Сумні часи для General Motors

Для автомобільної промисловості США настали сумні часи. У жовтні так звана детройтська трійка — General Motors, Ford і Chrysler — вперше утримувала найменшу частку продажів на американському автомобільному ринку. Тому, коли компанія General Motors (GM) минулого тижня оголосила про скорочення 30 тис. робочих місць і закриття 12 заводів на території США, новину зустріли з гіркотою, але без здивування.

Найбільшому у світі виробнику автомобілів експерти уже встигли напророчити мільярдні втрати, адже слідом за різким падінням обсягу продажів відбулося поступове, але стійке падіння акцій. Рік ще не завершився, а втрати компанії сягнули майже 4 млрд. дол. Сьогодні автогігант щосили намагається уникнути банкрутства. А експерти знову не приховують, що протягом двох років такий бренд, як General Motors, може зникнути взагалі (можливість такого розвитку подій — 40—50%). Якщо банкрутство справді станеться, воно буде важким психологічним ударом для США.

Навряд чи неприємності звалилися на GM, як сніг на голову. У корпораціях-гігантах, як правило, нічого не відбувається раптом. Перша тривожна ластівка з’явилася ще в жовтні 2004-го. Вже тоді менеджмент GM почав вживати якихось «передпожежних» заходів під назвою «план реструктуризації». Який складався в основному зі скорочень персоналу в збиткових європейських підрозділах, виробниках таких марок автомобілів, як Opel і Saab (у Німеччині) плюс англійський Vauxhall. У концерні розраховували, що скорочення 12 тис. робочих місць у Європі призведе до зменшення витрат на 500 млн. євро.

Реструктуризація планувалася на 2005 рік. Однак перший квартал 2005-го показав, що негативні процеси зупинити не вдасться. Реальні втрати GM перевищили навіть найпесимістичніші прогнози і, досягнувши 1,2 млрд. дол., стали найбільшими з 1992 року.

І причина була аж ніяк не в європейських філіях. Співвітчизники GM, американці, перестали купувати продукцію своїх автомобілебудівників. Продажі в США вже в перші місяці 2005-го впали: у General Motors — майже на 13, у Ford — на 3%. З американських виробників лише Chrysler (американський підрозділ німецької компанії DaimlerChrysler) утримав зростання продажів на рівні 8%. Стало очевидно, що американський автомобіль програв конкурентну боротьбу азіатському. Порівняно з першим кварталом 2004 року продажі Toyota у США зросли на 11, Nissan — на 10%. І навіть не такий великий японський виробник, як Suzuki, збільшив продажі на 17%. А корейська компанія Hyundai реалізувала своїх машин на 19% більше, ніж роком раніше.

Чому ж автомобілісти Північної Америки раптом «розлюбили» свої знамениті марки Buick, Cadillac, Chevrolet (усі виробництва GM)? Чому дедалі більше стали відмовлятися від традиційного захоплення — джипів-позашляховиків і «паркетників», виробництво яких приносило GM найбільші прибутки? Причиною стала все та ж банальна нафта, вірніше, різке зростання ціни на пальне, котрого для заправляння «джипа» потрібно ледь не вдвічі більше, ніж для звичайної малолітражки. Економічна доцільність взяла гору над патріотизмом, себто підтримкою вітчизняного виробника.

У травні одне з провідних рейтингових агентств світу Standard & Poor’s, проаналізувавши зростання фінансових проблем американських автогігантів, знизило кредитний рейтинг General Motors і Ford до рівня «нижче інвестиційного». Виникла загроза того, що низка інвестиційних фондів, які дотримуються обережної політики в питанні вкладення коштів, могли перестати купувати облігації названих компаній, котрі стали «сміттєвими». У відповідь і General Motors, і Ford заявляли, що мають у своєму розпорядженні істотні резерви капіталу, щоб виправити ситуацію, а тому можуть лише висловити розчарування поспішними висновками рейтингового агентства.

Але вже через місяць, на щорічній зустрічі акціонерів GM, генеральний директор корпорації Рік Вагонер зізнавався, що закриття заводів і скорочення персоналу саме в США не уникнути. Тоді ж було названо цифри: п’ять заводів і 25 тис. робочих місць. Це при тому, що GM ще залишалася найбільшим автовиробником у світі і продовжувала лідирувати в продажах машин у Сполучених Штатах.

Однак конкуренти не знижували темп, продовжуючи витісняти американців із власного авторинку. У жовтні обсяг продажів GM скоротився на 23%, і автогігант оголосив про втрати третього кварталу в розмірі 1,6 млрд. дол., хоча за той же період попереднього року прибуток становив більш як 300 млн. дол.

А в листопаді було оприлюднено нові цифри: до 2008 року в Північній Америці буде звільнено 30 тис. чоловік і закрито 12 складальних підприємств. Що, природно, призведе до скорочення випуску всієї автопродукції корпорації GM і чергового зменшення її частки на ринку. За рахунок такої реструктуризації автогігант планує заощаджувати 2,5 млрд. дол. щороку.

У першій половині листопада вартість акцій General Motors опустилася до найнижчого за останні 18 років рівня, склавши близько 22 дол. за акцію. І це на додаток до того, що цінні папери автогіганта за останні два місяці вже подешевшали майже на третину. Що було викликано не тільки високими цінами на бензин, охолодженням купівельного попиту й агресивним просуванням конкурентів.

Вирішальною для падіння акцій стала загроза страйку працівників компанії Delphi, основного постачальника запчастин для GM. Колись Delphi була частиною автомобільного гіганта General Motors, але 1999 року відокремилася в незалежну компанію. Правду кажучи, вона ніколи не процвітала, але втрати в 740 млн. дол. тільки за першу половину ц.р. змусили компанію ще в серпні заявити про серйозні фінансові проблеми. У жовтні Delphi подала прохання про банкрутство. Дехто з експертів побоюється, що для американського автомобільного сектора ця подія може стати початком кінця.

Подальша доля Delphi важлива не тільки для 185 тис. її працівників. Вона вкрай хвилює General Motors. Кредитне агентство Fitch Ratings попереджає, що затягування трудових спорів у Delphi прямо вплине на діяльність GM і скоротить її ліквідність. Це по-перше. По-друге, між компаніями існує договір про те, що у разі банкрутства Delphi деякі пенсійні виплати її працівникам візьме на себе GM. Суми ці можуть бути дуже значними, коли врахувати, що пенсійні зобов’язання Delphi, за оцінками Standard & Poor’s, сягають 14,5 млрд. дол.

І тут слід сказати, що становище, в якому сьогодні опинилася General Motors, багато в чому породжене її власною соціальною стратегією. Автомобільний гігант несе воістину величезні витрати із забезпечення охорони здоров’я своїх робітників і з пенсійних виплат. На сьогодні GM є найбільшим у США приватним покупцем медичної страховки, сплачуючи страхові рахунки для 1,1 млн. робочих, пенсіонерів і членів їхніх сімей, що додає до ціни кожного автомобіля 3500 дол. Проблеми GM настільки серйозні й очевидні, що корпорацію вже поспішили звинуватити в гіпотетичній руйнації «американської індустріальної мрії» про комфортне життя для заводських робітників, яке відповідає стандартам середнього класу.

Глава ради директорів GM Рік Вагонер ще влітку розпочав переговори з об’єднаними профспілками машинобудівників про те, щоб скоротити виплати за медичною страховкою робітників і тим самим полегшити фінансовий тягар корпорації. Однак переговори менеджменту з профспілками досі не привели до позитивних результатів. Останні стверджують, що істотні скорочення робочих місць навряд чи зупинять маховик проблем, компанія має виробляти більш привабливі для американців автомобілі. Задля справедливості слід зауважити, що General Motors досить мляво інвестує в створення нових автомоделей — бензиново-електричних гібридів, популярність яких день у день зростає.

«Детройтська трійка» американських автомобілебудівників, на частку якої сьогодні припадає всього 53% американського ринку (а 1989-го — усі 80%), поки може тільки із заздрістю спостерігати за успіхами японських конкурентів. Toyota, наприклад, із 2002 року стійко обганяє за продажами і Ford, і Chrysler за рахунок випуску автомобілів гарної якості за доступну ціну, що подобаються американцям. Крім того, Toyota не тільки нарощує обсяги продажів у США, а й планує побудувати заводи зі складання автомобілів у Сан-Антоніо (Техас) і в Канаді.

І ще один нюанс: General Motors утримує більш як 400 тис. північноамериканських пенсіонерів, у Toyota на утриманні всього лише 1000 колишніх працівників. Таким чином, у японців значно більше вільних грошей на інновації та розвиток. У той час як GM невблаганно рухається в напрямку банкрутства, виробничі плани Toyota на 2006 рік показують, що вона цілком може стати найбільшим виробником автомобілів у світі. І тоді GM втратить своє світове лідерство, яким насолоджувалася 73 роки поспіль.

Успіхи японських автомобільних корпорацій є, окрім усього іншого, доказом того, що глобальна конкуренція диктує сьогодні свої правила і змушує пристосовуватися до них навіть такі недосяжні раніше індустрії, як американська автомобільна. Інакше кажучи, «нові» або витісняють «старих», або змушують їх думати й ворушитися. Компанія Chrysler, приміром, стала пропонувати покупцям своїх нових машин подарунок у вигляді безкоштовного пального на суму в 2400 дол. плюс п’ятирічну гарантію на автодеталі.

Рік Вагонер, виконавчий директор GM, наполягає на тому, що слід запозичити стратегію інших американських виробників, таких як IBM, котрі виносять свої виробництва за межі США та дорогої Європи, розміщуючись у Китаї, Південній Кореї та Східній Європі. А Білл Форд, глава власної корпорації, представляючи минулого тижня амбітний план створення нових автомоделей, які працюють на етанолі, висловив іншу точку зору. Він вважає, що традиційна реструктуризація бізнесу не принесе бажаних результатів, оскільки покупців вона не хвилює: їм потрібні найостанніші й найвищі технології, котрі здатні полегшити й поліпшити їхнє щоденне життя.