(Без)цінна творчість

Не секрет, що в усьому цивілізованому світі основним джерелом доходів авторів творів, винаходів та інших об'єктів права інтелектуальної власності є авторська винагорода. Тільки не в Україні, якій зокрема і з цієї причини до цивілізованих країн так далеко.

Так уже повелося в нашій країні, що доходи винахідників, програмістів, дизайнерів, селекціонерів, журналістів, письменників, композиторів та інших творців інтелектуально-творчих продуктів в основному становлять заробітна плата й надходження від підприємницької діяльності. Частка авторської винагороди в їхніх доходах залишається незначною.

Можна виокремити три основні причини такого стану речей. По-перше, авторські доходи зменшуються після кожної нової податкової реформи. Однак у спробах за рахунок цієї категорії платників податків поповнити завжди жалюгідний держбюджет ініціатори таких нововведень забувають, очевидно, що цим неминуче прирікають країну на ще більший культурний і технологічний застій. Та й збирати, загалом-то, особливо нема з чого, бо наша рідна держава дуже мало турбується про те, щоб автори в Україні одержували адекватну винагороду, лише вдаючи, що захищає їхні права. І це, по-друге.

У похмурій вітчизняній дійсності суб'єкти підприємницької діяльності в переважній більшості використовують твори в сфері літератури, науки й мистецтва, винаходи, промислові зразки та інші об'єкти права інтелектуальної власності неправомірно. Саме таким - неправомірним - є використання твору, винаходу й іншого результату творчої діяльності без договору з автором (якщо, звичайно, йому належать виключні права на цей результат). Для творів зроблено виняток. У деяких випадках закон припускає вільне їх використання без укладання договору та без виплати винагороди (ст. 21–24 Закону України "Про авторське право та суміжні права").

Слід зауважити, що використання об'єкта права інтелектуальної власності, наприклад твору (статті, фотографії тощо), може бути також неправомірним при наявності договору з автором. Із ним може бути укладено договір на надання послуг або виконання робіт, договір замовлення або будь-який інший договір, у результаті виконання якого створюється комп'ютерна програма, стаття, дизайн виробу або інший твір. Якщо в договорі відсутні умови про передачу майнових прав на створений твір замовникові, то твір використовуватиметься неправомірно.

Ну й, нарешті, по-третє, автори й самі в переважній більшості не вживають адекватних заходів із захисту своїх авторських та інших прав інтелектуальної власності.

Зупинимося докладніше на причинах зменшення доходів авторів і на шляхах виходу з глухого кута, що утворився.

На жаль, проведені податкові реформи показують, що хтось там нагорі через недоумство або просто по дурості позбавляє Україну перспектив стати процвітаючою й заможною країною. На законодавчому рівні права винахідників, програмістів, дизайнерів, журналістів та інших творців нової України постійно порушуються. До таких порушень слід віднести порушення права автора на винагороду, яка виплачується за використання винаходів, комп'ютерних програм, творів у сфері літератури, науки й мистецтва, промислових зразків та інших результатів творчої діяльності. Цією винагородою є роялті, про що і піде в нас далі розповідь.

На відміну від простих громадян, автори об'єктів права інтелектуальної власності за свою творчу працю одержують не заробітну плату, а роялті.

Насамперед треба зауважити, що найманий працівник одержує дохід у вигляді заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Це значить, що в найманого працівника йде страховий стаж, і йому нараховується пенсія. Із цієї заробітної плати утримується податок на доходи фізичних осіб за 15-відсотковою ставкою. У разі, якщо заробітна плата такого гідного громадянина перевищує десять мінімальних зарплат, то ставка податку дорівнює 20%.

Тепер зупинимося на доходах авторів винаходів, програмної продукції, літературних та інших творів, промислових зразків й інших результатів творчої діяльності.

У зв'язку з тим, що на роялті не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то автор не є застрахованою особою, і, отже, в нього будуть проблеми з нарахуванням пенсії. Поки автор молодий, він про це не думає. Однак настане час, і ця проблема дасться взнаки.

Крім того, з 1 січня 2015 р. з роялті, яке нараховується творцям нової України, утримують податок на доходи фізичних осіб за ставкою 20%. При такому її рівні творчим громадянам України впору поміняти перо на лопату. Слава Богу, не треба будувати Біломорсько-Балтійський канал, можна просто копати яму, одержуючи за свою скромну працю заробітну плату, страховий стаж і мінімальну пенсію.

Кому це потрібно? Запитання залишається без відповіді. Але що дивує в цій ситуації, так це те, що в пояснювальній записці до проекту закону, відповідно до якого ставку податку на роялті збільшили, немає жодного слова про причини такого підвищення. Ба більше, цей законопроект не погоджували з комітетом Верховної Ради з питань науки та освіти, відповідальним за законодавство в сфері інтелектуальної власності. У цьому можна переконатися, зайшовши на сайт "Законодавство України".

У зв'язку з тим, що роялті не включається в заробітну плату (дохід) для нарахування пенсії, багато авторів почали реєструватися фізичними особами-підприємцями, що дало їм змогу стати застрахованими особами.

Усім було добре, та от лихо: з 1 січня 2012 р. роялті виключили з доходів фізосіб-підприємців, які є платниками єдиного податку, позбавивши авторів об'єктів права інтелектуальної власності можливості здійснювати підприємницьку діяльність і, отже, перераховувати до Пенсійного фонду України єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Із цієї скорботної дати автори об'єктів права інтелектуальної власності перестали бути самозайнятими особами, а багато хто з них просто стали безробітними громадянами України, які перебиваються з хліба на воду.

Слід зазначити, що в пояснювальній записці до проекту закону немає ані слова про причини виключення роялті з доходів підприємців, які є платниками єдиного податку. Крім того, проект закону не погоджували з комітетом Верховної Ради з питань науки та освіти. У цьому можна переконатися, зайшовши на сайт "Законодавство України". Кому це потрібно? Знову запитання залишається без відповіді.

Слугам народу не зайве буде нагадати, що виключення роялті з доходів фізичних осіб-підприємців є порушенням конституційних прав громадян України на творчу й підприємницьку діяльність. Більш докладно про обмеження цих прав можна прочитати в статті "Виключення роялті з доходів підприємців: непрофесіоналізм зашкалює" (DT.UA №3 від 27 січня 2012 р.).

Нині бідному авторові нікуди податися, він нікому не потрібен. Якщо автор одержує дохід як фізична особа, то його обдирають як липку, утримуючи податок на доходи фізичних осіб за ставкою 20%. Повернутися в сім'ю самозайнятих осіб автор не може, бо діє своєрідна заборона на здійснення творчої та підприємницької діяльності.

Чим же провинилися перед країною творчі громадяни, які своєю працею створюють нову Україну? Можна припустити, що відповіді на це запитання не знає ніхто. Просто в боротьбі за владу ця тема випала з поля зору законодавчої й виконавчої влади.

Зважаючи на це, не шукатимемо відповіді на запитання, а просто сформулюємо дві умови, за наявності яких носії інтелектуальної власності зможуть взяти активну участь у модернізації України.

По-перше, треба ставку податку на роялті, що нараховується авторам творів, винаходів та інших результатів творчої діяльності, вирівняти зі ставкою податку, утримуваного із заробітної плати.

По-друге, слід дати творчим громадянам України можливість стати самозайнятими особами (включивши роялті в доходи фізичних осіб-підприємців), які є платниками єдиного податку. Більш докладно про шляхи виходу з законодавчого глухого кута можна прочитати в статті "Роялті: шлях реформ" (DT.UA №12 від 3 квітня 2015 р.).

А тепер поговоримо про порушників права інтелектуальної власності, багатьох з яких очікують торба й в'язниця. На кримінальних аспектах зупинятися не будемо, бо кожен порушник права інтелектуальної власності може самостійно примірити на себе ст. 176, 177 Кримінального кодексу України. Тим більше, що тюремний строк, який одержить фізична особа, може задовольнити постраждалого автора лише морально.

Поговоримо про гроші, які автор може одержати із суб'єкта підприємницької діяльності, який неправомірно використовує твір, винахід, промисловий зразок і інший об'єкт права інтелектуальної власності. До таких суб'єктів підприємницької діяльності можна віднести не лише осіб, з якими автори не перебувають у цивільно-правових або трудових відносинах, а й тих, хто перебуває з авторами в цивільно-правових (замовників) або трудових (роботодавців) відносинах. Це означає, що порушниками можуть бути роботодавці й замовники, особи, які поширюють об'єкти права інтелектуальної власності через магазини або Інтернет, а також інші особи, які неправомірно використовують твори, промислові зразки, винаходи, корисні моделі та інші об'єкти права інтелектуальної власності.

Для демонстрації грошового потоку, який може поліпшити фінансове становище авторів, зупинимося на об'єктах права інтелектуальної власності, права на які порушуються в максимальному обсязі: на творах у сфері літератури, науки й мистецтва. Ці твори в колосальних масштабах неправомірно розміщаються на різних інтернет-ресурсах, видаються в друкованих ЗМІ, книжковій та іншій продукції.

Треба зауважити, що журналістам, письменникам, фотографам, дизайнерам, художникам, перекладачам та іншим авторам творів дуже пощастило. Законом України "Про авторське право та суміжні права" передбачено компенсацію за неправомірне використання творів у розмірі від 10 до
50 тис. мінімальних заробітних плат. Нині це від 12800 до
64 млн грн за одне порушення.

Остання судова практика показує, що крига скресла: багато авторів подають позови про стягнення компенсації за порушення авторського права й одержують суми компенсацій, які набагато більші за будь-яку авторську винагороду.

Тим авторам, хто вирішив захистити свої права в суді й хоче одержати максимальну компенсацію за порушення авторського права на твір, радимо прочитати статтю "Скільки коштує порушити авторське право?" (DT.UA, №24 від 26 червня 2010 р.). Гляди, цей процес стане масовим. І якщо вже нікому немає до цього діла у верхах, то саме інтелектуально-творчі низи своєю готовністю відстоювати власні законні права перетворять Україну на більш цивілізовану правову державу. Ситуація, як бачимо, цілком революційна. Тож розв'язати її не заважало б усе-таки зверху. Тоді й ціна питання зросте, і фіскальним органам буде з чого брати податки, і країна загалом заживе ліпше. Чи це тільки мрії?