ЯК ГАРТУЄТЬСЯ ЕКОНОМІКА

Розпечена до червоного сталь після занурення у воду стає міцнішою. А от що станеться з перегрітою до краю американською економікою, якщо навіть сам «великий і жахливий» Алан Грінспен не зможе забезпечити їй «м’яку посадку», роздумує нині вся інтернаціональна економічна тусовка.

Питання лише в тому, чи перейде цей процес втрати швидкості у процес активного гальмування.

Стівен Роуч, провідний економіст Morgan Stanley Dean Witter&Co., вважає, що та спадаюча крива, яка характеризує нині темпи економічного зростання США, таїть у собі дуже велику ймовірність рецесії. Охолодження інвестиційного клімату, особливо в царині високих технологій, а також різке скорочення купівельної активності американців, призведуть, на його думку, до падіння темпів зростання з 6,1 відсотка за другий квартал нинішнього року до 1,9 відсотка в другому кварталі 2001 року. «Ми не спостерігали такого розмаху коливань темпів зростання з часів рецесії 1982 року», — підкреслює пан Роуч. І все-таки повторення періоду рецесії навіть цей досить скептично налаштований експерт зовсім не вважає неминучим. За його оцінками, загальний приріст американської економіки наступного року становитиме 2,5 відсотка проти 5 відсотків нинішнього. Утім, аналітики Організації економічного співробітництва й розвитку виявилися значно щедрішими й заклали у свої прогнози аж 3,3 відсотка приросту американського ВВП на наступний рік. А Джон Льюеллін, провідний економіст Lehman Brothers International, хоча й живе в Лондоні, але настільки повірив у всемогутність Грінспена, що допускає стабілізацію американської економіки наступного року на рівні 3,5 відсотка. Льюеллін не сумнівається, що Грінспен зможе домогтися всього, чого тільки схоче. Особливо якщо знизить відсоткову ставку (яка після шестиразових підвищень протягом попередніх 18 місяців досягла 6,5 відсотка) на піввідсотка вже в першій половині 2001 року. Хоча знавці з ОЕСР вважають доцільним на ці самі піввідсотка ставку підвищити...

Уповільнення американської економіки також супроводжуватиметься уповільненням темпів зростання економіки єврозони. Ясна річ, там воно буде значно меншим, і, за оцінками ОЕСР, темпи зростання американської та європейської економік уперше за багато років практично зрівняються. І ті самі 3 відсотки, які для Америки асоціюватимуться з періодом затягування пасків, з іншого боку Атлантики сприйматимуться як ознака стабільності й відносного добробуту. Тим паче, що помірне вповільнення американської економіки обіцяє впевнене оздоровлення євро, яке тільки наприкінці нинішньої осені почало виходити з затяжного піке. Євровалюта, яка з моменту свого запуску в січні 1999 року втратила чверть своєї початкової вартості відносно долара і ще більше —відносно єни, наступного року матиме всі шанси повернути свої втрачені позиції. За оцінками фахівців Credit Suisse First Boston Corp., євро наступного року досягне рівня 1,03 долара, тоді як Джим О’Нейл із Goldman Sachs обіцяє зліт євро аж до оцінки 1,22 долара.

Джерела відносного європейського добробуту криються як у відпливі інвестиційних коштів з Америки вбік єврозони, що викликане хистким становищем на американському фондовому ринку, так і суттєвим зниженням податків, розпочатим урядами одинадцяти країн єврозони. Це скорочення становитиме наступного року 0,7 відсотка всього ВВП цієї зони і забезпечить приріст ВВП принаймні на піввідсотка. Крім того, порівняно з Америкою серед європейців зустрічається значно менше власників акцій, тож будь-які катаклізми фондового ринку тут слабше впливають на індекс ділових настроїв. А либонь саме на зростання цього індексу й покладають надії архітектори європейської економіки.

Утім, якщо темпи зростання американської економіки падатимуть аж надто навально, то про добробут у Європі годі буде й говорити. Адже неминуче при цьому зниження попиту на продукцію важкої промисловості перекреслить усі титанічні зусилля європейських урядів щодо подолання безробіття в регіоні, рівень якої ще недавно обчислювався двозначними числами. Утім, зарегульованість і низька маневреність ринку робочої сили й так створює чимало труднощів у розвитку конкурентоспроможного бізнесу в Європі. Дещо відкоригувати ситуацію, на думку більшості експертів, зможе лише підвищення на піввідсотка відсоткової ставки. Загалом, при збереженні нинішніх тенденцій наступаючий рік обіцяє бути досить благополучним для обережної та консервативної Європи, яка таки наважилася на перетворення.

Для Японії 2,3 відсотка приросту ВВП наступного року, які їй напророчили фахівці ОЕСР, також є вельми позитивним результатом, особливо порівняно з нинішніми 1,9 відсотка. Правда, вже наступного, 2002-го, темпи зростання також почнуть уповільнюватися й зупиняться на позначці в 2 відсотки. Стосовно Японії, яка й так прославилася своїми вкрай незграбними маневрами щодо зміни відсоткових ставок, експерти демонструють рідкісну єдність, радячи їх загалом не чіпати.

Розвиток ситуації у Східній Європі й у пострадянських республіках експерти прогнозують дуже неохоче. Підтримання досягнутих тут темпів зростання можливе тільки за умови приходу в ці країни значних інвестицій. А це вимагає політичної стабільності та врегулювання законодавчої бази як між її окремими частинами, так і з міжнародними стандартами.

А глобальні перспективи в більш далекій перспективі виглядають аж надто добре, обіцяючи збереження всіх описаних вище тенденцій. Утім, як відомо, стрункість і узгодженість прогнозів дуже часто далека від того, що відбувається насправді.