Детінізація по-українськи: боротьба з вітряками?

Уряд продовжує ініціювати внесення дедалі нових змін до законодавства, які мали б стимулювати процеси детінізації економіки. На останньому засіданні Кабмін схвалив, зокрема, законопроект про запровадження касових апаратів для фізосіб - платників єдиного податку першої-третьої груп при продажу товарів іноземного виробництва (в тому числі ювелірних виробів, побутової техніки, ноутбуків, нетбуків, планшетних комп'ютерів, мобільних телефонів тощо). Уже внесено до Верховної Ради проект закону про трансфертне ціноутворення, розробляється документ щодо загального декларування доходів громадян.

Та чи достатньо для детінізації економіки лише суто фіскальних заходів? І чи будуть узагалі ефективними заходи, що наразі вживаються? Що ще потрібно зробити державі, щоб вивести доходи бізнесу та громадян на "світло"?

Українські реалії

Упродовж останніх 20 років бізнес в Україні розвивався не завдяки, а всупереч існуючим обставинам. Саме тому масштаби тіньової економіки стали наслідком адаптації підприємців до умов, в яких вони починали вести свій бізнес, своєрідним прагматичним, ситуативним компромісом між владою та бізнесом. До того ж досвід сусідніх країн свідчить про те, що спроби боротися з "тінню" не завжди мають той ефект, на який розраховує влада.

Задекларовані зміни і низка вже реалізованих детінізаційних заходів в Україні (зниження ставки податку на прибуток; зменшення ставки ПДВ з 2014 р., запровадження автоматичної системи відшкодування ПДВ, лібералізація системи митного контролю з ухваленням Митного кодексу, зниження податкового навантаження на фонд оплати праці тощо) зможуть дати відчутний ефект щонайменше тільки в середньостроковій перспективі, оскільки маємо справу передусім із процесом трансформації суспільної свідомості на рівні менталітету, особливостей функціонування соціальних інститутів, зміна яких відбувається дуже поступово.

Найбільш дієвими заходами, які можуть принести результат у короткостроковій перспективі, є збільшення обсягів безготівкових розрахунків, встановлення лімітів на готівкові розрахунки, поступове та поетапне запровадження касових апаратів. Проте без боротьби з корупцією, без зменшення фіскального й адміністративного тиску на бізнес ці заходи не матимуть потрібного ефекту.

Зменшення податків не матиме жодного стимулюючого ефекту без радикального спрощення адміністрування податків, обмеження втручання контролюючих і перевіряючих органів у господарську діяльність суб'єктів підприємництва, здійснення якісної дерегуляції.

Того, що було в перших редакціях Державної програми активізації розвитку економіки на 2013–2014 рр., у першу чергу щодо зниження навантаження на фонд оплати праці, разом з іншими заходами було б достатньо, принаймні на першому етапі, для стимулювання процесів детінізації економіки. Те, що з остаточного варіанта програми прибрали деякі ініціативи, а інші зробили більш розмитими, стало наслідком домовленостей між представниками влади про те, що основний "податковий блок законодавства" буде подано окремо вже найближчим часом, і за його розробку відповідатиме Міністерство доходів та зборів. Натомість в ініційованій Кабінетом міністрів держпрограмі обмежилися лише загальними формулюваннями…

Світовий контекст

Дивлячись на вітчизняну практику стимулювання детінізації через призму світового досвіду, можна констатувати, що Україна у цьому сенсі нічим особливим не відрізняється від зарубіжних країн, бо маємо справу із загальносвітовим економічним феноменом.

Загалом у "тіні" функціонує від 9 до 18% світової економіки. Зокрема, згідно з розрахунками спеціалістів Світового банку, які було зроблено для 162 країн світу, частка тіньової економіки в Україні є найвищою в Європі - 46,8% від офіційного ВВП. Разом з Україною до трійки європейських лідерів за рівнем тінізації входять Білорусь (43,3%) і Молдова (44,3%), тоді як Росія посідає четверте місце (40,6%). У розвинених країнах, за оцінками експертів Світового банку, цей показник становить 10–15% (у Німеччині - 12%, США - 8–9% тощо).

З 2003-го по 2011-й частка "тіні" в середньому по ЄС зменшилася с 22,3 до 19,2% ВВП. На цей процес вплинула криза 2008–2009 рр., коли навіть законослухняний бізнес в Європі почав тимчасово ухилятися від сплати податків, активніше використовувати офшорні юрисдикції тощо. Вже після кризи влада європейських держав в умовах зростаючого дефіциту держбюджету стала ще більшу увагу приділяти боротьбі з "економічною тінню" з тим, щоб збільшити податкові надходження. Кожного року бюджет ЄС недоотримує приблизно 1 трлн євро (за загального ВВП у 12,6 трлн євро) у результаті фінансових махінацій та ухиляння від сплати податків.

Цікавим є досвід Грузії щодо стимулювання сплати податків через механізм лотерей за касовими чеками. Після впровадження цієї ініціативи з 2002-го по 2007 р. обсяг податкових надходжень зріс у 2,7 разу, а кількість зареєстрованих платників податків збільшилася на 86%.

P.S. У новітній історії України був період, коли частка тіньової економіки почала поступово скорочуватися. Це мало місце з 2002-го до кризи 2008 р. Саме тоді поступове поліпшення підприємницького середовища стимулювало суб'єктів господарювання виходити з "тіні", тому що легально працювати ставало простіше (а спати - спокійніше).

Щоб підвищити потенціал ініціатив влади, потрібно, аби боротьба з "тінню" супроводжувалася іншими системними реформами економічного та соціального життя (наприклад, пенсійною), в основі яких лежав би принцип довіри суспільства до того, що робить влада. Саме довіра є тим імперативом, навколо якого слід вибудовувати комунікації між владою та бізнесом.

У системі, коли "тінь" виступає як спосіб звільнитися від корупції та тиску влади, бізнес з обережністю, а часто з острахом сприймає будь-які ініціативи щодо детінізації, оскільки досить часто вбачає в них спробу створити додаткові бар'єри для ведення підприємництва.