Бізнес у регіонах тримається на оптимізмі й… інформаційній підтримці

Бізнес хоче виживати навіть там, де це майже неможливо. Пекарні печуть хліб під обстрілами, магазини й магазинчики торгують мало не на лінії фронту. Якщо є попит, буде й пропозиція.

Дрібний і середній бізнес усіма силами намагається утриматися на плаву навіть в умовах широкомасштабної війни, розриву ланцюжків поставок, дефіциту обігових коштів і робочої сили. І тут украй важлива підтримка місцевої влади. Але з цим, звичайно, важко — не більше інформаційної підтримки.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Відкриття бізнесу: як отримати грант на власну справу

Центр розвитку інновацій нещодавно провів дослідження стану й потреб малого та середнього бізнесу в Україні. Експерти зібрали й проаналізували дані від 15 обласних військових адміністрацій (ОВА) і 125 територіальних громад (ТГ). На жаль, результати свідчать про те, що бізнес в Україні традиційно покинутий на самого себе.

Майже повністю зупинився бізнес у Херсонській і Луганській областях

Сумно, хоча й абсолютно зрозуміло, що в Луганській області, за оцінками ОВА, бізнес зупинився майже повністю. Донецька ОВА оцінює масштаби бізнесу в 10–30% порівняно зі станом речей до 24 лютого 2022 року. Аналогічно, за оцінками територіальних громад, від бізнесу в Херсонській області залишилося не більш як 30% після початку широкомасштабного вторгнення (див. рис. 1).

Та є й неочікувано хороші новини — у Тернопільській ТГ бізнес підріс на 10–30%. Таку відповідь дала половина опитаних громад, а інша половина вважає, що після 24 лютого принципових змін не відбулося. Що ще більш дивно, трохи більше 7% опитаних ТГ у Запорізькій області теж повідомили про зростання. Рівно стільки ж — про повну зупинку ділової активності, 28% — про майже повну зупинку, а 37% опитаних територіальних громад зазначили зниження обсягів робіт на 10–30%. Тобто загалом причин для оптимізму обмаль.

Здивували опитані ТГ у Рівненській області. Понад 87% повідомили про зниження на 10–30%, решта вважають, що принципових змін ділової активності після початку російського вторгнення не відбулося. У Київській і Волинській областях понад 83% опитаних ТГ повідомили про зниження обсягів бізнес-операцій на ті ж 10–30%.

Майже в половині громад Дніпропетровської, Житомирської, Івано-Франківської, Львівської, Хмельницької та Чернігівської областей, які взяли участь в опитуванні, діяльність бізнесу практично не змінилася.

Зворушив оптимізм влади (див. рис. 2). 53% опитаних ОВА сподіваються на зростання ділової активності 2023 року на 10–20%. На думку ж половини опитаних ТГ, вона залишиться на рівні 2022-го.

Приблизно третина опитаних представників бізнесу в усій Україні припускають, що 2023 рік змін не принесе. У західних, північних, центральних і південних областях від 13 до 17% респондентів мріють про зростання на 10–20%. На сході третина опитаних очікує повної зупинки бізнесу.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Один з держбанків надаватиме кредити підприємцям без застави на суму до 1 млн грн.

Сільське, лісове, рибне господарство — найперспективніші галузі

Відповідаючи на запитання про найперспективніші сектори місцевої економіки, респонденти від обласних військових адміністрацій і територіальних громад були майже солідарними: сільське, лісове, рибне господарство.

Однак щодо виробництва харчових продуктів думки ТГ і ОВА суттєво розійшлися. Понад 80% опитаних представників ОВА назвали галузь перспективною, тоді як ТГ були обережнішими (близько 43% позитивних відповідей). Зате громади були більш оптимістичними з приводу розвитку роздрібної торгівлі продуктами харчування (28% позитивних відповідей проти 12,5% — від представників ОВА).

Крім того, ОВА роблять ставку на машинобудування — понад 56% позитивних відповідей, тоді як ТГ не бачать перспектив у розвитку цієї галузі — позитивно налаштовані лише 19%. У перспективності видобувної та легкої промисловостей адміністрації більш оптимістичні, ніж ТГ (23% проти 43%).

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Допомагати правильно — це залучити український бізнес до програм західної підтримки

Релокація є?

Дослідники також цікавилися проблемою релокації підприємств із прифронтової зони. У принципі й ОВА, й ТГ готові шукати приміщення для розміщення виробництва й житло для працівників. Деякі ОВА навіть згодні надавати фінансову підтримку для покриття обігових коштів і закупівлі устаткування. 20% ОВА готові відшкодовувати релокованим витрати на оренду приміщень (серед ТГ — лише трохи більше 6%).

Та от що цікаво: від 83 до 90% опитаних представників бізнесу відповіли, що релокація не проводиться. Усього від 6 до 11% респондентів повідомили, що релокацію проведено в межах України. 9% підприємств сходу України готові релокуватися, але не знають, куди.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Гаряча лінія для релокованого бізнесу: яку інформацію можуть отримати підприємці

Схоже, в більшості регіонів місцева влада і бізнес одне одного не знайшли

Що стосується підтримки бізнесу, то 84% ТГ і 93% ОВА відповіли, що надають інформаційну підтримку.

Зі свого боку 83% представників бізнесу повідомили, що їм не відомо про жодну програму підтримки підприємництва в їхньому регіоні. А приблизно половина опитаних хотіла б розраховувати на грантову підтримку.

Проте в 17 громадах виділяли кошти з місцевих бюджетів на реалізацію програм підтримки підприємництва. Обсяг фінансування — від 2 до 501 млн грн, середній розмір виділених коштів — 33 млн грн. У восьми областях 2022 року також виділяли кошти на фінансування програм підтримки підприємництва, обсяг фінансування — від 8 до 232 млн грн.

Схоже, в більшості регіонів місцева влада і бізнес одне одного не знайшли (див. рис. 3). Чому? 46% опитаних ОВА та ТГ поскаржилися на брак коштів, 19% зізналися в недостатності знань про дієві інструменти підтримки підприємництва.

У громадах, у яких немає програми підтримки підприємництва, на думку їхніх представників, головними причинами є:

• брак коштів на фінансування такої програми — 46,0% респондентів зазначили цю причину;
• брак досвіду/знань про дієві інструменти підтримки підприємництва — 19,0%;
• мало або немає підприємців, які скористалися цією програмою, — 15,1%;
• брак людських ресурсів для розробки такої програми — 8,7%;
• брак підтримки в місцевій раді для затвердження такої програми — 5,6%;
• є інші більш пріоритетні завдання, ніж розвиток підприємництва, — 5,6%.

Однією з перешкод розвитку бізнесу називають непередбачуваність дій держави, зокрема в податковій політиці

І, нарешті, про оцінки бізнес-клімату в регіоні. До 40% територіальних громад оцінили його як середній, майже 48% ОВА — вище за середній. Оптимізм, звичайно, хороша річ, але яке реальне самопочуття малого й середнього бізнесу України?

От як відповіли на запитання про те, що заважає розвитку бізнесу в Україні, ОВА, ТГ і бізнес. Майже половина бізнесменів, 58% територіальних громад і 69% обласних адміністрацій головною причиною назвали відсутність платоспроможних клієнтів на внутрішньому ринку. Друга причина — непередбачуваність розвитку ситуації на внутрішньому ринку.

Третя за важливістю причина — розрив ланцюжків поставок. Але от що цікаво: цю причину вказали майже 90% опитаних ОВА та лише трохи більше 13% опитаних бізнесменів. Зате як одну з істотних перешкод розвитку бізнесу, а саме: непередбачуваність дій держави, зокрема в податковій політиці, назвали понад 30% ТГ і бізнесменів при скромних 6% від представників ОВА.

Красномовними є оцінки виконання бюджетів цього року — вони дуже обережні. Третина ТГ і дві третини ОВА упевнені, що доходи залишаться на торішньому рівні, а якщо й зростуть, то незначно. Враховуючи інфляцію, високі зарплати військових, що суттєво підтримують місцеві бюджети, та загальний досить непоганий стан порівняно з держбюджетом, така оцінка — ще той песимізм. Однак, судячи зі ставлення до релокації бізнесу, підтримки підприємців або окремих галузей, зв'язок між розвиненістю реального сектору в регіоні та розвитком самого регіону досі мало хто уловлює.

Такою важливою ініціативою, як пошук інвесторів, зайняті лише 15% ТГ і 18% ОВА. Програми просування місцевого експорту турбують у середньому тільки 5% місцевої влади, про кластерну економіку чули не більш як 7%, про акселератори й інкубатори — на рівні статистичної похибки. А це не лише недоотримані податки, а й нестворені або втрачені робочі місця, зниження попиту, міграція молоді, запустіння, все те, з чим насправді регіони мають боротися мало не щодня.