СОТ: субсидії та дискусії

Вкотре переговори про світову торгівлю загрожують зайти у глухий кут. Оскільки міністрам із ключових країн—членів Світової організації торгівлі знову не вдалося досягти хоч якогось компромісу щодо сільського господарства. Не допомогла навіть зміна «декорацій»: засідати почали в понеділок у Цюріху, а закінчили у середу в Женеві. Зі слабкою надією уберегти від зриву всесвітній раунд торгових переговорів міністри і торгові представники США, Європейського Союзу, Китаю, Бразилії, Індії та ще десятка країн домовилися зустрітися наступного тижня...
Якщо ж і в наступні середу-четвер женевська зустріч закінчиться безрезультатно, можна прогнозувати провал міністерського саміту СОТ, який відбудеться у грудні в Гонконгу. Саме Гонконг сьогодні має статус «останнього шансу» для поточного раунду торгових переговорів, які розпочалися у Досі чотири роки тому.
Як відомо, у листопаді 2001 року в Досі, столиці Катару, на саміті СОТ розпочалися переговори про лібералізацію світової торгівлі. Саме там було узгоджено та ухвалено план дій за назвою «порядок розвитку», відповідно до якого підписання Світової торгової угоди мало завершитися до кінця 2004 року. Проте, як показав час, жодних істотних зрушень у справі реформування міжнародних торгових відносин не відбувалося. Великі надії покладали на са­міт СОТ у мексиканському Канкуні у вересні 2003-го. Але він завершився безрезультатно і став по суті поразкою у справі лібералізації світової торгівлі. У Канкуні з новою силою спалахнули старі і глибокі розбіжності між багатими і бідними країнами світу.
Через рік, у серпні 2004-го, другий «останній шанс» для «Доха-раунду» міг реалізуватися в Женеві. Туди, до штаб-квартири СОТ, з’їхалися делегати всіх країн–учасниць організації і спробували знайти шляхи до компромісу з найболючішого питання — з умов торгівлі сільськогосподарською продукцією. Делегатам дуже хотілося хоча б якогось успіху. І вони оголосили, що нарешті досягнуто попередньої згоди про зниження імпортних тарифів і зменшення субсидій для сільгоспвиробників. Але після цієї «маленької перемоги» нічого суттєвого не сталося, необхідні узгодження взаємних поступок, як і ранніше, зривалися. Тож про завершення раунду переговорів про вільну торгівлю до кінця 2004 року, як було записано в Досі, не могло бути й мови. Підписання Світової торгової угоди перенесли на рік — до кінця 2005-го.
І от коли до грудневого саміту СОТ залишилося усього нічого, якихось два місяці, раптом згадують про «порядок розвитку», прийнятий у Досі, і про графік скасування сільгоспсубсидій, складений у Женеві. Причому першими згадують американці. І виступають із несподіваними і досить «щедрими» пропозиціями, тим самим надавши нового поштовху переговорам. Торговий представник США Роберт Портмен заявив, що США можуть знизити основні аграрні субсидії для американських фермерів на 60%, а торгові імпортні тарифи на сільгосппродукцію — «урізати» на всі 90%, а згодом скасувати.
Вашингтонська ініціатива викликала практично негайну реакцію з боку Європейського Союзу. Щоправда, реакція ця виявилася менш амбіційною. Пітер Мандельсон, комісар ЄС з питань торгівлі, оголосив, що ЄС пропонує 70-відсоткове скорочення субсидій європейським фермерам і зниження вдвічі найвищих імпортних тарифів, які сьогодні становлять 90%. Проте Парижу не сподобалася така «сміливість». Міністр торгівлі Франції Крістін Лягард заявила, що єврокомісар з питань торгівлі британець Пітер Мандельсон «зайшов занадто далеко» і навіть перевищив свої повноваження, погоджуючись від імені Євросоюзу на такі значні скорочення субсидій та обмеження на імпортні тарифи.
Втім, ця заява нікого не здивувала. Оскільки саме Франція з бюджету ЄС щороку вибиває такі величезні суми для підтримки своїх фермерів, що бентежить навіть партнерів по Євросоюзу, не кажучи вже про світ, що розвивається. Не секрет, що саме питання про сільгоспсубсидії в останні роки дедалі більше псує французько-британські відносини. Тому що Британія принципово і послідовно виступає за скасування цієї видаткової статті загального європейського бюджету.
Незважаючи на те, що торгові представники США і ЄС вітали один одного з тим, що своїми пропозиціями зрушили «Доха-раунд» з мертвої точки, у самих країнах ЄС, а також у США та Японії дедалі голосніше лунають голоси проти «надмірної» лібералізації світової торгівлі. Саксбі Чембліс, голова комітету з питань сільського господарства в сенаті США, закликав американську адміністрацію не погоджуватися на зниження загальних витрат на сільгоспсубсидії. Хоча й визнає, що окремі субсидії, які вочевидь занадто деформують світову торгівлю, можуть бути переглянуті. Окрім того, Сенат наполягає на збереженні дуже спірних платежів, які слугують компенсацією фермерам у разі зниження цін на сільгосппродукцію. Але скасування таких платежів вимагає ЄС.
Не секрет, до речі, що між ЄС і США не завжди і не з усіх питань торгівлі можлива згода. От і цього разу пропозиція американців стала не просто жестом доброї волі, як це намагався подати торговий представник США Роб Портмен, сказавши, що «США готові піти на ризик заради загальних домовленостей». Насправді американці запропонували скоротити сільгоспсубсидії на 60% — але тільки за умови, що ЄС і Японія зменшать свої, на сьогоднішній день значно вищі субсидії на 80%. «Хто субсидіює більше, той і знижує більше», — пояснив Портмен американську позицію.
Утім головні розбіжності, які перешкоджали успішному завершенню триденних переговорів у Швейцарії, звелися до протистояння поглядів багатих і бідних країн–членів СОТ. «Велика двадцятка» (G20), котра об’єднує групу найбільших країн, що розвиваються, провела 11 жовтня в Женеві окрему зустріч, щоб обговорити останні «поступки» США і ЄС у глобальній торгівлі. У результаті пропозиції були названі «лукавими». На думку «двадцятки», вони не матимуть реального впливу на рівень підтримки і захисту, які надаються фермерам у багатих країнах, проте можуть допомогти насамперед таким країнам, як Бразилія, де аграрний експорт конкурентоспроможний. Тому, очевидно, Бразилія хоча й говорить, що США і ЄС поки що докладають недостатні зусилля для лібералізації світової торгівлі, але водночас визнає, що їхні нові пропозиції можуть стати кроком уперед для реанімації раунду переговорів Дохи. А бразильський міністр закордонних справ Кельсо Аморім, у свою чергу, вимагає дуже жорстких визначень щодо того, як і де надалі витрачатимуться горезвісні субсидії у розвинених країнах.
А от найбідніші країни — члени СОТ незадоволені. Вони вважають, що оприлюднені плани зі скорочення субсидій неадекватні і навряд чи полегшать їм доступ на світові ринки. Міністр торгівлі Замбії Діпак Патель, котрий координує групу найменш розвинених країн у переговорах по Доха-раунду, написав листа учасникам женевської зустрічі. У ньому він нагадав, що нещодавні пропозиції Світового банку в рамках «допомоги з торгівлі» є дуже незначними, щоб уплинути на ситуацію у світовій торгівлі.
Як відомо, Міжнародний валютний фонд і Світовий банк запропонували виплати в розмірі 200—400 млн. дол. на наступні п’ять років, щоб допомогти найбіднішим країнам у посиленні експортних можливостей за рахунок поліпшення своєї транспортної інфраструктури і менеджменту. Але, відповідно до підрахунків, на кожну країну за рік припаде лише 2 млн. дол., які будуть витрачені на технічну допомогу і розробку проектів. У щось подібне, вважає замбійський міністр, може вилитися і допомога, котру деякі країни, що розвиваються, особливо африканського і карибського регіонів, одержать від завершення нинішнього раунду торгових переговорів.
Отже, необхідність лібералізації світової торгівлі визнають усі: і багаті, і бідні країни-члени СОТ, що їх часто називають «північ» і «південь». Усі розуміють, що підписання Світового торгового договору може сприяти глобальному економічному зростанню і в результаті привести до зниження загального рівня бідності. Проте реально «поступатися принципами» виявляється дуже нелегко.
«Бідний південь» хоче будь що домогтися скасування експортних субсидій у багатих країнах і радикального зниження торгових тарифів. Тому що такі заходи, говорять представники цих країн, викривлюють ринкові ціни і роблять безглуздим сам принцип чесної конкуренції, закривають доступ на рентабельні ринки світу. У свою чергу, «багата північ», підтримуючи конкурентоспроможність власного аграрного сектора за допомогою державних субсидій, побоюється наповнення своїх ринків сільськогосподарською продукцією з третього світу, дешевизна якої становить пряму загрозу їхньому національному аграрному сектору. А тому вимагає від партнерів по СОТ зі світу, що розвивається, ширшого доступу на їхні ринки і прийняття умов так званого сінгапурського протоколу, відповідно до якого уніфікуються патентне законодавство, фінансування державних замовлень і права іноземних інвесторів. Що вкупі, на думку бідних країн, може позбавити їх контролю над національною індустрією...
Перед завершенням зустрічі минулої середи в Женеві торгові представники як бідних, так і багатих країн погодилися в одному: компроміс має бути обопільним. Як їм удасться втілити це гасло в життя, покаже повторна зустріч.
Отже, черговому «останньому шансу» для раунду переговорів у Досі вчинили пролонгацію до наступного тижня. Країни-члени СОТ ще сподіваються, що їм вдасться узгодити проект угоди для остаточної стадії переговорів. Якщо ж результату досягнуто не буде, остання надія — переговори в самому Гонконгу. Хоча без попередніх домовленостей шанси на успіх мінімальні. Проте, коли раптом «багаті» і «бідні» зможуть почути одне одного і прийти до такого бажаного компромісу, світова економіка отримає багатомільярдну під­тримку і звільнить сотні мільйонів людей з рабства бідності.
А якщо ні... Тоді раунд Дохи знову продовжать, і його млява біографія триватиме. Тим більше що до «рекорду» ще повно часу: попередній, уругвайський раунд переговорів у рамках СОТ тривав вісім років. Тим часом Світова організація торгівлі залишатиметься без єдиної торгової угоди, а глобальна торгівля — здійснюватиметься, як і рані­ше: без рівних умов для усіх.