Пакти, фонди і дефолти

Запуск Пакту про конкурентоспроможність

Після відчутного удару по амбіціях і кишенях єврозони, якого у 2010-му завдали неблагополучні Греція з Ірландією, лідери ЄС намагаються не втрачати віри в краще майбутнє. Звичайно, вірити набагато легше в Німеччині, яка нарощує експортні обороти, або у Франції, де ВВП і споживчі витрати повільно, але зростають. Складніше підтримувати надію в Іспанії, яка побила рекорди з безробіття, або в Італії, що замикає п’ятірку найслабкіших економік ЄС. Щоб згладити всі більш відчутні розбіжності в економіках країн єврозони, Німеччина та Франція, традиційні локомотиви ЄС, на початку лютого виступили зі спільною ініціативою - укласти Пакт про конкурентоспроможність.

Відповідно до документа, країни єврозони мають у подальшому добровільно узгоджувати економічну, фінансову, соціальну політику, а також - узяти на себе конкретні зобов’язання з метою підвищити конкурентоспроможність як єврозони загалом, так і національних економік.

У проекті пакту є кілька досить жорстких пунктів стосовно податкової політики, заробітної плати, пенсійного віку. Природно, це сподобалося в ЄС далеко не всім.

Наприклад, пропозиція про скасування індексації заробітної плати на інфляцію не могло сподобатися країнам, де держсектор становить значну частку в економіці, або Бельгії та Португалії, де така практика досить поширена. Ще один камінь спотикання - єдині норми корпоративного оподаткування. Країни з низьким податком на прибуток компаній (на Кіпрі й у Болгарії - 10%, в Ірландії - 12%) навряд чи погодяться на уніфікацію, якщо середній показник по ЄС становить 23%.

Та найбурхливіші суперечки викликало пенсійне питання. У проекті пропонувалося привести пенсійну систему у відповідність із демографічною ситуацією. У більшості країн чомусь запідозрили, що йдеться про підвищення пенсійного віку.

Колективна критика подіяла, документ почали пом’якшувати. І на саміті глав держав ЄС 24-25 березня пакт ухвалили у новій редакції під назвою «Євро-плюс». У ньому вже не йдеться про відмову від індексації зарплат і не згадується планка щодо пенсійного віку. Документ пропонує національним урядам самим вибирати заходи для забезпечення конкурентоспроможності економік, виходячи з національного досвіду, але при цьому дотримуватися «соціального діалогу».

Під пактом підписалися всі 17 країн єврозони. Данія, Польща, Болгарія, Румунія, Латвія і Литва, які не використовують єдиної валюти, також погодилися виконувати умови «Євро-плюс». Відмовилися приєднатися до пакту Великобританія, Швеція, Чехія й Угорщина. У наступні 12 місяців підписанти зобов’язуються надати перелік конкретних дій із впровадження пакту для координації економічної політики країн єврозони.

Попри те, що від початкових жорстких пропозицій Франції та Німеччини в кінцевому рахунку мало що залишилося, експерти вважають, що «Євро-плюс» має стати важливим кроком для зближення економік єврозони, тому що єдина валюта не може більше існувати без єдиної економічної політики.

Реформа Пакту стабільності та розвитку

У далекому 1996-му в Дубліні саме Німеччина та Франція, в особі канцлера Коля і президента Ширака, у важких дебатах дійшли компромісу з приводу функціонування зони єдиної валюти. Було прийнято рішення, що проти країни, котра перевищила тривідсотковий дефіцит бюджету, автоматично запроваджуються штрафні санкції, які, втім, мають схвалити всі міністри єврозони. Так народився знаменитий Пакт стабільності та розвитку.

Нині в єврозоні практично не залишилося країн, які суворо додержуються правил економічного співжиття. Проте передбаченої системи штрафування так практично ніколи й не застосовували. Тому в середині березня міністри фінансів країн єврозони нарешті зважилися на реформу пакту стабільності, яка має ввести в практику жорсткіші санкції для країн-боржників.

Штрафи тепер накладатимуть і за перевищення загального дефіциту держбюджету, і за рівень заборгованості понад 60% від ВВП. Як превентивний захід реформа передбачає значне посилення контролю за бюджетним плануванням у національних економіках.

Спочатку країна-порушниця вноситиме заставу в розмірі 0,2% ВВП. Якщо дефіцит і після цього не зменшиться, застава автоматично переходить у розряд штрафу й країні не повертається. Щоб уявити розміри цих часток відсотка, досить сказати, що для Німеччини такий штраф означав би втрату близько
5 млрд. євро.

Передбачається, що кошти від штрафів надходитимуть до нинішнього тимчасового Європейського фонду фінансової стабільності, а з 2013 року - до постійного фонду. За запропоновану реформу в червні має проголосувати Європарламент. Що більше країн до того моменту опиняться в статусі порушниць, то менше шансів на реалізацію реформи.

Збільшення тимчасового фонду відкладається

За двома головними пунктами порядку денного останнього саміту ЄС (24-25 березня) рішення не прийняли. Йдеться про збільшення Європейського фонду фінансової стабільності (EFSF) із нинішніх 250 до 440 млрд. євро і створення нового антикризового фонду ЄС - Європейського механізму стабілізації (ESM).

Тимчасовий фонд стабільності створено навесні 2010 року, коли всім європейським світом рятували від дефолту Грецію. Його обсяг становив 750 млрд. євро, де безпосередня частка ЄС - 440 млрд. євро, внесок МВФ - 250 млрд. євро і внесок Європейської комісії - 60 млрд. Передбачалося, що протягом трьох років фонд надаватиме фінансову підтримку проблемним країнам ЄС, щоб запобігти кризі всієї європейської економіки.

Щодо європейської частки в 440 млрд. євро, то лише 250 млрд. - ефективний обсяг, який можна використати як позику. Решта суми - держгарантії, які полегшують фонду залучення коштів на ринку.

Поки що механізм тимчасового фонду було задіяно один раз - у листопаді 2010-го - для допомоги Ірландії (85 млрд. євро). Та оскільки в гіпотетичній черзі до фонду вже стоїть Португалія, за нею - Іспанія, а далі, можливо, Італія та інші, то було прийнято рішення не лише збільшити обсяг тимчасового фонду, а й створити новий антикризовий фонд - постійний.

Розгляд питання розширення обсягу тимчасового фонду лідери Євросоюзу відклали до середини року. Причин кілька. Одна з них - ситуація у Фінляндії, де напередодні виборів 7 квітня парламент розпущено, і тому він не в змозі ухвалювати рішення. Більш того, питання участі Фінляндії в антикризовому європейському фонді стало одним із ключових у передвиборній боротьбі та, як очікується, може стати вирішальним при формуванні нового уряду.

Ще одна причина - необхідність координації між існуючими і майбутніми фондами. Чи причини є такими насправді, чи вони лише прикривають більш глибинні розбіжності в поглядах, покаже час.

Створення постійного фонду допомоги майже погодили

Однак за три дні до саміту міністри фінансів ЄС схвалили проект створення (2013-го) і фінансові параметри нового антикризового фонду (700 млрд. євро). Нова схема передбачає, що 80 млрд. євро - це безпосередні грошові внески країн-учасниць (на кшталт статутного капіталу). Решта 620 млрд. - гарантії країн ЄС, що дадуть змогу фонду випускати власні облігації, продавати їх на ринку, а виручені кошти надавати у вигляді кредитів країні, що звернулася по допомогу.

Правда, реальний кредитний портфель фонду залишиться в межах 500 млрд. євро. Також участь у ESM візьме МВФ і, можливо, члени Євросоюзу, які не входять до зони євро.

Частки країн - учасниць фонду розраховано пропорційно до величини національної економіки. Відповідно, найбільшими мають бути внески Німеччини - 27%, Франції - 20, Італії - 18%. Саме пайова участь у майбутньому фонді спричинила особливо гострі дебати. Після заяви Словаччини було зроблено корекцію: для країн із щорічним доходом на душу населення нижче 75% середнього рівня по ЄС (здебільшого - це східноєвропейські країни) передбачено пропорційне скорочення частки їхнього грошового внеску до «статутного капіталу».

Ще однією причиною відстрочки зі створенням постійного фонду стала позиція Німеччини, яка хоче відтягнути в часі виплату своєї частки. Спочатку планувалося, що перший транш грошових внесків країн-учасниць у 40 млрд. євро буде внесено до 1 липня 2013 року. Проте канцлер Німеччини Ангела Меркель наполягла на тому, щоб 80 млрд. євро «статутного капіталу» вносити протягом перших п’яти років існування фонду однаковими платежами (тобто по 16 млрд. євро).

Така норма диктується виборами в Німеччині 2013 року, де електорат скрупульозно підраховує, у скільки країні обходиться «утримання» єврозони. Партнери Меркель по ЄС були змушені погодитися.

Мінімум один дефолт

Наприкінці березня британська корпорація ВВС опитала 52 головних економістів Європи. Більшість із них прогнозують Греції дефолт. Дежавю. Тому що рівно рік тому Євросоюз і МВФ розглядали можливість екстреної допомоги Греції, щоб врятувати її від дефолту, який їй загрожував.

Що змінилося за рік? Греція одержала світову фінансову допомогу в розмірі 110 млрд. євро, скоротила бюджетні видатки, пережила масові мітинги та страйки, а привид банкрутства її не полишає. Більш того, нині Афіни наближаються до рекордного рівня державного боргу в 160% ВВП. І, попри запевняння грецького уряду, що він «виплатить кожен цент», у це вже практично ніхто не вірить.

Є навіть думка, що вже 2013 року Греції знадобиться нова фінансова допомога. А це означає, що заходи грецького уряду або недостатні, або не виконуються.

Міжнародні рейтингові агентства двічі протягом березня різко знижували суверенні кредитні рейтинги Греції. Moody’s пояснює своє рішення тим, що в країні продовжується тотальне недотримання податкової дисципліни, а плани жорсткої економії не виконуються. Таким чином, кредитоспроможність країни - члена ЄС зрівнялася тепер із Болівією та Білоруссю. Експерти, які втомилися прогнозувати дедалі нові небезпеки, пропонують виключити Грецію з єврозони.

Судячи з опитування Бі-бі-сі, наступною може оголосити дефолт Ірландія. А там на черзі - Португалія. Ситуація в країні досягла кризового піку: минулого тижня подав у відставку прем’єр-міністр Жозе Сократеш, лідер Соціалістичної партії, бо парламент укотре відхилив його проект програми жорстких заходів для скорочення держвидатків і підвищення податків. Таким чином, жорстка протидія профспілок і опозиція в парламенті не дали Португалії шансу вибратися з кризи самостійно.

У день відставки Сократеш сказав: «Я завзято відстоював тезу, яку вважав фундаментальною, - захистити країну, позбавити її необхідності звертатися по зовнішню допомогу».

Падіння кредитних рейтингів Португалії змусило країну платити за фантастичними ставками. Вартість нових запозичень Португалії на боргових ринках побила всі рекорди за 12 років існування зони єдиної валюти.

Експерти вважають, що звернення Лісабона по допомогу до Євросоюзу - справа поточного місяця. Вже в квітні-травні йому знадобляться 9,5 млрд. євро для поточного обслуговування боргу. Якщо так, то той самий португальський парламент, який відхилив програму Сократеша, змушений буде схвалити програму жорстких заходів, якої вимагатиме ЄС у переговорах про допомогу.

Загроза дефолту Португалії викликає на фондових ринках занепокоєння з приводу ще однієї, значно більшої європейської економіки - іспанської. Оскільки третина всього боргу Португалії (державного та приватного) припадає на банки сусідньої країни.

Хоч як дивно, економісти, прогнозуючи в найближчому майбутньому як мінімум один дефолт у зоні євро, не вважають, що єдина валюта зазнає серйозних втрат. Європейський центральний банк досить непогано виконує свої функції регулятора, щоб упоратися з кризою в єврозоні.