Цієї весни Непал став 147-м членом СОТ. Він є першою з країн, що розвиваються, котра приєдналася до цієї організації з 1995 року. Зараз у західній пресі активно обговорюються шанси В’єтнаму опинитися в лавах СОТ уже 2005-го. Ця дата настільки важлива для в’єтнамського уряду, що він пішов на суттєве зниження своїх тарифів на імпорт і експортні субсидії на сільгосппродукцію. Натомість В’єтнам може отримати можливість позбутися квот на текстильну продукцію.
Коли врахувати, що текстиль посідає другий рядок у показниках в’єтнамського експорту і за чотири місяці нинішнього року обсяги торгівлі ним із США скоротилися на 8% саме через наявність квот, то можна припустити, що збитків в’єтнамці не матимуть. Адже тільки з моменту поновлення американо-в’єтнамських торгових відносин 2001 року Ханой обігнав 17 найбільших постачальників всілякого одягу в США і за цим показником посів почесне п’яте місце.
Заявку на членство в СОТ В’єтнам подав ще 1995 року, проте суттєвий прогрес у переговорному процесі з’явився тільки тепер. Для цього в’єтнамському уряду довелося відмовитися від протекціоністських заходів у машинобудуванні, виробництві цементу, хімікатів, добрив, сталі, цукру, а також у банківському і телекомунікаційному секторах. Натомість Ханой заручився підтримкою при вступі в СОТ і з боку Японії, США, ЄС та інших своїх партнерів. Тільки з ЄС позитивне сальдо торгового балансу В’єтнаму перевищило торік 1 млрд. американських доларів. В основному це сталося за рахунок зростання попиту на в’єтнамські взуття, одяг, каву, морепродукти та вироби народних промислів.
Проте залишилися ще окремі питання, над якими Ханою треба попрацювати. Адже від централізованого планування економіки там остаточно так і не відмовилися, що не дуже відповідає стандартам СОТ. Та й фіскальні проблеми можуть виявитися одним з останніх каменів спотикання на шляху до світлого капіталістичного майбутнього.