Антисептик МВФ для української влади

9 червня Міжнародний валютний фонд (МВФ) затвердив нову 18-місячну програму співпраці з Україною, і ми уже навіть отримали 2,1 мільярда доларів першого траншу.

Кредитна програма перш за все націлена підтримати макроекономічну стабільність країни в період кризи, викликаної пандемією. Проте особливістю співпраці України та МВФ протягом останніх шести років є те, що, окрім досягнення фіскальних і монетарних показників, Фонд вимагає від нашої держави реальної боротьби з корупцією.

Цього року також уперше додалися вимоги щодо реформи правосуддя. Докладно розглянемо, що Україна зобов'язалася робити протягом наступних півтора року в сферах антикорупції та правосуддя.

Боротьба з корупцією

У Меморандумі між МВФ та Україною наша держава бере на себе зобов'язання щодо запобігання будь-яким відкатам нещодавніх антикорупційних досягнень, а також щодо збереження незалежності та доброчесності НАБУ, САП і ВАКС. Президенту Зеленському варто застерегти свою фракцію від надмірної законодавчої активності в сфері антикорупції, щоб не зірвати співпрацю з МВФ. Депутати неодноразово намагалися внести зміни, спрямовані на послаблення антикорупційних вимог і зменшення гарантій незалежності для антикорупційних органів. Виконати свої зобов'язання можна лише через уникнення хаотичних і необґрунтованих змін до антикорупційного законодавства, які так чи інакше послаблюватимуть поточні вимоги.

Що стосується Антикорупційного суду, то ключова вимога МВФ - до кінця серпня цього року надати у власність суду постійні приміщення як для суддів першої інстанції, так і для апеляційної палати ВАКС. Для того щоб це відбулося, необхідно прийняти два законопроєкти (№3348 і 3350), які вже підтримані у першому читанні й зараз готуються до другого. Парламент може саботувати ухвалення цих законопроєктів, і цим буде зірвано виконання такого завдання.

Також у Меморандумі є блок заходів, пов'язаних із діяльністю Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Керівництво держави взяло на себе зобов'язання забезпечити автономність САП, для чого потрібно переглянути процедури відбору посадовців САП, організаційна спроможність САП має бути аналогічною спроможності офісу регіональної прокуратури, а також має бути запроваджено процедуру зовнішнього аудиту САП, який здійснюватимуть авторитетні експерти з міжнародним досвідом. Є ризик того, що влада замість комплексного посилення спроможності САП як самостійного органу прокуратури обмежиться лише незначними косметичними змінами у підзаконних актах. Натомість для того, аби досягти виконання взятих зобов'язань щодо САП, необхідно внести зміни до законів, які перетворили б САП із структурного підрозділу Офісу генерального прокурора на окремий орган прокуратури й окрему установу. Також процедуру відбору керівництва САП треба переглянути з тим, аби зменшити ризики політичного впливу на результати конкурсу: для цього конкурсна комісія з відбору керівництва САП має складатися на паритетних засадах з осіб, делегованих Радою прокурорів, і визнаних міжнародних експертів, яких запропонують донори у сфері антикорупції. Так само лише змінами до закону може бути запроваджений зовнішній аудит діяльності САП, який мають здійснювати кілька визнаних іноземних експертів, запропонованих донорами.

Відносно Національного антикорупційного бюро держава взяла на себе зобов'язання підтримувати його незалежність і доброчесність, що включає, зокрема, збереження обмежених і серйозних підстав для звільнення директора НАБУ. Протягом останніх місяців депутати неодноразово намагалися розширити перелік підстав для звільнення керівника бюро, додавши до нього його притягнення до адміністративної відповідальності за пов'язані з корупцією правопорушення, тоді як навіть для звичайних держслужбовців цю підставу для звільнення вже було виключено. З погляду незалежності органу, доповнення переліку такою підставою негативно вплине на незалежність НАБУ та його керівника, оскільки таке рішення зовсім нескладно отримати в українських судах через тиск на суддю.

Держава також повинна зберегти виключну юрисдикцію НАБУ щодо корупції високопосадовців, і юрисдикція нового органу, який розслідуватиме фінансові злочини, не має вплинути на підслідність НАБУ. Для цього також достатньо не намагатися переглянути підслідність бюро і не порушувати підслідності у конкретних справах, хоча до таких спроб постійно вдаються.

Ще одне питання - забезпечити практичну можливість здійснювати автономне прослуховування для бюро. Необхідні зміни до законів було ухвалено восени, а тепер треба забезпечити НАБУ відповідним технічним обладнанням і змінити підзаконні акти. Втім, зараз президент і підконтрольна йому СБУ намагаються не дозволити втілити це на практиці та зберегти свої виняткові функції щодо здійснення прослуховування. Так, президентський законопроєкт щодо "реформування" СБУ знову передбачає, що винятково ця служба встановлюватиме обладнання, потрібне для зняття інформації, і в такому разі про будь-яку автономність прослуховування детективами не може бути й мови. Для виконання умови від МВФ слід запобігти будь-яким законодавчим змінам, які можуть обмежити право НАБУ на автономне прослуховування фігурантів підслідних їм справ, і забезпечити технічну можливість бюро здійснювати прослуховування самостійно, без використання для цього інфраструктури СБУ.

Новий Меморандум передбачає, що не відбудеться відкатів і з електронним декларуванням: усі високопосадовці мають залишатися декларантами і надалі. Останнім часом дедалі частіше зустрічаються ініціативи депутатів про перегляд переліку декларантів у бік звуження за рахунок виключення деяких категорій, наприклад, нещодавній сумнозвісний законопроєкт "про позашлюбних дітей".

Судова реформа

Чи не найважливіший розділ Меморандуму - судова реформа. Йдеться про оновлення Вищої ради правосуддя, вдосконалення дисциплінарних процедур щодо суддів і реформу Окружного адмінсуду Києва.

Хоч би як Зеленський намагався уникнути справжньої судової реформи, але перезавантажувати Вищу раду правосуддя і вирішувати питання ОАСК йому таки доведеться. Меморандум передбачає, що до кінця жовтня 2020 року Україна повинна ухвалити закон про нову конкурсну процедуру відбору членів Вищої ради правосуддя. Має з'явитися додатковий фільтр у вигляді незалежної комісії, яка проводитиме попередній відбір кандидатів. Щонайменше половина членів комісії - міжнародні експерти з вирішальним голосом.

Рішення про призначення, як і раніше, прийматимуть суб'єкти, визначені Конституцією (а це з'їзд суддів, президент, парламент, з'їзд адвокатів і науковців), однак їх вибір буде обмежений лише тими кандидатами, які пройшли перевірку на доброчесність у міжнародників. Ця ж комісія повинна провести одноразову перевірку на доброчесність чинних членів ВРП та ініціювати їх звільнення, а з такими персонажами, як Маловацький, Гречківський, Іванова, Шелест і Прудивус (детальніше про них тут) ВРП має всі шанси очиститися принаймні на третину.

Зеленський має кілька рятівних кіл, як він може кинути ВРП. По-перше, до незалежної комісії з перевірки і відбору кандидатів до ВРП можуть протягнути ручних міжнародників, якихось "лижних інструкторів", які підігруватимуть діючим Офісу президента і суддівським кланам. По-друге, контроль за всіма процесами знову віддадуть до рук нереформованих членів ВРП, які зможуть заблокувати будь-який процес. Зрештою, рішення комісії зроблять необов'язковим для суб'єктів призначення, і вони просто відмовляться звільняти чи призначати тих, кого рекомендувала комісія.

Єдиний спосіб уникнути цього сценарію - це передбачити такі запобіжники:

- до складу незалежної комісії можуть увійти лише ті міжнародні експерти, яких рекомендували донори, що надають Україні міжнародну технічну допомогу у сфері верховенства права та запобігання і протидії корупції;

- позбавити ВРП будь-яких важелів впливу на роботу комісії чи можливості блокувати її рішення;

- передбачити обов'язковість рішень незалежної комісії для суб'єктів призначення та відсторонення членів ВРП, звільнення яких ініціювала комісія, без можливості їх повернення до виконання повноважень.

Лише за таких умов можливе успішне виконання Україною взятих на себе зобов'язань.

Також Меморандум із МВФ передбачає передачу справ від Окружного адмінсуду Києва до Верховного суду. Інформація про безчинства київського суду дійшла аж до МВФ, який відмовляється співпрацювати з Україною без розв'язання цієї проблеми. Справи, які ОАСК використовував, щоб шантажувати владу, тепер буде передано на розгляд Верховного суду. Ідеться про справи за участі Кабміну, НАБУ, НАЗК, САП, Антимонопольного комітету, Нацбанку тощо. Критерії справ, які передадуть до Верховного суду, буде визначено до кінця серпня цього року.

Президент, який досі зволікав із ліквідацією ОАСК, може бути зацікавленим у тому, аби важливі "політичні" справи залишались у юрисдикції судді Вовка і компанії. Меморандум чітко не визначає, які саме справи мають передаватись, а отже, офіс президента може виписати критерії так, щоб до Верховного суду передали мізер, решту залишивши ОАСК. Дуже ймовірно, ключова маніпуляція, до якої можуть вдатися, - не можна перевантажувати Верховний суд сотнями справ, бо він і з тими, що є, не справляється.

Ця проблема має дуже просте рішення: у складі Касаційного адміністративного суду можна створити окрему палату для розгляду цих справ і додатково обрати до неї потрібну кількість суддів, скориставшись успішним досвідом відбору суддів Вищого антикорупційного суду. Більш того, ОАСК таки має бути ліквідований, а справи, які не були передані до Верховного суду, повинен розглядати Київський окружний адмінсуд.

Насправді вимоги МВФ у сферах антикорупції та правосуддя - це те, що президент Зеленський та партія "Слуга народу" вже й так обіцяли своїм виборцям минулого літа. Тому ці зобов'язання насправді не перед міжнародними кредиторами, а перед народом України, і в інтересах влади якнайшвидше їх виконати.

Всі статті автора читайте тут.