Долаючи кризу

Світова економіка нині перебуває у кризовому стані: у розвинених країнах світу вже спостерігаються ознаки рецесії. Те, що розпочиналося як криза на фінансових ринках, уже негативно впливає на реальну економіку, оскільки внаслідок скорочення обсягів залучених кредитних коштів погіршується ситуація з інвестиціями і виробничою діяльністю компаній, а через зниження довіри споживачів зменшуються споживчі витрати. Крім того, внаслідок зниження цін на активи та товари зводяться нанівець здобутки економічного зростання, темпи якого впродовж 2003—2007 років були особливо високими.

Україна однією з перших серед країн, що розвиваються, постраждала від кризи, але вона не буде єдиною. Для подолання наслідків кризи в Україні треба буде вжити послідовних і рішучих стратегічних заходів, які підтримуватимуться потужним політичним консенсусом і які спрямовуватимуться на збалансування економіки, реабілітацію фінансового сектора, захист уразливих верств населення та здійснення ключових інвестицій в інфраструктуру. Це дасть змогу створити підвалини для відродження економіки. Україна потребуватиме також підтримки приватного сектора та міжнародної спільноти.

Уперше за останні десять років Україна входить у стан рецесії, потерпаючи водночас від різкого погіршення умов торгівлі та зовнішніх фінансових шоків, які виявилися значно глибшими, ніж передбачалося. Однак вона мусить також розплачуватися і за кілька років незбалансованого економічного зростання, двигуном якого було споживання, та за непослідовну макроекономічну політику, яка не була виваженою, а радше залежала від економічних циклів, що призвело до збільшення масштабів необхідних коригувань.

Українська влада швидко відреагувала на ці виклики і підготувала пакет антикризових заходів, а також звернулася по допомогу до Міжнародного валютного фонду. Кредит «стенд-бай» у сумі 16,5 млрд. дол. США, затверджений 5 листопада 2008 року Радою виконавчих директорів МВФ, забезпечує якір для макроекономічної стабільності, заохочує приватних інвесторів до перенесення строків погашення кредитів, наданих підприємствам і банкам, тим самим запобігаючи поглибленню економічного спаду внаслідок кредитної кризи.

І все ж таки постає питання, чи є ці заходи достатніми. Скепти­ки вказують на великі потреби в зовнішньому фінансуванні, які кредит МВФ покриває лише частково. До того ж нестабільна політична ситуація з імовірними позачерговими парламентськими та черговими президентськими виборами та періодичним паралічем Верховної Ради, а також ризики, пов’язані з корупцією та неефективним управлінням, можуть знизити ефективність ухвалених антикризових заходів. Зважаючи на ці ризики, в декого може з’явитися спокуса забрати свої гроші зараз, поки ще не пізно.

Такий скептицизм зрозумілий, але водночас небезпечний. Песимізм у нинішній ситуації може перетворитися на самонавіюване пророцтво. У разі втрати довіри програють усі. Крах в Україні, очевидно, стане провісником проблем на багатьох інших ринках, що розвиваються. Щоб запобігти такій ситуації, приватний сектор повинен згуртуватися. Швидке прийняття антикризового законодавства у Верховній Раді засвідчило б, що політичні лідери в Україні спроможні об’єднатися у разі необхідності. Вони мусять зберегти цю єдність і продовжувати відкрито спілкуватися та рішуче діяти протягом наступних тижнів і місяців.

Українці розуміють, що необхідні зміни. Економічний популізм і меркантилізм — погана стратегія в часи глобальної кризи. Вона призводить до ізоляції і руйнує міжнародну довіру. Країни, які дотримувалися такої стратегії, дорого заплатили внаслідок більш серйозного спаду виробництва і повільнішого відродження після того, як вичерпалася міжнародна довіра. Ті, хто визначає політику в Україні, не повинні повторювати цих помилок.

Міжнародне співтовариство може надати Україні додаткову допомогу. Група Світового банку готує пакет допомоги, який сприятиме тому, аби пережити шторм і забезпечити стале відновлення економіки. Цей пакет складається з трьох елементів. Перший з них передбачає надання негайної підтримки бюджету України за допомогою позики на підтримку політики розвитку-III. У рамках цієї позики, яку в найближчому майбутньому буде подано на розгляд Ради виконавчих директорів Світового банку, надаватиметься підтримка ключовим структурним реформам, які мають продемонструвати твердий намір України поліпшити інвестиційний клімат для іноземних інвесторів, підвищити ефективність використання країною власних бюджетних ресурсів та забезпечити захист бідних і вразливих груп населення.

По-друге, Група Світового банку спільно з МВФ, Європейським банком реконструкції та розвитку й іншими двосторонніми партнерами з розвитку готує пакет допомоги, призначеної для реабілітації банківської системи України. Цей пакет охоплює технічну допомогу на визначення потреб у додатковому капіталі для системно важливих банків; зміцнення регуляторної бази щодо закриття банків, яка уможливила б швидке втручання у разі неплатоспроможних і менш важливих для банківської системи банків та захист їхніх вкладників; управління активами банків, які перейшли у власність дер­жави, а також надання фінансової допомоги державному бюджету на видатки, пов’язані з рекапіталізацією і закриттям банків.

По-третє, Україна мусить забезпечити захист найбідніших і найуразливіших верств населення у період економічного спаду та закласти фундамент для стабільного і швидкого відродження економіки. Рівень бідності в Україні знизився вдвічі — з більш як 47,2% у 2003 році до близько 24,5% — у 2006-му (як показник межі бідності взято 5 дол. США на день за паритетом купівельної спроможності). Цей успіх — одне із найістотніших досягнень у зниженні бідності в регіоні Східної Європи та Середньої Азії — нині опинився під загрозою, оскільки реальні доходи скорочуватимуться, вартість соціальних трансфертів зменшуватиметься, а безробіття зростатиме.

Україна має і фіскальні ресурси, і механізми, необхідні для захисту найуразливіших груп населення. Держава витрачає на трансферти соціальної допомоги 2,5% ВВП, що відповідає середньому рівню для країн ОЕСР. Ефективність адресності програми соціальної допомоги найбіднішим в Україні перевищує 70% (це означає, що понад 70% цієї допомоги фактично одержують бідні), що є одним із найвищих показників у світі. Однак ця програма не отримує належного фінансування і тому не досягає всіх людей, котрі її потребують, тоді як багато інших видів соціальної допомоги характеризуються низьким рівнем адресності.

Підвищення адресності та поліпшення охоплення допомогою тих, хто її потребує, можна забезпечити шляхом заморожування пільг за професійною ознакою та інших неадресних соціальних виплат (на зразок житлово-комунальних субсидій) і збільшення фінансування програм з належним рівнем адресності, таких як програма соціальної допомоги найбіднішим. У такий спосіб, за оцінками Світового банку, можна заощадити, перерозподілити і спрямувати на допомогу бідним близько 0,7% ВВП. Ми тісно співпрацюємо з владою над вирішенням цього завдання.

Не минули безслідно роки значно нижчого порівняно з іншими ринками, що розвиваються, обсягу інвестицій. Автомобільні шляхи України перебувають у поганому стані, залізниці характеризуються низькою швидкістю і є лише частково електрифікованими, комунальні послуги супроводжуються високими технічними втратами і низькою надійністю, стан шкіл і лікарень наближається до аварійного. Нині, в період зменшення загальної суми фіскальних видатків, Світовий банк готовий збільшити свої інвестиції в інфраструктуру суспільного призначення, щоб сприяти швидкому поверненню до сталого економічного зростання. Ми маємо більш як 1 млрд. дол. виділених, але не використаних коштів на державні інвестиції в соціальному та енергетичному секторах України. Два великі проекти у транспортному секторі: один — з модернізації автомобільного шляху Київ—Харків й інший — з модернізації ділянки залізниці вздовж основного транспортного коридору «північ—південь» з Росії до Криму — близькі до схвалення, що забезпечить фінансування у кілька сотень мільйонів доларів. Низка інших проектів перебуває на етапі підготовки.

Упродовж останніх років рушієм високих економічних показників України було приватне підприємництво. Воно буде і рушієм відродження економіки після виходу з нинішньої кризи. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) продовжить підтримувати своїх клієнтів та розвивати приватний сектор в Україні. МФК створила глобальні інструменти для усунення перешкод на шляху фінансування торгівлі та забезпечення капіталом банків на ринках, що розвиваються. Україна також може скористатися цими інструментами. Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ), яке в Групі Світового банку відповідає за страхування політичних ризиків, надало гарантії для приватних інвестицій у фінансовому секторі в розмірі 590 млн. дол. протягом останніх 15 місяців, стимулюючи тим самим до довгострокового вкладання коштів у розвиток українських приватних підприємств.

Україна є ключовою ланкою між Сходом і Заходом. Вона зберігає величезний економічний потенціал, маючи кваліфіковану і порівняно дешеву робочу силу, міцні транспортні зв’язки з Європою, Росією та Близьким Сходом, багаті природні ресурси. Її все ще не насичений внутрішній ринок залишається величезним. Розумні інвестори знайдуть тут широкі можливості. Громадяни України зберігають прихильне ставлення до демократії і ринкової економіки, а найбільші політичні сили мають спільне стратегічне бачення щодо інтеграції в Європу. Група Світового банку разом зі своїми партнерами з міжнародного розвитку готова допомагати втілити це бачення в реальність. У часи кризи ми розраховуємо на довгострокову співпрацю і нарощуємо нашу присутність. Україна на це заслуговує.