Дороги для смертних і безсмертних

Днями під завісу будівельного сезону уряд гордо відзвітував, що державна програма відновлення та будівництва доріг на 2018–2022 рр. виявилася дієвою й масштабною. "Ми розпочали, фактично, в кожній області наводити порядок. За п'ять років з'єднаємо всі обласні центри гарними якісними дорогами", – запевнив прем'єр-міністр Володимир Гройсман на засіданні Кабміну 21 листопада.

Керівник уряду не уточнив, що йдеться про відновлення доріг державного значення, які здебільшого в Україні почали ремонтувати справді якісно. А ремонт доріг місцевого значення в регіонах найчастіше рухається в напрямку, протилежному поставленим завданням. І ці дороги навесні "сходять" разом зі снігом…

У 2018 р. запрацював Дорожній фонд, який влада обіцяє наповнювати прискореними темпами. Це означає, що відсоток акцизного податку з пального, який надходить до зазначеного фонду, має збільшуватися рік у рік (поточного року – 50%, а це – 32,6 млрд грн; у 2019 р. – 75% (41,9 млрд грн), у 2020 р. – всі 100% (майже 70 млрд грн).

Одночасно з державною щедрістю на будівництво та ремонт цю сферу охопила політика децентралізації. І в рамках децентралізації із 1 січня нинішнього року 123 тис. км автомобільних шляхів місцевого значення (а це – обласні та районні дороги) було передано до сфери управління облдержадміністрацій. В регіони стали надходити чималі суми коштів субвенції з державного бюджету на ремонт доріг місцевого значення, які у 2018-му вже становлять 35% Дорожнього фонду. Ось цифри: нинішнього року згадана субвенція передбачена в обсязі 11,5 млрд грн, а 2019-го її сума зросте до 14,6 млрд грн.

"Наплив грошей на ремонт доріг" добре помітно в розрізі окремих областей, навіть невеликих. Державна субвенція "на місцеві дороги" на поточний рік передбачена для Тернопільщини в обсязі 312 млн грн. (на час написання статті область отримала майже 200 млн грн), а у 2019-му ця сума вже становитиме 393 млн грн. "Їх треба розумно використати і провести якісний ремонт доріг", – розставив акценти виконувач обов'язків голови Укравтодору Славомір Новак, який у вересні відвідав Тернопілля.

Під час тодішньої робочої поїздки керівник дорожньої галузі України підкреслено похвалив обласну владу: "Тернопільщина –одна з п'яти найкращих областей України, з погляду ремонту доріг. Рівень виконання робіт у цій області на середину вересня становить 87%, а в середньому по Україні – 67%… Середньоєвропейський рівень на цю пору будівельного сезону – близько 70%". Таким чином, область у ремонті доріг прогресує швидше, ніж чимало країн Європи. Проте пан Новак не конкретизував, ремонт яких доріг, державного чи місцевого значення, він мав на увазі і наскільки якісно його виконано.

Що ж виявили недержавні структури, зокрема громадська організація "Творче об'єднання "Нівроку", яка, за підтримки Програми розвитку ООН, реалізовувала проект "Прозорість та доброчесність публічного сектора" і провела моніторинг ремонту доріг державного й місцевого значень на Тернопільщині? У цій області об'єктами спостереження стали п'ять ділянок доріг державного значення (їх загальна протяжність 90,5 км) і 15 доріг місцевого значення (32,3 км), де поточний ремонт тривав упродовж двох років – із серпня 2016-го по жовтень 2018-го.

На ділянках доріг державного значення, що проходять по території області (М-19 Доманове–Ковель, Чернівці–Тереблече; М-09 Тернопіль–Львів–Рава-Руська, М-12 Стрий-Тернопіль-Кіровоград–Знам'янка, Н-18 Івано-Франківськ-Бучач–Тернопіль, Т-20-17 Гримайлів–Яблунів), де вартість робіт варіювалася в середньому від 350 до 770 млн грн, було проведено тендерні процедури, на відкритих торгах перемогли відомі фірми з доброю репутацією. Ці ділянки доріг державного значення відремонтовано більш-менш якісно. Бо тут відкрито обманити центральну владу вельми складно. Цими дорогами їздять чиновники уряду, президентської адміністрації, народні депутати. Якість ремонту доріг державного значення, як запевняє пан Славомір Новак, ретельно перевіряє спеціалізована установа "Дор'якість". Лише за позитивними результатами перевірки оплачується виконаних робіт, і ці дороги бере на баланс "Укравтодор". Найбільшою вадою виявилося викришування верхнього шару асфальтобетону на автотрасі Львів–Тернопіль між селищем Озерною та містом Зборовом, на що скаржилося чимало водіїв. Заступник директора тернопільського товариства "ТехноБудЦентр" Ігор Дзьордзь пояснив тернопільським журналістам пошкодження автотраси "неприживанням матеріалу", і фірма-підрядник ліквідувала ці дефекти власним коштом.

А дороги місцевого значення наче заховалися від пильного ока високих урядових чиновників. Вони призначені для проїзду простого люду. І їх ремонт часто суперечить здоровому глузду.

Відбір ділянок для ремонту в районах області проводили райдержадміністрації, затверджували райради, бо саме місцева влада забезпечувала свою частку співфінансування ремонту доріг місцевого значення. Та, як з'ясувалося, в окремих випадках ремонтували зовсім не ту дорогу, яку заявляли. Наприклад, у Козівському районі замість дороги Глинна-Медове–Будилів ремонтували автодорогу Козова–Літятин, яка має такий самий індекс – 0200810.

На більшості ділянках доріг місцевого значення ремонт проведено неякісно, внаслідок чого дуже скоро став лущитися або викришуватися верхній шар асфальтобетону, виступають бітумні плями, не сплановані й не відсипані узбіччя, немає горизонтальної розмітки тощо. На деяких дорогах, як, наприклад, Жовнівка–Коржова (відтинок - 1,3 км), ремонт майже не проводився, а доріг Шумляни–Слов'ятин (1 км) і Бучач–Возилів (1,1 км), у чому змогли пересвідчитися виконавці згаданого проекту Програми розвитку ООН, на час написання статті не ремонтували взагалі.

Та чи варто дивуватися такому станові речей? Ці ділянки місцевих доріг ремонтували без застосування конкурентних процедур – відкритих торгів. Як же вдалося уникнути проведення таких конкурсів?

Згідно із законом "Про публічні закупівлі", коли вартість робіт перевищує 1,5 млн грн, потрібно проводити тендери. Але влада Тернопільщини зметикувала, як можна оминути тендерні процедури.

Наприклад, місцеві дороги Козова–Літятин (1,7 км), Жовнівка-Коржова(1,3 км), Козова–Ішків(840м.), Бучач–Возилів(1,1 км), Шумляни–Слов'ятин (1 км), Бережани–Розгадів (800 м) розбили на ділянки по 40 метрів, а частини дороги Бучач-Нижнів (2,3 км та 1 км) подрібнили на – 60-метрові й 40-метрові відтинки. Вартість робіт на цих дорогах коливається від 3,7 до 6,4 млн грн на кожну. І Служба автомобільних доріг в області, як замовник робіт, уклала з фірмою-підрядником кількасот прямих договорів підряду. А підрядниками ставали дві фірми – довгожитель ДП "Тернопільський облавтодор", який нині ледь животіє, та молоде тернопільське ТОВ "БМ БУД", що взяло в оренду майно кількох збанкрутілих райавтодорів і орендує в облавтодорогу асфальтобетонний завод. Більшість підрядних робіт виконало саме це згадане товариство "БМ БУД".

Дійшло до курйозних випадків. На ремонт автодороги Бучач-Возилів (1,1 км) двічі було укладено прямі договори: вперше - з ДП "Тернопільський облавтодор", якому, як видно з порталу www.007.org.ua, у червні Служба автомобільних доріг в області заплатила 4,6 млн грн, а в жовтні за ремонт того самого відтинка ТОВ "БМ БУД" отримало 5,5 млн грн.

А розділяло ці дороги на відтинки по 40 і 60 метрів Управління капітального будівництва облдержадміністрації. Його начальник Віктор Кузяк пояснив представникам громадських організацій такий нетрадиційний розподіл тим, що "треба було швидко відремонтувати дороги". Але, як з'ясувалося, на більшості промоніторених доріг ремонти виконані неякісно, а деякі автошляхи взагалі не відремонтовані.

Викликає чимало запитань і ремонт місцевої дороги Потік–Конюхи–Хоростець, зокрема її 2,6 км ділянки в районі села Конюхи. Підрядником стала відома тернопільська компанія – ТОВ "Авакс Проф", якій у липні-вересні 2017 р. Служба автомобільних доріг в області заплатила за виконані роботи 8,5 млн. Проте сама закупівля робіт відбулася настільки "прозоро", що інформації про неї в системі ProZorro немає взагалі. А відремонтована дорога вочевидь бажає кращого ремонту, щоб не викришувався й не лущився верхній шар дорожнього покриття, щоб було сплановано узбіччя, проведено дорожню розмітку, чого не забезпечили ремонтники. А ще – хочеться, щоб ні в кого не виникало ностальгії за епохою Януковича, коли в областях ремонтувалося значно менше ділянок місцевих доріг, проте ремонт виконували якісніше.

На жаль, в Україні не стало практикою будівництво, ремонт і утримання доріг за кошти приватного бізнесу, бо платні дороги – це поняття, яке досі не може прижитися в нашій державі.

А ремонтують і реконструюють дороги, особливо місцеві, часто як-небудь, зовсім неякісно. І замість стратегічних планів розвитку автодорожніх мереж в областях уже давненько діють стратегії розпилу величезних коштів на ремонт доріг між своїми фірмами-підрядниками.

Україна, як член ООН, приєдналася до глобального процесу забезпечення цілей сталого розвитку. І якщо влада нашої держави справді прагне досягти цілей сталого розвитку, серед яких і створення стійкої інфраструктури, доступної та якісної, то з такими підходами до якості прогресу нам не бачити.