Детективна історія

У лютому 2019 р. у Верховну Раду було внесено законопроект №10024 "Про приватну детективну (розшукову) діяльність".

Це чергова спроба врегулювати діяльність приватних детективів в Україні. У грудні 2018-го схожий проект закону (№3726) було відхилено після вето президента, накладеного у зв'язку з його невідповідністю ряду законодавчих актів, зокрема, нормам Кримінального процесуального кодексу. Якою ж буде доля проекту №10024 і приватного розшуку в Україні?

Необхідність прийняття закону про приватну детективну діяльність підтверджується міжнародною практикою. У більшості зарубіжних держав інститут приватних детективів детально регламентований на законодавчому рівні. Перелік їхніх послуг значно ширший, а в детективів значно більше прав порівняно з тими, що передбачені в законопроекті, внесеному українськими народними депутатами.

Іноземні приватні детективи зазвичай займаються справами про корпоративні розкрадання й шахрайства, фінансові махінації, кіберзлочини, порушення авторських прав.

Перевагою роботи з приватними детективами є те, що вона завжди спрямована на забезпечення інтересів клієнта, на відміну від правоохоронних органів, завдання яких можуть розходитися з інтересами конкретної особи. Крім того, приватні детективи зобов'язані дотримуватися вимог конфіденційності відносно отриманої від клієнта інформації, що дає можливість убезпечити комерційну таємницю або особисту інформацію особи від поширення не в інтересах замовника послуг.

Сумнівів немає, що права, обов'язки й відповідальність приватних детективів мають бути детально врегульовані законом, а їхня діяльність - узята під належний контроль. Для того, щоб їхні клієнти були захищені від несумлінних або незаконних дій з боку детективів.

У пояснювальній записці до законопроекту №10024 сформульовані такі його цілі: легалізація приватної детективної діяльності, виведення її з "тіні" і встановлення державного контролю над цією сферою, розширення можливостей громадян і юридичних осіб щодо захисту їхніх законних прав та інтересів, у тому числі надання стороні захисту додаткових інструментів для збору доказової бази.

Однак зміст законопроекту, особливо в частині обсягу прав суб'єктів приватної детективної діяльності, ставить під сумнів можливість досягти зазначених цілей. Згідно з проектом закону, права приватних детективів фактично зводяться до методів пошуку, одержання й накопичення інформації. Такі повноваження мало відрізняються від прав будь-якого громадянина України.

Отже, давайте визначимо, які права все ж таки мають приватні детективи:

- здійснювати зовнішнє спостереження на відкритій місцевості, у громадських місцях і транспорті за рішенням уповноважених осіб у порядку, передбаченому КПК України;

- звертатися із запитами в органи державної влади й місцевого самоврядування, до підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб;

- проводити зовнішній огляд приміщень із необмеженим доступом (за згодою власника або уповноваженої ним особи);

- проводити огляд і вивчення матеріалів, предметів, документів за згодою їхніх власників або законних користувачів;

- одержувати на договірній основі письмові висновки й усні консультації фахівців та експертів з питань, що потребують спеціальних знань;

- проводити усне опитування осіб.

Що стосується міжнародного досвіду, то в США, наприклад, приватні детективи розподіляються на класи: А або С. Ті, кому було присвоєно клас А, мають право займатися виключно збором інформації. У класу С ширші можливості: проводити розслідування, носити зброю й надавати охоронно-сторожові послуги. Таким чином, якщо порівнювати запропоновану в законопроекті модель з американською, вітчизняна сформована в усіченому вигляді.

Дискусійними можна вважати положення законопроекту про повноваження Національної поліції з видачі й анулювання свідоцтв про право на заняття приватною детективною (розшуковою) діяльністю. Така залежність приватних детективів від Нацполіції може призвести до їхньої заангажованості та неможливості якісно виконувати роботу детектива. А саме: зрівняння в правах сторони обвинувачення і сторони захисту було заявлене як одна з цілей проекту закону.

Незважаючи на те, що однією з цілей законопроекту визначено розширення можливостей для сторони захисту щодо збирання доказів, фактично у приватного детектива в цій частині навіть менше прав, ніж в адвоката: відсутні право на письмове опитування осіб, обов'язок відповідних органів і організацій відповісти на запит приватного детектива, не передбачений строк відповіді на його запит, а також відповідальність за ігнорування останнього.

У зв'язку з досить вузьким переліком прав приватного детектива залишається відкритим питання можливості його ефективного застосування учасниками процесу при захисті прав громадян та юридичних осіб у суді.

Крім того, сьогодні в Україні фактично працюють кілька тисяч приватних детективів і приватних детективних агентств. Характерні для приватної детективної діяльності послуги також надають охоронні агентства й деякі юридичні фірми. Найчастіше це стосується перевірки контрагентів, потенційних бізнес-партнерів і кандидатів на роботу, стеження за другими половинками у зв'язку з підозрами в зраді.

Однак, на мій погляд, законопроект не містить необхідних механізмів, а головне, прав і можливостей для діючих приватних детективів і приватних детективних агентств, які спонукали б їх одержати свідоцтва про право займатися приватною детективною діяльністю.

Цілком імовірно, у разі прийняття проекту в його початковому вигляді багато учасників ринку приватних детективних послуг не захочуть переформатувати свою роботу згідно з новим законом, унаслідок чого ця сфера діяльності так і залишиться в "тіні".

Безумовно, цей законопроект є важливим кроком для розширення можливостей із захисту законних прав та інтересів громадян і юридичних осіб, але він потребує доопрацювання й подальших змін (насамперед у частині розширення прав суб'єктів приватної детективної діяльності), від внесення яких виграють усі: і представники ринку надання таких послуг, і їхні клієнти - громадяни та юридичні особи.