Грузія vs Ірландія: якого досвіду не вистачає Україні?

Проблема з припливом іноземного капіталу залишається ключовою для України.

За січень 2014-го - квітень 2015-го відплив іноземних інвестицій з нашої країни становив понад 16 млрд дол. США. Це практично все те, що вона одержала за 2011–2013 рр. Тому на допомогу Україні закликали ряд іноземних фахівців у надії на їхній досвід і знання в проведенні реформ, які, за ідеєю, мають поліпшити інвестиційний клімат і залучити іноземних інвесторів у країну.

Першими погодилися допомогти Україні грузинські реформатори. Їм справді можна віддати належне - за досить короткий проміжок часу за багатьма важливими показниками Грузії вдалося піднятися та обійти навіть деякі розвинені країни. Ідеально Грузію порівняти з Ірландією, яка наприкінці 1990-х теж здивувала весь світ стрімким зростанням своєї економіки. Ці країни рівні за населенням і територією, але за низкою індикаторів інвестиційного клімату Грузія вже суттєво випереджає Ірландію.

Інвестиційні парадокси

Здавалося б, Грузія - рай для іноземних інвесторів, легкості реєстрації бізнесу і власності. За деякими показниками їй можуть позаздрити навіть французи, німці, американці. І начебто тут мають запускатися нові стартапи, інвестувати транснаціональні корпорації, а також корпорації із країн СНД з авторитарними режимами (насамперед з Росії, Казахстану, Азербайджану). Однак Грузія практично не одержує іноземних інвестицій. Порівняно з Ірландією інвестиційна привабливість (здатність залучати інвестиції) Грузії залишається на вкрай низькому рівні. Тоді як Ірландія з початку 2000-х стабільно залучає від 30 до 50 млрд дол. інвестицій на рік. За цей період іноземні інвестиції в Грузію лише п'ять разів перевищували 1 млрд дол. і жодного разу не досягали 2 млрд. Виходить, що для поліпшення інвестиційного клімату країні підійдуть одні фахівці, а для реального залучення іноземного капіталу потрібні зовсім інші експерти.

DT.UA уже писало, що ринок іноземних інвестицій дуже вузький, 80% усіх інвестицій надходить лише в 20 країн світу. Навіть багато розвинених країн з рейтингом "A-AAA" практично не одержують інвестицій. Наприклад, у Фінляндію за 2008–2013 рр. у середньому за рік надійшло лише
2 млрд дол. інвестицій, у Нову Зеландію - 1,2 млрд, у країни Балтії - близько 1 млрд. Отже, високі показники характеристики інвестиційного клімату - це ще не гарантія припливу великих обсягів капіталу. Тобто можна довго битися об стінку, але так і не дочекатися іноземних інвестицій.

Тому більшість країн Азії відмовилися від агресивної, а іноді й дуже витратної політики залучення іноземних інвесторів і переключилися на більш продуктивне стимулювання припливу переказів та інвестицій мігрантів. І все це через гегемонію Китаю (з Гонконгом) і Сінгапуру, які перетягують на себе всю "ковдру" іноземних інвестицій.

У 2013 р. ці дві країни одержали 63% усіх інвестицій в Азіатський регіон. З 2008-го їх частка збільшилася майже на 20%. На жаль, у Європі концентрація іноземних інвестицій ще більша: у 2013 р. на шість країн - Великобританію, Німеччину, Ірландію, Люксембург, Іспанію, Росію - припало понад 70% цих коштів.

Через складну ситуацію з відпливом капіталу в нас уже немає часу на поліпшення інвестиційного клімату в надії на наступний приплив іноземних інвестицій. Уже зараз нам необхідний стрімкий і масштабний приплив грошових ресурсів.

У цьому ключі цікавим є вивчення досвіду саме Ірландії. Які підходи й механізми використовувала країна наприкінці 1990-х років для стрімкого збільшення обсягів іноземного капіталу?

Ірландський досвід 1990–2000-х років

Передумовами до створення інвестиційної привабливості Ірландії послужили дві групи факторів: демографічні й економічні. Демографічні фактори включали високу народжуваність, а також значну еміграцію, особливо молоді, аж до середини 1990-х років. Серед економічних факторів слід виокремити такі:

- високу внутрішню відкритість для іноземного капіталу (ще в 1958 р. було лібералізовано закон про контроль над виробниками);

- низьку ставку податку на прибуток та її поширення на іноземні компанії;

- низьку ефективну ставку прибуткового податку на доходи фізичних осіб;

- заснування систем регіональних технічних коледжів і підготовку висококласних фахівців-технарів;

- реструктуризацію телекомунікаційного сектора.

Дивно, але багато економістів не вважають вступ Ірландії до Європейського Союзу в 1973 р. фактором, який мотивував інвесторів прийти в країну. Дійсно, за даними Світового банку, за 1973–1997 рр. (тобто за 25 років членства в ЄС!) Ірландія практично не отримала іноземних інвестицій - за цей час надійшло лише 15 млрд дол. (менш як 1 млрд на рік). За наступні 15 років (1998–2014) - близько 500 млрд дол. Цей статистичний факт треба взяти на замітку й Україні - на жаль, вступ до ЄС, як і той-таки інвестиційний клімат, не гарантують швидкого припливу іноземних інвестицій.

Що стало переломним моментом у середині 1990-х років в інвестиційній політиці Ірландії? На що країна звернула увагу, щоб "монетизувати" свій інвестиційний клімат?

На думку експертів The Ireland Funds, міжнародного фонду з популяризації Ірландії у світі, привабливість країни для іноземних інвесторів базувалася не на низьких податках, а на знаннях, інноваціях і зв'язках, а також умінні це правильно донести до потенційних інвесторів. Ці риси економіки Ірландії вперше було прищеплено їй ірландською діаспорою, яка дала старт успішному й довгостроковому припливу капіталу в країну.

Адже до середини 1990-х іноземці практично не довіряли Ірландії. Країна вважалася найбіднішою в Західній Європі з активними діями терористичного угруповання ІРА, часто змінюваними урядами, високим безробіттям. Тому створення комфортного інвестиційного клімату виявилося недостатньо - необхідно було правильно донести цю інформацію усьому світові. І влада вирішила, що найкращим провідником інформації про інвестиційні можливості країни може стати значна ірландська діаспора. Тільки в США проживає близько 34 млн чоловік з ірландським коріннями, ще майже 6 млн - у Великобританії, близько 4 млн - у Канаді, 2 млн - в Австралії, 1 млн - у країнах Латинської Америки. Загалом у різних джерелах фігурує цифра від 50 до
70 млн чол. ірландського походження.

На відміну від багатьох країн, які роблять ставку на залучення грошових переказів мігрантів, влада Ірландії зробила ставку спочатку на залучення самих мігрантів і діаспори. Вони сподівалися, що ірландці покличуть за собою своїх колег, партнерів, співінвесторів. І в результаті і перекази, й інвестиції потечуть у країну потоком. Тому Ірландія почала шукати виходи на ірландців за кордоном, приділивши їм особливу увагу в США. За підрахунками влади, 45% керівників різних рівнів у компаніях з рейтингу Fortune 500 мали ірландське коріння й походження. А багато американських компаній були засновані в містах із сильною ірландською діаспорою (Бостон, Нью-Йорк, Філадельфія). Їхні топ-менеджери часто мали ірландське коріння. Інвестиції таких компаній зі США могли б стати символічним поверненням на батьківщину.

Для залучення діаспори влада використовувала два раніше створені держагентства: Агентство розвитку промисловості (IDA) та Enterprise Ireland (EI). Їхні представники, усього близько 300–
400 осіб, були відряджені в ключові країни для презентації переваг інвестиційного клімату Ірландії, а також для пошуку й залучення коштів мігрантів і діаспори в країну. Для цього IDA відкрило близько 14 офісів у країнах щільної концентрації ірландців, у містах, де вони працювали менеджерами й топ-менеджерами у великих компаніях або були їх власниками. EI більше працювало з приватними підприємцями за кордоном, а також налагоджувало зв'язки з бізнес-асоціаціями ірландців за кордоном.

Найбільше уваги приділялося IТ-сектору, адже в Ірландії була велика кількість фахівців - випускників ІТ-вишів. Один із найкращих прикладів роботи EI у цьому напрямі - співробітництво з ірландськими IТ-асоціаціями, завдяки яким на початку
2000-х у країну прийшли Microsoft, Dell та Intel, а наприкінці 2000-х - Google і Facebook. До середини 2000-х наймасштабніші інвестиції надходили саме в IТ-сектор. Вважається, що діаспора тут відіграла ключову роль - близько 75% усіх IТ-компаній, що працюють в Ірландії, було створено представниками ірландської діаспори, які повернулися в країну після багатьох років роботи за кордоном в основному у великих транснаціональних корпораціях. З них майже 20% також вчилися за кордоном.

Важливу роль у залученні діаспори в Ірландію відіграли філантропічні фонди. Багато з тих, хто вважає себе ірландською діаспорою, уперше починали знайомитися з Ірландією саме завдяки філантропам. Потім у них виникав інтерес відвідати країну або взяти участь у якихось проектах (торгівля, венчурне інвестування, освіта, культура). І тільки після цього вони починали цікавитися серйозними проектами за своїм профілем на батьківщині своїх предків. Вважається, що в залученні інвесторів в Ірландію важливу роль відіграли три філантропічні фонди: The Ireland Funds, International Fund for Ireland і Atlantic Philanthropies. До середини 2000-х років вони спільно акумулювали та спрямували на проекти популяризації Ірландії близько 2 млрд євро. Наприклад, The Ireland Funds щороку проводить понад 100 заходів у 12 країнах світу, спрямованих на популяризацію Ірландії за кордоном серед ірландської діаспори, які відвідує близько 40 тис. чол. на рік.

Розуміючи, що легше й швидше достукатися до своєї діаспори через Інтернет, владою й неурядовими організаціями також було створено кілька інтернет-ресурсів, передплатниками яких є майже мільйон членів діаспори (migrationproject.ie; in-gb.co.uk; ean.ie; emigrant.ie; irishabroad.com; europeanirish.com).

Загалом слід зазначити, що до середини 2000-х за підтримки уряду й філантропів в Ірландії функціонувало близько 50 державних і неурядових організацій з роботи з мігрантами. Тобто була створена ціла екосистема, яка займається проблемами мігрантів за вісьмома напрямками:

- адміністративна підтримка;

- налагодження зв'язків з рідною країною;

- екстрена фінансова допомога;

- соціально-культурний і туристичний обмін;

- філантропія і розвиток;

- розвиток бізнес-проектів;

- програми повернення мігрантів;

- програми цільової допомоги.

Таким чином, роль мігрантів і діаспори в залученні іноземного капіталу виявилася ключовою. Вважається, що основний обсяг інвестицій від іноземних компаній, у яких працювали ірландці, надходив аж до 2003 р. Після цього вже ніби по торованій доріжці почали надходити інвестиції від корпорацій, в основному не пов'язаних з ірландською діаспорою. Також цікаво зазначити, що якщо за 1994–2003 рр. річна кількість прибулих іммігрантів зросла приблизно вдвічі (з 25 тис. до 55 тис. чол.), то іноземні інвестиції в розрахунку на одного новоприбулого іммігранта - вдесятеро (з 30 тис. до 390 тис. дол.).

Не зупинятися на досягнутому

Здавалося б, Ірландія вже одержує близько 30–50 млрд дол. іноземних інвестицій на рік. Навіщо продовжувати активну політику залучення ірландської діаспори на батьківщину? Але ірландці розуміють, що з кожним десятиліттям конкуренція на світовому ринку за інвестиції тільки загострюється. Китай і Сінгапур, з одного боку, США й Канада - з іншого, сусідні Великобританія й Німеччина - з третього, кожен з них дістає свої козирі для залучення іноземного інвестора. Щоб залишатися привабливим на ринку капіталу, треба постійно запускати нові мотиваційні програми, а емоційна складова - зв'язок з діаспорою - дає можливістьє ще результативніше виступати на глобальній арені капталу.

Влада Ірландії справді вважає свою діаспору важливою складовою успіху країни й головним знаряддям у боротьбі з переліченими вище країнами за інвестора. Адже останні оцінки показують, що понад 60% ірландської діаспори мають вищу освіту та знання з точних наук. У зв'язку з цим у 2003–2015 рр. влада запустила новий виток ініціатив щодо співробітництва з діаспорою. У 2003 р. розпочато програму підтримки ірландських емігрантів Emigrant Support Program (ESP), у
2004 р. при МЗС Ірландії було створено Департамент ірландців за кордоном, який курирує ESP. За 2005–2014 рр. за цією програмою витрачено майже 130 млн євро на підтримку зв'язків і для розвитку майже 500 асоціацій ірландської діаспори в більш як 30 країнах. Упродовж наступних кількох років було також запущено програми за окремими напрямками:

- Culture Ireland - для розвитку культурних відносин;

- The Aisling Return - розвиток туризму;

- Safe Home - для повернення мігрантів-пенсіонерів (дозволяє одержати компенсацію до 25% від вартості житла, що купується в Ірландії);

- Global Irish Media Fund - підтримка ЗМІ, журналістів, що висвітлюють успішні кейси про ірландську діаспору в пресі.

Ряд інших ініціатив громадськості й влади також стосуються мобілізації людських і фінансових ресурсів ірландської діаспори:

- Міжнародний центр ірландської діаспори - навчання й пошук зв'язків у культурній, науковій і технічній сферах;

- Ngen Ireland - платформа для спілкування й залучення в Ірландію молодого покоління ірландської діаспори віком 22–33 років (близько
10 млн чол.);

- Connectireland - ініціатива уряду зі збільшення зайнятості населення за рахунок іноземних інвесторів. При цьому створено фонд фінансової вдячності конекторам (посередникам) - людям, які приведуть іноземні компанії в Ірландію. Кожен такий конектор одержить 1500 євро за кожне робоче місце, створене на території Ірландії протягом двох років роботи інвестора. Ініціатори цієї програми упевнені, що фінансовий стимул - найкраща можливість зацікавити ірландську діаспору залучати іноземні інвестиції в країну.

Крім цього, у 2011 р. затверджено Президентську премію вдячності. Президент Ірландії вручає її десятьом вихідцям з Ірландії (у п'яти номінаціях) за внесок у розвиток своєї батьківщини. Ще одну програму з 2013 р. запускає Enterprise Ireland - збирає
500 млн євро на створення венчурного фонду "Інноваційний фонд - Ірландія", який підтримуватиме проекти малого та середнього бізнесу в сфері інновацій і технологій. Паралельно запущено проекти "Інноваційний острів" і "Розумна економіка", в участі у яких Ірландія теж сподівається на діаспору.

З метою чіткого визначення масштабів, потенціалу й можливостей своїх мігрантів, а також на численні прохання самої діаспори уряд Ірландії в 2014 р. створив Міністерство у справах ірландської діаспори. У березні 2015 р. під його егідою опублікували дорожню карту про політику щодо ірландської діаспори Global Irish: Ireland's Diaspora Policy. Цей документ визначає основні сфери діяльності влади відносно мігрантів і діаспори.

Таким чином, Ірландія довела всьому світові, що на діаспору можна обпертися в питанні розвитку національної економіки і залучення іноземного капіталу. Виходячи з цього досвіду, можна зробити ряд висновків, корисних для України, яка також має значну діаспору (15–20 млн чол.) у досить розвинених країнах світу.

По-перше, мігранти й діаспора - це найкращі у світі провідники (посередники) із залучення фінансового та інтелектуального капіталу в країну. По-друге, діаспора є першопрохідниками у країну, і вони можуть відіграти роль каталізатора для залучення капіталу вже "по-справжньому" іноземного походження. По-третє, емоційні зв'язки зі своєю рідною країною, почуття певного обов'язку можуть мотивувати членів діаспори інвестувати кошти навіть у разі нестабільного інвестиційного клімату. По-четверте, члени діаспори можуть надихати іноземних інвесторів вкладати у свої країни шляхом надання їм інформації про країну, умови роботи. Допомагати інвестувати кошти шляхом проведення переговорів з покупцями, підрядниками, партнерами, органами влади, кредиторами та іншими організаціями в інвестованій країні. По-п'яте, через впровадження мотиваційних програм і проектів країни можуть регулювати й контролювати так званий відплив мізків (brain drain) і перетворювати його на в "циркуляцію мізків" (brain circulation) і максимально використовувати знання діаспори (brain gain).