Донбас приречений?

Два минулі роки були не найуспішнішими для України, і спад виробництва був очевидний уже тоді. Однак оцінки року поточного виглядають похмуро навіть у найрожевіших окулярах. За оцінками Міністерства економічного розвитку і торгівлі, падіння ВВП 2014-го становитиме 4,7%, оцінки Світового банку наближають цей показник до 5%, а прогноз МВФ ще тривожніший - 6,5%. Дефіцит бюджету за січень-липень перевищив 32 млрд грн.

При цьому Україна витрачає на проведення АТО 70 млн грн щодня. Оголошене перемир'я трохи знизило ці витрати (принаймні на час). Але поставило перед урядом нові запитання: де взяти кошти на відновлення зруйнованого регіону та його промисловості, що виробляла близько 16% ВВП країни і забезпечувала чверть обсягів її експорту?

Очевидно, що надзвичайна ситуація на Сході країни створила для "уряду камікадзе" екстраординарні виклики, до яких там виявилися традиційно не готовими.

Індекси промислової продукції в липні 2014-го обвалилися на 30% у Донецькій області та на 56% - у Луганській. За січень-липень спад обсягів виробництва зафіксовано в усіх виробничих галузях регіону. Найбільшою мірою постраждали легка промисловість (спад на 46%), хімічна галузь (41), фармацевтика (19) і машинобудування (34,4%).

На сьогодні дуже багато підприємств не працюють узагалі, а ті, що продовжують функціонувати, зменшили обсяги виробництва від 15 до 50%. Пошкодження ліній електропередачі знеструмило цілі населені пункти і створило величезні проблеми з подачею води. В районі Курахівської ТЕС повністю зруйновано всі високовольтні опори. Підприємства хімічної та коксохімічної промисловості зупинено. Зупинка одного лише Авдіївського коксохіму - найбільшого в Європі хімічного заводу, який виробляє третину всього українського коксу, практично паралізувала металургійну галузь. Підприємство забезпечувало низку металургійних заводів необхідною сировиною. Природно, після його зупинки зупинилися й залежні від нього виробництва, зокрема Донецький металургійний завод, Макіївський металургійний, частково призупинено роботу Єнакіївського металургійного.

У неробочий стан приведено залізничні колії в напрямках на Ясиновату, Авдіївку, Красноармійськ, Дебальцеве. Більшість підприємств важкого машинобудування, металургії, енергетики, вугільної промисловості без залізниці обходитися не можуть. "Мова йде як про постачання вже виробленої продукції, так і про забезпечення виробництв необхідною сировиною. Металурги не можуть завезти кокс, руду, флюси і доломіт, ТЕС вагонами отримують вугілля, яке має бути відвантажене з шахт, - розповів DT.UA Юрій Макогон, директор Донецької філії Національного інституту стратегічних досліджень. - Нібито 9 вересня залізничники приступили до ремонту цих ділянок дороги. За найоптимістичнішими оцінками, на це у них піде не менш як два тижні за умови припинення воєнних дій.

Але ще вчора на південному сході Донецька було чутно постріли. Пере­мир'я дуже хитке, як я розумію. Також пошкоджено цехи Лисичан­ського скляного заводу, Сєверо­донецького хімічного об'єднання "Азот". За усередненими оцінками, не працюють понад 60% шахт. Так-сяк шахтарі намагаються їх обслуговувати, відкачуючи воду і метан. Але не скрізь їм це вдається, і не завжди у них є можливість це робити".

Вугільна промисловість перебуває, мабуть, у найжалюгіднішому стані. Проблеми минулих років - нестабільність попиту, недостатнє інвестування - в нинішніх умовах є справою десятою (хоча капітальні інвестиції в галузь за перше півріччя становили 1,1 млрд грн, що в діючих цінах майже наполовину менше, ніж рік тому). На сьогодні голов­не завдання гірників - по можливості запобігти катастрофічним наслідкам для виробництв та довкілля. Збитки лише за минулий місяць досягли 297 млн грн.

Чимало шахт не працюють внаслідок розривів ліній електропередачі і виведення з ладу трансформаторних підстанцій. Без стабільного енергопостачання гірники не можуть відкачувати воду, і шахти просто затоплюються. Це, в свою чергу, загрожує регіону екологічною катастрофою на кшталт вибуху на Чорно­бильській АЕС, на усунення наслідків якої знадобляться колосальні суми. Частина шахт призупинила роботу через відсутність вибухових речовин, які виробляються на двох заводах регіону, що перебувають під контролем так званих ДНР і ЛНР. Видобуток вугілля скоротився на 23% і становив мінімальні за останнє десятиріччя 2,4 млн т на місяць. Понад 420 тис. т вугілля просто втрачені.

При цьому питома вага вугілля в паливному балансі області зросла до 50%. Українські ТЕС останніми роками в середньому споживали 30 млн т вугілля на рік, а шахти регіону забезпечували більш як половину всього вуглевидобутку країни. Крім того, вугільна галузь області забезпечує роботою близько 130 тис. осіб, зараз більша частина гірників перебувають у неоплачуваних відпустках.

Безробіття в регіоні зросло практично вдвічі - на одне робоче місце претендують 15 зареєстрованих безробітних. Торік цей показник становив у середньому вісім безробітних на місце. За даними Луганської ОДА, роботу в області вже втратили понад 30 тис. осіб, і якщо протистояння не припиниться, то до кінця року без роботи залишаться близько 85 тис. луганчан.

За перше півріччя 51% підприємств Донецької області зазнали збитків на 31,6 млрд грн. Питома вага області в загальній сумі збитків загалом по Україні становила 10,7%. На погіршення фінансового стану підприємств вплинув не тільки спад виробництва, а й скорочення валютних надходжень від експорту, подорожчання матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів, а також непродуктивні витрати і втрати, спровоковані бойовими діями.

Крім того, зношеність багатьох виробництв регіону задовго до АТО оцінювалася в 60–80%. Здебільшого вони виробляють слабоконкурентну продукцію для вузького сегмента ринку, який вони вже втратили через конф­лікт із РФ. Щоб економічна діяльність підприємств Донбасу була ефективною, недостатньо буде просто відновити їхню роботу, знадобляться модернізація і часткова переорієнтація на інші ринки збуту. "Виробництво було орієн­товане не просто на експорт, а на експорт до РФ. Зараз відновлення підприємств без пошуку нових експортних ринків для них не дасть геть нічого, - пояснює Юрій Макогон. - Більш того, багато виробництв просто неможливо переорієнтувати, а працювати, не маючи ринків збуту, вони не зможуть. Практично все вироблене обладнання для шахт і кар'єрів, більша частина металургійної продукції затребувані лише нашими східними сусідами, на ринках розвинених країн ця продукція непотрібна".

Експорт товарів з регіону вже скоротився на 15%. Причому торгівля з Росією, яка до 2014 р. була найбільшим зовнішньоторговельним партнером Донбасу, зменшилася майже на 50%, і на перше місце в ролі експортного партнера регіону вийшла Італія - майже 14% усіх експортних поставок. Також важливими стратегічними партнерами регіону залишилися Туреччина та Єгипет. Але економічна ситуація в Україні внесла корективи і в діяльність усе ще працюючих підприємств. Попри майже п'ятивідсоткове зростання поставок чорних металів за межі України (а вони становлять 66% регіонального експорту товарів), валютна виручка від експорту цієї продукції знизилася удвічі, продукції машинобудування - в
2,2 разу, продукції хімічної промисловості - в 4,5 разу.

Колосальних збитків через проблеми в регіоні зазнає і держбюджет, якому зараз як ніколи потрібні кошти. За інформацією ДФС, Донецька і Луганська області ще на початку літа припинили відрахування податків до скарбниці України. Через ситуацію в східних регіонах було недоотримано
4,4 млрд грн. У Донецькій області припинили своє існування 397 юридичних осіб, у Луганській - 196. При цьому проведення АТО в регіоні щомісяця потребувало 1,5 млрд грн.

Запровадження 1,5-відсоткового "воєнного" збору на тлі цих сум виглядає несерйозно, за серпень податківцям удалося одержати близько 287 млн грн, у вересні вони планують зібрати ще
500 млн. До кінця року ДФС завдяки новому податку хоче додатково отримати 2,9 млрд грн. Ця сума, на жаль, не покриє навіть податкових втрат, пов'я­заних із військовим конфліктом у регіо­ні, не кажучи вже про витрати на проведення самої АТО тасунення її наслідків. Лише Луганській області для відновлення промисловості, інфраструктури, енергетики та газопостачання необхідно понад 8,5 млрд грн.

Ще два місяці тому Арсеній Яце­нюк оцінював суму, необхідну для відновлення регіону, у 8 млрд грн, потім він зробив переоцінку і заявив уе про 8 млрд дол., що, правда, через відсутність чітких викладок більше схоже на гру слів, а не на здоровий розрахунок, що заслуговує на довіру. Оцінка необхідних на відновлення регіону коштів вийшла несмішним жартом уряду. Оскільки перша сума мізерно мала, а реальних джерел для другої (як і переліку, під що конкретно) поки нема.

"Якщо чесно, чути про пошуки інвестицій для Донбасу смішно, - вважає Юрій Макогон. - Гроші люблять тишу, про Україну цього не скажеш. Фінан­совим вкладенням потрібна впевненість у стабільному співробітництві, а Україна за півроку втратила величезну частину території та була втягнута у воєнне протистояння. Інвестори і раніше в чергу до нас не вишиковувалися, а зараз, коли стало складно прогнозувати щось хоча б на місяць уперед, вони й поготів не захочуть з нами зв'язуватися".

Чи не єдиний привід для якихось надій - міжнародна конференція, присвячена донорському фонду для відновлення Донбасу, яка повинна пройти у вересні. Експерти дуже скептично ставляться до цих ініціатив. "Не варто покладати великих сподівань на донорську допомогу, адже йдеться про колосальні суми. За нашими оцінками, промисловості регіону потрібні 50–
100 млрд грн, не менше, - вважає Олег Канівець, член комітету Верховної Ради з питань бюджету. - Бюджет України таких видатків не витримає і не повинен. Платити за відновлення Донбасу мають ті, хто винен у його руйнуванні. Необхідні міжнародні суди, які зобов'я­жуть РФ відшкодувати завдані військовим протистоянням збитки. Потрібна допомога з боку місцевих олігархів, бізнес яких зосереджений у регіоні, адже вони як ніхто зацікавлені в його відновленні та розвитку".

Однак про будь-які конкретні джерела фінансування на потреби постраждалих областей поки що не йдеться. Навіть у разі отримання необхідних кош­тів на відновлення промисловості немає жодних гарантій їхнього раціонального та цільового використання, запобігання розкраданням і зловживанням із боку місцевої, та й центральної влади. Адже оцінка втрат на сьогодні досить умовна, принцип "війна все спише" працює. І процес відновлення Донбасу завжди ризикує перетворитися на "великий дерибан".

Інформації про розробку якогось комплексу реабілітаційно-відновлювальних заходів від уряду взагалі не надходить. Хоча подібними питаннями в Кабміні повинні були б займатися, що називається, день і ніч. Мабуть, у нинішнього його керівництва зараз інші пріоритети (наприклад, торгівля за місця в передвиборних списках або назва блоку). Звісно, в нинішніх умовах прогнозування подальшого розвитку ситуації, як і розробка зустрічних заходів - завдання не з простих. Але хіба хоча б приблизна оцінка можливих сценаріїв і способів реагування величезному урядовому апарату теж не по силах? Тоді навіщо ми з вами його утримуємо?

P.S. Коли верстався номер, віце-прем'єр В.Гройсман озвучив нову оцінку збитків від конфлікту на Сході України - 11,9 млрд грн. Правда, він зазначив, що це лише попередня сума. Але чи щось принципово змінилося в підходах уряду до вирішення цієї проблеми, крім призначення переселенцям з Донбасу допомоги у розмірі 884 грн на місяць та заснування для їх термінових потреб спеціального резервного фонду, - залишається поки що невідомим.