Підтримати
Чи готові ми стати повноправним суб’єктом глобальних процесів? Чи розуміємо, які трансформації потрібні для інтеграції в нові реалії світового ринку? На тлі сучасних геополітичних викликів і стрімкого розвитку технологій перед Україною постають нові виклики, але й відкриваються нові можливості.
Один із викликів — не тільки вистояти у війні, а й стати драйвером змін для регіону, що потребує стабільності. Україна — вже не пасивний спостерігач, а країна, яку розглядають як майбутній центр технологій, логістики та безпеки.
Україна та виклики глобальної економіки
Економічний форум у Давосі давно не є суто економічним. Цьогоріч обговорення здебільшого стосувалися політичних і технологічних викликів. Штучний інтелект, дезінформація, глобальні військові конфлікти, трампівська realpolitik — саме ці питання задавали тон дискусій.
Штучний інтелект став головною технологічною темою цьогорічного Давосу. Більша частина корпоративного сектору презентувала рішення, що демонструють, як ШI трансформує бізнес-моделі. 65% опитаних перед Давосом керівників світових корпорацій засвідчили, що вже використовують у бізнесі генеративний штучний інтелект. За даними Advanter Group, в Україні цей показник становить 21%. Але разом із оптимізмом відчувався й страх: яку загрозу несе неконтрольоване використання ШI?
Водночас Україна має шанс стати одним із лідерів у сфері розвитку штучного інтелекту. Вже зараз наші компанії пропонують інноваційні рішення із застосуванням ШI, зокрема у військовій сфері, які викликають інтерес міжнародних інвесторів. Проте без чіткої державної політики та створення сприятливих умов для розвитку технологій (зокрема відкриття експортних можливостей) цей потенціал може залишитися нереалізованим.
Хоча Україна справді залишається важливим елементом порядку денного, це не означає, що її перемога є широко підтриманою метою. Ба більше, вирішення питання війни в Європі посідає на порядку денному далеко не перше місце.
Представники Африки, зокрема Демократичної Республіки Конго, публічно порушували питання: чому розвинені країни так швидко реагують на війну в Україні, тоді як африканські конфлікти й демографічні проблеми ігнорують?
Цей контекст підживлює виклик для української дипломатії — як позиціонувати Україну, не відштовхуючи партнерів із Глобального Півдня (хоча зазначу, що сам термін я вважаю вигаданим і варто уникати узагальнення позицій країн).
Європейський Союз нарешті визнав, що модель економіки, яка будувалася на військовій підтримці США, дешевих (насамперед енерго-) ресурсах із Росії й дешевих товарах із Китаю, більше не працює. Саме тому цього року в Давосі лунали тези (озвучені насамперед Урсулою фон дер Ляєн на основі звіту Маріо Драгі) про необхідність переозброєння Європи, розвитку власного ВПК та створення європейської армії.
Європу — і світ — очікує більше конкуренції за доступ до сировини, нових технологій і глобальних торговельних шляхів, у сфері штучного інтелекту, чистих технологій, квантових обчислень, космосу, Арктики. Це означає, що буде більше протекціонізму, санкцій, експортного контролю, тарифних обмежень — для захисту економічної та національної безпеки.
Відповідно, на думку президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, із якою я абсолютно погоджуюся, замість розривання зв’язків потрібно модернізувати правила міжнародної торгівлі й економічної та політичної інтеграції. ЄС потребує підвищення продуктивності через усунення розриву в інноваціях, навчання робочої сили, скорочення бюрократії. Це фактично визнання того, що ЄС потребує дерегуляції, нових можливостей для утримання талантів, оновленого ринку капіталу.
На Форумі порушували й питання інфляції, яка не сповільнюється в більшості країн світу (крім Китаю, де спостерігаються інші економічні проблеми). Інфляція виникла через надмірну ліквідність, яку вливали в економіку під час пандемії, та як тактичний інструмент відтермінування економічних криз.
Йшлося й про те, що традиційні інструменти, як-от підвищення ключових ставок центральних банків, не дають необхідного ефекту, натомість призводять до сповільнення економічного зростання. До речі, тренд щорічного зростання глобального ВВП є негативним і зменшився за останні 60 років із 4,5 до 2,3%.
США та ЄС шукають способи приборкати інфляцію, але радикальні методи, такі як підвищення тарифів на імпортні товари, можуть лише прискорити її.
Україна так само стикається з інфляційним тиском, але його причини інші. Брак робочої сили підвищує вартість праці, що безпосередньо впливає на зростання цін. Це ще одна причина, чому Україна має не лише залучати міжнародні інвестиції, а й створювати умови для повернення фахівців і утримання талантів.
Форум підтвердив зміну акцентів — глобальні виклики диктують необхідність інтегрувати нові технології в усі сфери життя, включно з обороною. Обговорення майбутнього безпеки Європи підкреслило готовність країн інвестувати в обороноздатність та підтримку України. Що на практиці означає — вкласти гроші в українські інновативні оборонні підприємства, перекупити й перевезти на Захід команди тощо.
Європа чітко усвідомлює, що підтримка України — це питання її власної безпеки. Лідери країн Балтії, Польщі, Фінляндії, а також окремі представники Німеччини, Італії та Іспанії публічно заявляли, що зараз потрібна радикальна зміна оборонної політики ЄС.
Однак для Європейського Союзу фінансове збільшення витрат на оборону залишається болючою темою. Наразі очевидно, що швидка мобілізація ресурсів на користь військових потреб є складним викликом для ЄС. Соціальні стандарти європейців опинилися під загрозою, й це створює напругу всередині Союзу.
Ще один ключовий напрям — енергетична незалежність. Європа має диверсифікувати постачання енергоресурсів, посилювати власні виробничі потужності та шукати нові джерела енергії. У цьому процесі Україна може відіграти важливу роль як постачальник стратегічних ресурсів і, зокрема, зеленої енергії, але для цього необхідно створити економічно вигідні умови для залучення інвесторів.
Наші союзники готові допомагати, але й у нас є домашні завдання. Чітка умова діалогу із Заходом — реформи, які відчинять двері для міжнародних інвестицій і дадуть зрозуміти, що Україна є надійним партнером.
Інвестиційна привабливість України: шанси та ризики
Одне з ключових питань зараз — чи готові сьогодні міжнародні партнери вкладати в Україну? І чи готова сама Україна запропонувати щось цікаве для глобального ринку?
З одного боку, Україна має унікальні логістичні можливості, може стати воротами в Європу для азійських компаній, зокрема індійських. З іншого — через недосконалість фондового ринку, втрату людського капіталу та проблеми з верховенством права наша конкурентоспроможність підлягає сумніву.
Проте навіть попри ці наші проблеми міжнародні інвестори бачать перспективи. Так, на різних панелях обговорювали спільні проєкти в енергетиці, переробній промисловості, транспортній інфраструктурі, зокрема заведення іноземних компаній у капітал стратегічних підприємств.
У нас справді є багато інфраструктурних можливостей — логістика, аеропорти, порти. І в них хотілося б бачити саме міжнародних операторів — великі американські та європейські корпорації. Саме тоді Україна матиме більше гарантій безпеки.
Важливим є потенціал IT-сектору України, який може стати «Силіконовою долиною» Європи. Здатність адаптуватися, впроваджувати інновації та використовувати цифрові технології — це наші сильні сторони, які наразі є недооціненими.
Головна конкурентна перевага України — це можливість стати європейським і навіть глобальним майданчиком для експериментів у сфері дерегуляції, легалізації віртуальної економіки, цифровізації державного управління, нової прямої демократії й елементів кіберократії, нової архітектури безпеки, нової системи охорони здоров’я й освіти.
Внаслідок відносної незарегульованості наша країна може запропонувати експериментальний простір для світових технологічних проєктів.
Але для того, щоб ці перспективи стали реальністю, необхідно працювати над зростанням інституційної спроможності: спрощенням регуляцій, залученням міжнародних партнерів до управління стратегічними об’єктами та розвитку технологічного середовища.
Наприклад, ЄС зараз шукає способи підвищити конкурентоспроможність, адже зарегульованість економіки та складні бюрократичні процедури гальмують його розвиток. У цьому контексті Україна може стати не просто кандидатом на вступ, а експериментальним майданчиком для тестування нових управлінських, економічних і технологічних рішень. Тобто євроінтеграція може стати двостороннім процесом, використаним для модернізації самого ЄС.
Україна може стати полем для апробації технологій, які надалі впроваджуватимуться в країнах ЄС. Це не просто гіпотеза — таку ідею вже обговорювали в кулуарах Форуму.
Реформи: основа для залучення інвестицій
Якщо Україна прагне залучити значні інвестиції, реформи є невідкладною умовою. Податкова та митна системи мають бути реформовані якнайшвидше, а судова реформа має відновити довіру бізнесу. Також важливо розвивати фондовий ринок для залучення венчурного капіталу та міжнародних інвесторів.
Проте реформування має торкнутися не лише економіки, а й людського капіталу. Україна вже зараз втрачає здібних людей, що послаблює її конкурентоспроможність. Тому необхідно створити умови для повернення фахівців і залучення нових талантів. У цьому контексті ключовими є ліберальні економічні реформи та забезпечення інвестицій в освіту, інновації та цифровізацію.
Платформою для змін має стати ліберальна держава з передбачуваними правилами гри. Без цього Україна ризикує втратити можливість не лише залучити інвестиції, а й стати повноцінним гравцем на глобальному ринку.
Нове позиціонування України як найкращого місця у світі для реалізації ідей, проєктів, стартапів, технологій — це вже не просто мрія, а шлях від виживання до посилення, глобальної суб’єктності та розвитку.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google