ВІДНОВЛЕННЯ ДОВІРИ ДО ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Світ перебуває в стані підвищеної невизначеності. Пожвавлення економіки, що розпочалося в найбільших розвинених країнах, виявилося нестійким, і хоча, як і раніше, є підстави очікувати в перспективі стабільнішого підйому, шлях до нього аж ніяк не простий. Фінансові ринки відреагували на невизначеність перспектив падінням цін на акції та різким підвищенням вартості залучення будь-яких позик, окрім найменш ризикованих. У результаті в скрутному становищі опинилися, зокрема, багато країн із ринком, що формується. Дедалі більша інтеграція світових ринків товарів і капіталу загострює сприйняття економічних недоліків чи політичної невизначеності, що посилює неприязне ставлення до ризику, яке зачіпає всіх, навіть країни, які у принципі дотримуються обгрунтованої політики. Перед лицем цих труднощів не слід дивуватися, що в багатьох колах спостерігається занепокоєння з приводу глобалізації.

Що може зробити міжнародне співтовариство, аби відновити здоровий стан світової економіки? На нещодавніх зборах МВФ міністри й управляючі підтримали ідею про те, що першим найважливішим завданням для всіх сторін є відновлення довіри. Ключову роль у цьому мають відіграти уряди країн Європи і Японії; вони мусять стати локомотивами світової економіки і проводити політику, що сприяє економічному зростанню, у тому числі шляхом прискорення структурних реформ, необхідність яких давно назріла. Для МВФ першочергові завдання полягають у зміцненні інфраструктури міжнародної фінансової системи, удосконаленні механізмів запобігання кризам за одночасного підвищення передбачуваності системи врегулювання криз.

Аби подолати існуючі труднощі, нам потрібно не скорочувати масштаби глобалізації, а поліпшувати її, щоб забезпечити всім країнам рівні умови для пошуку власного шляху до процвітання. Крім того, нам — як урядам країн, так і багатостороннім організаціям — необхідно знову проголосити нашу прихильність до міжнародної солідарності: без швидких і значних кроків зі скорочення бідності у світі навряд чи можна досягти по-справжньому стійкого добробуту в глобальному масштабі.

Глобальна економіка на роздоріжжі

Рік розпочався успішно, але в останні місяці перспективи світової економіки, безсумнівно, погіршилися. У Сполучених Штатах стан економіки поліпшуватиметься значно повільніше, аніж очікували раніше; показники економіки Японії за останній період свідчать, що економічний спад, можливо, добігає кінця, але рівень внутрішнього попиту залишається дуже низьким; у зоні євро спостерігається в кращому разі млявий підйом. Стабільніший підйом економіки країн Азії з ринком, що формується, видається обнадійливим, але слабкість економіки країн Латинської Америки продовжує затьмарювати перспективи цих ринків. Додатковим чинником невизначеності є можливість збройного конфлікту на Близькому Сході.

Саме в умовах невизначеності уряди несуть підвищену відповідальність за зміцнення впевненості — адже тільки впевненість у майбутньому стимулюватиме приватні інвестиції, необхідні для відновлення стійкого економічного зростання. Що можна і слід зробити? У короткостроковому плані необхідно, аби макроекономічна політика в розвинених країнах залишалася гнучкою, і якщо підйом зійде нанівець, може знадобитися додаткове пом’якшення грошово-кредитної політики, особливо в Японії і зоні євро. Проте в середньостроковій перспективі ключовим чинником економічного зростання є структурні реформи, чимало з яких давно вже слід було провести.

У Сполучених Штатах скандали в галузях корпоративного управління і бухгалтерського обліку продемонстрували нестійкість настроїв фінансового ринку в умовах недостатньої прозорості. Для відновлення довіри знадобляться рішучі ініціативи, спрямовані на зміцнення корпоративного управління, і цей процес уже почався.

В Європі ринки праці ряду країн, як і раніше, потерпають від неефективності; зокрема, частка економічно активного населення в найбільших країнах зони євро залишається на надзвичайно низькому рівні. Європа має поліпшити функціонування своїх ринків праці й ефективніше використовувати свої людські ресурси. В Японії ж необхідно вжити рішучих заходів із полегшення навантаження на банківські баланси, спричинене необслуговуваними позиками, десятирічною спадщиною роздутих цін на активи в 1980-х роках.

Досягнута торік у м.Доха угода про поновлення торговельних переговорів була позитивним кроком. Швидкий прогрес у галузі лібералізації торгівлі міг би зіграти вирішальну роль у зміцненні довіри. Субсидії сільськогосподарському сектору лише в країнах ОЕСР перевищують 300 млрд. дол. США, а високі бар’єри в торгівлі продукцією текстильної та швейної промисловості особливо дорого обходяться країнам, що розвиваються. Розширення доступу на ринки розвинених країн стало б найважливішим стимулом для експорту країн, що розвиваються, та країн із ринком, який формується, і забезпечило б підтримку інвестицій та економічного зростання, а зростання, в кінцевому підсумку, життєво необхідне для успішної інтеграції у світову економіку і полегшення бідності.

МВФ у процесі змін

Що може зробити Міжнародний валютний фонд, аби сприяти поновленню стійкого економічного зростання? На майбутні півроку я бачу два першочергових завдання.

По-перше, зміцнювати нашу систему запобігання кризам. Багато вже зроблено, зокрема шляхом розробки міжнародних стандартів належної практики в різних економічних та фінансових галузях. Однак нам необхідно забезпечити впровадження стандартів оптимальної практики, що приведе до підвищення прозорості, підзвітності та якості управління. Ми повинні також удосконалити наші рекомендації з економічної політики державам-членам, щоб зробити ці рекомендації більш корисними й ефективними. Ключове значення в цій галузі має розробка методів ретельного аналізу стабільності боргової ситуації.

Запобіганню кризам також сприяло б створення дієвішої системи захисту для країн, які проводять обгрунтовану політику, що означало б посилення традиційної ролі МВФ, відповідно до якої він надає свої ресурси на цілі забезпечення стабільності міжнародної фінансової системи шляхом надання підтримки державам-членам у скрутні періоди. Ці кроки підуть на користь усім нашим державам-членам, включаючи найбідніші, котрі часто є надзвичайно вразливими до нестабільності на фінансових ринках.

По-друге, сформулювати більш передбачуваний підхід до подолання криз. Цей підхід має складатися як мінімум із трьох взаємодоповнюваних компонентів: більш ясної і передбачуваної політики доступу до ресурсів МВФ; системи більш упорядкованого вирішення проблем, пов’язаних з економічно неприйнятним рівнем суверенного боргу; і зобов’язання всіх держав-членів забезпечувати наявність у МВФ необхідних ресурсів, аби він залишався надійною опорою, що зміцнює впевненість у міжнародній фінансовій системі.

У цей час невизначеності дискусія про глобалізацію відбиває глибоку тривогу в деяких колах із приводу швидких темпів змін, що відбуваються у світі. Ми не повинні ухилятися від цієї дискусії. Численні вигоди від зростання глобальної інтеграції супроводжуються новими проблемами, які іноді можуть здаватися нерозв’язними. Однак ми не безсилі. Нам необхідно знайти шляхи, що дозволяють розширити коло учасників процесу інтеграції і поліпшити баланс між пов’язаними з нею ризиками та можливостями.

Це має бути нашим спільним завданням. Уряди країн відповідають за проведення обгрунтованої внутрішньої економічної і соціальної політики, що підкріплюється сильними інститутами і належним управлінням. Проте міжнародне співтовариство також має відігравати ключову роль у наданні допомоги тим, хто готовий допомогти самому собі, у встановленні справедливих «правил гри» в глобальному масштабі і створенні міжнародної системи захисту. МВФ готовий зробити свій внесок у використання процесу глобалізації на благо всіх.