УКРАЇНА—ПОЛЬЩА: ПОГОВОРИМО, НАРЕШТІ, ПРО ЕКОНОМІКУ...

Уже не раз бувало так, що, говорячи про польсько-українські відносини, спостерігачі в Києві й Варшаві скаржилися: хоч би якими хорошими були контакти між лідерами двох країн, проблеми економічної співпраці завжди знаходилися в тіні й не повинні були затьмарювати стратегічне партнерство між державами. Але минулого тижня — мабуть, уперше за багато років вітчизняні ЗМІ промовчали про чергову зустріч Леоніда Кучми й Александра Квасьнєвського в кулуарах саміту лідерів країн Центральної та Східної Європи в Словенії. (Зазначимо також: ця зустріч спочатку взагалі не планувалася.) Повідомлення на кшталт «Леонід Кучма поспішає зустрітися з Александром Квасьнєвським на кладовищі» — ось і все, про що було поінформовано українського читача... А хіба може бути інакше, якщо на «орлятах» нібито світ клином зійшовся, і в поляків з українцями відпало бажання обговорювати інші актуальні питання.

А нині з’явилася унікальна можливість поговорити про економіку без натяків, по-діловому й конкретно. Своєрідним полігоном для обкатування цієї нової тези в двосторонніх відносинах стало невелике польське місто Жешув у Підкарпатті, яке межує з Україною.

Треба віддати належне польським партнерам: вони не поставили економіку в залежність від сформованої політичної обстановки. Навіть коли стало відомо, що президенти не відкриють цвинтар «орлят» вчасно, візит до Києва міністра економіки Польщі Яцека Пєхоти не було перенесено. Крім того, українську столицю обрано місцем проведення наради торгових представників при польських дипломатичних місіях у країнах СНД. Наприкінці травня в Києві відбулася 6-та конференція підприємців Польщі, України й польської діаспори, а в Херсоні польська делегація вивчала можливості регіону в сфері туризму.

Нарешті, не можна не відзначити поновлення роботи постійної українсько-польської конференції з питань європейської інтеграції й українсько-польської міжурядової координаційної ради з питань трансприкордонного співробітництва, які не скликалися впродовж місяців і навіть років. І це далеко не повний список заходів і подій, які створили дуже сприятливе тло напередодні проведення Сьомого засідання змішаної міжурядової комісії з питань торгівлі й економічної співпраці в Жешуві, куди прибули прем’єри двох країн Анатолій Кінах і Лешек Міллер.

Чим викликано цей сплеск інтересу до України з боку польського бізнесу? Не буде великим перебільшенням твердження, що поляки несподівано для себе знову відкрили Україну. Цього разу вони бачать державу зі стабільною економічною ситуацією, яка демонструє зростання. Це все ще ризикований ринок, але на ньому можна заробити гроші. За даними українських статистиків, торік імпорт польських товарів в Україну зріс майже на 50 відсотків. (Польські експерти називають іншу цифру — понад 25 відсотків.) Відзначено збільшення практично за всіма товарними групами, за винятком хіба що мінеральних продуктів. Україна залишається мало не єдиним торговим партнером Польщі, з яким полякам вдасться утримувати позитивне сальдо в торгівлі. З початку поточного року ці тенденції також домінують. За даними Головного статистичного управління Польщі, за два місяці 2002-го торговий оборот порівняно з аналогічним періодом минулого року, обсяги торгівлі зросли на 20 відсотків і перевищили 200 млн. дол. за позитивного сальдо для Польщі в 100 млн. дол. Є всі підстави вважати, що за умови збереження таких темпів нинішнього року товарообіг між двома країнами вийде на рівень 1997 року, а тоді був зафіксований рекорд у 1 млрд. 622 млн. дол. (Минулого року товарообіг уже перевищив мільярд.)

Утім, як з’ясувалося, у Жешуві в портфелях прем’єрів двох країн знаходилися абсолютно різні статистичні дані. Варшава й Київ по-різному оцінюють взаємний товарообіг. Розбіжності в оцінках часом становлять десятки й навіть сотні мільйонів доларів. Одержання точних даних стає особливо актуальним у контексті переговорів із Польщею про підтримку заявки України на вступ до Всесвітньої торгової організації й майбутньої інтеграції західного сусіда до Європейського Союзу. Як заявив у Жешуві Лешек Міллер, Польща розмірковує про запровадження квот на продукцію українських металургійних підприємств за прикладом ЄС. У разі ухвалення цього рішення квоти можуть бути встановлені, виходячи із середнього рівня поставок за останні три роки плюс 10 відсотків. Уся продукція понад цей ліміт може оподатковуватися додатковим митом на рівні 25—30 відсотків.

Уникнути антидемпінгових розслідувань одна проти одної сторони зможуть лише шляхом переведення торгівлі на принципи, прийняті в СОТ, знявши бар’єри, які заважають взаємній торгівлі. У Жешуві українська делегація запропонувала вже цього місяця завершити тарифні переговори з Польщею й підписати двосторонній протокол із питань взаємного доступу на ринки товарів і послуг. Уже досягнуто порозуміння з тарифів на промислову продукцію, продовжуються консультації з переліку приблизно з 40 найменувань сільськогосподарських і продовольчих товарів. При цьому Київ довів до відома польської сторони, що в переговорах із Європейським Союзом тарифи на ці групи товарів вже погоджено. І прозоро натякає, що вимоги нових поступок із боку Польщі можуть утруднити переговорний процес про вступ України до СОТ.

Водночас сусіди вважають, що вступ Польщі до Європейського Союзу, за умови, що до цього часу Україна стане членом Всесвітньої торгової організації, створить для торгівлі двох країн (особливо українськими товарами в Польщі) хороші стимули. Але хоч як би вихваляли роль торгівлі в економічних відносинах двох країн, найбільше занепокоєння польської сторони викликає можливість витіснення польських товарів з українського ринку виробниками інших держав. Найдалекоглядніші політики та представники польських ділових кіл ведуть мову про те, що вони можуть втратити ринок сусіда, якщо не закріпляться на ньому шляхом створення СП та інвестицій. У цій галузі останніми роками спостерігається застій, хоча за деякими даними (вони таки різні в Києва й Варшави) кількість підприємств із польським капіталом в Україні досягла 1800 (за українськими даними — 710). За торгового обороту мільярд доларів на рік польські інвестиції за всі 10 років незалежності України становили лише 70 мільйонів. Торішні інвестиції сусіда в українську економіку оцінюються лише в 7 млн. дол. (!).

Причини такої ситуації зрозумілі, але польський прем’єр Лешек Міллер особливо відзначив лише одну — відмова повертати польським інвесторам ПДВ у сфері експорту, а також страхування й гарантії кредитів. Україна розуміє важливість розв’язання цих проблем, але вже майже чотири роки під сукном лежить не ратифікована Верховною Радою угода про співробітництво в сфері кредитування. У Жешуві сторони намагалися обговорити нові механізми підтримки інвесторів і кредиторів, залучаючи до цього великі банки. Підкреслювалася необхідність активнішої участі польських фірм у приватизації українських підприємств, можливість створення фінансово-промислових груп у металургії. Але всі ці далекосяжні плани, по суті, не наповнюють співпрацю реальним змістом.

Очевидно, що для України та Польщі назріла необхідність проаналізувати всі ті проекти, які не було втілено за кілька років, і визначитися з тими, які можуть дати реальну вигоду. У Жешуві такий підхід уже відчувався в питанні трансприкордонного співробітництва. Приміром, нічого не говорилося про співпрацю в рамках популярних ще кілька років тому єврорегіонів. Тепер тут домінують тема облаштування кордону за європейськими стандартами й проблема запровадження віз. Під час засідання комісії польський прем’єр Лешек Міллер сказав, що Варшава піде на максимально можливі в рамках Шенгенської угоди поступки в галузі візового режиму. За словами польського прем’єра, у Варшави нагромаджено чималий досвід у відносинах із ЄС у питанні трансприкордонного співробітництва, зокрема, він закликав українців звернути увагу на те, як ці питання свого часу Польща вирішувала з Німеччиною. Поганим прикладом такої співпраці польська сторона вважає рішення влади Львівської й Одеської областей брати з польських автомобілістів дорожні збори, що суперечить міжурядовій угоді про міжнародне автомобільне сполучення. Зі свого боку Польща 29 травня запровадила дорожні збори з усіх вантажних машин і автобусів, зареєстрованих в Україні. Київські чиновники в Жешуві просили призупинити дію цієї постанови з умовою, що найближчим часом розберуться із самоправністю місцевої влади.

У Жешуві сторони обговорили проекти, від яких не відмовляться ні за яких умов. Це нафтопровід Одеса—Броди—Гданьськ, який нині стає ключовою ланкою Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору. На думку Анатолія Кінаха, реалізація проекту дозволить доставляти до Європи й Польщі майже 40 млн. тонн каспійської нафти на рік. Це найвагоміший внесок, який Київ і Варшава можуть зробити в енергетичну безпеку Європейського Союзу. Правда, для втілення цих планів Києву та Варшаві потрібні інвестиції від тих самих європейців. На порядку денному — будівництво труби на ділянці між Бродами й польським містом Плоцьк, який стане вихідним пунктом для польського відрізка нафтопроводу до берега Балтійського моря. Аби підсилити інтерес польських інвесторів до даного проекту, Київ пропонує розглянути участь польської сторони в управлінні трубопроводом. Вирішено: під час чергового українсько-польського бізнес-форуму за участі президентів Леоніда Кучми й Александра Квасьнєвського, котрі 20—21 червня приїдуть до Жешува, відбудеться масштабна презентація проекту Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору.

Слід зазначити, що нинішня зустріч прем’єрів України та Польщі була, мабуть, першою за багато років, на якій уперше, принаймні привселюдно, не зачіпали тему обхідного російського газопроводу. Замість цього говорилося про можливість збереження польського газу в підземних сховищах на території України, а також про спільні роботи з газифікації прикордонних районів Польщі. Перспективними названо проекти спільної з Польщею експлуатації магістральних газопроводів Торжок—Долина й Івацевічі—Долина, які за відповідної реконструкції можна використовувати для прокачування додаткових обсягів російського газу до Європи.

Зазначимо прагматизм учасників жешувської зустрічі. Він виявився, зокрема, і в тому, що глави урядів брали участь лише в її відкритті та закритті, а робоче засідання проходило під головуванням міністрів економіки двох країн. Правда, певних конкретних рішень ухвалено не було. Але щоб не створилося враження безрезультатності минулої дискусії, упорядники постаралися завершити її на оптимістичній ноті. За участі прем’єрів підписано угоду між машинобудівним «Гута Сталева Воля» й українським підприємством «Укрпол» про складання в Житомирі автонавантажувачів.