Бюджет для зовнішнього вжитку

До кінця року залишається 14 днів, і в 2011-й країна увійде із новим державним бюджетом (якщо бійки у ВР не набудуть перманентного характеру). 14 грудня, після представлення документа у ВР і ухвалення його в першому читанні 275 голосами, ситуація прояснилася остаточно.

Запас депутатських голосів більш ніж серйозний. І хоч би що з’явилося в проекті бюджету в процесі підготовки до другого читання, яке призначене на початок наступного тижня, більшість парламентаріїв це «щось» підтримають. Коли, звичайно, буде на те відмашка Кабміну й «впередсмотрящего» від фракції.

Сам проект Державного бюджету України на 2011 рік (реєстраційний №7000 від 10 грудня ц.р.), що спізнився майже на три місяці через епопею з ухваленням Податкового кодексу, навряд чи вразить чиюсь уяву. Країна вже бачила бюджети і відверто незбалансовані, і з законодавчими нововведеннями, які переписують мало не наполовину правове поле в соціально-економічній сфері. Тож нинішній законопроект, відверто кажучи, не з гірших — можливо, через свою надлаконічність (лише 20 сторінок). Однак розрахований він радше на прихильність МВФ (читай — безбідну зимівлю влади), ніж на розв’язання проблем, що постали перед країною.

Журналісти одного з телеканалів порівняли доходи — видатки — інфляцію з нинішнього проекту бюджету і двох попередніх, на 2010 рік, — від урядів Тимошенко й Азаровa. Порядок цифр виявився на диво схожим: принаймні нинішні 281,4 млрд. (доходи) — 321,9 млрд. (видатки) на тлі старих цифр не виглядають винятковими. А оскільки в країні спостерігається хоч і слабке, але економічне зростання, і воно, за прогнозом Кабміну, наступного року прискориться (орієнтовно до 4,5% ВВП), то влада начебто робить боязкий крок на шляху економічного реалізму, не особливо роздуваючи доходи та видатки бюджету.

Проте це думка аматорська, адже танцювати слід не від запланованих цифр, а від виконання. За розрахунками екс-міністра фінансів Віктора Пинзеника, доходи майбутнього бюджету все-таки серйозно завищено: «За очікуваного виконання загального фонду держбюджету-2010 за доходами на рівні 190—195 млрд. грн. зібрати 2011 року 238 млрд. грн., або майже на чверть більше, нереально».

Чималі ризики для дохідної частини бюджету, особливо в першому кварталі, створює і весь цей поспіх із проштовхуванням через ВР Податкового кодексу, який у результаті набуде чинності менш як за місяць(!) після його підписання президентом. Ще одну проблему зазначають у представництві Світового банку в Києві: «Нові податкові пільги (для суднобудування, готельного господарства тощо — Н.Я.) знижують податкову базу податку на прибуток і податку на додану вартість».

Повертаючись до макропоказників, не можна не помітити, що уряд серйозно «причесав» інфляцію — до 8,9%, небаченого для останніх років рівня. Ця цифра, м’яко кажучи, не кореспондується з планами продовжити в країні підвищення комунальних тарифів і, зокрема, із найсвіжішою, від 16 грудня, обіцянкою Києва Міжнародному валютному фонду на 50% підвищити з 15 квітня 2011-го ціни на газ для населення і теплокомуненерго. Для порівняння, прогноз інфляції-2011 в Україні від Світового банку — 10,7%.

Нехай нікого не вводить в оману і більш ніж пристойна цифра дефіциту держбюджету — 38,8 млрд. грн., або 3,1% ВВП. Як бачимо з додатка до бюджету, 2011 року Кабмін збирається залучити 43 млрд. грн. зовнішніх і 48,6 млрд. грн. внутрішніх позик (загалом — на суму 91,6 млрд. грн.).

Крім зовнішніх і внутрішніх позик, також передбачається фінансування дефіциту держбюджету-2011 за рахунок надходжень від приватизації (на рівні 10 млрд. грн.). Хоча саму програму приватизації, як завжди, не затверджено.

Однак це ще не все: частину бюджетного дефіциту «сховано» у текстових статтях законопроекту №7000 і не враховано в балансі.

Так, статтею 32 Кабміну надається право здійснити випуск облігацій внутрішньої позики для збільшення статутного фонду НАК «Нафтогаз України» в обсягах, «передбачених у затвердженому фінансовому плані цієї компанії». Сам фінплан до проекту бюджету, природно, не додають. Можна тільки здогадуватися, про яку суму йдеться. Як кажуть експерти, мінімум — про кілька мільярдів гривень, максимум — про кілька десятків мільярдів. Природно, понад ті 48,6 млрд., про які ми говорили трохи вище.

Стаття 33 законопроекту також передбачає випуск «понадпланових» ОВДП — але вже в розмірі «не більш як 5 млрд. грн.». Мета — кредитувати Аграрний фонд України, для якого в загальному фонді бюджету грошей не знайшлося...

Стаття 34 теж потенційно збільшує дефіцит бюджету. У ній ідеться про те, що держава може приватизувати рекапіталізовані банки, але може й продовжити надавати їм фінансову допомогу — знов-таки за рахунок «понадпланового» випуску ОВДП.

За останніми даними, двом рекапіталізованим за участі держави банкам (без банку «Київ», який уже начебто самостійно тримається на плаву) для підтримки їхньої діяльності потрібно близько 9 млрд. грн. Не виключено, що це питання буде закрито ще нинішнього року, але це не так важливо. Важливіше те, що ніхто так і не може сказати з упевненістю, якою буде політика щодо врятованих банків, адже таку політику досі не сформулював (чи боїться озвучити) Кабмін.

Таким чином, уряд Азарова обрав шлях, найгірший із можливих, — залишити питання про реальний розмір дефіциту держбюджету-2011 відкритим. А оскільки на нас немає Єврокомісії з її жорсткістю у відстежуванні маахстріхтських критеріїв, наслідки можуть бути дуже сумними.

Стаття 9 законопроекту теж не така вже й проста. Вона передбачає надання гарантій за кредитами в обсязі 15 млрд. грн. (і це завдяки МВФ, який цей показник дуже пильно відстежує, інакше цифра була б набагато більшою). Проте ні для кого не секрет, що кредити, видані під держгарантії тій же Державній службі автомобільних доріг або Національному агентству з питань підготовки до Євро-2012, явно не будуть повернуті цими відомствами. Розраховуватиметься за ними держскарбниця.

Які це можуть бути суми — 5 млрд. грн., 10 чи 12 млрд.? У будь-якому разі, це – борги майбутніх періодів, і, схоже, про них у нинішніх чиновників голова не болить. Хоча… вже 2011-го Мінфін за кредитами під держгарантії, взятими на підготовку до Євро-2012, має виплатити 416 млн. грн.

Ми в жодному разі не стверджуємо, ніби ці 416 млн. — «заслуга» вже нинішньої влади. Швидше, навпаки. Проте, прийшовши до управління державою на хвилі найзатятішої критики попередників, нинішні політики — принаймні у сфері управління держборгом — стали продовжувачами «славних» традицій Юлії Тимошенко. Не запропонувавши якоїсь зрозумілої політики, не зробивши реальних кроків до скорочення запозичень, нова влада продовжила старий курс — на посилення боргового тягаря України.

Уже зараз у нас борги до 2046 року. За прогнозами Світового банку, державний і гарантований державою борг зросте з 41,6% ВВП за підсумками 2010 року до 42,8% — 2011-го. А зовнішній борг (держави і корпорацій) 2010 року становитиме 82,2% ВВП, 2011-го — 77,7%.

Судячи з пояснювальної записки до бюджету, вже в поточному році на погашення та обслуговування запозичень скарбниці доведеться викласти 85,2 млрд. грн. Грубо кажучи, це — кожна четверта гривня видатків держбюджету. Або 12 річних семимільярдних бюджетів Міністерства охорони здоров’я (включаючи спеціальний фонд).

Або фінансування будівництва — від початку до кінця! — 16 мостових переходів через Дніпро на кшталт того, з яким уже сім років марудяться в Запоріжжі.

А якби ці гроші (раптом!) надумали віддати людям безпосередньо або спрямувати на поліпшення тієї ж медицини, вийшло б 1860 грн. на рік (155 грн. на місяць) на кожного українця, з новонародженими і старими включно.

Запитання до всіх нас, але передусім до керівництва країни: з якого числа ми почнемо жити по коштах?

Ще приблизно 57 млрд. грн. держскарбниця-2011 витратить на підтримку системи пенсійного забезпечення: 40,5 млрд. грн. — на фінансування тієї частини пенсій, що виплачуються за рахунок бюджету, і 17,7 млрд. — на покриття дефіциту Пенсійного фонду. І це лише в тому сприятливому випадку, якщо пенсійну реформу з 1 січня хоч у якомусь вигляді буде запущено. Інакше… видатки на підтримку ПФ будуть більшими й просто зірвуть «заглушку» з дефіциту державного бюджету.

Дуже цікава доля «пенсійного» законопроекту №7455, який нібито було внесено до ВР 13 грудня. Либонь, його відразу ж після реєстрації з парламенту «винесли», адже тексту документа на офіційному сайті ВР немає от уже четвертий день. Немає рішучості в уряду проводити пенсійну реформу, починаючи із себе, і чесно розповідати про неї суспільству. Це ще один стратегічний прорахунок владної команди, який створює величезні ризики для державних фінансів 2011 року.

Ми не чіплятимемося до дрібниць, переказуючи нашим читачам усе те, що вже встигли оповісти під склепінням ВР та за її межами опозиційні політики. Про видатки на утримання Генпрокуратури, що зросли у 2,4 разу проти минулого року, до 2,2 млрд. грн., і про традиційно гарне фінансування спецлікарні «Феофанія». А також (по лінії НАН України) — садово-паркового комплексу «Феофанія». Тоді як, наприклад, загальнодержавна програма з відновлення навколишнього середовища Азовського та Чорного морів благополучно спочила вічним сном, бо була розрахована лише до 2010 року. Можливо, в прибережних регіонах усе встигли поліпшити й урятувати?

2010 рік, який здавався колись «прекрасним далеким», минає, а разом із ним, до речі, закінчуються й десятки різноманітних державних (цільових) програм — від розвитку мережі міжнародних транспортних коридорів, подолання дитячої безпритульності до Національної програми інформатизації. І тепер у Кабміну розв’язано руки: фінансувати той чи інший напрямок і якою мірою.

Завершується Державна програма розвитку та функціонування української мови на 2004—2010 роки. І все ж на цю шляхетну мету уряд виділяє наступного року аж 3 млн. грн. Що просто таки «вражає» на тлі 6,5 млрд. грн., та ще й за загальним фондом, що виділяються Нацагентству по Євро-2012. Справді, навіщо нам усі ці конкурси Яцика, «диктанти українською», якщо є інтернаціональна мова футболу?

І насамкінець — про традиційне для газетних статей про бюджет. Про міжбюджетні відносини (у цьому випадку особливо цікаві Київ і Крим) та про соціальні гарантії.

На думку декого з експертів, рішення відібрати в Києва 50% податку з доходів фізосіб (у майбутньому році — це
6,7 млрд. грн.) і закріпити їх за держбюджетом, що наполегливо проштовхується урядом, — не більш ніж технічна процедура. Мовляв, Київ в Україні — найбагатший, у минулі роки діяла процедура вилучення доходів із місцевого бюджету до державного, тому нічого екстраординарного нині не сталося. Експерт з міжбюджетних відносин Юрій Ганущак іншої думки: це політика.

По-перше, Кабмін бажає показати київській владі її місце в нинішній ієрархії. По-друге, якщо хтось думає, що від цього рішення постраждає тільки столиця, яка «зажерлася», то він глибоко помиляється.

«Після вилучення в Києва частини податку на доходи фізосіб формульний розрахунок доходів і трансфертів ламається по всій Україні. Ламається єдиний підхід, єдина система, починає діяти ручне управління», — стверджує експерт. Тепер і для інших міст і районів слід очікувати таких же підходів, як і для Києва. Тобто втрачається основна ідея формульного розрахунку — неупередженість, а з нею і всі міфи про курс на децентралізацію влади. Є й прямі втрати для київського бюджету – у вигляді «премій» за високий індекс податкоспроможності та від традиційного для Києва перевиконання прогнозних показників доходів.

До речі, влада не гребує «ручняком» і в інших питаннях. Чого тільки вартий спеціальний рядок бюджету про виділення Автономній Республіці Крим 900 млн. грн. субвенції на соціально-економічний розвиток. Сума величезна, адже на решту регіонів України виділено загалом 2 млрд. грн. на ці цілі, причому, за традицією, без розподілу по регіонах.

Що такого героїчного в нас сталося в Криму? На які саме проекти цей майже мільярд буде витрачено? Чи ми маємо справу з банальним хабаром кримській владі? На жаль, поки що доводиться тільки здогадуватися.

Якщо ж говорити про соціально-економічний розвиток країни загалом, то буквально кілька цифр. Відповідно до бюджетного проекту, мінімальна зарплата протягом 2011 року зросте з 941 до 1004 грн., або на 6,7%. Мінімальна пенсія (у грудні ц.р. вона становить 734 грн.) — із 750 до 800 грн., або на ті ж 6,7%, що набагато нижче навіть за офіційну інфляцію.

На думку знову спадають 85 млрд. грн., які 2011 року країна віддасть кредиторам українських урядів...

У бюджетному законопроекті можна вичитати багато інформації — корисної, курйозної, дивної. Можна дізнатися про плани Аграрної академії наук підготувати 150 аспірантів і про 81,8 млн. грн., що виділяються Національній академії державного управління при президентові України. Єдине, чого ми не знаємо, — а скільки ще треба заплатити українському суспільству, щоб кожен «вирощений» чиновник почав нарешті дбати не про свою (або відомчу, або корпоративну) кишеню, а про інтереси країни, за що йому, власне, гроші й платять. І щоб рішення приймав своєчасні, зважені, а не плентався у хвості подій.

Можливо, тоді, у цьому віддалено-утопічному майбутньому, і державний бюджет України виглядатиме інакше. Як документ для внутрішнього вжитку, для цілей динамічного розвитку країни, а не як галочка у відносинах із МВФ.