ПРИВИД СИЛЬНОГО ЗЛОТОГО

Польща, ще недавно приміряючи на себе шкуру невбитого «європейського тигра», зараз опинилися в числі найбідніших країн розширеного ЄС. А свої оптимістичні заяви про можливість вступу їхньої країни до зони євро вже 2005—2006 років польські лідери згадують не дуже охоче. Навіть недавню заяву президента Польщі Александра Квасьнєвського про те, що перехід зі злотого на євро виявиться можливим у найближчі три-чотири роки, міжнародні експерти зустріли з великою недовірою. За їхніми оцінками, Польща (як, утім, і Чехія) може бути готова до цього кроку не раніше 2009—2010 років.

Механізм приєднання до зони євро складний і категоричний. До того ж Польща зараз і близько не вкладається в критерії Маастріхтського договору — її дефіцит бюджету, що офіційно становить нині 5,3% ВВП, дуже далекий від «стелі» у 3%. Польський уряд, природно, обіцяє «розібратися» і з цим питанням найближчим часом. Якщо йому це вдасться, у чому більшість аналітиків дуже сумніваються, то доведеться ще пройти дворічний випробувальний термін, протягом якого польська валюта має утриматися в ціновому коридорі, де допускаються коливання не більш ніж 15% від «стрижневого» курсу стосовно євро. Природно, за наявності згоди з боку Європейського центробанку і всіх 12 нинішніх учасниць зони євро.

Тому, на думку деяких аналітиків, зараз польському уряду необхідно визначитися зі своїми пріоритетами щодо національної валюти. Слова американського мільярдера Джорджа Сороса про те, що саме польський злотий і угорський форинт є на даний момент ідеальними цілями для атак спекулянтів, обійшли світові ЗМІ ще наприкінці квітня. Втім, проведена за ними «весняна атака» не увінчалася особливим успіхом: втративши частину своєї вартості, злотий усе ж утримався на рівні в 4,9 за євро. Вважається, що завдяки залізній витримці глави польського центробанку Лешека Бальцеровича. Як відомо, автор «шокової терапії» 1990-х, коли рівень інфляції в Польщі обчислювався тризначними числами, зараз своїм головним завданням вважає боротьбу саме з цим економічним лихом. І задля цього утримує відсоткові ставки на досить високому рівні.

З іншого боку, плавна девальвація польського злотого могла б принести польській економіці суттєву користь. Тим паче що в умовах політичної нестабільності (невизначеність долі нинішнього уряду і результату серпневих загальних виборів) знецінити злотий можуть і без урядового благословення. Як відомо, нинішній прем’єр-міністр Марек Бєлка (професор економічних наук, у 1980-ті роки пройшов курс навчання в Чикаго у Мілтона Фрідмана), 2003 року вже був змушений залишити пост міністра фінансів, не знайшовши підтримки своєму плану зниження дефіциту бюджету. Навряд чи доведеться довго чекати, щоб побачити, як йому вдасться впоратися з цим завданням цього разу.