Від великого села до транснаціональної метрополії

Ще недавно Братиславу вважали провінціальним містом, розташованим на самому краї тодішньої Чехословаччини. Перетин австрійського кордону, віддаленого лише на чотири кілометри від братиславського замку, був пов’язаний із великими проблемами, а прикордонні села Австрії здавалися раєм на землі. Не минуло й одного покоління, а ролі змінилися: тепер саме Братислава є магнітом для прикордонних австрійських сіл і містечок, а цілі сотні братиславців поселяються в Австрії та Угорщині, оскільки нерухомість там помітно дешевша, ніж на словацькому боці.

Сучасна словацька «колонізація» австрійських та угорських містечок є чи не найбільш несподіваним наслідком розширення Євросоюзу, яке відбулося 2004 року. Коли країни Центральної Європи мали вступити до ЄС, противники євроінтеграції лякали громадян міфічним «німцем, котрий викупить нашу слов’янську землю» (у випадку Словаччини — австрійцем). Та не так сталося, як гадалося. У ролі покупця нерухомості виступає підприємливий словак, а прикордонні містечка й села Австрії поступово стають словацькомовними. Та що найважливіше — це чи не перша колонізація, в якій немає політичних мотивів, а переселятися чи ні, вирішують економічні чинники.

Успіхи «словацького Ужгорода»

Чи можете ви уявити собі ситуацію, що Київ та Ужгород помінялися місцями, і саме над Ужем розміщується столиця та найбільше місто України? Однак саме так відбувається в Словаччині, де столицею стало прикордонне місто, розташоване приблизно так, як Ужгород. І це попри те, що ще в 1920 році належність Братислави до Чехословаччини вважали тимчасовою, оскільки жителі цього міста розмовляли переважно німецькою та угорською та не вважали себе словаками.

Аж до 1960 року Братислава була радше провінційним містом, яке більш нагадувало Тернопіль чи Чернігів, аніж повноцінну столицю республіки. В 60—70-х роках комуністи провели блискучу урбанізацію цього міста, будуючи цілі спальні райони, в тому числі стотисячну Петржалку на південному боці Дунаю, рідну сестру київської Троєщини. Населення Братислави збільшилося таким чином зі 100 до 450 тис. — і з таким показником Блава (так у народі називають це місто) стала в 1993 році столицею незалежної Словаччини.

Однак Братиславу ще довго називали «великим селом», і лише блискучий розвиток Словаччини з 1998 року до початку нинішньої кризи цілком зруйнував ці стереотипи.

Словаки переселяються за Дунай

Нині в півмільйонній Братиславі є більше сучасних хмарочосів, ніж у тричі більшій Варшаві, а Братиславський край (тобто, в українському розумінні, область) — один із трьох регіонів «нового ЄС», де ВВП на душу населення перевищує середній євросоюзівський рівень.

Водночас у сусідніх австрійських землях Нижній Австрії та Бургенланді цей показник нижчий, ніж у середньому по Євросоюзу. Тобто східноавстрійські повіти статистично бідніші, ніж Братислава та Братиславська область. Як так сталося, що ролі так швидко змінилися?

Впродовж 50 років холодної війни Східна Австрія була найбільш висунутим на схід районом вільного світу. Зрозуміло, що життя тут мало кого приваблювало, і хто міг, переселявся до Відня, розташованого у 50 км. На прикордонній території перспективу мали хіба що фермери та митники, бо ні промисловість, ні туризм тут не розвивалися.

Вступ Словаччини до ЄС цілковито переорієнтував відносини у цій частині Австрії. Територія, до якої житель Відня мав такий само стосунок, як пересічний киянин до поліської пущі, для словаків стала привабливим передмістям Братислави. В 2000—2007 роках Словаччина розвивалася блискучими темпами, а ціни на нерухомість у столиці зросли до астрономічних розмірів. Люди стали шукати дешевші ділянки за містом, але навіть на відстані до 40 км від центру ціни стали дуже високими.

Аж після розширення ЄС з’ясувалося, що в австрійських селах Волфстал, Кітзе, Пама та Берг, які розташовані ледь не за десять хвилин їзди автомобілем від центру Братислави, ціни аж на третину нижчі, ніж у далеких підбратиславських Пезінку чи Малачках.

Перші «колонізатори» з’явилися в Австрії ще в 2005 році, тобто перед вступом Словаччини до Шенгену, а після грудня 2007-го їх там стає дедалі більше. Як зізнаються представники агентств нерухомості з Нижньої Австрії, аж 90% їх клієнтів — це словаки, котрі зовсім не шукають праці в Австрії, але хочуть доїжджати звідси на роботу до Братислави. Зрештою, попри відсутність кордонів, ще кілька років діятиме перехідний період, який перешкоджає вільному працевлаштуванню словаків, чехів і поляків в Австрії та Німеччині.

Австрійські мери вітають «колонізацію»

На перший погляд, словацька «колонізація» прикордонних земель Австрії не мала би подобатися місцевим жителям. І справді, серед австрійців було багато побоювань щодо відкриття кордонів. У свою чергу, жителі Братислави особливо недобре згадують офіційні святкування розширення шенгенської зони — навіть на 10 хвилин до святкової півночі австрійські прикордонники дуже прискіпливо перевіряли паспорти, немов ішлося про щось надзвичайно важливе.

Однак тепер, через два роки після розширення Шенгену, погляди австрійців змінилися. Несправедливі лозунги про «словаків-злочинців» очевидно не знайшли підтвердження — навпаки, влада прикордонних сіл і містечок всіляко вітає словацьку імміграцію.

«Ми були безперспективним селом на сході західного світу, з якого кожен здібніший хотів утекти до Відня. А тепер у нас масово селяться молоді родини з дітьми, найздібніші громадяни Словаччини. Це дуже позитивна річ», — каже мер Волфстала, Герхард Шредінгер, який вільно володіє словацькою.

Нині до австрійського Волфстала та Гайнбурга їздять автобуси братиславського міського транспорту, в австрійських школах відкрили словацькі класи, а приїжджих вітають написи словацькою мовою. Австрійські органи місцевого самоврядування роблять усе можливе, щоб словаки посилали своїх дітей до місцевих шкіл, а не до Братислави.

Так уже сталося, що до Волфстала на уроки словацької мови ходить аж 90% австрійських дітей. «Звісно, нині в Братиславі можна знайти роботу без знання словацької, якщо добре володієш англійською. Однак я хочу для мого сина якомога кращого майбутнього, і водночас не хочу, щоб він виїхав до Відня. Якщо він має залишитися тут і водночас зробити кар’єру, він просто мусить добре вивчити словацьку», — говорить Штефан Гайнзен, один із місцевих жителів, котрий раніше працював на австрійській митниці.

Однак не лише вдвічі нижчі ціни заохочують словаків до купівлі нерухомості в Австрії. Важливо, що на південному боці Дунаю чиновники зовсім не знають, що таке хабарництво та зверхнє ставлення до громадянина. Словаки завжди просять повторити, коли австрійський чиновник каже їм, що дозвіл на будівництво вони отримають протягом двох годин від подання заявки (а не місяця-двох, як у Словаччині). Потім дивуються, що тутешній чиновник справді хоче їм у всьому допомогти, а не перешкоджати. І що важливо, він не хоче за свою ввічливість ані цента хабара — Австрія належить до найменш корумпованих країн євроспільноти.

Рай на землі, або Райка

Хоча еміграція словаків до Австрії є дуже помітною, в жодному австрійському селі словаки ще не становлять навіть третини жителів, хоча протягом кількох років таке напевно станеться. Зовсім інша ситуація в прикордонних районах Угорщини, де словацька «колонізація» набагато сильніша, ніж в Австрії.

Угорське село Райка розташоване лише за два кілометри від братиславського кварталу Чуново (щось на кшталт київської Пущі-Водиці) та за 15 км — від центру міста. На роботу до центра Братислави з Райки можна доїхати за десять хвилин (власною автівкою, бо транскордонні автобуси їздитимуть лише з вересня). Водночас із північних і західних районів Братислави до центру треба їхати 20—30 хвилин, оскільки протягом робочого дня там завжди пробки. Саме ці чинники підштовхують словаків до переселення в Райку, де нерухомість набагато дешевша, ніж у Братиславі та Австрії.

Коли Словаччина проходила блискучий період розвитку на рівні 10% зростання ВВП щороку, сусідня Угорщина змагалася з рецесією, яка розпочалася за два роки до світової кризи і незалежно від неї. Один із наслідків цієї ситуації — за двокімнатну квартиру в «хрущовці» в братиславському спальному районі можна купити окремий будинок в угорському селі Райка. Приємне сільське оточення, поблизу — ліс і Дунай, недалеко до відомого курорту Мошонмад’яровар. Результат? Уже сьогодні половина жителів тритисячної Райки — словаки, і з кожним місяцем їх більшає.

Якщо потрапиш до Райки, важко сказати, що ти в Угорщині. Всюди написи словацькою (і лише словацькою): «на предай» (продам), «потравіни» (крамниця), «ляцне поземки» (дешеві земельні ділянки). Типове передмістя Братислави!

Нові можливості, але й нові загрози

Словацька міграція до Австрії та Угорщини цілковито переформатовує недавні уявлення про транскордонну співпрацю. Відразу ж виникли нові виклики, і серед іншого — відсутність зручних транспортних сполучень Братислави з її закордонними передмістями. Щоправда, вже кільканадцять місяців курсує міський автобус з Братислави до австрійського Волфстала та Гайнбурга, однак квитки в цих автобусах набагато дорожчі, ніж на звичайних лініях (одноразовий проїзд туди й назад коштує аж 2 євро, тобто 20 гривень).

Крім цього, виникли перші проблеми та напруга у зв’язку з тим, що більшість нових жителів прикордонних сіл офіційно зареєстровані в Братиславі. Тобто вони користуються австрійською або угорською інфраструктурою, а податки платять у Братиславі. Для заможної Австрії це ще не проблема, а от самоврядування угорських територіальних одиниць б’є на сполох: села і містечка розростаються, треба будувати нові вулиці та інфраструктуру, а звідки на це гроші, коли значна частина жителів не платить місцевих податків?

Черговим невідомим є те, які наслідки матиме закінчення дії перехідного періоду, згідно з яким словаки не можуть вільно працювати в Австрії (це станеться 1 травня 2011 року). Чи розпочнеться масова міграція братиславців до Відня та інших австрійських міст? Це спричинило б підвищення зарплат у Братиславі, що, в свою чергу, заохотило б до переселення в словацьку столицю багатьох мігрантів зі Східної Словаччини, Польщі, України...

Безумовно, більшість із тих, хто знайде роботу у Відні, не переселятимуться туди, а залишаться жити в Братиславі, приїжджаючи щодня в Австрію на роботу. А це — черговий крок до виникнення віденсько-братиславської метрополії, яка мала б шанс відіграти велику роль у Європі, ба, навіть перейняти від Брюсселя функцію «європейської столиці».

Серед урбаністів популярні дебати на тему, через скільки років Братислава проковтне своїх австрійських та угорських сателітів, створивши першу в Європі тридержавну метрополію, сама будучи частиною більшої віденсько-австрійської агломерації. Сумнівів у тому, що таке станеться, ні в кого немає. І як виглядатиме через десять років столичне місто, третина працівників якого їздить на роботу з-за кордону? А чи не закінчиться це все конфліктами, які зруйнують досягнення економічної інтеграції?

Відповіді на ці запитання ми, звісно, ще не знаємо. Однак словацько-австрійсько-угорський трикутник є чи не найбільш яскравим прикладом змін, які несе європейська інтеграція.