Багатовекторна синхронізація Хто кого «розводить» у процесі руху України до СОТ

Українська влада зробила черговий тілорух у бік Світової організації торгівлі (СОТ). Уряд і парламентська більшість продемонстрували увагу до ініціативи президента, який нещодавно подав до ВР пакет із 16 невідкладних законопроектів, необхідних для вступу до цієї організації. Кабмін рекомендував їх прийняти, а парламентарії продемонстрували рідкісну єдність при їхньому схваленні.

Та події минулої середи-четверга — тільки маленька частина того шляху, який Україні ще потрібно пройти до здобуття членства. Чотири законопроекти з двох десятків прийнято в першому читанні, три — у цілому. Зрозуміло, що за листопад усі необхідні зміни до законодавства не прийняти; адже їх ще потрібно оформити протоколами на засіданні самої організації. Чи встигнуть?

Парламент витратив півдня на СОТ

Отже, першим було прийнято, щоправда, лише в першому читанні, законопроект №2281 «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру». Відповідно до нього, займатися адвокатською діяльністю зможуть не тільки громадяни України, а й громадяни іноземних держав, які мають вищу юридичну освіту, що її підтверджено дипломом України чи дипломом іншої країни, визнаним в Україні. Іноземні адвокати мають знати українську мову, скласти кваліфікаційні іспити, отримати свідоцтво і скласти присягу адвоката України.

Другим пішов так званий «скотський» закон, як встигли охрестити в парламенті законопроект №2379 «Про внесення змін до Закону України «Про вивізне (експортне) мито на живу худобу і шкіряну сировину». Ним передбачається знизити мито на експорт живої худоби з 75 до 50% із моменту вступу України до Світової організації торгівлі. З наступним зниженням цього мита впродовж восьми років до 10%. 1996 року такі обмеження було запроваджено для запобігання скороченню поголів’я худоби, проте позитивних результатів це не принесло. За даними Мінекономіки, шкіру з України все одно вивозять через Молдову, з якою в нас діє режим вільної торгівлі. Тобто взагалі безмитно.

Третім голосувався законопроект №2390 «Про внесення змін до деяких законів України в частині плати за ліцензії та акцизного збору на виробництво спиртів, алкогольних напоїв і тютюнових виробів». Вартість ліцензії на виробництво і торгівлю спиртом, алкоголем і тютюном знижується з 250 тис. грн. (або 25 тис. грн. для первинного виробництва) до 780(!) грн. Однак при цьому збільшуються обсяги акцизного збору: на 1,2% на спирт, на 1—10 — на алкоголь, на 4—20% — на тютюнові вироби. Закон, щоправда, прийнято лише в першому читанні. Нагадаємо, що, за словами міністра економіки Володимира Макухи, щодо цього законопроекту «були розбіжності» між Кабміном і президентом стосовно ставок на акцизи, однак, як і прогнозував міністр, було знайдено компроміс.

Дивно, що цілих 394 голоси (щоправда, теж у першому читанні) одержав законопроект №2402 «Про внесення змін до Закону України «Про банки та банківську діяльність», відповідно до якого іноземні банки одержують право відкривати філії в Україні. Нагадаємо, що банківська громадськість — Асоціація українських банків (АУБ) в особі Олександра Сугоняки і Станіслава Аржевітіна — виступала за посилення обмежень для «іноземців», які бажають прийти на український банківський ринок. Нині, відповідно до прийнятого документа, в Україну допускають банки, чий статутний фонд становить не менше 150 млн. євро, хоча АУБ пропонувала підвищити цю вимогу до 1 млрд. євро. Крім того, на думку асоціації, необхідно було передбачити п’ятирічний мораторій на допуск іноземних банків в Україну після вступу країни до СОТ, щоб вітчизняні банки встигли підготуватися. Загалом, голосували не як підказував здоровий глузд, а як диктувала політика.

Без проблем пройшов у першому читанні й законопроект №2414 «Про внесення змін до Митного кодексу України». Пропонується створити митний реєстр об’єктів права інтелектуальної власності, а також дозволити митникам за власною ініціативою (за наявності достатніх підстав підозрювати порушення прав інтелектуальної власності) припиняти на строк до 15 календарних днів оформлення товару. За чинним законодавством контрафактність товару встановлює лише суд.

Технічним є і законопроект №2396 «Про внесення змін до ст.8 Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів», прийнятий у цілому. Він регулює деякі правові тонкощі, пов’язані з «кваліфікованим зазначенням місця походження товару», зокрема, з географічними назвами, які входять у бренди і торговельні марки.

ВР також прийняла в цілому закон №2370 «Про внесення змін до ст.25 Закону України «Про видавничу справу» — зняла 30-відсоткове обмеження на участь іноземного капіталу в компаніях, які надають послуги з розповсюдження друкованої продукції. Правда, не відразу, а тільки через п’ять років після вступу України до Світової організації торгівлі.

Підозрілий «одобрямс»

Законопроекти, що набирають по 400 голосів, та ще й за які одноголосно голосували й фракція Партії регіонів, і БЮТ із «Нашою Україною», і навіть комуністи, зустрічаються рідко. Ні, комуністи, звичайно, голосували проти іноземних банків та іноземних же адвокатів, але погоди при цьому не робили. Така парламентська єдність буває тільки «за командою». А отже, так само за командою може зникнути.

Ми вже казали про те, що низка прийнятих законопроектів викликала у фахівців багато запитань. Попереду — ще більш проблемні законопроекти, наприклад, пов’язані із сільським господарством. Зокрема, із квотами на імпорт цукру, які прогнозовано знищать українську цукрову промисловість. Не секрет, що серед депутатів «правилом хорошого тону» вважалося обзавестися цукровим заводиком у глибинці. Нехай він був побудований на початку ХХ століття, але стабільно працював. Втрачати їх ніхто не хоче. Чи вдасться керівникам фракцій забезпечити таку саму єдність під час голосування за цими документами?

На парламентських слуханнях, які відбулися в середу, напередодні дня голосування, також не пролунало грамотних і зважених аргументів проти вступу до СОТ (прогнозовані піар-заяви «лівих» можна до уваги не брати). Основні доповідачі від гілок влади — міністр економіки Володимир Макуха, який представляє Партію регіонів, нардепи Володимир Заплатинський і Петро Порошенко («Наша Україна») і «президентський» Арсеній Яценюк виявили неабияку єдність, агітуючи депутатів «за СОТ». З обов’язку служби міністр АПК Юрій Мельник (КПУ) зупинився у своїй доповіді на тих небезпеках для вітчизняного сільського господарства, які несе вступ до Світової організації торгівлі. Проте й він зайняв «конструктивну позицію», яка полягає у відстоюванні матеріальної підтримки сільського господарства в розмірі 1,2 млрд. дол.

До речі, як згадали депутати, слухання з таким самим порядком денним уже проходили в парламенті в 2003 і 2004 роках, а в середині 2005-го уряд подав пакет законопроектів, спрямованих на якнайшвидший вступ до СОТ... Правда, потім він пішов у відставку, і законопроекти «забалотувалися». Тому у відповідь на висловлену в ряді виступів думку про те, що не можна поспішати, потрібно все добре зважити, побудувати дійові захисні механізми, пролунала відповідь: час подумати був. Україна вже давно фактично існує в умовах СОТ. «Ми зазнаємо всіх обмежень цієї організації, але не користуємося її плюсами», — сказав із цього приводу в одному зі своїх інтерв’ю екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник. «Що довше ми вступаємо до СОТ, то гірші умови ми одержуємо», — казав у своєму виступі на парламентських слуханнях А.Яценюк.

Таким чином, вибору в країни, схоже, немає: якщо більшість країн, із якими вона торгує, — члени СОТ, то й вона має туди ввійти. Біс із ними, із цукровими заводами, якщо від цього виграють металурги (читай — ПР і парламентська більшість).

У силовому полі

Утім, один сусід України, на якого припадає близько 17% експорту і 40% імпорту, не входить до СОТ. І, схоже, якщо й збирається туди, то дуже сильно поторгувавшись. Це Росія. Позиція цієї країни щодо низки вимог, висунутих до неї Світовою організацією торгівлі, залишається жорсткою. Там керуються принципом «Росії не потрібна СОТ, Росія потрібна СОТ».

Не менш жорстку політику здійснює ця країна і щодо своїх зовнішньоторговельних партнерів, зокрема, і щодо України. Згадаємо обмеження на ввезення сільгосппродукції і диктат щодо цін на енергоносії. Грузія, яка постраждала від російських обмежень, уже заявляла, що має намір ветувати вступ Росії до цієї організації (хоча начебто це й могло допомогти двом країнам привести свою торгівлю в цивілізоване русло). Напевно, в Росії не хотіли б зіштовхнутися з такою самою позицією з боку України, яка, вступивши до СОТ першою, може, наприклад, вимагати обмежень на встановлення ціни на газ.

Українські політики відхрестилися від «синхронізації» вступу до СОТ України з Росією, про яку заявив у ході свого останнього візиту в Україну російський прем’єр Михайло Фрадков. Проте аргументи на користь такої синхронізації звучать із вуст і ряду економістів, і російського посла Віктора Черномирдіна. Утім, оскільки надто багатьох у країні думка про «синхронізацію» дратує, її змінюють на іншу — про те, що «не треба поспішати».

Загалом те, що відбувається, наразі добре вписується в сценарій, про який уже неодноразово писало «ДТ». Відповідно до нього, Україна буде послідовно рухатися до СОТ... Однак темпи цього руху варіюватимуться залежно від політичної ситуації. Надійшла команда — процес затримався через «об’єктивні» причини: спізнилися із внесенням до порядку денного чергового документа, не встигли обговорити в останній сесійний день через якийсь дрібний скандал. Або раптом колись монолітна СОТівська мегабільшість розпалася через питання до чергового законопроекту, які несподівано з’явилися. Посварили Україну з Заходу — питання зняли, і чергову порцію законопроектів прийнято. При цьому зображують бурхливу діяльність, і навіть чимало її учасників щиро переконані, що «процес триває».

Швидше за все, кінцевою метою такого сценарію буде саме «синхронізація» із Росією. Без гучних скандальних заяв про це, а де-факто, тихою сапою. І не «синхронізація», а просто «фора», надання Росії можливості вступити до СОТ першою. А потім, можливо, вступ туди на її умовах.