Підтримати
Друга каденція президента США Дональда Трампа — це вибудовування в Західній півкулі доктрини Монро 2.0. Це своєрідний геополітичний ковчег у контексті глобальної безпеки, який має стати тихою гаванню для світового капіталу.
Як будь-яка світ-система, ця модель формується за принципом «ядро—периферія—напівпериферія». Ядро — це, звісно, США та Канада. Напівпериферія — країни з достатньо розвиненим промисловим потенціалом, але позбавлені власних систем нагромадження капіталу: Мексика, Бразилія. А також сировинна периферія — Чилі, Колумбія, Венесуела та Аргентина (промисловість якої приречена в цій концепції на принесення у жертву).
Водночас глобальна конкуренція ключових світових кластерів полягає не лише у власному розвитку, а й у певному перехопленні у конкурентів основних ресурсних зон впливу.
Гра в шахи хоч і була придумана на Сході, але зараз є взірцем виключно західної геостратегічної культури: умовно білі проти чорних, атака на короля, сильні й слабкі фігури, рокіровки і мат королю як фінал битви на шахівниці.
При цьому сучасна східна геостратегічна культура — це гра в Го, тобто захоплення зон впливу та ресурсів супротивника. У цій грі не ставлять мат королю, а захоплюють його геополітичний простір і ресурси у вигляді камінців на полі.
Що цікаво, зараз у Го намагається грати не тільки Китай, але й ЄС.
Однією із стратегій гри в Го є недопущення формування конкурентом стратегічних ліній — осей.
У цьому контексті Китай, намагаючись перехопити у США певний вплив на Канаду через систему торговельних угод, блокує вісь Америки від Гренландії до Арктики на півночі, а ЄС, укладаючи торговельну угоду з блоком МЕРКОСУР, ставить свій «камінчик» на глобальній гральній дошці на півдні цього глобального кластера.
Фактично ЄС заходить в «особистий город» Трампа, намагаючись перехопити з нього вже дозрілу «капусту».
Що таке блок МЕРКОСУР
МЕРКОСУР, або південноамериканська зона вільної торгівлі, — це геоекономічний блок, що був заснований 1991 року та об’єднує такі країни: Бразилію, Аргентину, Парагвай, Уругвай і Болівію. Тобто МЕРКОСУР майже одноліток ЄС, але, на відміну від Євросоюзу, він не став прототипом боліваріанської мрії — Конфедерації вільних південноамериканських штатів, обмежуючись лише торговельними й економічними факторами співробітництва. Країни МЕРКОСУР займають територію площею 12 млн кв. км із населенням чисельністю 270–280 мільйонів осіб. Загальний ВВП блоку становить приблизно 3 трлн дол.
Ядром МЕРКОСУР є Бразилія з ВВП більш як 2 трлн дол. Тоді як Аргентина зараз перебуває на роздоріжжі — цілком імовірними є її вихід у подальшому з цього блоку та приєднання до торговельного блоку із США, Канадою та Мексикою. Асоційовані члени: Чилі, Колумбія, Еквадор, Перу, Суринам, Гайана. Призупинено членство Венесуели (можливе поновлення незабаром). У країнах МЕРКОСУР сконцентровано понад 60% населення Латинської Америки та 50% континентального валового продукту. Для порівняння: ЄС займає площу в 4,23 млн кв. км (27 країн, у тому числі 20 країн у єврозоні) із населенням 450 мільйонів осіб і ВВП у 20 трлн євро.
МЕРКОСУР — один із чотирьох світових глобальних кластерів разом із Всебічним регіональним економічним партнерством (сіноцентричний азійський проєкт), Північноамериканською зоною вільної торгівлі (проект США — USMCA) і зоною вільної торгівлі ЄС (європейський проєкт).
Всебічне регіональне економічне партнерство (ВРЕП) включає 15 країн: Китай, Японію, Південну Корею, Австралію, Нову Зеландію, Бруней, Камбоджу, Індонезію, Лаос, Малайзію, М'янму, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд, В'єтнам. Це третина світової економіки.
ВРЕП у перспективі може стати найбільшим мегакластером світової економіки з населенням у 2,2 мільярда осіб, майже третиною світової торгівлі та кумулятивним ВВП на рівні 30 трлн дол., що майже дорівнює параметрам сукупного валового продукту USMCA (ВВП понад 30 трлн дол.) та ЄС (ВВП на рівні 20 трлн євро).
За рівнем взаємної торгівлі ВРЕП (42% торговельного обороту припадає на країни-учасниці, решта — відносини із зовнішнім світом) поки що поступається ЄС (62%) та USMCA (50%), але суттєво випереджає МЕРКОСУР (19%).
Однак МЕРКОСУР може надолужити це відставання за рахунок синергії з потенціалом ЄС. У цьому контексті торговельна синергія ЄС і країн МЕРКОСУР може сформувати трансатлантичний геополітичний кластер із ВВП до 25 трлн дол. (що вже наближається до параметрів США), площею 16 млн кв. км (що вже майже дорівнює площі РФ) і населенням у 730 мільйонів осіб (половина демографічного потенціалу Китаю).
Переговори про зону вільної торгівлі між ЄС і МЕРКОСУР були найдовшими в історії подібних угод — вони тривали з кінця 90-х років минулого століття. І кожного разу фінальної крапки в перемовинах не було поставлено через застороги європейських фермерів, які об’єктивно боялися потоку дешевих агарних продуктів із Південної Америки.
Зараз угоду вже підписано, йде процес ратифікації сторонами (угоду мають погодити всі учасники відповідних блоків, зокрема парламенти всіх європейських країн).
Станом на сьогодні найбільші побоювання європейських фермерів викликані поставками аргентинської яловичини, м’яса птиці, бразильського етанолу та цукру.
Наприклад, Бразилія посідає третє місце у світі за обсягами виробництва м’яса птиці (близько 14–15 млн тонн на рік) і перше місце з експорту м'яса бройлерів. Загалом латиноамериканські країни виробляють до 30 млн тонн курячого м'яса, або 28% світового виробництва (але не всі вони є учасниками блоку).
Можна собі уявити страх Європи, якщо європейських фермерів лякав експорт курятини з України (загальне виробництво у нас на рівні 1,5 млн тонн), то який жах вони відчувають у контексті експорту курятини з Бразилії (обсяг виробництва в десять разів більший, ніж в Україні). Умовно кажучи, в бразильському бройлері не дві гомілки, а двадцять.
Однак, попри протести французьких фермерів, угоду було попередньо ратифіковано.
Європа очікує, що експорт із ЄС на ринки країн МЕРКОСУР після підписання угоди збільшиться на 49 млрд євро щорічно, або на 39%. Буде створено кілька сотень тисяч нових робочих місць, європейські компанії зможуть зекономити на митах 4 млрд євро на рік.
Угода несе не тільки ризики для аграрних виробників ЄС, а й можливості: експорт спиртних напоїв, оливкової олії, молочних продуктів. Паралельно ЄС закладає механізми амортизації торговельних ризиків, наприклад Фонд підтримки фермерів із ресурсами на рівні 6,3 млрд євро. Угода простимулює зростання ВВП Євросоюзу на 0,1 в.п. на рік і на 0,3% ВВП — країн МЕРКОСУР.
Одне з ключових завдань — витіснити торговельну експансію Китаю в Латинській Америці: на сьогодні країни МЕРКОСУР імпортують 27% товарів із Китаю і 19% із ЄС. А в торговельному балансі Євросоюзу торговий обіг із блоком МЕРКОСУР становить лише 2,5%.
Загалом профіцит торгівлі аграрними та харчовими товарами в ЄС досягає майже 64 млрд євро на рік і постійно збільшується саме за рахунок укладання нових торговельних угод.
ЄС також сподівається, що угода з МЕРКОСУР дасть можливість захистити авторські права європейських виробників у контексті лінійки товарів, яка включає до 300 товарних позицій.
У рамках угоди країни МЕРКОСУР скасовують мита на 91% товарів, імпортованих з ЄС протягом десяти років, а ЄС скасує мита на 92% експорту країн блоку, зокрема мита на 82% сільськогосподарських товарів. Квоти встановлюються на поставки таких товарів, як рис, яловичина, курятина, свинина, цукор, етанол, мед, кукурудза, сир, молочний порошок, дитячі суміші.
Перехідний період встановлений на поставки легкових автомобілів і деякі види промислових товарів.
Фактично угода ЄС із МЕРКОСУР — це дуже сильна заявка Європи на формування власної геополітичної суб’єктності, адже це створює інструменти геоекономічної конкуренції ЄС як із Китаєм, так і з США.
Це також «похорон» плану розширення ЄС на Схід. Зокрема, йдеться про повний демонтаж стратегії колишньої канцлерки ФРН Ангели Меркель — зони вільної торгівлі від «Лісабона до Владивостока». Отже, це фіналізація плану «Ост», який протягом останніх 200 років у різних варіаціях був наріжним каменем геополітичного розширення життєвого простору Європи, передусім у вигляді експансії в пошуках сировини та ринків збуту своїх товарів.
Зараз ЄС робить ставку на трансатлантичне розширення, але не у контексті зближення з США, а у контексті формування вільної торговельної зони з Канадою на півночі Західної півкулі та країнами МЕРКОСУР на півдні.
Там Європа шукатиме і сировину (передусім енергетичну), і ринки збуту (чисельність населення цьому максимально сприяє). Тим паче що подушовий дохід у таких країнах, як Уругвай, уже наближається до сучасного рівня Польщі.
У такому контексті цю угоду треба ретельно аналізувати на предмет геополітичних і геоекономічних ризиків для України.
У контексті геополітики — це ризик кристалізації східного кордону ЄС і відмова Європи від розширення на Схід. ЄС робить системний геополітичний розворот, змінюючи ключові акценти свого розвитку.
У контексті геоекономіки — це величезна конкуренція для українських аграрних товарів на ринку ЄС із боку товарів країн МЕРКОСУР. Мова про кукурудзу, сою, курятину, мед, молоко, етанол (виробництво якого тільки-но почало розвиватися в Україні з прицілом на європейський ринок).
На жаль, жодних суттєвих висновків з боку наших чиновників тут наразі не зроблено. Єдина стратегія з нашого боку — сподівання, що Угоду ЄС із МЕРКОСУР не буде ратифіковано парламентом якоїсь із країн Євросоюзу.
Втім, забагато ставок ЄС зробив на цей напрям розширення. І один із факторів прийняття рішення щодо зближення Європи з блоком МЕРКОСУР і заморозки розширення на Схід — це війна.
Урсула фон дер Ляєн щодо зближення з МЕРКОСУР зазначила: «Коли два регіони, такі як наші, говорять в один голос з глобальних питань, світ буде нас слухати».
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google