Фондові недоїдки

Штовхнути ногою український фондовий ринок давно стало «хорошою традицією». Бідолаха все одно відбиватися не буде - надто вже маленький. Навіть за стандартами Східної Європи його розміри, м’яко кажучи, не вражають. Так, «Українська біржа» вважає пристойним досягненням, що інтернет-трейдингом на ній можуть займатися до 10 тисяч дрібних інвесторів. Це близько однієї сотої відсотка економічно активного населення країни. Голова Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку (НКЦПФР) Дмитро Тевелєв заявив недавно, що мріє про час, коли простий українець починатиме ранок з перегляду біржових зведень. Однак за підсумками минулого року можна порадуватися, що такої звички в українців поки що немає і, найімовірніше, вона не скоро з’явиться. Навіщо їм додатковий негатив?

Тим часом фондовики навчилися знаходити маленькі радощі навіть у своїх бідах. Приміром, «Українська біржа» наводить такий позитивний приклад: «У 2010 році індекс УБ у травні продемонстрував падіння на 43,5%, тоді як падіння в серпні 2011 року становило 28,9%. Це свідчить… про зниження масштабів коливань вітчизняного ринку акцій». Напевно, можна й цьому радіти.

А взагалі з січня по грудень минулого року індекси «Української біржі» та Першої фондової торговельної системи (ПФТС) абсолютно синхронно впали більш як на 40%.

Утім, офіційна статистика й тут знайшла чимало позитиву. Так, у НКЦПФР порадували громадськість, заявивши, що обсяг біржових контрактів із цінними паперами збільшився порівняно з попереднім роком майже вдвічі - з 131,2 млрд. грн. до 235,8 млрд. Правда, при цьому держоблігації вже не вперше відтіснили на другий план торгівлю акціями. На держпапери припало 42% від загального обсягу контрактів, а акціям дісталося тільки 33,7%. Та і обсяг торгів акціями не дотягнув навіть до 10 млрд. дол. Що для країни з 45-мільйонним населенням, м’яко кажучи, небагато.

Владі (за винятком хіба що Нацкомісії й трохи Мінфіну) на розвиток фондового ринку відверто наплювати. Уряд активно перерозподіляє ще вцілілу держвласність на користь невеликої групи провладних олігархів. Про права дрібних акціонерів ніхто й не згадує. На початку літа відбувся дуже показовий випадок, коли за запитом маловідомого депутата Нацкомісія на кілька тижнів припинила торги акціями цілої групи «Донецьксталь». Причина «поважна» - сторони билися на Кіпрі за власність.

Певної пікантності тому, що відбувається, додавало те, що однією зі сторін спору був колишній генпрокурор країни, в якого цих корпоративних прав не має бути за визначенням. Але наше життя явно багатше за формальні схеми. Що цікаво, коли конфлікт трохи стихнув, голова Нацкомісії з фондового ринку філософськи зауважив, що все було правильно і «сторони майже домовилися». Про таку дрібницю, як інвестори, що торгували цими акціями, ніхто й не згадав - перетопчуться.

Іноземці від самісінького початку віднесли наш ринок до розряду дрібних, високоризикових і спекулятивних і за минулі два десятки років жодного разу не засумнівалися в правильності своєї оцінки. На останньому Алуштинському форумі ринків капіталу панували відверто занепадницькі настрої. Виступів було багато, але всі вони зводилися просто до констатації факту - грошей немає й невідомо, чи будуть навіть у середньостроковій перспективі.

Заодно ринок втратив й останні ознаки національного - тепер це невелика філія московського ринку. Ще 2010 року контрольний пакет (50%) найбільшої біржі країни - ПФТС перейшов під контроль Московської міжбанківської валютної біржі (ММВБ).

До речі, ця подія багато в чому стала спробою відповісти на дії Російської торговельної системи (РТС), яка заснувала в нас на паях із вітчизняними бізнесменами «Українську біржу» (одержавши в ній 43%) та почала активно відгризати шматки й так не дуже жирного пирога в Першої фондової торговельної системи. Новачок розпочав бурхливу діяльність, різко потіснивши ПФТС, яка займала до 96% організованого ринку. За два-три роки біржі практично зрівнялися в обсягах, що й призвело до термінового пошуку ПФТС нових інвесторів.

Власне, українською залишається біржа «Перспектива», хоча вона значно менша за грандів. Але інші біржі за оборотами взагалі крихітні. Тож нині на три майданчики (УБ, ПФТС і «Перспектива») припадає понад 95% біржового обороту.

А торік ситуація в наших торговців стала ще цікавішою. ММВБ розпочала процес поглинання РТС, під що автоматично підпадали й українські дочірні структури обох торговельних систем. З 19 грудня минулого року в Росії існує спільний торговельний майданчик «ММВБ-РТС» (пізніше вигадають щось більш претензійне).

Росіяни заявили, що в результаті створять Московський фінансовий центр міжнародного рівня. Ну а наша частка, за фактом, - його Київська філія. Причому невелика.

Для порівняння: вартість ММВБ при злитті оцінили (при оплаті грішми й акціями) приблизно в 3,2 млрд. дол., а РТС - утроє нижче. А от контрольний пакет ПФТС коштував аж 10 млн. умовних одиниць, тепер - іще менше. До речі, росіянам 2011 року теж довелося несолодко. Індекс тієї ж таки РТС упав більш як на 22%.

У створеній новій російській біржі понад половина капіталу належить російським держбанкам, так що тепер питання стратегічного розвитку ринку, в остаточному підсумку, вирішують у Кремлі. Зокрема й питання: чи зливатимуть наші біржі в одну? Наші регулятори, втім, уже заздалегідь з усім згодні. За словами пана Тевелєва, «безумовно, об’єднання бірж… відповідає програмі розвитку фондового ринку й позитивно вплине на ринок».

Торік продовжилася, так і не завершившись, багаторічна історія зі створенням єдиного Національного депозитарію. Прийнятного компромісу поки що так і не знайшли. Хоча ринок загалом це не так вже й хвилює. Це далеко не найважливіша сьогодні проблема - всі повністю обходяться наявною інфраструктурою.

Ну а поки що росіяни проводять реорганізацію активів. У грудні стало відомо про рішення наглядової ради ПФТС, що віднині біржа не розвиватиме ринку акцій. Цей напрям поступово відійде до «Української біржі» (за даними УБ, обсяг її торгів на фондовому ринку зріс за рік на 66% - з 23,8 млрд. грн. до 39,6 млрд.).

Утім, торгівля акціями на ПФТС як мінімум цього року збережеться. Однак перед біржею поставлено завдання зосередитися на розвитку ринку боргових цінних паперів (читай - держоблігацій). Ба більше, вона спробує торгувати товарними ф’ючерсами (на нафтопродукти і сільгосппродукти). Якщо плани реалізуються, то ми спостерігатимемо еволюцію по-українському: від позабіржової торговельної системи (саме так спочатку розшифровувалася абревіатура ПФТС), створеної за американської підтримки, до товарної біржі під егідою Москви.

Власне, таке ми вже проходили. Українська міжбанківська валютна біржа вже торгувала нафтою й газом. А на початку 2000-х років наші біржовики ставили рекорд Сонячної системи з торгівлі… автозаправками. Загалом, захочуть жити - торгуватимуть, чим завгодно. Були б гроші. А з ними не дуже добре. Сказати, що фондовий ринок залучає якісь інвестиції для реального сектору, м’яко кажучи, складно. Якщо хтось і хоче щось залучити, то явно не в нас, а в тій же Варшаві, Лондоні або, в найгіршому разі, Франкфурті. Ще кілька років тому з цією проблемою мляво закликали боротися, підвищуючи привабливість українського ринку. Правда, як саме, ніхто й тоді не знав.

Тепер із відходом грошових емітентів на іноземні біржі (в основному в Польщу) загалом-то змирилися й уже згодні на одержання хоча б недоїдків з панського столу. Йдеться про впровадження механізму подвійних котирувань (крос-лістингу), коли акція торгується як у тих же Варшаві чи Москві, так і в Києві. Росіяни вже обіцяли, що навесні запустять пробні торги за цією схемою.

Тож і фондовики спробують, зі свого боку, добратися до грошей населення. За оцінками НБУ, в українців «припадає пилом в матрацах» близько 50-70 млрд. дол. Але тут нашим голодним фінансистам і чиновникам, що їх курирують, варто все ж таки пам’ятати, що гроші населення - взагалі-то річ не тільки смачна, а й дуже вибухонебезпечна. Багатьох експертів (не пов’язаних прямо з фондовиками) відверто лякають їхні сміливі плани спрямувати частину активів пенсійних фондів на фондовий ринок.

В останні роки було важко вигадати ліпший спосіб їх втратити. І тут доречно нагадати наведений вище факт: торік ключові фондові індекси України просіли на 40 із гаком відсотків. Окремі просунуті оптимісти, що вклали кошти в компанії з управління активами, в найкращому разі вийшли за рік у нуль.

Ну а більшість гроші втратили. Однак нині таких інвесторів - як у комара сала, і втратили вони, в масштабах країни, «сущі копійки». Уявимо, що таких грошей було б разів у сто більше, і оцінимо соціальні наслідки.

На Заході пенсійним фондам недарма забороняють вкладати ресурси в спекулятивні ринки на кшталт українського. У нас же збираються знову ризикувати чужими грішми. Чим це закінчиться з нашими менталітетом і повагою до власності, можна передбачити з майже стовідсотковою гарантією. Тим більше що в останні роки традиційна модель пенсійних фондів - вкладення ресурсів у так звані блакитні фішки (великі компанії, які активно торгуються на ринку) - в нас гарантувала збитки, ціна їхніх акцій падала не перший рік. До того ж їхні фінансові показники в наших умовах - це «сльози», адже центри прибутку давно виведено на офшорні компанії й більшість емітентів або малоприбуткові, або взагалі збиткові. Так що очікувати якихось дивідендів можуть лише справді дуже великі оптимісти.

Нацбанк пропонує зайти з іншого боку. Нещодавно його представники знову озвучили ідею активізувати роботу населення з держоблігаціями - в багатьох країнах фондовий ринок стартував саме з ринку держборгів. У нас інструмент, що найактивніше торгується, - це ОВДП, тому НБУ як регулятор і Мінфін як емітент повністю підтримуватимуть розвиток фондового ринку та стимулюватимуть людей не тільки використовувати депозити, а й бути інвесторами на фондовому ринку.

Ідея має право на життя. Однак є маленький нюанс: держава завжди зацікавлена в мінімальній дохідності своїх облігацій, а інвестори - в максимальній прибутковості. Тому надто багато очікувати, мабуть, не варто.

Утім, дуже поспішати нікуди. Практично всі експерти солідарні в тому, що нинішній рік жодного радикального поліпшення фондовикам не принесе. Тим більше що в пишний букет наших традиційних проблем тепер ще й єврозона, де бушує боргова криза й сиплються вниз рейтинги країн, активно підкидає свої.

Так що в найліпшому разі на нас очікує мляве зростання. Менш оптимістичні сценарії обговорювати поки що зарано. Але в жодному разі пити каву й переглядати українські котирування «пересічному українцеві» зарано. Хоча й ховати фондовий ринок не варто. Він у нас бідний, маленький, але надзвичайно живучий.