізичні погрози. Якщо опускаються до таких методів, отже інші не спрацювали.

— Не можу не запитати. Відомо, наприклад, що заяви від профспілок та офшорних компаній у правоохоронні органи передавалися через Раду Національного банку. Наскільки, на ваш погляд, взагалі логічно й розумно, що Рада НБУ — орган, котрий має займатися монетарною політикою, — дозволяє себе втягувати ось у такі історії?

— Хороше запитання. Я не на тій позиції, щоб коментувати те, що робить Рада НБУ або його члени.

— Виходить, що, з одного боку, на банк постійно тиснуть, на його керівництво тиснуть. З іншого — банк втягують у нескінченні судові процеси з погано прогнозованими результатами. Питання про повернення банку не закрите. Наскільки була б сильнішою позиція банку, якби Офіс генерального прокурора все-таки ініціював розслідування про шахрайство в банку та причетність до виведення коштів колишніх власників? Чи порушував це питання акціонер банку, тобто уряд?

— Держава врятувала Приватбанк від банкрутства і вклала 155 мільярдів гривень у його націоналізацію. Хтось мусить встановити, чому банк опинився в такому стані, хто в цьому винен. Розслідування НАБУ триває, але жодного результату немає — або ми поки що про цей результат не знаємо. Підозри та обвинувачення колишньому топ-менеджменту і власникам не пред'явлені. Органи цікавить, що банк робить сьогодні, а не що відбувалося в банку кілька років тому. Поки що на допити ходить тільки новий топ-менеджмент банку. Повірте, коли треба, повістки приходять дуже оперативно. Цей процес добре налагоджений.

— Скажіть, якщо ситуація така складна і виходу ми поки що не бачимо, чи не допомогло б вам виведення у площину публічності тих результатів, які були отримані детективами Kroll? Адже насправді ми не бачили нічого, крім презентації, представленої відразу після націоналізації Олександром Шлапаком. Можливо, цей розголос якось допоміг би вам?

— Знаєте, Міністерству юстиції США ніщо не заважає. Навіть відсутність звіту Kroll. Вони просто роблять свою справу. Про схеми виведення коштів із Приватбанку багато разів писали і українські, і міжнародні медіа, навіть фільми знято. Питання в готовності довести розслідування до завершення і встановити істину. Не треба забувати, що колишні власники кілька років щосили намагалися отримати доступ до цього звіту. Український суд їм це недавно дозволив.

— Якщо вже ми згадали про ваші зарубіжні суди. Коли нам чекати наступних слухань? Якихось хоча б проміжних рішень у Великій Британії, США, на Кіпрі та в Ізраїлі?

— Нагадаю, що за останній рік Приватбанк подвоїв суму позовів до колишніх власників. Сьогодні ми вже говоримо про суму, еквівалентну 10 мільярдам доларів. Приватбанк судиться з колишніми власниками у Великій Британії, США, Ізраїлі та на Кіпрі.

Повним ходом іде підготовка до Лондонського процесу, уже відомий розклад засідань. Тривають процесуальні приготування до розгляду справи по суті. Наприклад, одне з процедурних засідань триває, поки ми з вами розмовляємо. Позов на 3 мільярди доларів потребує просто дуже великої кількості доказів, показів свідків і експертних висновків. Наступного року ми завершимо підготовку цих матеріалів до слухання, щоб розглянути справу в один прийом 2022 року.

У США банк ще цього року збирається завершити розгляд попередніх заперечень відповідачів, щоб 2021-го перейти до розгляду справи по суті в прискореному порядку.

Ізраїльський процес розпочався пів року тому. Улітку я давав показання в суді Ізраїлю в контексті розгляду попередніх заперечень одного з відповідачів. Ми очікуємо, що ці заперечення буде відхилено найближчим часом. Це дасть нам можливість перейти до розгляду справи по суті наступного року. Ми з нетерпінням чекаємо результату та очікуємо, що рішення буде прийняте на користь Приватбанку.

— Петре, скажіть, ми правильно розуміємо, що насправді в США слухаються дві справи? Одна ініційована Приватбанком відносно колишніх власників про виведення грошей, друга — американським правосуддям про легалізацію доходів.

— Так, точно так. Це два незалежні процеси. Перший ініційовано Приватбанком у Делавері в травні минулого року, а другий — цього року Міністерством юстиції США.

— На ваш погляд, який із них прийде до фінішу першим і чи можуть їх об'єднати якимось чином?

— Мені це складно коментувати.

— У кожному разі, вочевидь, результати однієї справи так чи інакше впливатимуть на другу.

— І в одній, і в іншій справі описано одні й ті самі схеми виведення коштів із Приватбанку. Але нехай на це запитання дадуть відповідь кваліфіковані юристи.

— Я тоді перейшла б до більш глобальних запитань. Тому що все-таки Приватбанк — великий гравець на українському ринку. Наступного року наше Міністерство фінансів має профінансувати досить істотний дефіцит державного бюджету, та, що, на наш погляд, ризиковано, вони розраховують більшу частину запозичень для фінансування взяти на внутрішньому ринку. Наскільки готові банки, особливо держбанки, підтримувати уряд у цьому випадку?

— Держбанки завжди готові підтримувати державу. Але треба розуміти, що це означає. Подивімося на стратегію Приватбанку. Перш за все завдання банку бути стабільним і ліквідним не тільки сьогодні, а й у майбутньому. Тому ми розвиватимемо портфелі і депозитів, і кредитів, і трансакції. Якщо в нас буде достатньо ліквідності, ми купуватимемо державні облігації.

Та якщо ви мене запитаєте, що для мене пріоритет, звичайно, це — розвиток кредитування. По-перше, мені про це чітко каже стратегія банку, яку я отримав від держави; по-друге, розвиток кредитування допомагає економіці працювати, а країні — рухатися вперед.

— Петре, але насправді чи не вважаєте ви деякою мірою лукавством, коли Мінфін спочатку просить держбанки скорочувати держоблігації у своїх портфелях і відразу подає держбюджет, де очевидно, що від них вимагатимуть нарощування цього портфеля держоблігацій?

— Хороше запитання. Але, думаю, ви розумієте, що це запитання не до мене.

— Однак ми правильно розуміємо, що в принципі, з погляду ризиків, напевно, купувати держоблігації менш ризиковано та вигідно для банків? Я не маю на увазі конкретно Приватбанк. Узагалі, у принципі, от абстрактний банк — вигідніше купити держоблігації, ніж кредитувати бізнес, оскільки бізнес — це більш ризикові вкладення?

— Тут не можна відповісти односкладно. Купівля облігацій і в принципі робота з цінними паперами — це досить прості з технічного боку операції. Тут не потрібно залучати величезні організаційні ресурси, сотні відділень і тисячі співробітників. І є звичайний банківський бізнес — депозити, кредити, трансакції, обслуговування юридичних і фізичних осіб. Це великий трудомісткий процес 24/7. Тут інша маржа та інша вартість ризику. Але не можна казати про те, що банк повинен вибирати або цінні папери, або кредитування. Це так не працює. У банку має бути усталена диверсифікована бізнес-модель, де різні напрями бізнесу доповнюють і підсилюють один одного.

— Давайте поговоримо про урядову програму підтримки бізнесу — це пільгові кредити 5–7–9. Від початку вона планувалася як програма з повернення трудових мігрантів, потім вона стала програмою антикризової підтримки. Але, на ваш погляд, чи можна вважати її успішною з урахуванням того, що дуже багато цих кредитів — це просто перекредитування старих позик?

— Важливо розуміти, що одна програма, хоч би якою хорошою вона була, не може радикально змінити економічної ситуації. Для економічного зростання потрібні структурні реформи. Потрібні інвестиції. Банки готові кредитувати. Але захистіть права кредиторів для початку, вирішіть питання з NPL у держсекторі. Рецепт давно відомий. Він прописаний у меморандумах з МВФ.

Що ж до програми 5–7–9 у Приватбанку, то кожний четвертий кредит — наш. При цьому 65% — це нові кредити.

— А як ви ставитеся до ідей стимулювання іпотеки? Було б це цікаво, наприклад, Приватбанку, якби держава запустила справді вигідне іпотечне довгострокове кредитування?

— Так, це була б хороша ідея. Але для успішного довгострокового кредитування потрібна довгострокова стабільна економіка. А це ті самі реформи, інвестиції та захист прав кредиторів.

— Давайте трішки поговоримо про оновлену стратегію розвитку державних банків, оскільки Приватбанк — найбільший і найсмачніший державний банк. На ваш погляд, чи реалістично виконати ті вимоги, які закладено в оновлену стратегію? Що вас у ній бентежить? І потім я скажу вам, що бентежить у ній нас.

— Добре. Стратегія дуже зрозуміла й дуже проста. Приватбанк — провідний найбільший роздрібний банк на ринку. Ми сфокусовані на обслуговуванні фізичних осіб, мікро-, малого та середнього бізнесу. Наша частка ринку значна, але це не означає, що ми вичерпали всі можливості для розвитку. Стратегічний пріоритет — розвиток кредитування. Ми маємо стати ключовим гравцем на ринку малого та середнього бізнесу. Причина дуже проста: технології, які ми використовуємо, інновації, синергія з обслуговуванням фізичних осіб роблять нас незамінним помічником. Для підприємців ми — трансакційна платформа вже сьогодні, а якщо додати й підсилити кредитні продукти, то ми можемо допомогти бізнесу стати набагато сильнішим, стати драйвером зростання економіки.

На сьогодні ми не фокусуємося на великих корпоративних клієнтах. Це пріоритет для інших держбанків. Ми хочемо зосередитися на розвитку того, у чому наша сила. А це — технології, інновації та діджиталізація. Як ви знаєте, у цьому напрямі ми виконали велику роботу в співпраці з Міністерством цифрової трансформації. Ми хочемо бути лідером інновацій не лише в Україні, а й у Європі.

— Чи вважаєте ви Ощадбанк своїм конкурентом у роздробі? Тому що нас, наприклад, бентежать два моменти: що згідно зі стратегією Приватбанк і Ощадбанк повинні конкурувати в одних сегментах ринку. Понад те, і це друге, що нас бентежить, це — два найбільші банки України, й вони, по суті, сильно впливатимуть на ринок і на роботу менших роздрібних банків.

— Я не бачу в цьому нічого негативного. Конкуренція завжди хороша для ринку. Це допомагає поліпшити якість обслуговування. З'являються нові продукти, які потрібні клієнтам. Це підвищує ефективність банків. Але ринок — це не лише ці два банки.

— Однак невеликим роздрібним банкам досить складно конкурувати з такими титанами, як Приватбанк. І це може ускладнювати їхні ринкові можливості.

— Якщо ви подивитеся на банківський ринок в інших країнах, то там є великі банки та маленькі банки, є банки, які працюють з усіма сегментами клієнтів, і є банки, які орієнтовані на свою нішу. Потрібно розуміти, що банківський ринок змінюється. Сьогодні ринок не такий, як три роки тому. І через три роки все ще сильніше зміниться. Маржа знижується, вартість трансакцій знижується, і банки повинні будуть конкурувати як один із одним, так і з новими гравцями — фінтех-компаніями. Повторюся, я не бачу проблеми в конкуренції.

— Національний банк вважає, що банківський сектор досить повільно реагує на пом’якшення монетарної політики. І що насправді потенціал для зниження ставок у банківському секторі ще є. Ви згодні з цим твердженням? Ви можете робити ресурси ще дешевшими?

— Це залежить не тільки від ставки Національного банку. Це залежить від багатьох інших факторів. Протягом року ми кілька разів знижували відсоткову ставку за кредитами і зараз працюємо на межі можливої рентабельності.

Чи можемо ми піти ще далі? Так, теоретично можемо. Але тут ми впираємося у вартість ризику. Банк — фінансовий посередник. У нього немає своїх грошей. Він відповідає перед вкладниками. Якщо банк видав кредит, то мусить розуміти, як може отримати його назад. Якщо права кредитора не захищені, то говорити про доступне кредитування не доводиться. Де банк може захистити своє право? Тільки в суді. І знову все впирається в непрацюючу судову систему. Кілька тижнів тому було опубліковане дослідження про те, що, на думку інвесторів, заважає їм інвестувати в Україну. Раніше це була корупція. Але цього разу корупція посіла друге місце, а непрацююча судова система стала номером один.

— Тривалий час одним із факторів, що суттєво стримують кредитування в Україні, називалася — ну це так загорталося — низька якість позичальників. Грубо кажучи, український бізнес ненадійний, тому кредитувати його небезпечно. Чи помітили ви, що якість позичальника покращилася за останні роки?

— Якість покращилася. Але чому? Частково через те, що банки активно впроваджують програми фінансового моніторингу, ринок стає прозорішим. Частково через те, що сьогодні ми отримуємо та аналізуємо набагато більше інформації про клієнта в момент прийняття рішення про видачу кредиту. І хоча клієнтам дуже не подобаються вимоги фінансового моніторингу, ідентифікація та інші вимоги, багато хто починає розуміти, що в довгостроковій перспективі, якщо ти хочеш займатися бізнесом, хочеш працювати з банками, отримувати кредити та здійснювати трансакції, то немає іншого шляху, крім як працювати прозоро та за правилами.

— Попри весняний локдаун і кризу в економіці, Приватбанк закінчив третій квартал із дуже хорошими результатами. Ваші комісійні доходи зросли на 30%. Але ми вже очікуємо нового локдауну. І криза нікуди не поділася. На які показники ви хочете вийти наприкінці року?

— Прибуток буде. Приватбанк — один із найбільших донорів бюджету країни. Але важливий не лише прибуток. Приватбанк повинен бути стабільним і ліквідним. Ми маємо давати клієнтам кращу якість обслуговування 24/7 і піклуватися про наших співробітників.

— Наскільки болісним для банку був весняний локдаун, і що було складнішим — перевести роботу в онлайн чи втримати клієнта? І відразу навздогін запитання: чи готові ви до локдауну зимового?

— У той момент, коли в Україні з'явилася перша заражена коронавірусом людина, у нас уже була робоча група, яка розробляла процеси та правила роботи банку в умовах пандемії. Можливо, ви знаєте, що в минулому я жив і працював у Китаї. В Ухані, звідки прийшла інфекція, у мене була велика команда з більш як трьох тисяч осіб. І, спілкуючись із колишніми колегами та друзями, я розумів, що там відбувається і яких заходів було вжито. Тому ми почали готуватися заздалегідь. Це була лише справа часу, коли інфекція з'явиться в Україні.

Чи готові ми до наступної хвилі? Так. Вважаю, що ми можемо швидко адаптуватися до ситуації, хоч би коли вона виникла. І для мене пріоритет дуже простий — це захист здоров'я моїх колег, моїх співробітників, а також захист здоров'я та турбота про наших клієнтів.

— Скажіть, які ви помітили під час першого локдауна тренди, особливості поведінки ваших клієнтів, тобто, можливо, зростання безготівкових платежів, підвищений попит на кредитні кошти або, може, збільшення кредитних лімітів? Як змінювалася поведінка вашого споживача?

— Якщо повернутися до теми відповідального кредитування, то ми не стали чекати, коли в клієнтів розпочнуться проблеми. Ми активно дзвонили клієнтам, запитували про проблеми та пропонували рішення. Тому портфель проблемних кредитів зріс лише з 4,5 до 6%. Це дуже хороші цифри, які свідчать про якість управління ризиками, яку банк вибудував після націоналізації. Якщо ми кажемо про пандемію як про кризу, то в кризу 2008 року кількість поганих кредитів у банківській системі в Україні була 50%. Отже, 6% — це прекрасний результат.

Ми пропонували клієнтам не тільки кредитні канікули чи реструктуризацію. Ми змінювали процеси та розробляли нові продукти, щоб відповідати новим реаліям і бути корисними. Думаю, клієнти це оцінили. За першу половину року в нас збільшилася кількість клієнтів роздрібного бізнесу на 1,6 мільйона, а клієнтів малого та середнього бізнесу — на 100 тисяч. Чому? Тому що в нас інфраструктура, яка дає змогу працювати дистанційно, безготівково й безпечно. Краще, ніж в інших банків. Для клієнтів це було дуже зручно. За другий квартал наша частка ринку зросла на 3%. Ми стали основним банком для 52% клієнтів банківської системи. Трансакції в Приват24 і терміналах збільшилися на 20%. Також можна сказати, що швидко зростає частка безконтактних платежів, їхнє число підвищилося на 50%.

— Наступного року ми — ну хоча б з урахуванням низької порівняльної бази — очікуємо економічного зростання.

— Це хто вам сказав?

— Це математика так каже: що глибше ти впадеш, то простіше тобі зрости наступного року в цифрах. І все-таки ми стримані оптимісти та сподіваємося, що відновлення економіки буде. Чи готує Приватбанк якісь програми, що могли б допомогти стимулювати економічну активність?

— Ми постійно шукаємо, що можемо змінити, що можна зробити по-іншому, краще, ефективніше, цікавіше та вигідніше для клієнта. Це постійний процес. У ДНК Приватбанку закладено прагнення до інновацій, коригування та поліпшення ситуації. За останні пів року ми просунулися в багатьох речах. Наприклад, з FacePay — ідентифікацією клієнта лише за обличчям. Це безконтактна операція, і в поточній епідемічній ситуації це важливо й буде затребуване в майбутньому. Ми просунулися вперед із впровадженням так званої miniPOS — міні-точки продажу, чимось схожої на термінал, який у вас є в магазині, тільки це обладнання дуже маленьке. Його зручно використовувати кур'єрам і таксистам, наприклад. Ми намагаємося мінімізувати роботу з паперовими документами. Якщо нам щось потрібно від клієнта або якщо клієнту щось потрібно від нас, ми працюємо з електронними документами. Ми реалізували віддалену ідентифікацію клієнта. Отже, клієнтам не потрібно приходити у відділення, як це було раніше. Адаптивність і швидкість — наша величезна конкурентна перевага. Щоб впровадити зміни, нам потрібні тижні, а не місяці та роки.

Так, ми найприбутковіший банк у країні. Так, ми надаємо кращу якість обслуговування. Так, ми найліквідніший банк, але, з мого погляду, найголовніше — це те, що ми вміємо адаптуватися. Чи буде ще одна криза? Що ж, пристосуємося.

Якщо подивитися на Україну, то в мене складається враження, що Україна — це країна криз і антикризових менеджерів. У Приватбанку в мене чудова команда. Знаєте, я працюю в цьому банку три роки, і якщо подивитися на те, що ми зробили за ці три роки, то для мене це щось неймовірне. За останні три роки кількість активних клієнтів у банку збільшилася на 4 мільйони. На початок 2018 року в нас 14 мільйонів активних клієнтів, сьогодні їх у нас 18 мільйонів. Це величезне зростання.

Для нас важливо те, що ми працюємо з клієнтами дистанційно через Приват24. Знову ж, якщо подивитися на цифри, на початок 2018 року в нас було 6,8 мільйона клієнтів, які працюють через Приват24. Сьогодні це 12 мільйонів, тобто зростання удвічі за три роки. Це колосальні зміни, і все це завдяки адаптивності. Ми знаємо, що потрібно ринку, і даємо це.

Більше статей Юлії Самаєвої читайте тут.