СЛАБШІ ЙДУТЬ ГЕТЬ НАЙСТАРІШИЙ БАНК БРИТАНІЇ СТАВИТЬ НА СОБІ КРАПКУ

У понеділок неприємна звістка вразила лондонський Сіті — голландська фінансово-страхова група ING Barings заявила про намір реорганізувати свою інфраструктуру, тобто — відмовитися від інвестиційної діяльності. Таким чином, найбільший банк Голландії перекреслив свої амбіції увійти в першу інвестиційну десятку світу. Конкуренція з американськими банками-велетнями — Goldman Sachs, Morgan Stanley Dean Witter, Merrill Lynch — виявилася не під силу європейцю ING Barings.

Заява, яка пролунала зі штаб-квартири в Амстердамі, була, по-перше, несподіваною, оскільки нинішній бум фінансових злиттів обіцяє великі вигоди, по-друге, нелогічною, оскільки прибутки банку, оголошені в липні поточного року, виглядали вельми оптимістично. Але чотири місяці згодом ING змінив пріоритети й вирішив згорнути діяльність своєї інвестиційної філії — банку Barings. За попередніми даними, лондонський офіс філії буде закрито, а нью-йоркський — продано. І це означає, що 237-літній Barings, найстаріший і найаристократичніший банк Британії, так звана блакитна кров Сіті, зникне з ринку і, мабуть, назавжди.

А тим часом його родовід бере початок у 1717 році, коли Френсіс Берінг іммігрував з Німеччини до Британії і розпочав свій бізнес у Ексетері. 1763 року його онуки, використовуючи прибуток від торгівлі вовною, заснували банк під фамільним ім’ям Barings.

Банк має свої заслуги перед британською історією. У XIX сторіччі він фінансував воєнні дії проти Наполеона Бонапарта. Серед його клієнтів свого часу значилася королева Єлизавета.

За 237 років існування банк пережив дві надзвичайно сильні кризи — з різницею в століття. 1890 року невдалі кредити Аргентині змусили британський нацбанк — Bank of England — рятувати Barings від краху. Скандал 1995 року ще в усіх на слуху, коли один з банкірів Barings, схильний до ризику трейдер сінгапурської філії Нік Лісон, під час авантюрних операцій з деривативами на Токійській біржі завдав банку збитків на 860 млн. фунтів стерлінгів. Тоді від банкрутства Barings урятувала голландська фінансова група ING, придбавши банк лише за один фунт. Але на додачу «рятівник» отримав усі борги банкрута й додав його ім’я до своєї назви.

Так 1995-го з’явився банк ING Barings, що збирався грати по-крупному на глобальному інвестиційному полі й заволодіти ринком Європи. Глава й виконавчий директор Barings Девід Робінс, призначений 1998 року, запропонував «цілеспрямовану» стратегію для входження банку у «вищу лігу». Прибутки справді стали виглядати набагато краще, проте не відповідали сподіванням і планам менеджменту з амстердамської штаб-квартири ING.

Звісно, довгожитель лондонського Сіті не був ані найбільшим, ані найактивнішим, проте він міг похвалитися вражаючими угодами, як, приміром, минулорічне злиття двох великих фармацевтичних компаній, які конкурували між собою, Wellcome і Glaxo. В Україні банк ING Barings відомий як посередник, що проводив на початку цього року реструктуризацію зовнішнього боргу.

В останні рік-два виживання інвестиційних банків «другої ліги» стає дедалі складнішим. Та й вибір у них невеликий — або укрупнюватися за рахунок придбання інших банків, або піддатися поглинанню іншими. Колишні британські конкуренти Barings закінчили свою самостійну історію за другим варіантом: Morgan Grenfell погодився стати частиною німецького Deutsche Bank, Hambro був проданий французькому Societe Generale, Warburg відійшов до швейцарського UBS. Уже цього року два останні британські інвестиційні банки перейшли під американський дах: Schroder’s придбав Solomon Smith Barney (у свою чергу — інвестиційним крилом концерну Citigroup), а Fleming став частиною Chase Manhattan Bank.

Не можна сказати, що ING — маленький банк. Він входить до світової п’ятірки фінансових компаній, але його сила в роздрібних операціях і в страхуванні. Сьогодні він вирішив, що йому нема рації викидати величезні суми на інвестиційний бізнес, щоб іти в ногу з американськими банками- важковаговиками, які одержали на Уолл-Стріт прізвисько The bulge bracket ( у приблизному перекладі — «роздуті кишені», «товстосуми») за їхню фінансову завзятість. Навіть Deutsche Bank, ставши власником Morgan Grenfell, усвідомив, що цього не досить для перебування у вищій інвестиційній лізі, і щоб мати більшу вагу за океаном, купив ще американський Bankers Trust, аби змагатися з такими лідерами, як Goldman Sachs і Merrill Lynch. Обидва «американці», до речі, починали свою діяльність у Сіті практично з нуля, а нині розпоряджаються левиною часткою лондонського бізнесу.

Доля Barings — ще один привід замислитися над майбутнім найбільшого фінансового центру — лондонського Сіті. Оглядачі пригадали в ці дні книгу колишнього інвестиційного банкіра Філіппа Огара «Смерть джентльменського капіталізму», де він саме пише про те, що майже всі лондонські банки вже належать іноземцям, і Сіті ризикує загубити свою силу й фінансову міць, коли зарубіжні власники консолідуватимуть бізнес навколо головних офісів.

Отже, бізнес-ландшафт змінюється, причому стрімко й масштабно, як показали події останнього року. Слабкі гравці не можуть брати на себе високі ризики, з яких і складається інвестиційний бізнес. Особливо це стосується британських банків: вони звикли існувати за рахунок комісії від традиційних угод, тому не витримали агресивного натиску заокеанських «братів». І тепер над європейським банківським полем дедалі більше нависає тінь американських «роздутих кишень».

Придбання, злиття, продажі — всі останні успіхи глобального бізнесу обертаються для лондонського Сіті на трагедію масових скорочень робочих місць. І цього разу ING має звільнити близько 3 тисяч чоловік, котрі працюють у лондонській й нью-йоркській філіях. При цьому Евальд Кіст, який очолив ING в травні ц.р., заявляє, що голландська банківська група, оцінювана на амстердамському фондовому ринку в 74 млрд. дол., основну увагу нині приділятиме інтеграції в європейські операції і зосередить свою діяльність на трьох головних напрямках — страхуванні, роздрібних банківських операціях і управлінні активами. ING також має намір зберегти свої позиції на «нових ринках» Азії, Центральної і Латинської Америки.

На сьогодні поки що невідомо, чи залишить керівництво ING в назві банківської групи приставку Barings. Коли 1995 року ING купив за один фунт Barings і його багатомільйонні борги, він тоді ж придбав заплямоване ім’я й імідж нужденного банку. Цілком можливо, що сьогодні «голландець» захоче скинути цей багаж відразу.