Годинник тікає: як обіцяні 7,5 млрд грн щорічних доходів держбюджету від «ігорки» перетворилися на мізерні 763 млн

20 жовтня 2020 року під час щорічного послання до Верховної Ради президент Володимир Зеленський заявив, що наступного року очікує надходження до держбюджету 5 млрд грн від легалізації грального бізнесу.

«По всій країні закрито тисячі підпільних казино. Прийнято закон про легалізацію грального бізнесу. Те, що роками було в «тіні», уже наступного року, з першими ліцензіями, має принести до бюджету 5 млрд грн», — цитує президента «НВ Бізнес».

Очікування Кабміну наприкінці листопада 2020 року були ще більш оптимістичними. Щоправда, без відомчої зацікавленості тут не обійшлося, — уряду тоді кров із носу потрібно було збільшити дохідну частину держбюджету-2021.

Тоді лише за рахунок плати за ліцензії на діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор і за ліцензії на лотереї уряд розраховував отримати до спецфонду держбюджету 7,443 млрд грн. (Дивовижна точність — аж три конкретні цифри після коми, і це, по суті, при гаданні на кавовій гущі.)

Нарешті, голова Комісії з регулювання азартних ігор і лотерей (КРАІЛ) Іван Рудий у березні 2021-го оцінював потенціал грального ринку в 6–7 млрд грн надходжень до бюджету, але вже із застереженням на ситуацію на гральному ринку.

unsplash/mparzuchowski

Реальність не дружить із очікуваннями

Тепер уже зрозуміло: реалії виявилися далекими від очікувань і обіцянок, навіть якщо врахувати, що до кінця року залишився ще майже квартал. Що ж насправді вийшло?

За інформацією, отриманою ZN.UA із КРАІЛ, на початок жовтня Комісія видала 33 ліцензії: 6 — на наземні казино, 12 — на облаштування онлайн-казино, 11 — для залів гральних автоматів, 3 отримали платформи онлайн-покеру і 1 ліцензію викупили букмекери для ведення своєї діяльності «на землі» та в Інтернеті.

Крім того, 2610 ліцензій видано на гральне обладнання — гральні автомати, столи та столи з рулеткою.

У результаті від продажу ліцензій до держбюджету-2021 перераховано майже 1,2 млрд грн.

А от про сплачені податки легальними операторами навіть незручно говорити — лише трохи більше 3 млн грн (ПДФО плюс військовий збір) за перше півріччя 2021-го. Тобто податки поки що забезпечили тільки найостаннішу трійку в очікуваннях уряду на 2021 рік — 7,443 млрд грн. З урахуванням 1,2 млрд грн, отриманих від ліцензій 2021-го, ще залишилося назбирати від легалізованого азартного ринку 6,24 млрд грн бюджетних надходжень. А це нереально.

Зате бюджетні плани на 2022 рік уже не такі грандіозні, це м'яко кажучи. Ви, читачу, будете здивовані, але замість обіцяних 7,5 млрд грн щорічних доходів до головного бюджетного розпису держави закладено доходів від грального бізнесу на наступний рік лише… 763 млн грн, тобто в 10 разів менше. І це при тому, що, за повідомленнями одного з авторів реформи української гральної індустрії, а нині першого заступника голови консультаційно-експертного комітету КРАІЛ Бориса Баума, на вітчизняному ринку найближчим часом можуть з'явитися іноземні компанії, адже «до Комісії з регулювання азартних ігор і лотерей надійшли запити 10 зарубіжних операторів щодо можливості отримати українську ліцензію на організацію гральних закладів».

Звичайно, хотілося б порадіти за українську азартну індустрію, але, вибачте, поки що радіти нічому. І наведені вище цифри цьому об'єктивне підтвердження.

За даними Державної податкової служби

Немає боротьби з «тінню» — немає надходжень до держбюджету

І річ не в реальності показника 7,5 млрд грн. Така оцінка можливих надходжень до бюджету від азартного ринку цілком нормальна. А от сама організація ринку кульгає, причому відразу на обидві ноги. Та так, що навіть ті, хто придбав ліцензії, точно почуваються дуже незатишно в оточенні великої кількості «сірих» і навіть «чорних» операторів грального ринку.

Адже не секрет, що нині ринок виглядає приблизно так: цілковита «чорнуха», «сіра» зона та ріденький, майже невидимий, прошарок «білого» (легального) бізнесу. Звідки ж тоді взятися рясним надходженням до держскарбниці?

Річ у тім, що, легалізувавши азарт на папері, забули/не змогли/не захотіли організувати його контроль, а головне — боротьбу з нелегалами. Пам'ятаєте, як перед прийняттям закону про гральний бізнес силовики відразу прикрили всі гральні заклади?

Тоді вийшло. От тільки результат був недовговічний. Тому що подальша робота з викорінення «тіні» не велася. І ті, хто звик працювати в «тіні», у «тіні» й залишилися, познімавши лише яскраві вивіски з фасадів своїх закладів.

І якщо держава й надалі поводитиметься так само пасивно, то такий симбіоз легального й нелегального ринків буде нескінченним. Тільки грошей від такої пасивної легалізації державі очікувати не варто, — з кожним роком їх буде дедалі менше.

Навіщо платити податки та купувати ліцензії, якщо «сірих» і «чорних» операторів і так усе влаштовує? У результаті, наприклад, за оцінками наших джерел, уже сьогодні в Києві діють 130–140 підпільних залів гральних автоматів. Так, на вході немає гарних вивісок, зате часто — тільки одне слово «оренда», але якщо вам удасться туди ввійти, то ви неодмінно потрапите до стильного залу гральних автоматів із персоналом в уніформі.

Незадоволені стверджують, що «дозвіл» на роботу такого «чорного» залу обходиться в 25–50 тис. дол. кешу щомісяця. При цьому, нібито на підтвердження сказаного, НАБУ затримує відповідальних чиновників на хабарах по 90 тис. дол.

Додайте сюди невловимі гральні інтернет-платформи з можливістю використовувати дзеркальні азартні сайти і ви зрозумієте, наскільки складно з цим боротися. Але й без цього ніяк.

Відвідують підпільні офлайн-зали азарту, як правило, постійні клієнти. Альтернативний варіант: перебуваючи біля входу до такого закладу, зателефонувати менеджеру залу, вас побачать і, можливо, відчинять двері. Якщо ж вас хтось супроводжує з визнаних клієнтів, то він за вас несе особисту відповідальність. І цих умов краще не порушувати…

На жаль, із цією «тінню» ніхто не бореться по-справжньому. Бувають, звісно, показові випадки, коли в такий заклад заходить поліція та виносить техніку, але, як правило, майже водночас туди ж заносять нове обладнання. А на запитання «чому так?» силовики зазвичай відповідають: «У нас обшук у ФОП Василя Пупкіна, а ті, хто заносить обладнання, це не Василь Пупкін, на них у нас рішення суду немає».

От і виходить: ті, хто легалізувався, купив ліцензію, зробив ремонт залу, завіз легальне обладнання та встановив його, готові платити податки, але в них… немає або дуже мало клієнтів.

unsplash/kvnga

Заборонений плід солодший

Нічого дивного в цьому немає. Адже клієнти, які йдуть до «чорного» залу, просто телефонують. Їм не потрібно пред'являти паспорт, ідентифікаційний код, їх ніхто не фотографує, ніхто не фіксує, скільки вони програли (або виграли), як це відбувається в легальному залі.

Крім того, у нелегалів клієнтська база вже напрацьована раніше. З її допомогою клієнту завжди можна нагадати про своє існування й навіть мотивувати його до гри. Легальним же операторам-новачкам, щоб залишатися конкурентоспроможними, доводиться шукати місце для свого закладу на відстані хоча б у кілька кілометрів від підпільного залу. Але, на жаль, рано чи пізно такий зал однаково відкривається поруч.

Закон про легалізацію азартних ігор ухвалили, публіці пообіцяли податки, але які «ідіоти» ці податки платитимуть, якщо з «тінню» ніхто не бореться?

Аби щорічно збирати з легалізованого азартного ринку прогнозовані мільярди до бюджету, державі (а не операторам) доведеться ще багато попітніти, інакше навіть отриманий 2021-го мільярд уже через кілька років може стати нездійсненною мрією. І, судячи з цифр у бюджеті-2022, процес уже запущено. Годинник тікає…

Більше статей Сергія Следзя читайте за посиланням.