ЖЕРТВОПРИНЕСЕННЯ НІМЕЦЬКІЙ «ШЕСТИРІЧЦІ»

Німецька соціальна держава, немов вишукана й дорогоцінна порцелянова чаша, впродовж тривалого часу вкривалася тріщинами і зрештою розкололася на черепки на очах усього суспільства: в бюджеті утворилася багатомільярдна дірка, економіка опинилася у застої. І хоча потреба в економічних реформах зростала вже не з року в рік, а з дня на день, уряд не зважувався їх розпочати, бо це неминуче призвело б до необхідності зменшити споживацькі апетити. Нарешті Кабінет Герхарда Шредера зробив непопулярний крок, запропонувавши пакет реформ «Агенда-2010».

Упродовж німецької «шестирічки» економіка повинна не лише пожвавитися, а й зрости. Для цього суспільство має відмовитися від багатьох соціальних завоювань або бодай зменшити їх кількість та обсяги. Тож цілком зрозуміло, що на ініціатора змін Герхарда Шредера обрушилася лавина критики. Не лише опозиція — Християнсько-демократична партія, а й однопартійці — соціал-демократи звинувачували канцлера в тому, що він поступається принципами соціальної держави.

Тим часом ситуація в економіці погіршилася настільки, що й опоненти Шредера розуміли: їхня найкраща соціальна держава зазнає краху, якщо реформи не розпочати негайно. Це змусило консолідуватися і політичні партії, і суспільство. Християнські демократи в коаліції з Союзом соціальних демократів, котрі мають більшість у палаті федеральних земель — бундесраті могли б заблокувати прийняття урядового пакета. Звичайно, спокуса була як великою, так і реальною, адже це спричинило б урядову кризу, призвело б до дострокових виборів і зміни влади, якої так прагне опозиція. Однак вона, опинившись перед вибором, надала перевагу державним інтересам, а не спокусливим партійно-політичним перспективам.

У результаті компромісу правлячої коаліції та опозиції в останні дні минулого року пакет реформ — 13 кардинальних законів, зокрема про зміни в оподаткуванні, політиці на ринку праці та сфері пенсійного забезпечення, було ухвалено.

Їхня домінанта — податкова політика. Нині відсоткові ставки оподаткування у Федеративній Республіці опускаються: найнижча — з 19,9 до 16%, найвища — з 48,5 до 45%. Загалом громадяни Німеччини відтепер платитимуть податків на 15 млрд. євро менше, ніж досі. Третина цієї суми буде компенсована в бюджеті новими кредитами, а решта — радикальною приватизацією державної власності, скасуванням частини податкових пільг і дотацій, зменшенням субсидій на спорудження житла та проїзд до місця роботи, як було досі.

На перший погляд, громадяни мають радіти, що платитимуть податків значно менше. Але це під час реалізації першого рівня податкової реформи. Водночас набуває чинності другий і частина третього. Другий дозволить громадянам і підприємствам заощадити 6,1 млрд. євро, третій — ще майже 9 млрд. євро. Але на ці блага можна подивитися й з іншого боку. Приміром, хоча податкова ставка 2005 року ще раз зменшиться, а разом із нею на 7 млрд. євро стане меншою і сума, яку громадяни й фірми сплачуватимуть фінансовому відомству, водночас на німців ляже заплановане «урізування» суспільних благ, яке сягне наступного року також майже 7 млрд. євро. Тобто податки стануть меншими, але саме на таку суму збільшиться обсяг різноманітних соціальних внесків, що зрештою повертає фінансовому відомству ті самі гроші, які громадяни нібито мали зекономити.

Реформа вигідна працівникам із невеликими зарплатами, оскільки найнижча податкова ставка зменшується з 19,9 до 16%. Приміром, подружжя, що заробляють до 20 тис. євро на рік, не сплачуватимуть податків узагалі. В разі, якщо вони заробляють від 20 до 30 тис. євро на рік, податки зменшуються для них на чверть або навіть наполовину. Податкове навантаження на тих, хто заробляє найбільше, зменшиться лише на 5—6 відсотків. Однак, коли порівняти остаточні суми, то виходить, що податкове навантаження відчутніше зменшиться для тих, хто заробляє найбільше.

Чимало змін очікується на ринку праці. Ті, хто втратив роботу, вже не матимуть можливості десятиріччями одержувати допомогу з безробіття. Якщо воно триватиме понад рік, то безробітний має погоджуватися на будь-яку запропоновану вакансію, навіть ту, де оплата буде нижчою від встановлених тарифів. У зв’язку з цим очікується зменшення кількості безробітних. Нині 4,4 млн. громадян Німеччини (а це —10%) не мають роботи. Однак фахівці твердять, що завдяки реформі вже цього року їх кількість знизиться до 7—8%.

Але нова політика на ринку праці в багатьох викликає невдоволення.

Насамперед ситуація з безробітними, котрі не працюють упродовж тривалого часу. Оскільки вже в найближчому майбутньому вони змушені будуть погоджуватися на будь-яку роботу, це може призвести до фатальних наслідків: потужного штучного зменшення вартості праці та ефекту «вертушки». Тобто роботодавець звільнятиме працівника, робота котрого оплачувалася за тарифом, і братиме на його місце двох інших — із тривалим «стажем» безробіття, яким можна платити менше.

Такий підхід пробиває дірку в тарифній стіні, що може призвести до ситуації, яка склалася в Америці. Там 50% громадян, що одержують державну соціальну допомогу, мають роботу, але їхньої заробітної платні бракує для нормального життя. Тому держава їм доплачує. Чи ж не станеться тепер і в Німеччині так, що частина зарплат буде меншою за соціальна допомогу?

Кілька слів про те, що очікує на пенсіонерів. На недавньому засіданні бундесрату розглядалася низка документів, яка дозволить внести в пенсійну казну майже 8 млрд. євро, а пенсії зберегти на стабільному рівні. Але поки доведеться обмежитися «нульовим варіантом»: у липні пенсії не підвищаться, як це було завжди досі. Наступне їх підвищення відбудеться лише в липні 2005 року.

Крім того, з квітня пенсіонери повністю сплачуватимуть внесок на страхування з догляду, коли настає немічність, у розмірі 1,7%. Досі половину суми додавали пенсійні каси. «Новоспечені» пенсіонери одержуватимуть гроші не на початку місяця, як це було досі, а наприкінці. А пересічний пенсіонер, чия пенсія становитиме одну тисячу євро, віднині одержуватиме щомісяця на 13—15 євро менше. Крім ухвалених короткочасних документів про пенсії, передбачаються також й інші зміни. Незабаром парламент ухвалюватиме рішення про довгострокову пенсійну реформу. Але вже нині ясно, що пенсіонерам слід готуватися до подальших втрат.

З початку року зміни торкнулися також обсягу допомоги на дітей, в результаті чого п’ять відсотків одержувачів втрачають право на таку фінансову підтримку держави. Відтепер вона надаватиметься лише одруженим та неодруженим парам, що заробляють менш як 30 тис. євро щороку (досі було 51,13 тис. євро), — їм виплачуватимуть 300 євро щомісяця на кожну дитину. Для батьків-одиночок ця позначка опускається з 38,853 до 23 тис. євро. Водночас передбачається спрямувати 1,5 млрд. євро на розвиток мережі дитячих садків, а також на малюків віком до трьох років, для яких створюватимуться додаткові ясла або оплачуватиметься догляд за ними.

Пакет економічних реформ, запроваджених Кабінетом Герхарда Шредера, важливий не так змістом документів, як тим, що взагалі був ухвалений. Його прийняття слід оцінювати позитивно, бо негативні наслідки застою й нереформування були б набагато гіршими. Втім, не менш важливим є й інший чинник: виборці повірили в спроможність політиків бодай щось змінити на краще. А також консолідуватися, якщо це потрібно для суспільства. Це ще не означає створення великої коаліції, але однозначно свідчить про початок нормалізації, що її ніяк не могла досягнути правляча коаліція з часів приходу до влади 1998 року.

Герхард Шредер представив у бундестазі «Агенду-2010» 14 березня 2003 року. Вона не була великим проектом майбутнього, а лише його робочою програмою. Недоліки, що містилися в березневому проекті, збереглися й донині. Навіть прибічники визнають, що — це одностороння вимога, спрямована переважно до «маленького» громадянина. Ініціатори цього й не приховують, записавши у вступі до документа: «Справедливість розподілу є важливим принципом не лише тоді, коли держава дає, а й тоді, коли бере. Принесення жертв має бути теж справедливо розподілене».

Незважаючи на прорахунки, аналітики дійшли висновку, що чи не вперше в історії Німеччини пакет реформ спричинив серйозні зміни в політичному й суспільному мисленні. Його порівнюють хіба що з валютною реформою 1948 року, після реалізації якої німці опинилися у країні економічного дива. Тому суспільство очікує від його запровадження не менш вагомих результатів. Тим паче, що, як твердять фахівці, рушій процвітання — індустрія перемкнула швидкість з невисокої на високу. І Німеччина досить бадьорими темпами повертається на дорогу зростання, котре відповідатиме середньому рівню країн єврозони. Але це в майбутньому. Поки пересічний німець напевне знає лише те, що цього року в його гаманці буде менше грошей, ніж досі...