ПІРАТИ ГЛОБАЛЬНИХ МОРІВ

Якщо найромантичніші й найбільш начитані представники старших поколінь можуть годинами розповідати про тонку різницю між піратами, корсарами, каперами і флібустьєрами, то для більшості молоді піратський бізнес дедалі частіше асоціюється з неліцензійними компакт-дисками і відеокасетами. А даремно. Зусилля, яких докладають транснаціональні компанії для захисту авторських прав і прав на інтелектуальну власність, набули останнім часом такого розмаху, що високотехнологічне піратство ось-ось стане анахронізмом. Тоді як традиційне морське з кожним роком набуває все більшої актуальності. І реальної сили, щоб приборкати настільки бурхливий його розвиток, поки не видно.

Лише за останній рік, за даними Міжнародного морського бюро, у світі було скоєно 469 розбійних нападів на морські судна. Це в п’ять разів більше від кількості нападів, зареєстрованих 1990-го. При цьому жорстокість і нещадність морських розбійників зростає ще швидшими темпами: за минулий рік від рук бандитів загинули 72 моряки, тоді як ще 1999 року — троє. Загальні матеріальні збитки, завдані піратами, оцінюються в 16 млрд. дол. на рік, і аналітики не поспішають із оптимістичними прогнозами на найближче майбутнє. Більше того, з огляду на те, що 90 відсотків усіх вантажів у світі транспортуються саме водним шляхом, очікується ще більший розмах піратської діяльності.

Причини настільки бурхливого розквіту цього своєрідного бізнесу не дуже різняться від тих, що спрацювали в XVII—XVIII століттях: безвихідь фінансового становища й усвідомлення повної безкарності. Чимало експертів пов’язують сплеск піратських нападів із наслідками азіатської фінансової кризи, від якої ще досі остаточно не оговталися деякі країни. З цією точкою зору непогано узгоджується статистика, яка свідчить, що більшість нападів відбувається поблизу зубожілого узбережжя Бангладеш, а також між Індонезійським і Філіппінським архіпелагами. А Малаккська протока, що з’єднує Індійський океан із Тихим, узагалі стала постійним місцем проживання морських банд, на чиєму рахунку три чверті всіх піратських нападів на планеті. Тим більше, що саме через ці води провозиться половина всіх транснаціональних вантажів.

Втім, якщо причини піратської «спеціалізації» і нагадують про справи давно минулих днів, то оснащення сучасних морських розбійників останнім часом дуже змінилося: супутникові системи комунікацій, системи глобального позиціонування, апаратура для фальсифікації будь-яких документів, найсучасніша автоматична зброя. Не дивно, що з боку цивільних моряків пірати вкрай рідко зустрічають опір, а військових їм дуже успішно вдається уникати. Втім, і ті, у свою чергу, не виявляють до розбійників особливого зацікавлення. Зате серед цивільних моряків повідомлення про нові випадки морського розбою поширюються зі швидкістю пожежі.

Історія вантажного судна Inabukwa, яке нещодавно побувало в руках піратів, особливо популярна. Насамперед тому, що закінчилася вона щасливо, на противагу сотням інших аналогічних випадків. 15 березня ц.р. корабель, завантажений злитками олова, цинком і білим перцем, вирушив з одного з індонезійських островів у Сінгапур. 44-річний капітан Хазбулла Зайн уже не раз проходив цей 18-годинний маршрут і щиро радів, що ні спокійне море, ні гарна видимість не віщують неприємних сюрпризів. Коли стемніло, він пішов до своєї каюти заповнювати папери, а основна частина його невеликої (21 чоловік) команди зібралася в кают-компанії перед відеомагнітофоном. І ніхто не помітив, що за судном уже якийсь час слідує швидкісний катер, тримаючись просто за його кормою, у недосяжній для корабельних радарів зоні. У сутінках катер торпедував борт судна, і за допомогою абордажних гаків десяток чоловіків у чорних шоломах блискавично видряпалися на борт. Погрожуючи пістолетами й автоматами, вони зібрали всю команду в кают-компанії, дуже переконливо порадивши не чинити опору. Зв’язавши моряків, пірати почали нишпорити по судну, не гребуючи й особистими речами екіпажу.

Через якийсь час зв’язаного капітана підвели до ватажка піратів і зажадали пояснити, як управляти судном. Капітан, який ходив у море з 10 років, дуже здивувався, що за таку справу взялися настільки наївні й недосвідчені люди. Дізнавшись від капітана все, що можна, пірати зав’язали всім морякам очі, зіпхнули їх у шлюпку, а її потім у воду. Багато хто вже приготувався прощатися з життям, але, відчувши гострий біль у ногах, не міг стримати диких вигуків радості — вони опинилися на одному з коралових рифів. Від берега їх відокремлювало не більше 50 метрів води, і це здалося чудесним порятунком. Тим більше, що пірати залишили морякам флягу з водою і кілька упаковок вермішелі швидкого приготування.

Втім, через два дні, коли всю воду випили, а вермішель з’їли, дехто вже шкодував, що замість швидкої смерті їх прирекли на довгу і мученицьку. Та ось наприкінці дня на обрії з’явилися два рибальські баркаси. Моряків помітили, однак підпливати до них не поспішали. Кілька годин тривали переговори на відстані, поки капітан не пообіцяв заплатити за порятунок 600 доларів. В розказану моряками історію рибалки не повірили і не приховували того, що вважають їх самих піратами і бояться потрапити в пастку...

Тим часом одному з безробітних лоцманів у Джакарті зателефонував незнайомий корабельний агент і запропонував дві тисячі доларів за те, що той проведе вантажне судно від Сінгапуру до Філіппін. Сума для лоцмана була дуже великою, і він одразу вирушив на борт корабля. Однак зовнішній вигляд судна викликав підозри. Корабель, безсумнівно, щойно пережив справжній погром, і тільки назва — Chungsin — виблискувала свіжою фарбою. Лоцман попросив показати документи на судно, та його запевнили, що корабель щойно куплено і папери поки оформляються. Після цього і корабельний агент, і троє незнайомців, які говорили китайською, покинули корабель, залишивши лоцмана разом зі ще декількома найманими моряками.

Дотримуючись розпоряджень, які передавалися по телефону, моряки доставили судно в глухе рибальське містечко на Філіппінах, що набуло слави улюбленого місця контрабандистів. Однак замість обіцяних документів їх тут зустрічала берегова охорона, яка казкам про недооформлений продаж корабля не повірила. Тим більше, що на цей час під недбало нанесеною новою фарбою вже проступила стара назва судна — Inabukwa, вартість якого становила 2,1 млн. дол.

…Ноель Чунг, директор Міжнародного морського бюро, розповівши цю історію журналістам, підкреслив, що щасливий кінець, коли і команда залишилася живою, і судно знайшли, трапляється вкрай рідко. Може, це сталося тільки тому, що за справу взялися непрофесіонали. Зазвичай команду спускають на воду без води та їжі, а судно блискавично перефарбовують, міняють бартером без оформлення угоди, і... знову захоплюють. Добре хоч, поки не зазіхають на пасажирські кораблі. Адже хоча на сучасних круїзних лайнерах і є чим поживитися, з ними забагато мороки.