Чи зростатимуть депозитні ставки?

Хоч як дивно, але банки наразі на нестачу грошей не скаржаться. Дякуючи обмеженням НБУ, який із початку війни боровся за стабільність банківської системи, та швидкій адаптації, пригніченому війною кредитуванню та адаптивності українського бізнесу, обсяг надлишкової ліквідності, а простіше, вільних грошей, які мають банки, от-от сягне 500 млрд грн. Великі гроші — великі ризики. Якщо цей так званий грошовий навіс опиниться в економіці, ситуація дійсно може вийти з-під контролю, принаймні інфляцію приборкати точно буде важко.

Тож коли НБУ прямо чи опосередковано закликає банки до підвищення відсотків за депозитами, він бореться не так за грошові премії для громадян, як за «зв’язування» цих надлишкових грошей депозитними умовами. А заразом і за підвищення сум, на які банки без застережень зможуть придбати держоблігації.

Сигнали від НБУ

Загалом при обліковій ставці у 25% вартість залучення грошей від населення не може бути низькою, але банківський сектор вважав інакше. Весь минулий рік банки дуже повільно підвищували дохідність за депозитами. Складалося враження, що гроші населення банкам і не потрібні. Зрештою НБУ перейшов від закликів до рішучих кроків, підвищивши обов’язкові резерви для банків, які лише цього року вимагатимуть від них більш як 40 млрд грн додаткових коштів. НБУ фактично створив сектору умови, за яких залучення депозитів від населення — запорука виживання банків. Більш того, голова НБУ Андрій Пишний навіть публічно озвучив, що було би бажано, аби дохідність за депозитами перебувала на рівні 20%.

У такій політиці є сенс з погляду не лише банківського регулятора, а й населення. Девальвація гривні за минулий рік разом із рішенням НБУ дати банкам можливість самостійно встановлювати курс конвертації валют стала очевидним сигналом, що на курсових коливаннях заробляти буде дедалі складніше та складніше. Тому депозитна прибутковість традиційно є найбільш прийнятним варіантом порятунку своїх грошей від інфляції. Усім очевидно, що Україна успішно справляється з балансуванням між усіма економічними, політичними та кадровими проблемами у період війни, і ніхто не допускає падіння банківського сектору та дефолту. Тому «ризикових» причин, через які населення не кладе грошей на депозити, немає. Але є причини «безпекові» — люди, що цілком зрозуміло, хочуть, аби їхні кревні завжди були під рукою, а строковий депозит цього не дозволяє. Тож люди свідомо готові втрачати вигоду, але уникати депозитних вкладів. Чи вплине на це рівень прибутковості депозитів? Можливо, якщо банки дійсно запропонують дуже вигідні умови.

Сигнали від банків

Середня дохідність річного депозиту у гривні з листопада минулого року зросла з 12% річних до майже 14% — не надто вигідні умови при інфляції у 25%. Більш того, ми вже попереджали наших читачів, що банки, які надто високо піднімають ставки за депозитами, взагалі краще оминати. Наразі висока вартість залучення коштів населення — це сигнал про необачну та ризиковану модель роботи банку, а не про бажання догодити банківському регулятору.

Тим паче зараз, в умовах, коли прибутковість депозитних сертифікатів НБУ прив’язана до тієї ж таки облікової ставки НБУ, і отримувати гарантовані прибутки, вкладаючи кошти з поточних рахунків у депозитні сертифікати, значно вигідніше. Для того щоб банки були зацікавлені в тій моделі, про яку мріє регулятор, — купівлі держоблігацій за рахунок депозитних коштів, треба хоча б відсоток за депсертифікатами знизити. Лише після цього у банків дійсно з’явиться мотивація залучати кошти від населення.

Якщо ж на ринку збережеться поточна ситуація, то марно сподіватися на стрімке і масове зростання депозитних ставок. Омріяну регулятором дохідність пропонуватимуть лише банки із специфічними бізнес-моделями, але переважна більшість триматиметься поточного середнього рівня дохідності. І до того моменту, поки НБУ не перейде до інших радикальних кроків, наприклад, до зниження ставки, не варто очікувати подорожчання депозитів загалом по ринку.

Більше статей Максима Орищака читайте за посиланням.