Для України настав слушний момент, щоб розпочати перехід до інфляційного таргетування

Прискорення минулого місяця зростання індексу споживчих цін (ІСЦ) до 19,4% у річному вимірі викликало серйозне занепокоєння уряду та НБУ. Проблема високої інфляції знову опинилася в центрі суспільної уваги. А фахівцям, на наш погляд, саме час згадати про корисність інфляційного таргетування (ІТ), що створює основу для координації економічної політики з метою забезпечення макроекономічної стабільності і дає змогу НБУ більш ефективно та надійно протидіяти інфляції.

У разі послідовного запровадження інфляційне таргетування є вельми ефективним, що було доведено на практиці в багатьох країнах із перехідною економікою, зокрема в Польщі та Чехії. І воно не зводиться, як дехто надто спрощено вважає, лише до публічного оголошення показника інфляції на майбутнє. Ключовою передумовою для запровадження таргетування є визнання та підтримка урядом інфляційної цілі, дієва політика Національного банку з її забезпечення та незалежність НБУ в своїй діяльності. За таких умов Нацбанк міг би домагатися утримання низької інфляції як головної мети, а також забезпечувати діалог із суспільством з приводу її реалізації, рішень своєї політики та принципів, що зумовлюють ці рішення. Водночас Національний банк був би публічно підзвітним за ефективність своєї діяльності.

1. Свій внесок у високий рівень інфляції зробили наростання внутрішнього попиту, імпортована інфляція, а також швидке зростання монетарних агрегатів.

Торік істотно зросла базова інфляція, що стало відображенням стимулюючої політики. «Поблажлива до видатків» фіскальна політика, різке збільшення обсягів соціальних трансфертів, високі темпи підвищення заробітної плати, яка зростала набагато швидше, ніж продуктивність праці, а також значно вищі ціни на імпортовані енергоносії та продукти харчування зумовили надто швидкі темпи зростання попиту. Нарешті, попри чималі обсяги стерилізаційних операцій, значно зросли монетарні агрегати. Це зумовлювалося масовим припливом капіталів, який в умовах незмінного обмінного курсу національної валюти до долара США безпосереднього збільшував грошову пропозицію. Зростання грошової пропозиції сприяло швидкому нарощуванню кредитування, посилюючи тиск з боку попиту. Оскільки пропозиція не встигала за попитом, ціни зросли.

2. Існування фактичної прив’язки обмінного курсу до долара США значною мірою обмежило дієвість монетарної політики. Україні з її порівняно невеликою та відкритою до екзогенних шоків економікою серйозно бракує свободи дій, щоб, утримуючи фіксований обмінний курс, одночасно використовувати ринкові інструменти для ефективного регулювання грошово-кредитного ринку. Свобода дій ще більше обмежується внаслідок падіння відсоткових ставок у США, і цей процес триватиме паралельно з розвитком фінансової системи України.

Зовні виглядає так, що фіксований обмінний курс починає втрачати свою роль як головний «якір» для очікувань ринку. За таких обставин відсутність ключового інструменту боротьби із зростаючою інфляцією перетворюється на вирішальний чинник неефективності антиінфляційної політики.

3. Фіксований номінальний обмінний курс також визначив форму, в якій досі відбувалося неухильне зміцнення реального обмінного курсу гривні. НБУ, як і інші центральні банки, не може безпосередньо контролювати реальний обмінний курс. Беззаперечний потенціал України щодо конвергенції з європейським рівнем продуктивності, добре освічена робоча сила та переваги географічного розташування, разом із значними темпами економічного зростання та відносною макроекономічною стабільністю — усе це визначає тенденцію до зміцнення реального обмінного курсу. Допоки тиск до зміцнення курсу превалюватиме, збереження курсової прив’язки означатиме тиск до більш високої інфляції в Україні, ніж у її економічних партнерів, — це просто інша форма зміцнення реального ефективного обмінного курсу. Однак фактори, пов’язані з реальним обмінним курсом, можуть спричинити і послаблення національної валюти — наприклад, внаслідок погіршення умов торгівлі.

4. Більш гнучкий обмінний курс поліпшив би контроль за інфляцією, а також допоміг би пом’якшити наслідки дії зовнішніх шоків. Для цього НБУ повинен допустити більший діапазон коливання обмінного курсу — спочатку в межах існуючого коридору (тобто формально не вдаючись до жодних змін у режимі здійснення монетарної політики). Щоб досягти зниження інфляції, НБУ мусить використати і додатковий простір для маневру при встановленні відсоткових ставок та контролюванні грошової пропозиції. Згодом, після того як інструменти монетарної політики доведуть свою ефективність, коридор можна було б розширити. Однак, беручи до уваги той факт, що відмова від прив’язки до долара може позначитися на інфляційних очікуваннях, необхідно підійти до цього дуже обережно.

5. Постійний контроль за інфляцією потребує тісної координації політики, що її реалізують уряд і центральний банк. Уряд та НБУ повинні тісно взаємодіяти в процесі встановлення цільового показника інфляції та розвивати інформаційний обмін із грошово-кредитних та фінансових питань. Така координація сприяла б підвищенню ефективності та зростанню довіри до їхньої політики, а також відіграла б роль «якоря» для громадських очікувань.

Уряд повинен забезпечити оперативну незалежність Національного банку при встановленні відсоткових ставок та здійсненні контролю за грошовою масою, а також підтримувати монетарну політику сприятливою (тобто досить стриманою) політикою фіскальною. Відтак, на НБУ буде явним чином покладено функцію забезпечення стабільно низького рівня інфляції (в перспективі шести-восьми кварталів), яка стане першочерговою метою його діяльності, а також функцію роз’яснення своєї політики суспільству та причин будь-яких значних відхилень фактичної інфляції від цільового показника.

6. Існує ціла низка технічних передумов для того, щоб ІТ запрацювало, причому багато з них уже (або відносно скоро буде) реалізовано. Важливо зменшити адміністративне втручання уряду в процес ціноутворення, щоб інфляція головним чином відображала загальноекономічні співвідношення попиту та пропозиції. Крім того, НБУ має визначити канали трансмісії монетарної політики в українській економіці, розвинути інструменти монетарної політики, які дали б змогу регулювати ці канали належним чином, а також розвивати свою здатність прогнозувати інфляцію. Національний банк має значно краще інформувати суспільство про свої рішення, наміри та їхню макроекономічну мотивацію. Останніми роками НБУ відчутно просунувся в напрямку досягнення всіх цих цілей, а отже, збільшив кредит довіри до себе.

7. Забезпечення кожної з передумов до запровадження інфляційного таргетування є бажаним саме по собі. Наприклад, зменшення ступеня адміністративного втручання у формування цін поліпшило б якість сигналів, що надходять в економіку, а відтак — ресурси було б спрямовано саме в ті сектори, які їх найбільше потребують. Відпрацювання нових інструментів, поліпшення стану інформування суспільства та інші «навички» добре прислужаться НБУ в умовах будь-якого монетарного режиму, оскільки вони дадуть йому змогу більш точно впливати на монетарні умови в економіці.

8. Зараз настав слушний час, аби прийняти рішення. Потреба недвозначно оголосити показник інфляції основною метою монетарної політики є очевидною та актуальною. Новий уряд займається доопрацюванням амбіційної макроекономічної програми, що орієнтується на забезпечення низької інфляції. Необхідні технічні передумови для запровадження ІТ можна було б створити за відносно короткий проміжок часу. Крім того, відповідальні за реалізацію макроекономічної політики посадові особи мали б скористатися відносно сильними позиціями, що існують завдяки високому рівню валютних резервів і довірі до центрального банку.

Прийняття рішення про перехід до ІТ та його запровадження (якщо все буде зроблено у правильний спосіб) може забезпечити Україні важливий шанс. І передусім — стабілізувати інфляційні очікування, які зараз погіршуються, незважаючи на зв’язаний обмінний курс. Здобувши підтримку у вигляді стриманої (обачної) фіскальної політики, НБУ міг би поступово — в міру того, як посилюватиметься його здатність контролювати умови ліквідності в економіці —підвищити дієвість своїх зусиль щодо подолання інфляції.

9. Наступні покоління оцінюватимуть роботу нинішніх посадовців головним чином за їх здатністю забезпечити низьку інфляцію, а також стабільні та високі темпи економічного зростання. З огляду на макроекономічні результати, продемонстровані Україною останнім часом, а також накопичений нею досвід у царині економічної політики, досягти поставленої мети цілком реально. Лідируючі політичні сили мають віднайти спільну основу для того, щоб забезпечити єдиний визначальний елемент, якого поки що бракує. Йдеться про стабільну політичну підтримку необхідних структурних реформ. Таке зближення поглядів і позицій навколо ключового довгострокового проекту вже траплялося у минулі роки, коли, попри політичні баталії, було збережено широку підтримку ідеї набуття членства у СОТ. В довгострокових інтересах України, щоб таке зближення стало реальністю знову.