У БАНКУ АНГЛІЇ — НОВИЙ ГОЛОВА

Замість ланчу — сніданок

Він відразу оголосив, що з міністром фінансів буде зустрічатися щомісяця, за сніданком. Оскільки вважає, що ранкові години (у супроводі апельсинового соку та круасанів) — більш зручний час для обміну думками, ніж ланч. А це може означати, що традиційні ланчі, яких досі ревно дотримувалися банкіри лондонського Сіті, поступово «помруть» самі собою.

Він також має намір відвідувати значно менше ділових обідів, аніж його попередник, щоб залишався час для гри в теніс і відвідування концертів. «У мене немає великої секретної стратегії, проте я вважаю, що найкращий час для роздумів — ранкові години із вимкненим радіо».

Це практично все, чим міг «розважити» публіку Мервін Кінг, новий глава Банку Англії, в ексклюзивному інтерв’ю газеті Тimes у перший день перебування на посту — 1 липня. Звісно, окрім «жартів» у величезному інтерв’ю міститься погляд економіста, бачення банкіра, плани, розрахунки, надії, сумніви. Проте для фінансових і бізнесових кіл нічого несподіваного чи супернового сказано не було. Бо за попередні 12 років, протягом яких Кінг працював у Банку Англії — головним економістом, заступником голови — фінансово-економічний люд мав можливість вивчити його погляди, відчути його можливості і головне — оцінити результати.

Ім’я майбутнього головного банкіра міністр фінансів Гордон Браун оголосив ще торік у листопаді. За сім місяців, що минули відтоді, кожен міг за бажання засумніватися і висловитися проти кандидатури. Втім, таких не знайшлося. Що лише підтвердило правильність вибору.

Із трьох кандидатур, які розглядалися торік, Кінг із самісінького початку вважався найперспективнішою постаттю. Ніякої жорсткої, та й просто боротьби за крісло не було. На роль головного банкіра був потрібен професіонал високого класу. І його знайшли. Дозволю зауважити, що якби в період, коли уряд розглядав кандидатуру нового глави Банку Англії, на адресу Кінга були висунуті серйозні обвинувачення (чи зауваження, чи просто закиди) із вуст експертів або навіть колег, міністр фінансів навряд чи став би ризикувати головною фінансовою інституцією країни. Показовий навіть той факт, що всюдисущі британські журналісти також нічого не «накопали» на Кінга.

Славетний попередник

Мервін Кінг приймає віжки правління Банком Англії з рук славетного сера Едварда Джорджа. Завдання, правду кажучи, не з легких. За десять років управління центробанком Великобританії сер Едвард став майже культовою фігурою як у країні, так і за її межами. І річ не лише в тім, що він добровільно залишає свою посаду в більш «молодому» віці (64 роки), ніж його колеги, що працюють і досі — 77-річний Алан Грінспен, глава Федеральної резервної системи США, чи 67-річний Вім Дуйзенберг, який керує Європейським центральним банком. Головна причина — те, що Банк Джордж залишає у кращому стані, ніж прийняв його десятиріччя тому з рук свого попередника. На прощальному обіді в Сіті він зауважив, що настав час перейти з категорії відомих у ряди невідомих. Насправді, він навряд чи жартував би так, якби не знав свою реальну «ціну».

1992 року Едвард Джордж виявився тим «свіжим обличчям», яке уряд консерваторів підшукував на посаду головного банкіра країни. Коли 1997-го до влади прийшли лейбористи, новий міністр фінансів Гордон Браун, маючи за плечима дворічний «опозиційний» досвід спілкування з Джорджем, без вагань залишив у його руках головну фінансову інституцію країни. Ключовими критеріями були визнані (хоч як це дивно для нас) не приналежність до партії, а відданість справі, досвід і професіоналізм.

Сер Едвард, безсумнівно, посяде одне із найпочесніших місць у фінансовій історії Великобританії. За роки його правління Банк Англії трансформувався з фінансового регулятора Сіті в потужну монетарну інституцію. Джордж доклав чимало зусиль, аби домогтися політичної незалежності Банку в питаннях монетарної політики, і 1997 року уряд лейбористів нарешті надав Банку Англії таку «свободу».

Однією з головних заслуг сера Едварда вважається перемога над інфляцією: із 4,7% 1992 року вона знизилася до 2,5% і утримувалася на цьому рівні останні чотири роки. Експерти вважають, що завдяки правильній політиці центробанку фунт стерлінга уникнув кризи, а британська економіка — рецесії під час обвалу на фондових ринках у 1990-х. Зниження відсоткових ставок за кредитами відбувалося швидко й адекватно, відповідно до потреб економіки країни. До речі, з ініціативи сера Едварда процес затвердження відсоткових ставок став максимально прозорим і вимагав, щоб кожен із членів комітету з монетарної політики висловив власну індивідуальну й незалежну думку.

Едвард Джордж уперше переступив поріг Банку Англії 1962 року з дипломом Кембріджського університету. Він — один із двох голів Банку Англії (за 300 років його існування), який пройшов кар’єрний шлях від найнижчої сходинки до найвищої. Парадоксально, але факт: він залишив банк приблизно в тій самій кондиції, у якій застав його 41 рік тому, — інфляція в межах 3%, економічне зростання близько 2% і відсоткова ставка майже 4%. 1992 року газета Financial Times назвала Джорджа «надійним Едвардом». Прізвисько «приліпилося», адже дуже влучно його характеризувало. З ним сер Едвард пішов у відставку і, очевидно, із ним увійде й в історію.

Скептик чи оптиміст?

На зміну Джорджу приходить 55-річний Мервін Кінг, якого оглядачі вважають не менш талановитим банкіром, ніж його попередник. Вперше Банк Англії очолить представник академічних кіл, відомий учений, професор економіки. Мервін Кінг багато років викладав у Лондонській школі економіки (LSE), читав лекції в найкращих американських університетах, написав чимало підручників з економіки.

Віддаючи належне заслугам Едварда Джорджа, коментатори зазвичай обмежуються м’яким зауваженням про те, що Банк Англії він залишив у гарному стані. Проте не секрет, що на тлі негараздів на світових ринках британська економіка створювала враження благополучнішої за рахунок політики «легких грошей», яка стимулювала ринок нерухомості, але й закладала потенційні ризики на майбутнє. Крім того, залишилися без відповідей незручні макроекономічні питання. Тому новому голові Банку Англії нагадують, що він «заступив на вахту» у критичний період історії банку.

Про якісь серйозні розбіжності з приводу банківської політики та менеджменту між колишнім главою центробанку та його першим заступником невідомо. Проте сьогодні, перемістившись із крісла № 2 у крісло № 1, Мервін Кінг не може не розуміти, що часи та ситуації змінюються, вони зажадають нових рішень, за які уже він, глава банку, відповідатиме. Тому, коли мова зайшла про наступність, Кінг відбувся жартом, — мовляв, ніколи і не сподівався приміряти на себе «туфлі Едді».

Першого ж дня перебування в новій посаді Мервін Кінг зробив кілька настановних заяв. Наприклад, про те, що споживчому буму приходить кінець. І одна з головних задач банку полягатиме у збереженні довіри публіки в період, коли споживчі витрати й зростання рівня життя стримуватимуться з метою переключення ресурсів із приватного споживання на зрослі суспільні витрати. У цьому полягає один із головних пріоритетів. Крім того, Кінг має намір змінити ставлення приватного інвестора до потенційних ризиків і зробити його більш відповідальним за свій вибір.

Відомо також, що новий глава банку — затятий прибічник високої відсоткової ставки за кредитами. Як член комітету з монетарної політики він не боявся загального осуду, постійно попереджаючи про небезпеку інфляції. Він упевнений, що банк мусить ужити заходів для охолодження невиправданого зростання цін на ринку нерухомості. І цілком можливо, зі зростанням впливу Кінга, шанси на підвищення відсоткової ставки в найближчому майбутньому цілком реальні, навіть попри уповільнення в глобальній економіці.

Передбачаючи можливе падіння популярності банку, новий голова має намір частково змінити стиль управління. Ще минулого листопада, коли, власне, й відбулося призначення, багато писалося про те, що Кінг — перфекціоніст, трудоголік, який не вибачає професійної халатності. Тепер новий голова має намір запровадити відвідання протягом кожного року всіх регіонів країни. Оскільки вважає, що ситуація на периферії не зовсім така, якою вона бачиться з Лондона. Ось чому головні спічі будуть проголошуватися під час поїздок країною, а не перед банкірами Сіті. Оглядачі поки не можуть з упевненістю сказати, яку роль для себе вибере Мервін Кінг — обережного оптиміста чи стриманого скептика. Усі натхненно цитують його фразу про те, що «нас очікує повільне, скромне, обережне, поступове одужання».

Кінг і євро

Що стосується вступу Британії до зони єдиної європейської валюти, то до цього Мервін Кінг, як і його попередник, ставиться радше скептично, ніж оптимістично. Це він автор іронічного зауваження в розпал євродебатів 1999 року, що, мовляв, «знадобляться років двісті-триста, щоб зібрати статистичну інформацію і переконатися у збігу економічних циклів» Британії та єврозони. Проте сьогодні новий голова вважає, що в євродискусіях Банк Англії мусить дотримуватися нейтралітету, але зробити усе, щоб підтримати політику уряду, незалежно від того, вступить Британія до єврозони чи ні.

Сам він відмовляється публічно розмірковувати на такі теми. Єдине, що дозволив собі в коментарях новий глава центробанку, — це об’єктивне визначення плюсів і мінусів. Вигода, на його думку, полягає в тому, що Британія як член єврозони могла б використовувати спільний євроринок масштабніше. З другого боку, залишаючись за межами єврозони, можна управляти власною монетарною політикою самостійно, а не підпорядковуватися розпорядженням, що надходять із Європейського центрального банку.

Проте не секрет, що Британія рано чи пізно приєднається до євровалюти. Питання лише в тому, коли. На думку більшості оглядачів, призначення Мервіна Кінга головою центробанку — це сигнал від Гордона Брауна про те, що він не поспішає перевести країну на загальноєвропейські рейки.