«Економіки зростання» змінюють картину світу. Україна поки що за кадром

Остання фінансова криза внесла серйозні корективи в розстановку сил у глобальній економіці. Найвідчутніше проявилися два вектори: ослаблення західного світу та зростання економік, що розвиваються. Світ, однак, не став багатополярним. А зростаюча нестабільність - як економічна, так і політична - робить його, швидше, безполярним.

Захід (в особі США, Європи та Японії), який загруз у затяжному подоланні кризи та її наслідків, уже не в змозі ні задавати тон, ні повчати, ні контролювати світовий економічний порядок. Великі державні борги, завищені соціальні очікування і суспільство, що старішає, дедалі більше обмежують перспективу зростання. До того ж невдачі в зовнішній політиці, які США переживають разом із союзниками на полях Афганістану, Іраку та Близького Сходу, не дозволяють західному світу повернути собі провідну та спрямовуючу роль у глобальній економіці.

Водночас країни, що розвиваються, навіть їхній авангардний конгломерат, поки що не в змозі виконувати роль міжнародного стабілізатора. Немає можливостей, немає бажання, немає стратегічного бачення. Просто обмаль досвіду. Тому що нарощувати економічні м’язи - зовсім не те саме, що мати глобальне мислення.

Поки що ми спостерігаємо жорстке змагання економічних систем та істотні зміни в картині світу. Результат цієї боротьби неясний, тому що під час неї однаково немилосердно оголюються структурні слабкості як ринкової економіки, так і державного капіталізму. Іншими словами, потужні «мастодонти» поступаються позиціями, а молоді «тигри» і «дракони» поки що не в змозі їх освоїти.

Про терміни

Термін БРІК у 2001 році придумав Джим О’Ніл, тоді головний економіст американського інвестиційного банку Goldman Sachs. Термін прижився не лише в економіці: чотири країни - Бразилія, Росія, Індія, Китай - об’єдналися в політичну організацію країн, що розвиваються. І чого О’Ніл, найшвидше, не припускав - четвірка БРІК, починаючи з першого саміту 2009 року, стала цілком аргументовано протиставляти себе іншим організаціям і групам глобального світу.

Згодом термін увійшов у лексикон Волл-стріт, де БРІК стали підносити сповненим прагнення інвесторам, як «гарячу пропозицію».

Світ, на щастя, не стоїть на місці. Цілком закономірно, що в економічній гонитві з’явилися нові учасники та стали дихати країнам БРІК у потилицю. Як відображення процесу, Джим О’Ніл у щорічному звіті банку за 2005 рік використав термін «Next 11», дослівно - «наступні одинадцять». Термін «N-11» стосувався 11 найбільших за населенням країн і мав підкреслити їхній економічний потенціал, слідом за країнами БРІК.

Як критерії відбору аналітики Goldman Sachs враховували кілька основних показників: макроекономічну стабільність країни, політичну зрілість, відкритість торгівлі, інвестиційну політику та якість освіти. Таким чином, до «групи одинадцяти» були включені: Мексика, Нігерія, Єгипет, Туреччина, Іран, Пакистан, Бангладеш, Індонезія, В’єтнам, Південна Корея, Філіппіни. (Як правило, 11 країн перелічують не за алфавітом, а зліва направо за розгорнутою картою світу.)

У 2010 році аналітики з Goldman Sachs вважали за потрібне ввести в обіг новий термін - «економіки зростання», щоб позначити найдинамічніші з ринків, що розвиваються. Вони ж запропонували формулу: будь-яка економіка за межами «розвиненого світу», що дає як мінімум 1% глобального ВВП, підпадає під визначення «економіки зростання».

БРІК + С

«У найближчі 15 років витрати споживачів БРІК можуть щороку зростати на 500-600 млрд. дол. Уже в цьому десятилітті сукупний обсяг економік цих чотирьох країн зрівняється з обсягом економіки США. Бразилія, Росія, Індія, Китай до кінця нинішнього десятиліття забезпечуватимуть як мінімум половину зростання ВВП у всьому світі, а можливо, і 70%». Так на початку поточного року О’Ніл та його колеги з Goldman Sachs оцінили перспективи БРІК, припустивши, що «четвірку» уже можна розширити до «вісімки», додавши Південну Корею, Індонезію, Мексику і Туреччину.

Проте, на думку багатьох європейських експертів, за останні роки країни БРІК перестали відповідати інвестиційним очікуванням як найперспективніші економіки, що розвиваються. Бум очікувань став зміщатися в Африку, на Близький Схід і східноєвропейські ринки. Група БРІК, як і раніше, займає особливе місце в низці економік, що розвиваються, оскільки вирізняється численністю населення і кількістю нереалізованих можливостей. Але ті часи, коли «четвірка» синхронно прискорювала розвиток своїх фондових ринків, уже ідуть у минуле.

Бразилія, як вважають аналітики, може бути привабливою для інвесторів у поточному році. Проте твердих гарантій щодо цього не існує. Хоча економіка Бразилії є восьмою за обсягами у світі, тобто йде відразу за економіками країн «великої сімки», її не оминули загальні кризові біди, у тому числі бурхливе зростання цін, яке практично нівелювало конкурентні переваги країни. Хоча за паритетом купівельної спроможності торік Бразилія обігнала Росію, яка раніше лідирувала.

Росія в останнє десятиліття стрімко розвивала свою економіку в основному за рахунок високих цін на нафту і газ. Фінансова криза призупинила економічне зростання, тоді як в інших країнах БРІК воно триває. У 2010 році зростання російської економіки частково відновилося й досягло 4%, але в Індії та Китаї відсоток зростання виявився вдвічі вищим. Ніяк не зменшувалися ще два негативні російські показники - зростання корупції та соціальна нерівність.

За оцінками Світового банку, вступ Росії до СОТ поліпшить ситуацію в країні: здійснення необхідних для цього внутрішніх реформ має привести до зростання ВВП на 11%. Більш того, реформи дадуть змогу країні перейти від сировинного експорту до розвитку більш інноваційних сфер. Росія і рада б відновити свою роль у побудові двополярного світу, проте однієї участі в політичних клубах великої «вісімки» та «двадцятки» недостатньо, тому що економіка її все ще залишається в числі тих, що розвиваються.

Індія, країна демократична, густонаселена, в останні роки веде боротьбу (і, судячи з усього, поки що нерівну) із Китаєм за лідерство в Азіатському регіоні. Цього року експерти не покладають на неї особливих надій. Проте майбутнє в Індії, судячи з прогнозів, дуже світле. Так, за даними компанії PriceWaterhouseCoopers, викладеними у доповіді «Світ-2050», через 30 років Індія може стати третьою економікою світу після Китаю та США (без урахування Європи).

Уже нині експерти припускають, що до 2012 року Індія вийде на третє місце за ВВП, випередивши зруйновану землетрусом Японію. А після 2020 року, цілком імовірно, розвиватиметься набагато швидше, ніж Китай. Це пов’язано не тільки з тим, що населення Китаю старішає, а Індія вже сьогодні значно молодша. Але і з тим, що Індія має набагато більший потенціал, тому що розпочала свій розвиток із нижчого рівня, ніж той, на якому нині перебуває Китай.

Китай - це сьогодні та країна, яка могла б вибудувати впливовий і рівноцінний полюс на противагу США. Економіка Азії, яка найбільш бурхливо розвивається, за підсумками 2010 року обігнала Японію та стала другою у світі. У рамках клубу БРІК Китай, також через свою динаміку, стоїть дещо відокремлено. У найближчі роки Індія цілком може обійти його за демографічними показниками, проте економічно Китай переважає Індію втричі. А якщо судити за купівельною спроможністю, то економіка Китаю вже 2012 року цілком може обігнати США.

Та, на думку оглядачів, економічна міць Китаю поки що надто слабко підкріплюється його стратегічною та політичною роллю в глобальному масштабі. Друга економіка світу, судячи з усього, ще не скоро наважиться покласти на себе функції світового політичного лідера.

У грудні 2010 року країни БРІК вирішили зміцнити свої позиції за рахунок нового члена. До «клубу» офіційно запросили Південноафриканську Республіку. Сам факт такої «самодіяльності» сильно спантеличив експертів. Адже термін «БРІК» об’єднував країни з економіками, що стрімко зростають. А в ПАР саме цієї складової в портфоліо немає. Навіть «праотець» БРІК Джим О’Ніл висловив подив із приводу вибору нового члена: на його думку, якщо вже розширювати БРІК, то насамперед за рахунок Південної Кореї.

Однак 18 лютого ПАР офіційно приєдналася до клубу чотирьох країн. І 14-15 квітня в Китаї в місті Санья на острові Хайнань відбувся черговий саміт організації під новою назвою БРІКС (BRICS, S - від South Africa); уперше - у форматі «п’ятірки», під девізом «Широке бачення - спільне процвітання».

На саміті були присутні президенти всіх країн БРІКС, серед них - новий президент Бразилії Ділма Роусефф. Нова «п’ятірка», що розвивається, виступила проти силового вирішення конфлікту в Лівії, домовилася інтенсифікувати внутрішній товарообіг і в майбутньому кредитувати одне одного в національних валютах. Пропозиція зробити китайський юань конвертованою валютою, з якою до Китаю звернулися інші учасники БРІКС, у самої китайської сторони викликала стриману реакцію. Попри те, що Китай не менше, ніж інші країни, мріє звільнитися від доларового диктату, він змушений враховувати реальний стан справ. А той такий, що друга у світі економіка все ще сильно залежить від першої - американської.

Китай не наважується пустити свою валюту у вільне конвертоване плавання з кількох причин. Допоки існує загроза другої хвилі фінансової кризи, немає потреби піддавати додатковим ризикам юань і всю китайську економіку. Крім того, юань у ролі нової валюти міжнародних розрахунків обов’язково зазнає спекулятивних атак на світових біржах, і немає впевненості, що збереже свою силу. Але головна причина більш прозаїчна - свідоме ослаблення юаня вигідне для китайських товарів (насамперед на американському ринку). Отже, заміна долара на юань - реально віддалена перспектива.

Рішення про скоординовану позицію в питаннях подальшого просування реформи міжнародної валютно-фінансової системи не випадково стали головною темою зустрічі в Санья. Країни БРІКС вважають, що саме так зможуть зробити вагомий внесок у підготовку саміту «двадцятки», який відбудеться в Каннах у листопаді 2011-го.

Раніше члени БРІК, виступаючи єдиним фронтом, домоглися збільшення частки країн, що розвиваються, у Світовому банку та Міжнародному валютному фонді, а самі країни четвірки ввійшли до десятки найбільших акціонерів МВФ.

Next 11
(«група одинадцяти»)

На думку О’Ніла, у майбутньому стратегія інвесторів повинна, як і раніше, орієнтуватися на країни групи БРІК і «групи одинадцяти». Природно, першим номером серед «одинадцяти» слід вважати Південну Корею. За багатьма параметрами вона вже давно належить до розвинених країн - за рахунок демократичних стандартів, високих доходів, рівня освіти. Єдине, що погіршує показники, - це постійна напруженість у відносинах із Північної Кореєю аж до ризику воєнного конфлікту.

Індонезія ще п’ять років тому ходила в аутсайдерах. Сьогодні ж багато експертів вважають, що в країни з таким вигідним географічним положенням і природними багатствами є шанси не тільки різко додати у швидкості розвитку, а й обігнати країни БРІК (за винятком Китаю). Її мінус - погане державне управління. Але є і плюс. Індонезія, із найбільшим у світі мусульманським населенням, показала приклад того, що помірна релігійність не перешкоджає динамічному розвиткові економіки.

Розташовані по сусідству Філіппіни як колишня колонія США успадкували від метрополії багато необхідних складових для економічного розвитку, наприклад освічене населення та англійську мову.

Ще один представник Азії в «групі одинадцяти» - В’єтнам. Його часто називають «відроджуваним» через стрімкі обороти в економіці та демократичні перетворення. Цілком реально, що саме В’єтнам повторить «стрибок» азіатських «тигрів».

Мексика, перебуваючи у постійних спробах здобути незалежність від американського економічного покровительства, але показала 5% зростання в 2010-му та заявила про перспективи вищих темпів розвитку в 2011-му. Водночас на початку квітня стало відомо, що доведених запасів нафти в Мексиці вистачить лише на десять років. А це неминуче позначиться на економіці країни, адже нафтова галузь забезпечувала 30% від усіх бюджетних надходжень. Відповідно, роль Мехіко в глобальній економіці зазнає істотних змін.

Туреччина, велика мусульманська країна, переживає сьогодні справжній економічний бум. Що дає можливість президенту країни заявити, що «членство в ЄС не має для нас великого значення». За результатами 2010 року турецька економіка залишила далеко позаду всі європейські країни: у четвертому кварталі ВВП Туреччини збільшився на 9,2%, а за підсумками всього року - на 8,9%. ВВП на душу населення досягнув 10079 дол. З 20 найсильніших економік світу тільки в Китаї було зареєстроване швидше зростання - 10,3%.

Проте сьогодні щодо перспектив турецької економіки існують дві точки зору. Одні економісти кажуть про реальну небезпеку «перегріву», інші - що такий швидкий вихід із кризової ситуації є позитивним сигналом на майбутнє. Країна, як магніт, «притягає» інвесторів.

Утім, далеко не всі «одинадцять» останнім часом виправдовують очікування, закладені в рік формування групи. Пакистан усе ще страждає на симптоми феодальної економіки, яка, разом із політичною нестабільністю, загальмувала рух уперед. Іран, одна з найбагатших у ресурсному плані країн, не вписується в загальноприйняті політичні канони. Тому втрачає свою вагу не тільки у світовій економіці, а й у регіональній. Хоча спроби США поставити Тегеран на коліна з допомогою санкцій зазнають невдачі, тому що країни регіону підтримують з Іраном інтенсивну торгівлю.

Єгипет донедавна був державою з авторитарним політичним режимом. І ще задовго до зміни влади країна не могла впоратися з двома найголовнішими проблемами: доходи населення перебували на рівні нижчому за середній плюс безробіття. Як розвиватиметься раніше самодостатня економіка, поки що прогнозувати рано. Бангладеш опинився в списку «одинадцяти» майже випадково, отримавши, по суті, непідйомний карт-бланш. Можливо, країна й виправдає надії, які покладалися на неї, але буде це, на жаль, нескоро.

Особливе місце приділяється Нігерії. За прогнозами Goldman Sachs, ця велика густонаселена країна (20% всього африканського населення), яка практично «сидить на нафті», у наступні 20 років вироблятиме 1% глобального ВВП. Обсяг економіки Нігерії за останнє десятиліття майже подвоївся. І якщо такий темп збережеться до 2030 року, країна стане повноправною «економікою зростання», що для всієї Африки послужить реальною підмогою.

Попри різного роду критику різноманітних списків, термінів, груп, кількість кандидатів на участь у них не зменшується. Країни, які вважали, що відповідають економічним і політичним критеріям, бажають бути включеними до нових, нехай навіть умовних, об’єднань. Безсумнівно, їх надихає приклад БРІКС, члени якого починають використовувати свою економічну перевагу в політичних дебатах.

Україна не присутня

Україна в авангарді економік, що розвиваються, не значиться. Ми вже точно не можемо запропонувати нічого інноваційного в новий економічний світопорядок - нам зі своїм розібратися б. Проте, пам’ятається, торік президент Віктор Янукович намітив якщо не національну ідею, то, як мінімум, напрям нашого стратегічного руху: ні багато ні мало - у «велику двадцятку». (Що дивним чином перегукується з реляціями попереднього президента про негайний вступ до ЄС.)

Слід зауважити, що більшість країн із «групи одинадцяти» є членами «великої двадцятки», яка об’єднує індустріально розвинені країни та найбільші економіки, що розвиваються. Припустимо, у 2005 році, коли визначалася «група одинадцяти», про Україну не могло йтися з цілком зрозумілих причин: країна лише збиралася не зрадити надій, покладених на неї світовим співтовариством після помаранчевої революції. Але так і не зібралася, і не виправдала...

Зате до 2011-го Україна «програла» всі світові рейтинги - від конкурентоспроможності і ведення бізнесу до освіти і свободи преси.

До речі, останній із рейтингів, опублікований Всесвітнім економічним форумом позаминулого тижня, нічого радісного нам знову не приніс. У рейтингу країн з розвитку інформаційних технологій Україна опустилася на 90-те місце з торішнього 82-го. «Радує» лише те, що ми хоча б не наприкінці списку, який включає 138 країн.

Дивно, але в нещодавньому посланні президента Верховній Раді стратегічні цілі України в контексті світової економіки так і не набули тактичних обрисів. А може, і нічого дивного? Декларації пішли прямо, бажання - праворуч, а можливості - ліворуч...