Бюро корупційної безпеки та Служба фінансових нерозслідувань

Український бізнес завжди був фінансовим пасовищем для правоохоронців.

Люди у формі годувалися за рахунок прибутків людей у цивільному з перших днів пострадянського капіталізму. У лихих 90-х слідчі та прокурори із задоволенням "обслуговували" одних підприємців, тиснули на інших, не забуваючи і про свою кишеню.

Минуло майже три десятиліття після прощання з плановою економікою, в країні бурхливо розвивається електронна комерція, ми підписали Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, левова частка якої стосується економіки та вільного ринку, а українські прокурори, поліцейські, податківці і сбушники й далі живуть за законами джунглів, намагаючись чи то зупинити колесо часу, чи то зовсім повернути його назад.

До бізнесу "заходять" різні структури - підрозділи по боротьбі з економічними злочинами в різних варіаціях існували або й досі існують у СБУ, Генеральній прокуратурі, колишній міліції та сучасній поліції, у старій податковій інспекції та "новій" Державній фіскальній службі. Зазвичай вони ходили по колу - одні ще не пішли, інші вже стоять на порозі компаній із тими самими справами і за тих же обставин.

Витримували не всі. Хтось сідав на корупційну голку, хтось лягав під "кришу", хтось, задихаючись від надмірного тиску, доєднався до руху "бізнес іммігрантів" у інші країни, де і податки менші, і правила гри зрозуміліші, і гості з органів ввічливіші.

У 2014 р. тим, хто залишився, здалося, що вони побачили світло в кінці тунелю. Під час Революції гідності вперше за багато років відомі політики публічно, відкрито та в один голос заявили, що варварські часи людей у формі разом із тиском на приватні компанії, збиранням хабарів, вибиванням відсотків і поборів мають закінчитися.

І дійсно, після революції якийсь час бізнес дихав з полегшенням. Але час ішов, інстинкти поверталися. На додаток до існуючих методів і схем тиску на бізнес з'явився новий комплекс інструментів і приводів на кшталт підозрівання кожної другої компанії у фінансуванні тероризму, сприянні сепаратизму, у державній зраді тощо.

Два роки тому вперше з'явилося марево можливого виліковування цієї хвороби - було створено новий державний орган, який розслідував би виключно економічні злочини, забравши відповідні функції від СБУ, Нацполіції, слідчих відділів органів прокуратури та військової прокуратури.

Утім, мрію дуже швидко спотворили. На жаль, політичної волі для створення нового незалежного органу забракло і у президента, і в уряду з парламентом.

Спочатку була помилка депутатів, які випадково виключили з Податкового кодексу положення про податкову міліцію. Парламент так і не спромігся ухвалити новий закон, що бодай якось урегулював би це питання, тож воно зависло. І відбулося от що: в деяких областях залишилися функціонувати підрозділи податкової міліції, в деяких слідчих підпорядкували напряму податковій інспекції, але сформованої позиції в державі не було.

Однак від створеного юридичного хаосу був і позитив. Виключення податкової міліції підштовхнуло владу до марафону з написання законопроекту про новий державний орган, який розслідував би економічні злочини.

Водночас до створення нового органу почав спонукати владу Міжнародний валютний фонд. У 2017 р. пункт про реформу фінансової поліції та ухвалення відповідного законопроекту про нову службу вперше з'явився у Меморандумі про співпрацю з Фондом. Кілька років поспіль МВФ наголошував, що очікує від України нової цивільної служби, відповідальної за розслідування економічних злочинів проти держави під управлінням Мінфіну.

Першим до умовного законотворчого фінішу прийшли саме у Міністерстві фінансів. У березні 2017 р. на засіданні КМУ було схвалено законопроект про Службу фінансових розслідувань (СФР). Утім, з невідомих причин законопроект досі лежить десь у Кабміні, а голова уряду В.Гройсман уже більше року не наважується внести документ на розгляд парламенту. Причин багато - від персонального несприйняття парламентом міністра фінансів до банальної боротьби політичних груп за контроль над правоохоронними структурами і бажання під шум реформ відірвати свій шмат повноважень та інструментів тиску.

Минулого тижня в уряду та міністра фінансів з'явився конкурент. Голова податкового парламентського комітету Н.Южаніна відкрито заявила, що вона разом із командою під керівництвом президента Порошенка розробила альтернативний законопроект про створення нового органу - Національного бюро фінансової безпеки (НБФБ), головна мета якого - боротьба з розкраданням публічних фінансів.

Автори обох законопроектів - і урядового, і президентського - стверджують, що новостворені органи не матимуть можливості вбивати бізнес і стануть лише інструментом ефективної боротьби проти злочинності в економічній сфері.

Утім, аналіз обох документів вказує на те, що насправді йдеться лише про різні сторони "життя по-новому".

Президентське бюро є далекою копією Служби безпеки України - за формою створення і призначення керівництва та притаманними функціями. Передбачається, що це бюро буде напряму підконтрольне президенту України. Це суперечить не лише вимогам МВФ, а й нормам Конституції України, в якій не передбачено функцій, якими Ніна Южаніна збирається наділити президента Порошенка.

Розробники законопроекту про СФР дотрималися вимоги МВФ і зазначили, що діяльність новоствореного органу координується Кабміном через Мінфін.

Однак ключова проблема в іншому - підпорядкування новоствореної інституції президенту викривлює всю ідею незалежності такого органу. Згідно з документом директора НБФБ призначає та звільняє президент за пропозицією конкурсної комісії у складі дев'яти членів, яких пропонують парламент, уряд і сам голова держави.

Що цікаво, законом передбачено, що членів конкурсної комісії мають подати протягом 30 днів. Якщо ж не встигнуть, за парламент це зробить сам президент.

Згадуючи обрання аудитора для НАБУ від Верховної Ради, з великою ймовірність можна припустити, що у парламенту точно виникнуть великі проблеми з обранням своїх представників. За такою логікою виходить, що до конкурсної комісії, яка обиратиме директора НБФБ, можуть входити шість осіб від президента та три особи від Кабміну, що сильно розбалансує інтереси конкурсної комісії, і президент наперед матиме більшість голосів за визначеного кандидата на цю посаду.

Якщо порядок формування конкурсної комісії НБФБ під президента чітко прописаний, то з конкурсною комісією СФР є питання. Законопроектом не визначається порядок її формування, а вказується, що міністр фінансів створює конкурсну комісію, до складу якої входять дев'ять членів, до числа яких можуть призначатися представники громадських організацій. Однак звідки та в який спосіб міністр фінансів їх знаходить, у документі не прописано.

Ще одна відмінність, яка так само буде бар'єром для голосування, - це юридичний статус такого органу. В законопроекті від президента детально прописується, що НБФБ - це правоохоронний орган з функціональною можливістю проведення всіх комплексів дій (прослуховування телефонів, збирання інформації про листування тощо). Окрім того, це бюро матиме повноваження на конфіденційне співробітництво з фізичними особами і використання гласних і негласних штатних та позаштатних працівників. Для розуміння, наразі таких функцій немає навіть у НАБУ. З такими повноваженнями НБФБ цілком природно можна займатись і розвідувальною діяльністю.

СФР, у свою чергу, в законопроекті визначається як центральний орган виконавчої влади з можливістю розслідувати кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності. Тобто відразу фіксується, що це не силовий правоохоронний орган. За такою самою логікою формувалось і Державне бюро розслідувань, щодо якого не визначено, що цей орган є правоохоронним.

Окремим питанням стане можливість прослуховування всіх телефонів, відеофіксація всіх дій підприємців. Як СФР, так і НБФБ надається можливість проведення такої негласної діяльності, але є відмінність: для НБФБ передбачається нова спеціальна підстава для таких дій - "наявність аналітичного продукту НБФБ", тобто для початку прослуховування менеджерів компанії буде достатньо наявності записки від цього бюро. Однак розробники не вказують, якого виду має бути цей аналітичний продукт та яку інформацію він має містити, адже прослуховування телефонних розмов значно обмежує конституційні права громадян, і для таких дій повинні бути обґрунтовані підстави.

Щодо сфери компетенції, то у НБФБ її чітко не прописано в законопроекті, однак повноваження бюро значно більші, ніж були у податкової міліції. Викликає здивування, що розробники законопроекту навіть не спростовують цього факту. Наприклад, бюро матиме доступ до інформації про реєстр виборців, результати аудиту та до інформації з кредитних історій, що не є об'єктом дослідження для НБФБ. Дивує і те, що бюро забезпечуватиме збирання біометричних даних (відбитків пальців, зразків ДНК тощо). Якщо НБФБ займатиметься розслідуванням виключно економічних злочинів, то йому не потрібно збирати ДНК осіб, оскільки така категорія злочинів зазвичай розслідується через документи. Однак президенту хочеться мати свій власний банк інформації про всіх людей, і саме з цією метою прописується можливість збирання НБФБ будь-якої інформації про особу, навіть зразків ДНК.

Звичайно, депутат ВРУ Ніна Южаніна не змогла оминути й болючого питання всіх органів - реєстрації заяв про злочини. Незважаючи на фіксування чіткої процедури реєстрації заяв, забаганка президента виконана. Законопроектом прописали окрему процедуру реєстрації заяв про вчинення злочинів і внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що є початком такого розслідування. Всупереч кримінальному процесуальному законодавству, у НБФБ створюються додаткові етапи для реєстрації заяв про вчинення злочинів. Навіть за наявності чинних положень КПК України особі без адвоката дуже важко зареєструвати заяву про злочин, а у разі ухвалення законопроекту зареєструвати заяву в НБФБ буде майже неможливо.

Це свідчить про те, що НБФБ буде розслідувати, що захоче, а не те, з чим звертатимуться громадяни. Передбачається, що до моменту реєстрації заяви, тобто до моменту початку розслідування, заява передаватиметься до аналітичного підрозділу для підготовки аналітичного продукту, і тільки після цього, можливо, за обставинами, викладеними в заяві, внесуть відомості до реєстру та розпочнуть розслідування.

НБФБ несе і пряму загрозу діяльності НАБУ. Знаючи про постійну війну між НАБУ та Генеральною прокуратурою України за підслідність корупційних справ, президент вирішив доповнити Кримінальний кодекс України новою статтею 1911, згідно з якою бюро фактично перебирає на себе блок злочинів, які розслідує Національне антикорупційне бюро. Наприклад, гучне кримінальне провадження щодо розтрати державних коштів при будівництві на кордоні з Російською Федерацією стіни під назвою "Європейський вал" або "Стіна", яке проводить НАБУ. За логікою розробників законопроекту, цим питанням має займатися НБФБ. І кожне друге таке кримінальне провадження НБФБ має право забрати з будь-якого державного органу, що також дасть змогу президенту маніпулювати у разі необхідності закрити кримінальне провадження або, навпаки, його відкрити.

Однак є особлива ознака, яка об'єднує ці два законопроекти, - це відсутність положень про ліквідацію діючих департаментів та управлінь правоохоронних органів, які розслідують економічні злочини. Це і департамент захисту економіки Національної поліції України, і департамент контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ і частково недоліквідовані слідчі підрозділи органів прокуратури.

Якщо в жодному законопроекті не прописано вимогу про ліквідацію діючих структур, які розслідують економічні злочини, то це призведе до створення ще одного модифікованого "монстра" для бізнесу і продовження створення кошмару для підприємців різними правоохоронними структурами за однаковими обставинами, тобто ми повернемося туди, звідки розпочали цей шлях.