ОФШОР, ЯКИЙ ПОБУДУВАВ РОЙ

Вже через сім років князівство Сіленд обзавелося власною конституцією, національним прапором, гімном, поштовими марками, золотими та срібними монетами і паспортами. Однак вже 1978 року Сіленду довелося пережити ще один замах на свою суверенність. Один німецький бізнесмен найняв голландських моряків для захоплення ласого залізобетонного майданчика. У відсутності князя, котрий у той момент перебував із діловим візитом у Великобританії, агресори взяли в заручники княжича Майкла і силою захопили саме князівство. Проте Рой своїми власними військовими силами звільнив сина і взяв у полон усіх завойовників-невдах. Стурбовані уряди Німеччини й Нідерландів звернулися до уряду Сіленду з петиціями, у яких вимагали звільнення своїх громадян з-під варти. Голландців князь звільнив практично відразу, бо відповідно до Женевської конвенції всі військовополонені по закінченні війни мають бути звільнені. А ось основного призвідця німецького походження, котрий на той момент встиг обзавестися паспортом громадянина Сіленду, обвинуватили в державній зраді і судили за сілендськими законами. Уряд Німеччини звернувся до уряду Великобританії з проханням втрутитися в конфліктну ситуацію, проте останній послався на рішення суду від 1968 року і німцям довелося посилати свого дипломата безпосередньо в князівство Сіленд. Князь Рой, враховуючи, що даний факт державної зради все ж не призвів до людських жертв, проявив воістину царську великодушність і звільнив обвинуваченого.

Наступне випробування випало на долю князівства 1 жовтня 1987 року, коли Великобританія оголосила про розширення своїх територіальних вод від 3 морських миль до 12. Однак князь Рой буквально напередодні цього дня встиг оголосити про власне рішення розширити свої територіальні води до тих же 12 миль, тим самим встигнувши блокувати рішення британського уряду, що загрожувало його суверенітету. І хоча жодної двосторонньої угоди між сусідніми державами не укладено, їхні відносини будуються на основі загального міжнародного права про поділ прав на розташовану між ними морську територію.

Доля князівства Сіленд стала привертати підвищену увагу з розвитком інтернет-технологій. Починаючи з 1997 року по всьому світі поширилася практика відкриття банківських рахунків на власників фальшивих паспортів громадян Сіленду. Хоча справжніх паспортів на сьогодні налічується не більше 300, все той же підступний німець, який уже зазіхав на територію Сіленду, самовільно оголосив себе міністром фінансів, створив власну Sealand Business Foundation, від імені якої і продав понад 150 тисяч фальшивих паспортів. Більшість із них було придбано по ціні в тисячу доларів жителями Гонконгу напередодні переходу його території під юрисдикцію Китаю.

А тим часом здоров’я князя Роя, котрий протягом 30 років незмінно управляв своїм князівством, стало різко погіршуватися. Це змусило представників князівської сім’ї прийняти рішення про переїзд з острова. Саме в цей момент до князя звернулися представники компанії Haven Co із пропозицією про передачу всієї суверенної території Сіленду в ексклюзивну оренду і під повний контроль даної фірми. На початку 2000 року взаємовигідну угоду було укладено, і тепер територія князівства стала центром ділової активності. Природно, на найвигідніших для «місцевих» бізнесменів умовах. То ж цілком можливо, що нинішня мода на носіння панамських паспортів поступово відімре і найактуальнішим стане паспорт князівства Сіленд. Головне — стежити, щоб вам не підсунули фальшивку.