(Без)відповідальні декларації

Якою буде реакція антикорупційних органів на задекларовані чиновниками мільйонні заощадження готівкою?

Завершився перший етап кампанії електронного декларування. Понад 127 тис. електронних декларацій за період з 1 січня по 31 грудня 2015 р. подали чиновники, що займають відповідальне й особливо відповідальне становище. Громадськість була шокована мільйонами готівки у гривні та іноземній валюті. За деякою інформацією, тільки народні депутати в сукупності відобразили понад 12 млрд грн кешу. Гнів громадськості змінився очікуванням перевірок законності походження задекларованих коштів. Але простих і швидких рішень від антикорупційних органів очікувати не доводиться.

На рівні Закону України "Про попередження корупції" передбачено повну перевірку всіх 127165 електронних декларацій, поданих на цей момент. Що передбачає, зокрема, з'ясування достовірності задекларованих відомостей, а також перевірку щодо наявності ознак незаконного збагачення.

Ці вимоги закону можуть зіграти злий жарт із декларантами, які вирішили відобразити готівкові кошти, яких у них немає, "із запасом на майбутнє", вважаючи, що це спростить їм доведення джерел здійснення подальших витрат. Справді, антикорупційним органам буде важче доводити незаконність походження коштів, заявлених у декларації як готівкові заощадження, сформовані за рахунок доходів минулих періодів, не охоплених електронним декларуванням.

Та оскільки повна перевірка передбачає, що декларанта слід перевірити щодо незаконного збагачення, Національне агентство з питань запобігання корупції (НАПК) зобов'язане з'ясувати законність походження задекларованих активів, зокрема й готівки. І що більша зазначена в декларації сума, то більше питань це має викликати в НАПК і більше буде підстав почати розслідування. Ба більше, оскільки повна перевірка передбачає з'ясування правдивості задекларованих відомостей, у випадку, якщо факти реальної наявності таких значних сум не підтвердяться, виникають підстави для притягнення декларанта до адміністративної або кримінальної відповідальності за подання в декларації зумисне неправдивих відомостей.

У Генпрокуратурі вже заявили, що перевірятимуть декларації, в яких значаться готівкові кошти на суму понад 100 тис. дол. США, і навіть натякнули на базову методику визначення законності походження таких активів. Так, ГПУ планує звернутися в Державну фіскальну службу України з проханням надати відомості про сплачені податки, а потім зіставити ці цифри з розмірами задекларованої готівки. Як стверджують у ГПУ, розбіжності будуть індикатором нелегальності коштів.

Природно, декларанти наводитимуть аргументи на свій захист, які доволі складно спростувати з погляду формування доказової бази. Наприклад, в обґрунтування того, що в декларації відображено реальну суму готівки, вони можуть посилатися на те, що ці гроші лежать у різних банківських сейфах за кордоном, адже декларація не зобов'язує вказувати, де саме зберігаються готівкові заощадження. Або ж що кошти існували на кінець звітного періоду (на 31 грудня 2015 р.), але 2016-го декларант їх подарував родичам першого ступеня споріднення (що не потребує від них сплачувати податки).

В обґрунтування законності походження коштів чиновники можуть посилатися на одержання подарунків або спадщини від родичів першого ступеня споріднення (що, знову ж таки, не спричиняє оподатковування) або, в найгіршому разі, на те, що ці кошти було отримано десятки років тому, що дозволяє порушувати питання про закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Як повідомила голова НАПК Н.Корчак, першими перевірять декларації народних депутатів, суддів, прокурорів. Але нагадаємо, що повній перевірці підлягають усі декларації, і робити це доведеться співробітникам НАПК фактично вручну, бо поки що немає ні технічних можливостей, ні програмного забезпечення, ні підключення до баз інших відомств для автоматичного зіставлення й перевірки задекларованих відомостей, ні нормативних механізмів взаємодії НАПК з іншими органами державної влади з метою перевірки декларацій. Важливо також зазначити, що конкретних термінів перевірки на нормативному рівні не встановлено.

Що стосується можливої відповідальності чиновників, які задекларували мільйони, то в цьому разі можуть бути різні варіанти.

Чиновник не може підтвердити джерела походження задекларованих коштів: кримінальну відповідальність за ст. 368-2 Кримінального кодексу України (незаконне збагачення) встановлено за придбання чиновником у власність активів у значному розмірі, законність придбання яких не підтверджено доказами. Цей злочин карається позбавленням волі на строк до двох років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на термін до трьох років, з конфіскацією майна. Суворіші покарання передбачено для осіб, що займають відповідальне й особливо відповідальне становище. Кримінальна відповідальність за цією статтею настає, тільки якщо розмір (вартість) доходів/активів із непідтвердженим джерелом походження перевищує одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (приблизно 700 тис. грн).

Чиновник указав у декларації кошти, яких реально немає: кримінальна відповідальність за ст. 366-1 КК (декларування зумисне недостовірних відомостей) - штраф від 42,5 тис. до 51 тис. грн, або громадські роботи, або позбавлення волі на строк до двох років; також ці санкції можуть поєднуватися з позбавленням права обіймати посади до трьох років. Ці санкції можливі в тому разі, якщо недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 мінімальних заробітних плат (на 344,5 тис. грн у 2016 р.). Якщо ж такі відомості розходяться з правдивими на суму від 100 до 250 мінімальних заробітних плат (137,8–344,5 тис. грн у 2016 р.), настає адміністративна відповідальність за ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 17–42,5 тис. грн. Якщо ж розбіжності становлять менш як 137,8 тис. грн, відповідальність не настає взагалі.

Також за підсумками повної перевірки декларацій можуть порушуватися кримінальні справи про ухиляння від сплати податків, зловживання владою та службовим становищем, одержання неправомірної вигоди (хабара) тощо.

Насамкінець зазначимо, що через несформовану нормативну й технічну бази процес перевірки електронних декларацій може затягнутися на роки. Не виключені одиничні показові процеси відносно конкретних осіб з метою продемонструвати громадськості й МВФ факти боротьби з корупцією.